Справа № 761/39686/19
Провадження №1-кп/761/781/2025
іменем України
31 березня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретарів судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
потерпілої ОСОБА_6 ,
захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Шевченківського районного суду м. Києва кримінальне провадження № 420 191 011 000 001 04 від 24.04.2019 року, у якому
гр. ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець міста Гайсин Вінницької області, громадянин України, українець, перебуває у зареєстрованому шлюбі, має вищу освіту, пенсіонер, працює на посаді Академіка-секретаря Національної академії мистецтв України, зареєстрований та фактично проживає за адресою - АДРЕСА_1 , не судимий,
обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 172 КК України,
Відповідно до обвинувального акту від 27.09.2019 ОСОБА_9 інкриміновано скоєння злочину, передбаченого ч. 2 ст. 172 КК України, а саме - вчинення умисних дій щодо звільнення одинокої матері ОСОБА_6 з посади майстра з експлуатації газових об'єктів Національної академії образотворчого мистецтва та архітектури (далі - НАОМА або Академія) з особистих мотивів.
Згідно з висунутим обвинуваченням вказане кримінальне правопорушення вчинене ОСОБА_9 за нижченаведених обставин.
Розділом 2 Контракту від 09.12.2013 № 586, укладеного між Міністерством культури України та ОСОБА_9 , останній призначений на посаду ректора НАОМА терміном на сім років - з 09.12.2013 по 08.12.2020, на нього як на керівника покладається здійснення поточного оперативного керівництва Академією, організація навчально-виховного процесу, виконання завдань Академії, передбачених чинним законодавством, Статутом Академії та Контрактом, а також вирішення усіх питань управління. Керівник зобов'язується забезпечувати виконання показників ефективності використання закріпленого за закладом освіти державного майна, навчальної, наукової, методичної, творчої, мистецької, культурно-виховної, господарської та комерційної діяльності закладу освіти; особисто відповідати за стан нормування праці в Академії та щорічно до 15 липня інформувати Міністерство з цього питання; своєчасно подавати Міністерству встановлену статистичну та бухгалтерську звітність, а також інші необхідні відомості про роботу і стан Академії; інформувати Міністерство про свою тимчасову відсутність, починаючи з першого дня її виникнення, із вказівкою особи, на яку покладено виконання обов'язків Керівника; за два місяці до закінчення терміну дії контракту подавати Міністерству інформацію у формі звіту щодо підсумків роботи за пунктами 2.1-2.1.23 Контракту; у разі припинення дії (розірвання) Контракту Керівник зобов'язується дотриматися процедури звільнення керівників підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Міністерства. Керівник щорічно подає Міністерству звіт про результати діяльності Академії. Міністерство має право вимагати від керівника достроковий звіт про його діяльність, якщо останній допустив невиконання чи неналежне виконання своїх обов'язків щодо управління Академією та розпорядженням її майном. Керівнику належать надані йому повноваження (права, обов'язки), які поширюються на Академію та Положення згідно з нормативними, іншими актами, якщо з вказаних актів, Статуту Академії та Положення про Міністерство, умов контракту не випливає інше.
Відповідно до розділу п. 10.3 Статуту НАОМА, затвердженого наказом Міністерства культури України від 08.11.2018, права, обов'язки та відповідальність ректора визначаються чинним законодавством України, Статутом Академії та Контрактом. Ректор є представником Академії у відносинах з державними органами, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами і діє без довіреності в межах повноважень, передбачених Законом «Про вищу освіту» і Статутом. Ректор академії в межах наданих йому повноважень: організовує діяльність Академії; вирішує питання фінансово-господарської діяльності Академії, затверджує структуру, формує штатний розпис та подає на затвердження Органу управління майном; видає накази і розпорядження, дає обов'язкові для виконання всіма працівниками освітнього процесу і структурними підрозділами Академії доручення; відповідає за результати діяльності Академії перед Органом управління майном; є розпорядником майна і коштів; забезпечує виконання фінансового плану (кошторису), укладає договори; призначає на посаду та звільняє з посади працівників; забезпечує охорону праці, дотримання законності та порядку; визначає функціональні обов'язки працівників; формує контингент осіб, які навчаються в Академії; відраховує з Академії та поновлює на навчання в ній здобувачів вищої освіти за погодженням з органами студентського самоврядування і первинними профспілковими організаціями осіб, які навчаються (якщо дана особа є членом профспілки) на підставах, встановлених Законом України «Про вищу освіту»; забезпечує організацію та здійснення контролю за виконанням навчальних планів і програм навчальних дисциплін; контролює дотримання всіма підрозділами штатно-фінансової дисципліни; здійснює контроль за якістю роботи педагогічних, науково-педагогічних, наукових та інших працівників; забезпечує створення умов для здійснення дієвого та відкритого громадського контролю за діяльністю Академії; сприяє та створює умови для діяльності органів студентського самоврядування, організації профспілок працівників Академії і студентів, громадських організацій, які діють в Академії; сприяє формуванню здорового способу життя у здобувачів вищої освіти, зміцненню спортивно-оздоровчої бази Академії, створює належні умови для занять масовим спортом; спільно з виборними органами первинних організацій профспілок працівників Академії і студентів подає для затвердження вищому колегіальному органу громадського самоврядування Академії правила внутрішнього розпорядку та колективний договір і після затвердження підписує їх; здійснює інші передбачені законодавством України повноваження.
ОСОБА_6 з 2001 року працює в Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури.
ОСОБА_6 01.06.2005 за строковим трудовим договором прийнято на посаду оператора котельні 6-го розряду гуртожитку Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури, 11.04.2010 переведено на посаду майстра з ремонту котлів АГЧ.
