ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
08 квітня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/2662/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Л.В. Поліщук,
суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран,
секретар судового засідання: В.М. Просяник
за участю представників сторін:
від позивача: Р.Г. Гуревич
від відповідача: І.А. Чабан
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Лилика Артема Вадимовича
на рішення Господарського суду Одеської області від 09.01.2025 (суддя С.В. Літвінов, м.Одеса, повний текст складено 20.01.2025)
у справі №916/2662/24
за позовом Фізичної особи-підприємця Лилика Артема Вадимовича
до відповідача Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ»
про стягнення 1 003 810,00 грн,
Короткий зміст позовних вимог
Фізична особа-підприємець Лилик Артем Вадимович звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» про стягнення збитків в розмірі 1 003 810,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, який, на думку позивача, в силу частини другої статті 210 Митного кодексу України мав обов'язок зберігати транспортний засіб, у порушення норм законодавства без згоди володільця майна та без оформлення усіх необхідних документів, складення яких необхідне відповідно до положень Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», передав належний позивачу автомобіль у використання Головному управлінню Національної поліції в Одеській області, чим завдав позивачу збитків, розмір яких визначено виходячи із консультаційної довідки судового експерта транспорто-товарознавця Булейка О.А., складеної 24.10.2022, відповідно до якої середня ціна продажу ідентичного транспортного засобу складала 27450 доларів США, що при курсі НБУ станом на 24.10.2022 становила 1003810,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду Одеської області від 09.01.2025 у задоволенні позову відмовлено повністю. Судові витрати по сплаті судового збору покладено на позивача.
Рішення суду мотивоване тим, що шкода, про яку зазначає позивач у позовній заяві, була спричинена правомірними діями, які передбачені Законом України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану». Правовідносини щодо відшкодування вартості примусового відчуження майна або його повернення регулюється спеціальним законом, згідно якого позивач має право на компенсацію примусово відчуженого майна, повернення його або надання йому взамін іншого майна, а також цим Законом визначений суб'єкт, відповідальний за здійснення компенсації або повернення майна, що, в свою чергу, виключає наявність правових підстав для стягнення будь-якої матеріальної шкоди з Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ».
Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги
Не погодившись з ухваленим рішенням суду, Фізична особа-підприємець Лилик Артем Вадимович звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Мотивуючи апеляційну скаргу, позивач зазначив, що судом першої інстанції безпідставно залишено поза увагою, що розпорядження начальника Одеської обласної військової адміністрації від 02.03.2022 №51/А-2022 не могло зобов'язувати відповідача передати належний позивачу автомобіль, оскільки військова адміністрація не мала повноважень примушувати відповідача до вчинення таких дій, а останній, в силу частини першої статті 19 Конституції України, не зобов'язаний був виконувати таке розпорядження.
Також скаржник зазначив про безпідставність висновку місцевого господарського суду про правомірність дій відповідача в силу Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», оскільки вимоги цього Закону дотримані не були.
Апелянт звернув увагу на те, що відповідач не мав права передавати ще не розмитнений на території України автомобіль без повідомлення та погодження відповідних дій із його власником, що свідчить про недотримання відповідачем взятого на себе обов'язку відповідального зберігання, передбаченого законом, та є протиправною формою поведінки, в результаті якої відбулась нестача переданого йому на зберігання автомобіля.
Крім того, Військова частина НОМЕР_1 згідно акту від 08.04.2022 №314 не мала права відчужувати транспортні засоби без повідомлення та участі власника. Аналогічна правова позиція щодо зазначеного міститься в постанові Верховного Суду від 18.04.2024 у справі №906/368/23.
Позиція відповідача щодо апеляційної скарги
У відзиві на апеляційну скаргу Державне підприємство «Морський торговельний порт «Чорноморськ», погоджуючись з мотивами оскаржуваного рішення суду, просило залишити його без змін, а апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Лилика Артема Вадимовича - залишити без задоволення.
Рух справи, заяви, клопотання, інші процесуальні дії в суді апеляційної інстанції
Апеляційна скарга подана представником скаржника 18.02.2025 через систему «Електронний суд» та зареєстрована судом 18.02.2025 за вх.№725/25.
