Справа № 646/2784/25
№ провадження 3/646/1085/2025
01.04.2025 м. Харків
Суддя Червонозаводського районного суду м. Харкова Сіренко Ю.Ю., розглянувши матеріали, які надійшли з Військової частини НОМЕР_1 про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце служби і посада: військова частина НОМЕР_1 , зовнішній пілот (оператор) безпілотних літальних апаратів, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії А1008 №9 від 26.03.2025 року, ОСОБА_1 , 25.03.2025 року о 19 год. 00 хв. перебував з ознаками алкогольного сп'яніння на території тимчасової дислокації підрозділу в АДРЕСА_2 . ОСОБА_1 в присутності сержанта ОСОБА_2 та лейтенанта ОСОБА_3 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, про що було складено акт від 26.03.2025 р.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи.
В силу ст. 268 КУпАП присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов'язковою.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07 липня 1989 року, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, як що таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.
В цьому ж рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Враховуючи принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, а також з метою недопущення порушення строків розгляду справи, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання КУпАП України, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП України).
Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінюючи зібрані в справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 280 КУпАП під час розгляду справи про адміністративне правопорушення суддя повинен з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Виходячи з ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків.
Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.
Зокрема, в контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (рішення від 15 травня 2008 року, заява N7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.
Положеннями ч. 1 ст. 11 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року та ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 01 листопада 1950 року, рішенням Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23 рп/2010 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень ч. 1 ст. 14-1 КУпАП передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено у законному порядку при додержанні, зокрема, процедури притягнення до адміністративної відповідальності, яка повинна ґрунтуватись на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Диспозицією ч. 1 ст. 172-20 КУпАП визначено наступні склади адміністративного правопорушення: 1) розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об'єктів; 2) поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння; 3) виконання ними обов'язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння; 4) відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Частиною 3 ст. 172-20 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду.
Тобто, вчинення особою хоча б одного з діянь, зазначених в ч. 1 або 2 ст. 172-20 КУпАП за характером суб'єктного складу являється грубим порушенням та, зокрема за умови запровадження в країні особливого періоду становить підвищену суспільну небезпеку, у зв'язку з чим тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч. 3 вказаної статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби: 1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); 2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; 3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); 4) під час виконання державних обов'язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов'язки не були пов'язані з військовою службою; 5) під час виконання обов'язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.
Згідно положень статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Так, відповідно до Указу Президента України від 17 березня 2014 року №303/20414 «Про часткову мобілізацію» затвердженого Законом України від 17 березня 2014 року №1126-VI, в Україні оголошено часткову мобілізацію, а Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженого Законом України від 03 березня 2022 року №2105-ІХ - загальну мобілізацію, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX , дія якого продовжена неодноразово.
Винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується даними протоколу про адміністративне правопорушення серії А1008 №9 від 26.03.2025 року, поясненнями сержанта ОСОБА_2 та лейтенанта ОСОБА_3 від 26.03.2025 року, актом про відмову проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння від 26.03.2025 року.
Досліджені докази у їх сукупності дають достатньо підстав для висновку суду, що оскільки ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного, сп'яніння, є всі підстави вважати, що ОСОБА_1 вживав алкогольні напої під час виконання завдань щодо охорони суверенітету та територіальної цілісності України на території Харківської області, що само по собі являє склад адміністративного правопорушення, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 172-20 КУпАП України. Оскільки такі дії ним було вчинено в умовах особливого періоду, його дії слід кваліфікувати за ч. 3 ст. 173-20 КУпАП України.
Згідно з вимогами ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (далі - Статут), який затверджений Законом України К548-ХІУ від 24 березня 1999 року, військовослужбовець зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути дисциплінованим, поважати честь і гідність кожної людини, додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки.
Відповідно до вимог ст. 16 Статуту, кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Відповідно до вимог п. 7 розділу II наказу Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 «Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0.2 проміле алкоголю.
Враховуючи зазначене, з огляду на зміст заходів мобілізації та демобілізації, визначених Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», закінчення заходів мобілізації не припинило особливий період станом на день вчинення правопорушення, тобто станом на 25.03.2025 року.
Враховуючи характер вчиненого правопорушення, а саме соціальний аспект кваліфікації військових адміністративних правопорушень, суспільну небезпеку і шкоду від вчинення військовослужбовцями адміністративно-карних дій, завдання шкоди позитивному авторитету військовослужбовця і в цілому Збройним Силам України, його особу, ступінь вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, суд приходить до переконання, що з метою попередження вчинення ним аналогічних правопорушень, до правопорушника за доцільне застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі, передбаченому санкцією цієї статті.
Відповідно ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
На підставі викладеного, враховуючи характер правопорушення та особу, стосовно якої складено протокол.
Керуючись ст. 172-20, ст.283, п.1 ч.1 ст.284 КУпАП,
Визнати винним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , в дохід держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
На підставі ст. 307 КУпАП, штраф має бути сплачений не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Відповідно до вимог ст. 308 КУпАП у разі несплати штрафу у строк постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, а також витрати на облік вчиненого правопорушення.
Строк пред'явлення до виконання постанови в частині стягнення штрафу 3 місяці.
Строк пред'явлення до виконання постанови в частині стягнення судового збору 3 місяці.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом 10 днів з дня її винесення.
Суддя - Ю.Ю. Сіренко