Наказом в.о. ректора Академії від 21.06.2018 №65-ос, на підставі актів про відсутність на роботі від 18.06.2018, 20.06.2018, акту про відмову ОСОБА_6 надати письмові пояснення від 21.06.2018, доповідної головного інженера ОСОБА_10 від 21.06.2018 ОСОБА_6 за порушення трудової дисципліни (прогули) оголошено догану.
Наказом ректора Академії від 19.07.2018 за №75-ос ОСОБА_6 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани за неналежне виконання посадових обов'язків.
Наказом ректора Академії ОСОБА_9 від 30.07.2018 №80-ос ОСОБА_6 на підставі п. 4 ст.40 КЗпП України з 31.07.2018 звільнено з займаної посади у зв'язку із прогулом без поважних причин.
Підставою для винесення керівництвом вищевказаного наказу стали - доповідна записка проректора з соціально-економічних питань ОСОБА_11 від 30.07.2018, акти про відсутність на роботі від 02.07.2018, 03.07.2018, 06.07.2018, 09.07.2018 та 10.07.2018, службова записка від 12.07.2018 №б/н, акт про відмову від надання пояснень від 19.07.2018.
Відповідно до ст. 184 КЗпП звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, одиноких матерів за наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.
Визначена чинним трудовим законодавством заборона звільняти жінок названих у ст.184 КЗпП категорій з ініціативи роботодавця є абсолютною. Таких працівників не можна звільнити як з підстав, передбачених ст. 40 i 41 КЗпП, так i з інших підстав, за яких трудовий договір розривається з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.
Визначення «одинокої матері» наведено у пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 року № 9 та пункті 5 частини тринадцятої статті 10 Закону України «Про відпустки», відповідно до якого при розгляді справ про звільнення за п. 2 ст. 36 КЗпП судам слід враховувати, що звільнення з цих підстав вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (або понад три роки, але не більше, ніж до 6 років, якщо дитина за медичним висновком в цей період потребує домашнього догляду), одиноких матерів (жінка, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері, вдова, інша жінка, яка виховує і утримує дитину сама) при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда провадиться з обов'язковим працевлаштуванням (ч.3 ст.184 КЗпП). Не може бути визнано, що власник або уповноважений ним орган виконав цей обов'язок по працевлаштуванню, якщо працівниці не була надана на тому ж або на іншому підприємстві (в установі, організації) інша робота або запропонована робота, від якої вона відмовилась з поважних причин (наприклад, за станом здоров'я).
Тобто, одинокою матір'ю слід вважати жінку, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері, вдова, інша жінка, яка виховує і утримує дитину сама.
Відповідно до положень ч.1 ст.135 СК України при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
ОСОБА_6 є одинокою матір'ю, має неповнолітнього сина ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження дитини, витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до ч. 1 ст.135 СК України.
З аналізу ст. 36, 40, 41, 184 КЗпП слідує, що звільнити жінку, яка є одинокою матір'ю та виховує дитину віком до чотирнадцяти років, можна з ініціативи роботодавця - лише у випадку: ліквідації юридичної особи, з обов'язковим працевлаштуванням працівника на іншу роботу; закінчення строкового трудового договору - з подальшим працевлаштуванням працівника на іншу роботу; за бажанням самого працівника або за згодою сторін.
Відповідно до наданих НАОМА копій особової справи ОСОБА_6 остання подала 27.08.2012 до Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури свідоцтво про народження ОСОБА_12 .
Крім того, відповідно до довідки Національної академії образотворчого мистецтва та архітектури у період 2017-2018 р. згідно з ст. 19 Закону України «Про відпустки» ОСОБА_6 використовувала додаткову оплачувану відпустку (одинока мати, яка усиновила дитину) з 17.07.2017 по 26.07.2017, з 03.11.2017 по 09.11.2017.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 30.11.2018 (справа №754/10913/18) скасовано наказ Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури №80-ос від 30.07.2018 «Про звільнення ОСОБА_6 , майстра з експлуатації устаткування газових об'єктів, з 31 липня 2018 року у зв'язку з прогулом без поважних причин, п. 4 ст. 40 КзпП України» та поновлено її на посаді майстра з експлуатації устаткування газових об'єктів Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури з 31.07.2018.
Як вважала сторона обвинувачення, ректор Національної академії образотворчого мистецтва та архітектури ОСОБА_9 30.07.2018 незаконно звільнив ОСОБА_6 з посади майстра з експлуатації газових об'єктів Національної академії образотворчого мистецтва та архітектури, достовірно знаючи про те, що остання є одинокою матір'ю.
Крім того, досудовим розслідуванням встановлено, що потерпіла ОСОБА_6 неодноразово зверталась зі скаргами на керівництво Національної академії образотворчого мистецтва та архітектури, у тому числі на ректора ОСОБА_9 , до Міністерства культури України, Державної фінансової інспекції в місті Києві, Міністерства соціальної політики України, до Урядової гарячої лінії, що мало значення для звільнення ОСОБА_6 .
Так, 30.07.2018, у невстановлений час ОСОБА_9 , перебуваючи в приміщенні Національній академії образотворчого мистецтва та архітектури, за адресою: м. Київ, вул. Вознесенський узвіз, 20, маючи на те особистий мотив, підписав наказ від 30.07.2018 №80-с про звільнення ОСОБА_6 з посади майстра з експлуатації устаткування газових об'єктів Національної академії образотворчого мистецтва та архітектури з 31.07.2018, яка на той час буда одинокою матір'ю.