18.02.2025 відділом документообігу (канцелярією) Південно-західного апеляційного господарського суду складено акт про те, що під час реєстрації апеляційної скарги б/н від 18.02.2025 у справі №916/2662/24, надісланої Фізичною особою-підприємцем Лиликом Артемом Вадимовичем через підсистему «Електронний суд», виявлено недоліки, а саме: заявником оскаржується рішення Господарського суду Одеської області від 20.01.2025 у справі №916/2662/24, проте, згідно даних з Єдиного реєстру судових рішень, Господарським судом Одеської області рішення у справі №916/2662/24 ухвалено 09.01.2025 (повний текст рішення складено 20.01.2025).
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.02.2025 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів К.В. Богатиря, С.В. Таран.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.02.2025 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Лилика Артема Вадимовича на рішення Господарського суду Одеської області від 09.01.2025 у справі №916/2662/24 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. Доручено Господарському суду Одеської області надіслати матеріали справи №916/2662/24 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
28.02.2025 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали справи.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.03.2025 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Лилика Артема Вадимовича на рішення Господарського суду Одеської області від 09.01.2025 у справі №916/2662/24 залишено без руху з метою надання скаржнику можливості усунути недоліки поданої ним апеляційної скарги, а саме: надати заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 09.01.2025 у справі №916/2662/24 із зазначенням поважних причин пропуску цього строку. Встановлено скаржнику строк для усунення недоліків, виявлених при поданні апеляційної скарги, протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
В межах встановленого ухвалою суду від 05.03.2025 строку від скаржника надійшло клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду (вх.№1002/25 від 06.03.2025).
Крім того, 06.03.2025 від апелянта надійшло клопотання (вх.№725/25/Д1 від 06.03.2025), в якому останній, посилаючись на допущену ним описку в апеляційній скарзі щодо дати оскаржуваного рішення суду, уточнив прохальну частину апеляційної скарги, в якій просив рішення Господарського суду Одеської області від 09.01.2025 скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.03.2025 поновлено Фізичній особі-підприємцю Лилику Артему Вадимовичу пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 09.01.2025 у справі №916/2662/24. Відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою. Встановлено відповідачу строк до 24.03.2025 для подання відзиву на апеляційну скаргу та роз'яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи. Розгляд апеляційної скарги призначено на 08.04.2025 о 10:00 год.
21.03.2025 від Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№725/25/Д2).
У судовому засіданні, яке за клопотанням скаржника проводилось в режимі відеоконференції, представники сторін надали усні пояснення, відповідно до яких підтримали свої правові позиції у справі.
В силу статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.
Фактичні обставини справи
Відповідно до інвойсу автомобіль марки Hyundai моделі MaxCruz, 2014 року випуску, VIN - НОМЕР_2 , був куплений у листопаді 2021 року для здійснення підприємницької діяльності позивача.
Згідно митної декларації UA500100/2022/006547 вантаж, а саме: легковий автомобіль, що був у використанні, марки Hyundai моделі MaxCruz, 2014 року виготовлення, ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 , пройшов митне оформлення на території України. В графі «одержувач» зазначено прізвище та ім'я позивача - Лилик Артем Вадимович та вказані дані його паспорту. В графі «митний орган виїзду/в'їзду» зазначено Одеську митницю.
Автомобіль марки Hyundai моделі MaxCruz, VIN - НОМЕР_2 , прибув у морський порт «Чорноморськ» 22.12.2021, що підтверджується генеральним актом та коносаментом.
24.02.2022 почалося повномасштабне вторгнення російської федерації на територію України. У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб і вказаний строк наразі продовжений.
Позивач зазначає, що до кінця березня 2022 року не отримував жодної інформації про місце перебування транспортного засобу, у зв'язку з чим було подано звернення до Головного слідчого управління Національної поліції України із заявою про вчинення кримінального правопорушення. Наразі відкрито кримінальне провадження №12022000000000621.
Також адвокатом позивача були здійснені адвокатські запити та отримані на них відповіді.
Так, Державне підприємство «Морський торговельний порт «Чорноморськ» у листі від 13.10.2022 №728/06-231488 повідомило, що автомобіль марки Hyundai моделі MaxCruz, VIN - НОМЕР_2 , який прибув в порт на т/х «HAE SHIN», рейс 22.12.2021, був переданий у використання Головному управлінню Національної поліції в Одеській області згідно розпорядження Одеської обласної військової адміністрації №51/А-2022 від 02.03.2022.
