14.04.2025
Справа № 720/628/25
Провадження № 2/720/689/25
14 квітня 2025 року Новоселицький районний суд Чернівецької області
в складі: головуючого судді Ляху Г.О.
з участю секретаря Савка К.Р.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду міста Новоселиця цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відділу освіти Новоселицької міської ради Чернівецького району Чернівецької області та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог Новоселицького ліцею № 3 Новоселицької міської ради Чернівецької області про визнання протиправними дії та зобов'язати вчинити певні дії,-
В березні 2025 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача та третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача про визнання протиправними дії та зобов'язати вчинити певні дії, посилаючись на те, що позивач по теперішній час перебуває на посаді вчителя фізичної культури Новоселицького ліцею № 3 в м. Новоселиця Чернівецької області. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» та Указом Президента України від 24 лютого 2022 року «Про загальну мобілізацію» позивач з 25 лютого 2022 року був призваний на військову службу до Збройних Сил України. Наказом № 16-к від 24 лютого 2022 року, підписаного директором Новоселицького ліцею № 3 позивача, на підставі ч.3 ст. 119 КЗпП, було увільнено від роботи зі збереженням місця роботи, посади та середнього заробітку на період проходження військової служби. В подальшому, наказом № 95-к/тр від 19 липня 2022 року, у зв'язку із набранням чинності Закону України від 01 липня 2022 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», яким передбачено припинення нарахування середнього заробітку працівникам, які увільнені від роботи на підставі частини третьої статті 119 КЗпП України, позивачу припинено виплату середнього заробітку починаючи з 19 липня 2022 року. Оскільки ст. 119 КЗпП України є загальною нормою, а ч. 2 ст. 57 Закону України «Про освіту» є спеціальною та регулює трудові відносини педагогічних чи науково-педагогічних працівників, яким є позивач, вважає, що відповідач зобов'язаний виплатити йому середній заробіток за час затримки заробітної плати. У зв'язку із чим просить визнати протиправним дії відділу освіти Новоселицького міської ради, зобов'язати скасувати наказ директора Новоселицького ліцею № 3 від 19 липня 2022 року № 95-к/тр, нарахувати та виплатити заробітну плату за період з 19 липня 2022 року по 23 грудня 2023 року та стягнути понесені ним судові витрати
Відповідно до ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.
За змістом ч. 4 ст. 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Представник відповідача відділу освіти Новоселицької міської ради подав відзив до суду, в якому позов не визнав та просив відмовити у задоволенні позову, мотивуючи тим, що при вирішенні спірних правовідносин щодо оплати праці позивачу, який є мобілізований, пріоритетним є застосування саме положення ст. 119 КЗпП України, а не Закону України «Про освіту». Зазначає, що у новій редакції частини третьої ст. 119 КЗпП України виключено таку гарантію, як збереження середнього заробітку за працівником, який призваний на військову службу, то гарантії, передбачені ч. 2 ст. 57 Закону України «Про освіту», на нього не поширюються. Отже, керівник навчального закладу правомірно видав наказ про припинення з 19 липня 2022 року виплати середньої заробітної плати мобілізованому працівнику. Окрім того вказує, що позивачем під час його звернення до відповідач не було надано доказів, що останній був мобілізований до лав Збройних Сил України за призовом.
Представник третьої особи, будучи належним чином повідомленим про час і місце судового розгляду справи, в судове засідання не з'явився без поважних для суду причин.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 6 ЦПК України суд зобов'язаний здійснювати правосуддя на засадах рівності учасників цивільного процесу перед законом і судом незалежно від будь-яких ознак.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Отже, указана норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
А вже, якщо особа доведене, що її право порушено, вона може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.
Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у ст. 16 ЦК України. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом (ч. 3 ст. 16 ЦК України).
Згідно з частинами першою-третьою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
В свою чергу відповідно до п. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, або заперечень.
За положеннями ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлено, що позивач на даний час перебуває на педагогічній посаді вчителя фізичної культури в Новоселицькому ліцеї № 3 з 05 вересня 2012 року по теперішній час.
Наказом директора Новоселицького ліцею № 3 від 24 лютого 2022 року № 16-к, керуючись ч. 3 ст. 119 КЗпП України, позивача увільнено від роботи з 25 лютого 2022 року у зв'язку з призовом на військову службу під час мобілізації на особливий період із збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку на період проходження військової служби. Підставою для видачі вказаного наказу був наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 16 від 25 лютого 2022 року.
В подальшому, наказом директора Новоселицького ліцею № 3 від 19 липня 2022 року № 95-к/тр, який був винесений на підставі змін до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01 липня 2022 року, позивачу з 19 липня 2022 року припинено виплату середнього заробітку.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_1 № 368 від 26 грудня 2023 року, позивач звільнено з військової служби у ЗАПАС за пунктом «г» (у зв'язку із сімейними обставинами).
18 червня 2024 року позивач звернувся із заявою щодо нарахування та виплати за період з 19 липня 2022 року по 23 грудня 2023 року середньомісячної заробітної плати.
Листом № 01-11/263 від 09 липня 2024 року відповідачем було відмовлено у виплаті вищевказаних виплат, оскільки бюджетними асигнуванням на 2024 рік не передбачені такого роду виплати.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
У листі Міністерства оборони України № 322/2/8417 від 01 жовтня 2015 року «Щодо особливого періоду» зазначено, що особливий період в Україні настав з 17 березня 2014 року на підставі Указу № 303/2014 та триває, а його скасування буде здійснено окремим Указом Президента України «Про демобілізацію» після стабілізації на Сході України.