На думку сторони обвинувачення, своїми умисними діями, які виразилися у звільненні одинокої матері ОСОБА_6 з посади майстра з експлуатації газових об'єктів Національної академії образотворчого мистецтва та архітектури з особистих мотивів ОСОБА_9 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 172 КК України.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_9 своєї вини у скоєнні інкримінованого злочину не визнав і зазначив, що наказ від 30.07.2018 № 80-ос про звільнення майстра з експлуатації устаткування газових об'єктів НАОМА ОСОБА_6 він дійсно підписував. При цьому пояснив, що проект наказу складався відповідними працівниками НАОМА, особисто він не був ініціатором рішення про звільнення ОСОБА_6 . Жодних особистих мотивів або іншої зацікавленості у звільненні ОСОБА_6 з роботи у нього не було. Про підготовку зазначеного наказу обвинувачений дізнався, коли його проект був наданий йому на підпис проректором з соціально-економічних та господарських питань ОСОБА_11 . Останній згідно зі своїми посадовими обов'язками відповідав за напрямок діяльності, на якому повинна була працювати ОСОБА_6 .
Як показав ОСОБА_9 , ОСОБА_11 доповідними записками проінформував його, що ОСОБА_6 не виконує своїх обов'язків, не підкоряється розпорядженням керівництва та регулярно допускає прогули. Через що до ОСОБА_6 застосовувалися заходи дисциплінарного впливу у виді доган за порушення трудової дисципліни. При цьому догани виносилися не тільки ним, а також іншим проректором НАОМА, який виконував обов'язків ректора під час відсутності ОСОБА_9 . Обвинувачений також показав, що під час розгляду проекту наказу про звільнення ОСОБА_6 він переконався, що проект погоджений з іншими уповноваженими посадовими особами НАОМА, про що свідчили їх підписи на проекті наказу. Проект наказу був погоджений проректором з соціально-економічних та господарських питань ОСОБА_11 , старшим інспектором відділу кадрів ОСОБА_13 , головою профспілкового комітету ОСОБА_14 та провідним юрисконсультом ОСОБА_15 . Перед підписанням зазначеного наказу ОСОБА_9 з'ясував думку ОСОБА_15 стосовно законності наказу про звільнення ОСОБА_6 ОСОБА_15 його запевнив, що звільнення ОСОБА_6 є законним, оскільки систематичність порушення нею трудової дисципліни може призвести до аварійної ситуації та нещасного випадку в котельні, де вона повинна працювати. ОСОБА_15 переконав його підписати наказ про звільнення ОСОБА_6 .
ОСОБА_9 після заслуховування думок усіх відповідних фахівців та посадових осіб НАОМА підписав наказ про звільнення ОСОБА_6 . Керувався він лише вимогами чинного трудового законодавства України, переслідуючи виключно мету уникнення аварійної ситуації, яка могла статися з вини ОСОБА_6 через невиконання нею своїх посадових обов'язків та регулярних прогулів.
Крім того, обвинувачений наполягав, що будь-яких особистих мотивів або неприязного ставлення до ОСОБА_6 він не мав. У межах своїх повноважень як керівника навчального закладу, надавав матеріальні заохочення ОСОБА_6 , як працівниці з невисокою заробітною платою. Остання була одна з небагатьох працівників, яка до свого звільнення з НАОМА отримувала до ста п'ятдесяти відсотків надбавки до посадового окладу, не рахуючи інших періодичних матеріальних заохочень. Тоді як за наявності особистої неприязні до ОСОБА_6 він, як керівник закладу, мав право не заохочувати її матеріально.
Стосовно скарг ОСОБА_6 обвинувачений показав, що ставився до них, як до особистої точки зору людини, яка не є обізнаною у системі та принципах роботи очолюваного ним закладу. Зазначена позиція ОСОБА_6 не породжувала у нього особистої неприязні до потерпілої. Її скарги були безпідставними, що неодноразово підтверджувалося перевірками контролюючих органів. Зокрема, за результатами роботи комісії Міністром культури України видано Наказ від 30.05.2017 № 462 щодо перевірки викладених у скаргах ОСОБА_6 порушень. Комісія дійшла висновку, що зазначені заявницею порушення фінансової та трудової дисципліни з боку керівництва НАОМА не знайшли свого підтвердження. При цьому комісією рекомендовано ОСОБА_9 звернутися до суду з метою захисту своєї честі та гідності. Однак ОСОБА_9 не дослухався до цієї рекомендації через те, що не мав особистої образи на ОСОБА_6 .
Обвинувачений вважав, що така негативна поведінка ОСОБА_6 по відношенню до нього викликана тим, що з 2014 року ОСОБА_6 наполягала на своєму призначенні на більш високу посаду. Однак з призначенням її на жадані нею посади не погоджувалися головний інженер НАОМА та галузевий проректор НАОМА, які аргументовано доводили, що фахова освіта ОСОБА_6 та її досвід роботи не дають можливості призначати її на таку відповідальну посаду. Крім того, ОСОБА_6 за весь період роботи в НАОМА проявила себе як недобросовісна працівниця, протиставила себе всьому трудовому колективу. У результаті такої поведінки та її відношення до виконання покладених на неї обов'язків, за ініціативи трудового колективу, рішенням загальних зборів членів профспілки її було одностайно виключено з первинної організації професійної спілки НАОМА.
ОСОБА_9 вважав себе невинуватим і просив суд ухвалити щодо нього виправдувальний вирок.