Так, у вказаному листі відповідач зазначив, що 04.03.2022, на підставі розпорядження начальника Одеської обласної військової адміністрації №51/А-2022 від 02.03.2022, Державним підприємством «Морський торговельний порт «Чорноморськ» для забезпечення потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану 25 склад спеціалізованого поромного комплексу Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (5 термінал) разом з усіма транспортними засобами, що перебували на його території станом на 04.03.2022, у тому числі транспортним засобом Hyundai MaxCruz, VIN - НОМЕР_2 , було передано у використання Головному управлінню Національної поліції в Одеській області.
Також відповідач у листі від 13.10.2022 №728/06-231488 зазначив, що в подальшому Головне управління Національної поліції в Одеській області самостійно здійснювало користування та розпорядження 25 складом спеціалізованого поромного комплексу та транспортними засобами, що знаходились на його території. При цьому порт зауважив, що примусове відчуження автомобіля Hyundai MaxCruz, VIN - НОМЕР_2 , з території Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» для забезпечення потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану (якщо таке відбувалося) здійснювалося без участі представника підприємства, правові підстави такого відчуження підприємству не повідомлялись, копії рішень військового командування та актів про примусове відчуження або вилучення майна також не надсилались, у зв'язку з чим відповідач рекомендував звернутися до Одеської обласної військової адміністрації або до Головного управління Національної поліції в Одеській області для отримання примірника акту про примусове відчуження або вилучення майна.
Додатком до листа Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» від 13.10.2022 №728/06-231488 є копія розпорядження Одеської обласної військової адміністрації №51/А-2022 від 02.03.2022 «Про використання ресурсів», відповідно до якого з метою забезпечення потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану, правоохоронних органів України визначено використовувати ресурси для потреб Головного управління Національної поліції в Одеській області, що перебувають на території 5 терміналу спеціального комплексу Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ».
При цьому, як вбачається із відомості наявності вантажів на складі №25 спеціалізованого поромного комплексу (5 термінал), станом на 04.03.2022 на території вказаного складу знаходилось 1741 од. транспортних засобів.
15.04.2022 Державним підприємством «Морський торговельний порт «Чорноморськ» від Головного управління Національної поліції в Одеській області отримано листа №32/373 від 11.04.2022, в якому повідомлялось, що з метою забезпечення потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану та у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі розпорядження Одеської обласної військової адміністрації від 02.03.2022 №51/А-2022 «Про використання ресурсів», Головним управлінням Національної поліції в Одеській області було організовано видачу транспортних засобів, які знаходились на території 5 терміналу спеціалізованого поромного комплексу Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ». Транспортні засоби передавались для забезпечення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань та складових сил оборони, у тому числі Головному управлінню Національної поліції в Одеській області. Також повідомило, що 11.04.2022 працівниками Головного управління Національної поліції в Одеській області будь-яка видача транспортних засобів із території 5 терміналу спеціалізованого поромного комплексу Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» була припинена за відсутності необхідності в них, на підставі чого співробітниками Головного управління Національної поліції в Одеській області спільно із співробітниками підприємства складено та підписано акт приймання-передачі (звірки) майна (транспортних засобів) від 11.04.2022.
У акті №32/373 приймання-передачі (звірки) майна (транспортних засобів) від 11.04.2022 відображено відомості стосовно кількості транспортних засобів (809 транспортних засобів), що не були використані Головним управлінням Національної поліції в Одеській області та залишились на 5 терміналі спеціалізованого поромного комплексу підприємства станом на 11.04.2022, із зазначенням марок транспортних засобів, моделей та номерів кузовів.
Листом від 18.11.2022 за вих. №7.10-3/28.2-02/8.19/18181 Одеська митниця Державної митної служби України повідомила, що транспортний засіб - автомобіль Hyundai Max Cruz, vin НОМЕР_2 , було оформлено в митному режимі імпорт за митною декларацією від 01.05.2022 №UA500100/2022/006547 та випущено у вільний обіг на митній території України. Крім того, митниця зазначила, що оскільки вказаний транспортний засіб було випущено у вільний обіг на митній території України, а також враховуючи те, що відповідальною особою за зберігання транспортних засобів є Державне підприємство «Морський торговельний порт «Чорноморськ», з питань місцезнаходження зазначеного транспортного засобу запропонувала звернутись до Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ».
У листі від 10.06.2024 №7.10-4/28.2-02/8.19/10347 Одеська митниця державної митної служби України, із посиланням на статтю 4, частини другу та третю статті 210 Митного кодексу України, зазначила про те, що митниця не є відповідальною особою за зберігання транспортного засобу Hyundai MaxCruz, VIN - НОМЕР_2 , оформленого за митною декларацією 01.05.2022 №UA500100/2022/006547.