Саме з періоду оголошення Президентом України часткової мобілізації (17 березня 2014) відповідно до ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» пов'язано настання особливого періоду, який закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.
Такий правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 серпня 2020 року у справі № 813/402/17.
24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У подальшому воєнний стан неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.
Отже, починаючи з 24 лютого 2022 року в Україні діє режим особливого періоду, визначений ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Статтею 65 Конституції України передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до вимог частин 1, 6 ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі Закон № 2352-IX), який набрав чинності з 19 липня 2022 року, внесено зміни та у частині третій статті 119 КЗпП України слова «зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток» замінено словами «зберігаються місце роботи і посада».
Відповідно до частини другої статті 57 Закону України «Про освіту» в редакції, чинній на час винесення оспорювального наказу, у разі захворювання педагогічного чи науково-педагогічного працівника, яке тимчасово унеможливлює виконання ним посадових обов'язків і обмежує можливість перебування у колективі осіб, які навчаються, або тимчасового переведення за цих чи інших обставин на іншу роботу чи проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період за таким працівником зберігається попередній середній заробіток. У разі хвороби або каліцтва попередній середній заробіток виплачується до відновлення працездатності або встановлення інвалідності.
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави дійти висновку про те, що за педагогічними чи науково-педагогічними працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, зберігається попередній середній заробіток.
У постанові Верховного Суду від 16 жовтня 2023 року у справі № 718/209/23 (провадження № 61-11879св23) зроблено висновок, що «на рівні КЗпП України не передбачено правила про пріоритетність його норм над нормами інших законів. Правила в статті 4 ЦК України, про пріоритетність його норм над приватно-правовими нормами інших законів, до вирішення колізій між КЗпП України та іншими законами не застосовується; у частині другій статті 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачені гарантії для громадян України призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, зокрема, шляхом відсилання як до частини третьої статті 119 КЗпП України, так і до норм інших законів (зокрема, частина друга статті 57 Закону України «Про освіту»); Законом № 2352-IX не внесено зміни до інших законів, які передбачають гарантії для громадян України призваних на військову службу за призовом під час мобілізації і встановлені нормами інших законів (зокрема, для педагогічних чи науково-педагогічних працівників). Тобто, для окремих категорій суб'єктів (зокрема, для педагогічних чи науково-педагогічних працівників) призваних на військову службу за призовом під час мобілізації збережено таку гарантію як попередній середній заробіток; в частині другій статті 57 Закону України «Про освіту» міститься спеціальна норма щодо положень частини третьої статті 119 КЗпП України, оскільки поширюється на педагогічних чи науково-педагогічних працівників; спеціальна норма (частина друга статті 57 Закону України «Про освіту») має перевагу над загальною (частина третя статті 199 КЗпП України) нормою. Прийнята пізніше в часі загальна норма (частина третя статті 199 КЗпП України) не скасовує спеціальної, тому за педагогічними чи науково-педагогічними працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, зберігається попередній середній заробіток».
Матеріалами справи встановлено, що позивач є педагогічними працівником, який 25 лютого 2022 року призваний на військову службу за призовом під час мобілізації, а тому відповідно до частини другої статті 57 Закону України «Про освіту» в редакції, чинній на час винесення спірного наказу, мав право на отримання середнього заробітку до 24 грудня 2023 року.
Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього (стаття 4 КЗпП України). Положення ЦК України застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства (частина перша статті 9 ЦК України).
Законом України від 22 листопада 2023 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впорядкування надання та використання відпусток, а також інших питань», який набрав чинності 24 грудня 2023 року, внесено зміни та у частині другій статті 57 Закону України «Про освіту» слова «чи проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період» виключено.
Тобто з 24 грудня 2023 року за педагогічними чи науково-педагогічними працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, не зберігається попередній середній заробіток.
Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що до 24 грудня 2023 року за педагогічними чи науково-педагогічними працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, попередній середній заробіток зберігався, то позовні вимоги слід задовольнити, визнати протиправним дії відділу освіти Новоселицького міської ради, зобов'язати скасувати наказ директора Новоселицького ліцею № 3 від 19 липня 2022 року № 96-к/тр, поновити нарахування та виплату середнього заробітку за період з 19 липня 2022 року по 23 грудня 2023 року включно.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави слід стягнути судові витрати по справі у вигляді судового збору.
Тим самим, з відповідача на користь держави слід стягнути судові витрати по справі у виді сплаченого судового збору за подання позову до суду.
На підставі ст.ст. 9, 11, 15, 16, ЦК України, ст. 119 КЗпП України, ст.ст. 57 Закону України «Про освіту», суд керуючись ст.ст. 4, 6, 11, 12, 13, 19, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 274, 279 ЦПК України, -
Позов задовольнити.
Зобов'язати відділ освіти Новоселицької міської ради Чернівецького району Чернівецької області скасувати наказ директора Новоселицького ліцею № 3 від 19 липня 2022 року № 95-к/тр про увільнення ОСОБА_1 з 19 липня 2022 року без збереження виплати середнього заробітку як мобілізованому вчителю фізкультури.
Зобов'язати відділ освіти Новоселицької міської ради Чернівецького району Чернівецької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за період з 19 липня 2022 року по 23 грудня 2023 року включно, яка діяла на період його мобілізації під час воєнного стану.
Стягнути з відділу освіти Новоселицької міської ради Чернівецького району Чернівецької області на користь держави судові витрати по справі у виді сплаченого судового збору за подання позову до суду в сумі 1211 гривень 20 копійок.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Ляху Г.О.