Відповідно до ч. 2, 4 ст. 17 КПК України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Стандарт доведення «поза розумним сумнівом» означає, що сукупність обставин справи, встановлених під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винуватим у вчиненні цього злочину. Це питання має бути вирішене на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих стороною обвинувачення і стороною захисту допустимих доказів, які свідчать «за» чи «проти» тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом версія обвинувачення має пояснювати усі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити поза увагою ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення, або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Відповідно до наведеного вище будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, має бути спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
У той же час, суд, дослідивши всебічно, повно та неупереджено усі обставини кримінального провадження, оцінивши у відповідності до вимог ст. 94 КПК кожний доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, дійшов висновку, що вина ОСОБА_9 у скоєнні інкримінованого йому злочину, виходячи із стандарту доказування «поза розумним сумнівом», не доведена.
Згідно з ч. 2 ст. 172 КК України кримінальна відповідальність передбачена за вчинення незаконного звільнення працівника з роботи з особистих мотивів чи у зв'язку з повідомленням ним про порушення вимог Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» іншою особою, а також інше грубе порушення законодавства про працю, якщо вони вчинені повторно, або щодо неповнолітнього, вагітної жінки, одинокого батька, матері або особи, яка їх змінює і виховує дитину віком до 14 років або дитину-інваліда.
ОСОБА_9 інкриміновано незаконне звільнення ОСОБА_6 з роботи з особистих мотивів.
Факт порушення закону під час звільнення потерпілої підтверджується рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 30.11.2018 (справа №754/10913/18), яке набрало законної сили, яким скасовано наказ Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури №80-ос від 30.07.2018 про звільнення ОСОБА_6 .
Отже, доведенню перед судом належними та допустимими доказами сторони обвинувачення підлягає наявність у обвинуваченого ОСОБА_9 особистого мотиву, тобто з причин особистої неприязні, прагнення помсти, створення для звільненого працівника матеріальних та моральних проблем тощо.
Суд, досліджуючи докази, бере до уваги показання допитаної у судовому засіданні потерпілої ОСОБА_6 , яка повідомила, що у НАОМА працює з 2001 року на різних посадах. Дитину вона усиновила у 2010 році і до відділу кадрів передала копію рішення суду про усиновлення. Її син народився ІНФОРМАЦІЯ_2 . Останньою її посадою на момент звільнення була посада майстра газифікованих котелень. На своїй посаді вона відповідала за контроль роботи підлеглих операторів двох котелень, за технічний стан газового обладнання та пожежну безпеку на об'єктах. У зв'язку з тим, що газове обладнання в котельнях застаріле та потребує капітального ремонту, вона постійно зверталася до керівництва НАОМА з пропозиціями щодо удосконалення роботи цих об'єктів та самого обладнання. На її думку, всі зазначені звернення до керівництва НАОМА належним чином не розглядалися, у відповідь їй направлялися формальні відписки. У зв'язку з чим вона почала писати скарги до контролюючих органів, аби ті вплинули на керівництво НАОМА та примусили їх до виконання робіт, які вона вважала невідкладними. Вона зазначала, що всі акти виконаних робіт з ремонту обладнання котелень були сфальшовані, а бюджетні кошти витрачені на невідомі їй потреби. ОСОБА_6 пояснила суду, що неодноразово зверталася до ОСОБА_9 щодо наведення порядку у трудовому колективі НАОМА, оскільки більшість працівників НАОМА постійно не знаходиться на своїх робочих місцях в робочий час. Писала з цього приводу на ім'я ректора звернення, як вона вважає, саме з метою помсти їй за такі звернення особисто ОСОБА_9 через своїх підлеглих почав фальшувати акти про її відсутність на робочому місці, у той час, коли вона сумлінно виконувала свої обов'язки на робочому місці. На підставі сфальшованих актів про відсутність її на робочому місці їй оголошувалися догани. Догани були винесені також з особистої помсти їй з боку ОСОБА_9 . На підставі цих доган і був складений наказ про її звільнення з НАОМА від 30.07.2018. Акти про відсутність на робочому місці на неї складали працівники НАОМА ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , прибиральниці та охоронці. Проректор ОСОБА_19 не підписував ніяких документів, на підставі яких виносилися їй догани за порушення трудової дисципліни. З працівниками НАОМА вона знаходилася у напружених стосунках. Вона також зазначила, що на особистих прийомах ОСОБА_9 їй говорив, що якби вона себе вела як людина, то вона б отримувала все, але за такої поведінки, поки він буде ректором НАОМА, вона в цьому закладі працювати не буде. Саме тому вона вважає, що підсудний її звільнив з особистих мотивів. Особистим мотивом ОСОБА_9 при її звільненні вона вважає помсту з боку ректора за те, що вона писала скарги на нього. У зв'язку з наведеним ОСОБА_6 просила суд задовольнити її позов до обвинуваченого ОСОБА_9 .
Суд, оцінюючи показання потерпілої ОСОБА_6 , вважає, що твердження останньої мають бути підтверджені матеріалами справи.
У той же час, досліджені судом докази показання потерпілої спростовують.
Так, допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_17 показав, що в НАОМА він працює з 2001 року на посаді головного інженера. З 2016 року до його посадових обов'язків включений контроль за котельними НАОМА, де працювала ОСОБА_6 . Остання працювала на різних посадах у його підпорядкуванні. Конфліктні ситуації з нею розпочалися з самого початку, коли він заступив на цю посаду. Вона систематично порушувала трудову дисципліну, не виконувала своїх обов'язків, нерідко допускала прогули. Свідками її прогулів були працівники котелень. У зв'язку з тим, що ОСОБА_6 була закріплена за двома котельними, створювалися відповідні комісії і шляхом обходу її робочих місць складалися акти про її відсутність на робочому місці. Коли доводилося застати ОСОБА_6 на робочому місці, він вказував їй на недопустимість таких порушень трудової дисципліни, однак остання критику не сприймала, стверджуючи, що все одно їй ніхто нічого не зробить.