Поряд з цим, з матеріалів справи вбачається, що Військова частина НОМЕР_3 у листі від 01.10.2022 №2393/16/3/782 на адвокатський запит повідомила, що на підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_3 від 08.04.2022 №314 «Про примусове відчуження майна» уповноваженим військового командування Військової частини НОМЕР_4 майором ОСОБА_1 було вилучено (отримано) легковий автомобіль Hyundai MaxCruz, VIN - НОМЕР_2 . Автомобіль передбачений штатною потребою, знаходиться в штаті військової частини, перебуває на бухгалтерському та матеріальному обліку військової частини, як військове майно.
Додатком до вказаного листа від 01.10.2022 №2393/16/3/782 є копія наказу командира Військової частини НОМЕР_3 від 08.04.2022 №314 «Про примусове відчуження майна», відповідно до якого на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, та Законів України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VII, «Про оборону України» від 06.12.1991 №932-ХІІ, «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» від 17.05.2012 №4765-VI, для забезпечення потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану, прийнято рішення про здійснення примусового відчуження майна, що знаходиться на території Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ», власниками яких є юридичні та фізичні особи, відповідно до переліку, що додається. Крім того, наказано у ході примусового відчуження майна забезпечити його оцінку та складання актів про примусове відчуження майна; командиру Військової частини НОМЕР_4 забезпечити постановку примусово відчуженого майна на бухгалтерський та матеріальний облік.
До переліку майна (вантажів), що є додатком до наказу командира Військової частини НОМЕР_3 , включено транспортний засіб Hyundai MaxCruz, VIN - НОМЕР_2 .
Також в матеріалах справи наявна копія акту №883 про відчуження або вилучення майна, відповідно до якого цей акт складено Військовою частиною НОМЕР_4 в особі офіцера відділення логістики Військової частини НОМЕР_4 майора ОСОБА_1 , в тому, що на підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_3 від 08.04.2022 №314, у зв'язку із введенням воєнного стану в Україні згідно Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та Указу Президента України від 14.03.2022 №133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 №133/2022, здійснено відчуження майна, а саме, транспортного засобу, Hyundai MaxCruz, VIN (код): НОМЕР_2 , 2014 року випуску, власником якого є громадянин України Лилик Артем Вадимович. Оцінку майна проведено старшим судовим експертом сектору криміналістичного дослідження транспортних засобів та реєстраційних документів, що їх супроводжують, відділу автотехнічних досліджень та криміналістичного дослідження транспортних засобів Одеського НДЕКЦ МВС В.В. Терзі, за результатами якої складено висновок експертного дослідження від 27.06.2022 №ЕД-19/116-22/7996-АВ, відповідно до якого вартість автомобіля Hyundai MaxCruz становить 678277,48 грн.
Акт №883 про відчуження або вилучення майна підписаний командиром Військової частини НОМЕР_4 полковником ОСОБА_2 та офіцером відділення логістики Військової частини НОМЕР_4 майором ОСОБА_1 .
Відповідно до акту технічного стану військового майна №1, затвердженого командиром військової частини НОМЕР_4 полковником ОСОБА_3 , легковий універсал Hyundai MaxCruz, 2014 року випуску, VIN - НОМЕР_2 , підлягає прийому згідно чинного законодавства у встановленому порядку.
У технічному талоні транспортного засобу від 14.09.2022 (серія ПД №047787), виданого на транспортний засіб Hyundai MaxCruz, VIN - НОМЕР_2 , в графі «належність транспортного засобу» зазначено: « НОМЕР_4 м. Одеса».
В матеріалах справи наявна також копія консультаційної довідки судового експерта транспорто-товарознавця ОСОБА_4 , складеної 24.10.2022, відповідно до якої середня ціна продажу ідентичного транспортного засобу складала 27450 доларів США, що при курсі НБУ станом на 24.10.2022 становила 1 003 810,00 грн.
Позиція суду апеляційної інстанції
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки не доведеність порушення прав, за захистом яких було пред'явлено позов, у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).
Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Чинне законодавство визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.
Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захисту цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.
Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб'єктивного права або інтересу, порушення такого суб'єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.
Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача збитків, які, як стверджує позивач, завдані протиправною поведінкою відповідача, яка полягає у тому, що відповідач, який мав обов'язок в силу частини другої статті 210 Митного кодексу України зберігати транспортний засіб, передав його в користування Головному управлінню Національної поліції в Одеській області, без згоди володільця майна, без оформлення усіх необхідних документів, складення яких необхідне відповідно до положень Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану».
У правовому регулюванні спірних правовідносин Південно-західний апеляційний господарський суд керується наступним.
Одним із способів захисту порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів згідно статті 20 Господарського кодексу України і статті 16 Цивільного кодексу України є відшкодування збитків.
За приписами частин першої-третьої статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
Такою нормою визначається можливість використання як способу захисту порушеного права відшкодування збитків, що має універсальний характер захисту цивільних прав.
Статтею 224 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно із частиною першою статті 225 Господарського процесуального кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Верховний Суд неодноразово та послідовно вказував на те, що для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду.
Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності).
Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.
Вина заподіювача збитків є суб'єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.
Південно-західний апеляційний господарський суд виходить з того, що причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стає об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди. Наявність такої умови цивільно-правової відповідальності, як причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою (збитками), зумовлена необхідністю встановлення факту, що саме протиправна поведінка конкретної особи, на яку покладається така відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що з необхідністю та невідворотністю спричинила збитки.
Отже, збитки є наслідками неправомірної поведінки, дії чи бездіяльності особи, яка порушила права або законні інтереси іншої особи, зокрема невиконання або неналежне виконання установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності, господарське правопорушення, порушення майнових прав або законних інтересів інших суб'єктів тощо.
Відсутність хоча б одного із перелічених елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Враховуючи положення статті 74 Господарського процесуального кодексу України, саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку. Натомість відповідачу потрібно довести відсутність його вини у завданні збитків позивачу.
Отже, позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків, факт протиправної поведінки відповідача, а також причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та заподіяними збитками. Відповідачу, в свою чергу, потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Верховною Радою України Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який в подальшому відповідними затвердженими Верховною Радою України Указами Президента України було продовжено.
Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначено в Законі України «Про правовий режим воєнного стану».
В розумінні статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
За змістом частини п'ятої статті 17 Закону України «Про оборону України» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) в умовах воєнного стану відповідно до закону допускається примусове вилучення приватного майна та відчуження об'єктів права приватної власності громадян з наступним повним відшкодуванням їх вартості у порядку та терміни, встановлені Кабінетом Міністрів України.
За приписами частини першої статті 1 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
1)примусове відчуження майна - позбавлення власника права власності на індивідуально визначене майно, що перебуває у приватній або комунальній власності та яке переходить у власність держави для використання в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану за умови попереднього або наступного повного відшкодування його вартості;
2)вилучення майна - позбавлення державних підприємств, державних господарських об'єднань права господарського відання або оперативного управління індивідуально визначеним державним майном з метою його передачі для потреб держави в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану.
Відповідно до частин першої, третьої статті 7 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» про примусове відчуження або вилучення майна складається акт. Право державної власності на майно виникає з дати підписання акта.
У частині другій статті 1 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» законодавець уточнює, що термін «військове командування» вживається у значенні, наведеному в Законі України «Про правовий режим воєнного стану» або Законі України «Про правовий режим надзвичайного стану», залежно від правового режиму, в умовах якого передається, відчужується або вилучається майно.
В умовах воєнного або надзвичайного стану майно може бути примусово відчужене у власника з наступним повним відшкодуванням його вартості (частина друга статті 353 Цивільного кодексу України).
Реквізоване майно переходить у власність держави або знищується. Оцінка, за якою попередньому власникові була відшкодована вартість реквізованого майна, може бути оскаржена до суду (частини третя та четверта статті 353 Цивільного кодексу України).
У разі реквізиції майна його попередній власник може вимагати надання йому натомість іншого майна, якщо це можливо. Якщо після припинення надзвичайної обставини реквізоване майно збереглося, особа, якій воно належало, має право вимагати його повернення у судовому порядку. У разі повернення майна особі у неї поновлюється право власності на це майно, одночасно вона зобов'язується повернути грошову суму або річ, яка була нею одержана у зв'язку з реквізицією, з вирахуванням розумної плати за використання цього майна (частини п'ята та шоста статті 353 Цивільного кодексу України).
Таким чином, відмінністю між реквізицією (частина перша статті 353 Цивільного кодексу України) та реквізицією в умовах надзвичайного чи воєнного стану (частина друга статті 353 Цивільного кодексу України) є момент відшкодування вартості майна: у першому випадку його має бути здійснено до примусового відчуження майна, а в другому випадку обов'язок держави відшкодувати вартість майна настає після його примусового відчуження.