Мали місце випадки, коли потерпіла навмисно псувала газове обладнання, яке потім доводилося ремонтувати. Свідок ставив питання перед керівництвом НАОМА про переведення її на іншу посаду, але ОСОБА_6 від переведення відмовлялася. Фактично все газове господарство двох котелень НАОМА знаходилося на його обслуговуванні. Усі перевірки газового господарства відповідними службами проводилося під його керівництвом. В опалювальний період на об'єктах котелень цілодобово знаходилися оператори котелень. Саме вони були свідками відсутності ОСОБА_6 на робочому місці. За їх інформацією складалася комісія, члени якої виходили на робоче місце ОСОБА_6 та фіксували факт порушення трудового законодавства ОСОБА_6 . З 2016 року на ОСОБА_6 було складено не менше двох десятків актів про порушення нею трудового законодавства, зокрема, прогулів робочого часу. Про всі випадки порушення трудової дисципліни ОСОБА_6 він доповідав своєму безпосередньому керівнику. Проте, чому ОСОБА_6 продовжувала отримувати премії і чому не давали хід цим актам йому невідомо. Також в законний спосіб було зафіксовано пошкодження ОСОБА_6 молотком газового обладнання. Це зробила ОСОБА_6 для того, аби просто нанести шкоди НАОМА та зупинити роботу котельні. Є висновки відповідних служб газового господарства та матеріали службового розслідування. Такі дії ОСОБА_6 мали місце під час опалювального сезону та в період роботи газового обладнання. Своїми навмисними діями ОСОБА_6 вивела з ладу робоче газове обладнання, яке терміново було закуплено та замінено. З цього приводу адміністрація НАОМА зверталася до правоохоронних органів. Оператори котелень, які працюють цілодобово, приймаються на роботу за трудовою угодою лише на сезонний період опалення. З середини жовтня по середу квітня. В інший час котельня знаходиться закритою, а постійне робоче місце ОСОБА_6 за наказом ректора НАОМА визначається в кабінеті приміщення НАОМА за адресою - Вознесенський узвіз, 20. Усі виробничі стосунки зі ОСОБА_6 ґрунтувалися на вимогах посадових обов'язків, як підлеглої та його, як керівника. Ніякого впливу на ці виробничі стосунки ОСОБА_9 не здійснював. Будь-які вимоги чи прохання від ОСОБА_9 про упереджене ставлення до ОСОБА_6 до свідка не надходили.
Свідок ОСОБА_11 показав суду, що він з 2011 по 2021 р. працював в НАОМА на посаді проректора з адміністративно-господарських та фінансово-економічних питань. ОСОБА_6 знає як працівника господарського відділу НАОМА. Перебував з нею в робочих стосунках. Вона займала посаду майстра з експлуатації газового обладнання. Протягом майже всього часу роботи ОСОБА_6 регулярно допускала порушення трудового законодавства, не виконувала посадових обов'язків. У зв'язку з цим адміністрацією НАОМА складалися відповідні акти, накладалися на неї дисциплінарні стягнення, у тому числі, за його ініціативою. Свідок впевнений, що ОСОБА_6 не є відповідальним працівником, крім того, вона неодноразово провокувала конфліктні ситуації у трудовому колективі. Це виражалося, насамперед, у створенні проблем головному інженеру ОСОБА_17 та іншим працівникам інженерних служб, зокрема, тим, що неналежним чином виконувала свої функціональні обов'язки, що змушувало ОСОБА_17 шукати способи аби компенсувати негативні наслідки такої поведінки ОСОБА_6 . Остання, перебуваючи в Академії, у свій робочий час замість виконання безпосередніх обов'язків нерідко перебирала на себе повноваження контролюючих органів. Намагалася перевіряти роботу інших підрозділів Академії. З прибиральницями влаштовувала сварки та конфліктні ситуації. Протягом усього часу роботи він неодноразово попереджав її усно і письмово про недопустимість такої поведінки в трудовому колективі, але ОСОБА_6 не дослухалася до його вказівок, продовжувала займатися тим, що її більше цікавило. За таку поведінку та ставлення до своїх посадових обов'язків рішенням працівників академії її було виключено зі складу первинної профспілкової організації НАОМА. За її безпосередньої участі у 2015 році сталася аварія в котельні, коли вона, на порушення своїх посадових обов'язків, перевищуючи свої повноваження, дозволила своєму підлеглому оператору котельні піти з робочого місця. Лише дивом обійшлось без трагічних наслідків. До ОСОБА_6 систематично вживалися заходи виховного характеру з боку адміністрації НАОМА. Проводилися наради і вживалися заходи дисциплінарного впливу, накладалися стягнення у вигляді доган. Такі наради проходили за участю ОСОБА_9 , який