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» (зараз і надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) правовою основою примусового відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану є Конституція України, цей Закон, інші закони України та указ Президента України про введення надзвичайного чи воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України.
Частинами першою та другою статті 4 цього Закону передбачено, що:
-примусове відчуження або вилучення майна у зв'язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану здійснюється за рішенням військового командування, погодженим відповідно з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною, районною, Київською чи Севастопольською міською державною адміністрацією або виконавчим органом відповідної місцевої ради;
-у місцевостях, де ведуться бойові дії, примусове відчуження або вилучення майна здійснюється за рішенням військового командування без погодження з органами, зазначеними у частині першій цієї статті.
Суб'єкти, що належать до військового командування та до військових адміністрацій, визначені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Стаття 3 цієї редакції Закону України «Про правовий режим воєнного стану» визначає, що військовим командуванням, якому згідно із цим Законом надається право разом з органами виконавчої влади, військовими адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати заходи правового режиму воєнного стану, є:
Головнокомандувач Збройних Сил України, Командувач об'єднаних сил Збройних Сил України, командувачі видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, командувачі (начальники) органів військового управління, командири з'єднань, військових частин Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань.
Частиною другою статті 3 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» передбачено, що військове командування, в межах повноважень, визначених цим Законом та Указом Президента України про введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, затвердженим Верховною Радою України, видає обов'язкові до виконання накази і директиви з питань забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку, здійснення заходів правового режиму воєнного стану.
Наведеним положенням кореспондують норми Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що також застосовуються у спірних правовідносинах у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану, оскільки мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення, зокрема, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту на організацію і штати воєнного часу (стаття 1), а мобілізація майна є різновидом його реквізиції (примусового відчуження) у сенсі Цивільного кодексу України та Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану».
Відповідно до частини першої статті 21 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» підприємства, установи і організації зобов'язані, зокрема: надавати під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні та інші матеріально-технічні засоби Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, Оперативно-рятувальній службі цивільного захисту згідно з мобілізаційними планами з наступним відшкодуванням їх вартості в порядку, встановленому законом.
Отже, за змістом статті 353 Цивільного кодексу України, статті 1, частини першої статті 21 зазначеного Закону мобілізацією майна слід вважати надання Збройним Силам України чи іншим військовим формуванням України під час проведення мобілізації (часткової або загальної) згідно з мобілізаційними планами майна з наступним відшкодуванням державою його вартості у разі переходу цього майна у власність держави, знищення такого майна чи пошкодження державою Україною.
У цих висновках апеляційний суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 13.09.2023 у справі №757/64569/16-ц (провадження № 61-4120св23).
Водночас частина перша статті 4 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», яка визначає військову адміністрацію, підстави та порядок її створення, передбачають, що на територіях, на яких введено воєнний стан, для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення разом із військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони, цивільного захисту, громадської безпеки і порядку, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян можуть утворюватися тимчасові державні органи - військові адміністрації.
З огляду на викладене, законодавець відмежовує категорію «військове командування» («військові формування» згідно із Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію») від такого тимчасового державного органу як військова адміністрація (відповідної адміністративної одиниці: населеного пункту, району, області), що створюється під час та на територіях, на яких введено воєнний стан.
Така правова позиція, викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 16.02.2024 у справі №910/10009/22.
При цьому відповідна військова адміністрація, у разі її утворення, зважаючи на покладені на неї та її начальника повноваження, визначені положеннями статті 15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», та визначені цим Законом особливості, виконують в період правового режиму воєнного стану повноваження відповідних районних, обласних державних адміністрацій (частина четверта статті 4 цього Закону), а також повноваження сільських, селищних, міських рад та/або їхніх виконавчих органів у разі утворення відповідних військових адміністрацій якщо ці органи не здійснюють покладених на них Конституцією та законами України повноважень, у тому числі внаслідок фактичного саморозпуску або самоусунення від виконання своїх повноважень, або їх фактичного невиконання, або припинення їх повноважень згідно із законом (частина третя статті 4 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).
Підпунктом 3 пункту 8 Указу Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію», яким було оголошено про загальну мобілізацію, постановлено, що місцевим органам виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб - підприємців слід організувати та забезпечити в установленому порядку виділення тимчасово будівель, споруд, земельних ділянок, транспортних та інших матеріально-технічних засобів, надання послуг Збройним Силам України, Національній гвардії України, Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України, Державній спеціальній службі транспорту, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України та іншим військовим формуванням України відповідно до мобілізаційних планів.
Відповідно до пункту 1 статті 4 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24.02.2022 №181-р затверджено план запровадження та забезпечення здійснення заходів правового режиму воєнного стану в Україні (далі - План).
За пунктом 5 цього Плану органом, відповідальним за примусове відчуження майна, що перебуває у приватній або комунальній власності, вилучення майна державних підприємств, державних господарських об'єднань для потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану в установленому законом порядку та видання про це відповідних документів встановленого зразка, визначено раду оборони відповідного регіону або військові адміністрації (у разі утворення), військове командування. Органами, що залучаються до здійснення зазначеного заходу, крім іншого, є обласні (районні) держадміністрації військові адміністрації (у разі їх утворення), органи місцевого самоврядування всіх рівнів.
Отже, місцевим органам виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки за участю органів місцевого самоврядування надано повноваження залучати підприємства, установи та організації усіх форм власності, фізичних осіб - підприємців задля організації та забезпечення в установленому порядку виділення, зокрема транспортних засобів (підпункт 3 пункті 8 Указу Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію»). Крім того, військові адміністрації також визначені відповідальними особами за примусове відчуження майна, вилучення його для потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану та за видання про це відповідних документів встановленого зразка із залученням військових адміністрацій до здійснення зазначеного заходу (пункт 5 Плану).
З матеріалів цієї справи вбачається, що розпорядженням начальника Одеської обласної військової адміністрації №51/А-2022 від 02.03.2022 «Про використання ресурсів» було визначено використовувати для потреб Головного управління Національної поліції в Одеській області ресурси, що перебувають на території 5 терміналу, спеціалізованого комплексу ДП «МТП «Чорноморськ».
У подальшому, на підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_3 від 08.04.2022 №314 «Про примусове відчуження майна», відповідно до якого на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, та Законів України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VII, «Про оборону України» від 06.12.1991 №932-ХІІ, «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» від 17.05.2012 №4765-VI, для забезпечення потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану, здійснено примусове відчуження майна, що знаходиться на території Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ», власниками яких є юридичні та фізичні особи, відповідно до переліку, що додається, у тому числі здійснено примусове відчуження транспортного засобу Hyundai MaxCruz, VIN - НОМЕР_2 , а також доручено командиру Військової частини НОМЕР_4 забезпечити постановку примусово відчуженого майна на бухгалтерський та матеріальний облік.
Із акту №883 про відчуження або вилучення майна вбачається, що його складено Військовою частиною НОМЕР_4 в особі офіцера відділення логістики Військової частини НОМЕР_4 майора ОСОБА_1 , в тому, що на підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_3 від 08.04.2022 №314, у зв'язку із введенням воєнного стану в Україні згідно Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та Указу Президента України від 14.03.2022 №133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 №133/2022, здійснено відчуження майна, а саме, транспортного засобу, Hyundai MaxCruz, VIN (код): НОМЕР_2 , 2014 року випуску, власником якого є громадянин України Лилик Артем Вадимович. Оцінку майна проведено старшим судовим експертом сектору криміналістичного дослідження транспортних засобів та реєстраційних документів, що їх супроводжують, відділу автотехнічних досліджень та криміналістичного дослідження транспортних засобів Одеського НДЕКЦ МВС В.В. Терзі, за результатами якої складено висновок експертного дослідження від 27.06.2022 №ЕД-19/116-22/7996-АВ, відповідно до якого вартість автомобіля Hyundai MaxCruz становить 678277,48 грн.
Акт №883 про відчуження або вилучення майна підписаний командиром Військової частини НОМЕР_4 полковником ОСОБА_2 та офіцером відділення логістики Військової частини НОМЕР_4 майором ОСОБА_1 .
У листі від 01.10.2022 №2393/16/3/782 Військова частина НОМЕР_3 підтвердила, що на підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_3 від 08.04.2022 №314 «Про примусове відчуження майна» уповноваженим військового командування Військової частини НОМЕР_4 майором ОСОБА_1 було вилучено (отримано) легковий автомобіль Hyundai MaxCruz, VIN - НОМЕР_2 . Автомобіль передбачений штатною потребою, знаходиться в штаті військової частини, перебуває на бухгалтерському та матеріальному обліку військової частини, як військове майно. На підтвердження вищевказаного, позивачем також надано до суду копії технічного талону транспортного засобу від 14.09.2022 (серія ПД № 047787), в якому в графі «належність транспортного засобу» зазначено: « НОМЕР_4 м. Одеса» та акт технічного стану військового майна №1, затвердженого командиром військової частини НОМЕР_4 полковником ОСОБА_3 .