намагався відшукувати компромісні рішення, не вдаючись до радикальних дій. ОСОБА_6 вимагала від ректора призначити її на посади, для зайняття яких у неї не було відповідної освіти та досвіду. Наполегливо просила надавати їй надбавки та доплати до її посадового окладу. ОСОБА_9 задля уникнення конфліктів погоджувався на призначення їй різноманітних премій та доплат. Свідок свого часу був ініціатором відсторонення ОСОБА_6 від виконання нею своїх службових обов'язків. Створювались комісії щодо перевірки фактів, наведених іншими працівниками, про порушення нею трудової дисципліні та етики поведінки в Академії. Усім в НАОМА знайомі принизливі висловлювання ОСОБА_6 на адресу інших співробітників, якими вона постійно намагалася когось образити. Він пригадує винесені ОСОБА_6 2-3 догани, але можливо їх було і більше. Проте ці способи впливу не діяли на ОСОБА_6 і вона продовжувала перешкоджати сталій роботі Академії, саботуючи процес підготовки до опалювального сезону. Навмисно не відповідала на дзвінки і не прибувала на службові наради з обговорення планів роботи, ремонту газового обладнання тощо, тобто ті напрямки, за які саме вона була відповідальна. Влітку 2018 року ОСОБА_6 відкрито почала заявляти, що зробить все, щоб академія не змогла розпочати опалювальний сезон, чим поставила під загрозу початок навчального року в НАОМА та можливість проживання студентів у гуртожитку. На той момент ОСОБА_6 мала дві незняті догани за прогули, продовжувала перешкоджати роботі господарського відділу невиконанням своїх функціональних обов'язків. Відповідно він, як особа, яка відповідала за цей напрямок роботи, підготував на розгляд ректора ОСОБА_9 службову записку, якою ініціював звільнення ОСОБА_6 . Цю службову записку ним було погоджено з головою профспілкової організації НАОМА ОСОБА_14 та юрисконсультом академії ОСОБА_15 . Зазначені особи підтримали його, також визнали за необхідне та можливе прийняти рішення про звільнення ОСОБА_6 з НАОМА. Відповідні матеріали були ним передані ректору ОСОБА_9 , однак той заперечував проти таких радикальних заходів до ОСОБА_6 , але свідок та вищевказані особи запевнили ОСОБА_9 , що цей крок є вимушеним, ним переслідується мета запобігти непередбачуваним наслідкам, пов'язаним з намірами ОСОБА_6 . До того ж юрисконсульт ОСОБА_15 запевнив, що з юридичної точки зору дане звільнення є законним. Тому ОСОБА_9 підписав наказ про звільнення ОСОБА_6 від 30.07.2018. Про наявність у ОСОБА_9 будь-яких особистих мотивів звільнення ОСОБА_6 свідку невідомо.
Допитаний судом свідок ОСОБА_15 показав, що він з 2010 по 2019 роки працював на посаді провідного юрисконсульта НАОМА. Саме він готував проект наказу від 30.07.2018 № 80-ос про звільнення ОСОБА_6 з посади майстра газових котелень. У подальшому він був представником НАОМА під час розгляду Деснянським районним судом м. Києва справи за позовом ОСОБА_6 про визнання незаконними наказів про оголошення доган та її звільнення. У зв'язку з тим, що ОСОБА_6 постійно порушувала трудову дисципліну, допускала прогули без поважних причин, щодо неї складалися відповідні акти, якими документально фіксувалися ці порушення, вона притягалася до дисциплінарної відповідальності у виді доган. Після чергового порушення ОСОБА_6 трудової дисципліни, з огляду на те, що на той період ОСОБА_6 мала кілька доган, він вважав доцільним ініціювати її звільнення, що відповідало вимогам трудового законодавства. Йому було відомо, що ОСОБА_6 має статус одинокої матері. У зв'язку з цим він ретельно вивчив її особову справу у відділі кадрів НАОМА. Проте, в особовій справі ОСОБА_6 знаходилася звичайна ксерокопія свідоцтва про народження дитини, яка не була завірена уповноваженими особами, у т.ч. відділу кадрів НАОМА. Тобто статус ОСОБА_6 як матері-одиначки не був підтверджений у передбачений законом спосіб. Тому він не мав підстав вважати ксерокопію свідоцтва про народження за належний документ, що дало йому підстави для складення проекту наказу про звільнення ОСОБА_6 з НАОМА за систематичні порушення трудової дисципліни без наявності у неї статусу одинокої матері. Свідок також показав, що будь-якого наказу, вказівки чи побажання з боку ректора ОСОБА_9 про звільнення ОСОБА_6 він не отримував. Переконання про необхідність звільнення ОСОБА_6 ґрунтувалося на тому, що йому від адміністрації НАОМА надійшли документи на узгодження можливого дисциплінарного стягнення за чергові порушення ОСОБА_6 трудового законодавства.
Допитана свідок ОСОБА_18 показала суду, що з 1999 р. до липня 2022 р. вона працювала на посаді провідного інженера НАОМА, до її посадових обов'язків крім іншого входило табелювання, тобто облік робочого часу працівників академії. У разі відсутності працівника на робочому місці на свідка покладався обов'язок у складі відповідної комісії скласти акт про порушення, який надати на підпис проректору НАОМА відповідно до розподілу обов'язків, і в подальшому акт передавався юристу НАОМА. Свідок знає ОСОБА_6 дуже давно, перебувала з нею в дружніх стосунках. З 2021 року робочим місцем ОСОБА_6 був визначений кабінет №140 на Вознесенському узвозі, 20. До того часу вона фактично не мала визначеного місця знаходження, що давало їй можливість посилатися, що вона перебувала то на одній котельні, то на іншій. Щодо фактів порушення ОСОБА_6 трудової дисципліни свідок повідомила, що у разі відсутності ОСОБА_6 на роботі, ОСОБА_18 починала їй телефонувати, відвідувала котельню НАОМА на вулиці Лук'янівській, де з'ясовувалося, що ОСОБА_6 на роботі немає і не було. У подальшому свідок продовжувала пошуки у приміщенні НАОМА, де перевіряла явку ОСОБА_6 на роботу. Так вона перевіряла прибуття ОСОБА_6 на робочі місця 2-3 дні. Після цього вона йшла до проректора ОСОБА_11 і повідомляла йому про відсутність працівниці на роботі. Сама вона не мала повноважень створювати комісію. ОСОБА_11 створював комісію, члени якої перевіряли прибуття ОСОБА_6 на два робочі місця, за наслідками чого складали акти про її відсутність на роботі. У дверях котельні вона залишала записки для ОСОБА_6 , проте вона їх не читала і з нею на зв'язок не виходила. Тому по суті складався один акт за один пропущений робочий день ОСОБА_6 , а фактично цьому передувала відсутність її на робочому місці 2-3 дні. Особисто з ректором НАОМА ОСОБА_9 з питань порушення ОСОБА_6 трудової дисципліни вона не спілкувалася, оскільки її керівником був проректор ОСОБА_11 , усі робочі питання вона обговорювала з ним. Свідок також показала, що вона у складі групи працівників НАОМА дійсно зверталася до Міністерства культури України з проханням звільнити ОСОБА_6 з НАОМА як особливо сварливу та конфліктну людину, яка дестабілізує роботу трудового колективу. Так як ОСОБА_6 замість виконання своїх службових обов'язків, перебирала на себе контролюючі функції, слідкувала за працівниками, фотографувала їх, перевіряла прибуття на робоче місце, виконання ними посадових обов'язків тощо. Конфлікт з усім трудовим колективом НАОМА у нею був постійно.
Особисто ОСОБА_9 її ніколи не викликав і не надавав ніяких вказівок стосовно ОСОБА_6 . Окремих доручень від адміністрації НАОМА щодо особливо ретельної перевірки трудової дисципліни ОСОБА_6 вона ніколи не отримувала. Вона вважає, що стосунки між ОСОБА_9 та ОСОБА_6 завжди були добрі.
Свідок ОСОБА_14 показав суду, що працює він в НАОМА старшим викладачем кафедри живопису і композиції. Стосунки з ОСОБА_9 та ОСОБА_6 робочі. На громадських засадах з 2014 року він обіймає посаду голови профспілкового комітету НАОМА. Приблизно через три тижні, як він очолив профспілковий комітет, до нього з заявою про прийняття її в ряди організації звернулася працівниця ОСОБА_6 , її заява була задоволена. Проте, через деякий час до профспілкового комітету звернулися з заявами інші члени спілки з численними скаргами на ОСОБА_6 , оскільки вона створює конфліктні ситуації з працівниками НАОМА, порушує умови колективного договору, не дотримується трудової дисципліни. На підставі цих заяв була створена робоча група профспілкового комітету, перевіркою підтверджено, що ОСОБА_6 постійно та безпідставно конфліктує з працівниками НАОМА, перешкоджає злагодженій роботі колективу. Декілька раз питання розглядалося на засіданні комітету. ОСОБА_6 єдина, хто отримував заробітну плату у готівковій формі. Отримані касиром персонально для неї кошти зберігалися в касі НАОМА, однак потерпіла навмисно не приходила отримувати заробітну плату, а коли ці кошти поверталися до банку, ОСОБА_6 починала вимагати виплатити їй заробітну плату. Потім скаржиться до адміністрації НАОМА на роботу бухгалтерії. У квітні 2015 року ОСОБА_6 , покриваючи оператора газової котельні, створила аварійну ситуацію. Свідку відомо значна кількість таких фактів, які були предметом розгляду на засіданнях профспілкового комітету, адміністрація НАОМА участі у таких розглядах не брала. З огляду на неетичну поведінку ОСОБА_6 було прийнято рішення про її виключення з членів профспілки. Таке рішення було прийнято 21.10.2015 на загальних зборах членів профспілки НАОМА, були присутні 105 працівників, 103 проголосували за виключення ОСОБА_6 з членів профспілки. ОСОБА_9 не має впливу на роботу і рішення профспілкового комітету, він навіть не міг впливати на рішення комітету як член даної організації, оскільки він не являється її членом. Рішення приймалися на підставі протоколів, пояснень, заяв членів комітету. З боку ректора НАОМА ОСОБА_9 жодного впливу стосовно ОСОБА_6 не було.
Суд бере до уваги, що відповідно до рішення Деснянського районного суду м. Києва від 30.11.2018 у справі №754/10913/18 ОСОБА_6 , крім іншого, просила суд скасувати накази Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури про оголошення їй догани.
Указані позовні вимоги ОСОБА_6 залишені судом без задоволення, констатована наявність фактичних підстав для накладення на потерпілу дисциплінарних стягнень.
Таким чином, суд вважав доведеним порушення трудового законодавства з боку працівниці ОСОБА_6 , через що застосовані до останньої дисциплінарні стягнення судом не скасовані.
Суд критично відноситься до твердження ОСОБА_6 , що у ОСОБА_9 був особистий мотив при її звільненні, тому що вона зверталася зі скаргами до різних контролюючих інстанцій.
Як зазначив ОСОБА_9 , що не спростовано доказами сторони обвинувачення, комісіями, які проводили перевірки звернень ОСОБА_6 , не встановлені факти, якими б підтверджувалися скарги потерпілої, за наслідками її скарг обвинувачений до дисциплінарної, адміністративної або матеріальної відповідальності не притягувався.
Отже, скарги ОСОБА_6 не породжували у ОСОБА_9 бажання або прагнення помсти.