З викладеного вбачається, що примусове відчуження автомобіля Hyundai MaxCruz, VIN - НОМЕР_2 , відбулося за наказом командира Військової частини НОМЕР_3 від 08.04.2022 №314 «Про примусове відчуження майна» та за актом №883 про відчуження або вилучення майна.
Водночас Одеська обласна військова адміністрація, видаючи розпорядження №51/А-2022 від 02.03.2022 «Про використання ресурсів», здійснювала свої повноваження, пов'язані з проведенням заходів з примусового відчуження майна в умовах правового режиму воєнного стану, але не ухвалювала рішення про примусове відчуження майна в умовах правового режиму воєнного стану.
Відповідно до частини другої статті 6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.
На виконання вказаного розпорядження Одеської обласної військової адміністрації №51/А-2022 від 02.03.2022 «Про використання ресурсів», відповідач - Державне підприємство «Морський торговельний порт «Чорноморськ», для забезпечення потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану, передав у використання Головному управлінню Національної поліції в Одеській області 25 склад спеціалізованого поромного комплексу Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (5 термінал) разом з усіма транспортними засобами, що перебували на його території станом на 04.03.2022, у тому числі оспорюваний транспортний засіб.
В контексті наведеного правового регулювання та обставин справи, колегія суддів не вбачає протиправної поведінки відповідача у зв'язку з передачею у використання Головному управлінню Національної поліції в Одеській області транспортного засобу позивача, що виключає наявність правових підстав для стягнення будь-якої матеріальної шкоди з Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ».
Натомість правовідносини щодо відшкодування вартості примусового відчуження майна або його повернення регулюється спеціальним законом, згідно якого позивач має право на компенсацію примусового відчуженого майна, повернення його або надання йому взамін іншого майна, а також визначений суб'єкт, відповідальний за здійснення компенсації або повернення майна, про що правильно виснував суд першої інстанції.
Стосовно посилання апелянта на те, що Військова частина НОМЕР_1 згідно акту від 08.04.2022 №314 не мала права відчужувати транспортні засоби без повідомлення та участі власника, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» про примусове відчуження або вилучення майна складається акт. Бланк акта про примусове відчуження або вилучення майна виготовляється за єдиним зразком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
В акті зазначаються, зокрема, відомості про власника (власників) майна: для юридичних осіб - повне найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код (пункт 2 частини першої статті 7 Закону «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану»).
За загальним правилом акт підписується власником майна або його законним представником і уповноваженими особами військового командування та органу, що погодив рішення про примусове відчуження майна, або військового командування чи органу, що прийняв таке рішення, і скріплюється печатками військового командування та/або зазначених органів (частина друга статті 7 Закону «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану»).
Водночас у разі відсутності особи, у якої відчужується або вилучається майно, або її законного представника під час складання акта про примусове відчуження або вилучення майна такий акт складається без її участі. У такому разі власник майна або його законний представник має право на ознайомлення з актом про примусове відчуження або вилучення майна (частина п'ята статті 7 Закону «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану»).
Отже, Закон передбачає альтернативні процедури як для випадків, коли власник майна присутній при складенні акта (частина друга статті 7), так і для випадків, коли такий власник відсутній (частина п'ята статті 7 Закону).
Відтак, присутність власника майна при складанні акта про примусове відчуження або вилучення майна не є обов'язковою. Акт може бути складений та підписаний за відсутності власника майна. Підписання акта про примусове відчуження або вилучення майна власником такого майна не визнається обов'язковим.
При цьому посилання скаржника на позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 18.04.2024 у справі №906/368/23, колегія суддів відхиляє, оскільки позиція у вказаній справі не є релевантною з огляду на різні обставини справи.
Висновки суду апеляційної інстанції
За умовами статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Перевіривши відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об'єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із чим дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення, у зв'язку з чим колегія суддів відмовляє у задоволенні апеляційної скарги.
Розподіл судових витрат
У зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за її подання та розгляд покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 276, 281 - 284 ГПК України,
Південно-західний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Лилика Артема Вадимовича залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Одеської області від 09.01.2025 у справі №916/2662/24 залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені статтями 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повну постанову складено 14.04.2025.
Головуючий суддя Л.В. Поліщук
Суддя К.В. Богатир
Суддя С.В. Таран