Суд враховує, що відповідно до наказів ректора НАОМА № 62-ос від 17.05 2010, № 66-вп від 22.06.2015, № 108-зп від 07.12.2015, № 11-зп від 26.01 2016, № 97-зп від 26.10.2017 потерпілій ОСОБА_6 нараховувалися та виплачувалися надбавки і заохочення, що спростовує доводи ОСОБА_6 про негативне ставлення до неї з боку ОСОБА_9 .
У той же час, зазначені документи підтверджують показання обвинуваченого ОСОБА_9 , що він, не маючи упередженого негативного ставлення до ОСОБА_6 , приймав рішення про її матеріальне заохочення, надаючи надбавки до заробітної плати, чим виявляв доброзичливе та позитивне ставлення до неї.
Допитані у судовому засіданні свідки заперечували отримання від обвинуваченого вказівок, наказів, висловлювання рекомендацій щодо створення штучних підстав для звільнення ОСОБА_6 . Причиною звільнення останньої стали неодноразові порушення нею трудового законодавства.
Прокурором на підтвердження висунутого обвинувачення суду надані лише копії скарг потерпілої ОСОБА_6 , які не доводять наявність у обвинуваченого ОСОБА_9 особистого мотиву під час прийняття рішення про звільнення ОСОБА_6 .
Суб'єктивна сторона зазначеного злочину виражається у прямому умислі, при цьому, незаконне звільнення передбачає як обов'язкову ознаку складу цього кримінального правопорушення наявність особистих мотивів.
У цьому кримінальному провадженні обов'язковому встановленню підлягає вирішення питання, чи було звільнення потерпілої ОСОБА_6 вчинено обвинуваченим з особистих мотивів.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 91 КПК у кримінальному провадженні поряд з іншим підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення - час, місце, спосіб та інші обставини його вчинення, а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення.
Обов'язок доказування зазначених обставин покладається на слідчого, прокурора та у передбачених КПК випадках на потерпілого.
Суд критично ставиться до доводів сторони захисту, що у результаті розгляду цього кримінального провадження стали очевидними мотиви саме ОСОБА_6 , якими вона керувалася при написанні заяви до правоохоронних органів про скоєння ОСОБА_9 кримінального правопорушення.
Будь-яка особа має право звернутися у передбачений законом спосіб до правоохоронних органів, якщо вважає, що вчинене кримінальне правопорушення. Потерпіла ОСОБА_6 , діючи на захист своїх прав, скористалася наданою законом можливістю, що не може розглядатися судом як здійснення нею тиску або впливу з метою вирішення особистих питань.
Суд під час судового розгляду всебічно дослідив надані сторонами кримінального провадження докази та забезпечив сторонам усі можливості для реалізації своїх прав у судовому засіданні у рамках кримінального процесуального закону.
Відповідно до положень ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК, в основу вироку можуть бути покладені лише достовірні докази, досліджені у судовому засіданні. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь обвинуваченого. Коли зібрані у справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов'язаний ухвалити виправдувальний вирок.
У справі «Барбера, Мессегуо і Джабардо проти Іспанії» від 06.12.1998 Європейський Суд з прав людини зазначив, що принцип презумпції невинуватості вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться у вину; обов'язок доказування лежить на обвинуваченні і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного.
Отже, суд може постановити обвинувальний вирок лише у тому випадку, коли винуватість обвинуваченої особи доведено поза розумним сумнівом.
Згідно з положеннями ч.1 ст. 373 КПК виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; у діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
Таким чином, наявність у діях обвинуваченого ОСОБА_9 складу інкримінованого йому кримінального правопорушення не підтверджується достатніми, належними та допустимими фактичними даними у їх сукупності та взаємозв'язку.
Наявність будь-яких сумнівів щодо доведеності вини особи суперечить принципу доказування «поза розумним сумнівом», що має застосовуватися під час оцінки доказів, що дає підстави відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК для постановлення виправдувального вироку, оскільки в суді не доведено, що в діях обвинуваченого ОСОБА_9 при звільненні працівниці ОСОБА_6 є склад кримінального правопорушення за ознаками ч. 2 ст. 172 КК України.
Отже, з урахуванням викладеного, за наслідками всебічного, повного і неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження у ході судового розгляду, керуючись законом, оцінивши кожний доказ, наданий як стороною обвинувачення, так і стороною захисту, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд дійшов до висновку, що стороною обвинувачення не доведено, що видання ОСОБА_9 наказу про звільнення ОСОБА_6 з посади майстра з експлуатації устаткування газових об'єктів НАОМА вчинене з особистих мотивів, що виключає наявність у його діях складу кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 172 КК України, оскільки достатніх, допустимих та належних доказів на підтвердження наявності у діях ОСОБА_9 складу цього кримінального правопорушення стороною обвинувачення не надано, у зв'язку з цим, суд вважає необхідним у силу презумпції невинуватості, закріпленої у ст. 62 Конституції України, ухвалити щодо обвинуваченого виправдувальне рішення.
У зв'язку з вищенаведеним відсутні підстави для задоволення цивільного позову потерпілої.
Речові докази у матеріалах справи відсутні. Судові витрати не понесені.
На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст. 172, ст. 65 КК України, ст. 373, 374 КПК України, суд
ОСОБА_9 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172 КК України, та на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України виправдати у зв'язку з недоведеністю, що діях ОСОБА_9 є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172 КК України.
У задоволенні цивільного позову ОСОБА_6 до ОСОБА_9 відмовити.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити учасникам судового провадження, не пізніше наступного дня надіслати учасникам судового провадження, які не були присутніми у судовому засіданні.
Роз'яснити, що учасники судового провадження мають право отримати у суді копію цього вироку.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва упродовж тридцяти днів з дня його проголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_1