Справа № 761/42167/19
Провадження № 2/761/108/2025
25 березня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Юзькової О.Л.,
при секретарі Марінченко Л.В.,
розглянувши в судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи заявлені вимоги наступним. Зважаючи на численні порушення відповідачем законів та нормативно - правових актів України, а також не прийняття рішення щодо надання земельної ділянки позивачу, останній звернувся до адміністративного суду захистом своїх прав. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.06.2018 р. у справі № 826/17768/17 визнано протиправним та скасовано рішення Постійної комісії з питань містобудування, архітектури та землекористування Київської міської ради від 04 грудня 2017 року про відхилення проекту Рішення Київської міської ради «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_1 на АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд» від 27 вересня 2017 року ПР-14306; зобов'язано Київську міську раду повторно розглянути проект Рішення Київської міської ради «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_1 на АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд» від 27 вересня 2017 року ПР-14306 реєстраційний номер №08/231-2323 від 28 вересня 2017 року та вирішити питання щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні. Рішення набрало сили 02.08.2018 р. та 26.12.2018 р. було видано виконавчий лист на його примусове виконання та відкрито виконавче провадження. 26.03.2019 р. державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на боржника та 06.06.2019 р. у зв'язку із невиконанням рішення суду винесено постанову про накладення на боржника штрафу у сумі 10 200,00 грн. Одночасно до правоохоронних органів направлено повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, що підпадає під ознаки ст. 382 КК України. Разом з тим, і станом на момент подання даного позову Київська міська рада не розглянула на своїй сесії Проект рішення «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_1 на АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд» від 27 вересня 2017 року ПР-14306 реєстраційний номер №08/231-2323 від 28 вересня 2017 року та не прийняла відповідне рішення, що свідчить про бездіяльність відповідача. 06.11.2018 р. Окружним адміністративним судом м. Києва винесено рішення за позовом ОСОБА_1 , яким визнано протиправними дії виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), що виявилися у відмові надати інформацію про наявність на території селища Биківня та на території колишнього села Троєщина Деснянського району міста Києва земель державної та комунальної власності, не наданих у користування, що можуть бути використані під забудову для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею до 0,10 гектара та зобов'язано виконавчий орган Київської міської ради (Київську міську державну адміністрацію) надати ОСОБА_1 інформацію за його запитом від 04.01.2018 вх.№ 39(3) щодо наявності вільних земельних ділянок на території селища Биківня та на території колишнього села Троєщина Деснянського району міста Києва, які можливо отримати під забудову для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею до 0,10 гектара. Рішення суду не виконано, відповідно до ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» СУ ГУ Національної поліції у м. Києві повідомлено про вчинення посадовими особами КМДА кримінального правопорушення, передбаченого ст. 382 КК України. Таким чином позивач був позбавлений гарантованого ст. ст. 13,14 Конституції України, ст. ст. 116,121ЗК України , ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни , гарантії їх соціального захисту» та ст. 20 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» права отримати земельну ділянку розміром до 0,10 га під забудову для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд із земель комунальної власності в існуючих межах міста Києва. Внаслідок цього були порушені гарантовані ст. 321 ЦК України право власності та можливість здійснити приватизацію земельної ділянки. Таким чином, у зв'язку із протиправними діями та, на погляд позивача, протизаконної бездіяльності Київської міської ради та її виконавчого органу, позивач поніс матеріальних збитків в розмірі вартості неотриманої земельної ділянки. За таких обставин ОСОБА_1 просить суд стягнути з органу місцевого самоврядування в особі Київської міської ради на його користь заподіяну матеріальну шкоду (упущену вигоду) в розмірі вартості земельної ділянки для садибної забудови із земель комунальної власності міста Києва розміром 0,1 га у розмірі 400 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановленого рішенням Київської міської ради від 09.10.2014 № 271/271 (в редакції рішення Київської міської ради від 07.02.2019 № 34/6690), що дорівнює на день прийняття Київською міською радою рішення про її виплату, станом на 07.02.2019 р. 768 400,00 грн. по аналогії до норми пункту 1.4 Додатку № 8 до рішення Київської міської ради від 09.10.2014 № 271/271 (в редакції рішення Київської міської ради від 07.02.2019 № 34/6690) та розглянути питання можливості компенсації моральної шкоди та визначити розмір такого відшкодування..
Провадження у справі відкрито 02.03.2020 р., відповідно до положень ст. ст. 19, 274 ЦПК України вирішено питання про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Представником відповідача надано відзив на позов де зазначено наступне. Позивач посилається на бездіяльність щодо не розгляду у встановленому законом порядку його клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, який був предметом судового розгляду (справа № 826/17768). Разом з тим, відповідно до вимог ст. ст. 118,122, 123 ЗК України позивач має право самостійно розробити такий проект без надання дозволу і не розгляд органом місцевого самоврядування клопотання в строку, встановлені Земельним кодексом не перешкоджає процесу відведення земельної ділянки. Отже права ОСОБА_1 не було порушено. Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише за умов, сукупність яких утворює склад правопорушення, що є підставою для цивільно - правової відповідальності. При цьому на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок між такою поведінкою із заподіяними збитками. Разом з тим, наявність теоретичного обгрунтування можливості отримання доходу не є підставою для його стягнення. Крім того, за позицією Великої Палати Верховного суду висвітлену у постанові від 23.01.2019 р. у справі № 308/10112/16-а, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного вирішення питання про її надання у власність , а тому не створює правових наслідків, крім тих, що пов'язані з неправомірністю прийняття рішення органом місцевого самоврядування. Отже, в разі навіть отримання позитивного рішення КМР про надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки це не означає, це не означає, що позивач отримав би її у власність. Разом з тим, позивач розроблений проект землеустрою на затвердження Київської міської ради не подавав, а тому не може вимагати стягнення на його користь упущеної вигоди за земельну ділянку, яку він відповідно до закону не міг отримати на стадії розгляду його клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою. Крім того, позивач не обгрунтовує можливість застосування аналогії - рішення Київської міської ради № 271/271 (у відповідній редакції), оскільки питання оцінки земельних ділянок врегульовано на законодавчому рівні (Закон України №Про оцінку земель»). Більш того, позивач не є особою на яку поширює свою дію рішення КМР № 271/271. Таким чином представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та надавши їм належну правову оцінку, суд приходить до наступних висновків.
Встановлено, що ОСОБА_2 , має статус особи, що приймала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інвалід ІІ групи, ветеран війни, 03.09.2015 р. звернувся до Київської міської ради з проханням надати земельну ділянку розміром до 0,10 га під забудову для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд із земель державної чи комунальної власності м. Києва.
Позивач вказує, що у зв'язку із порушеннями Київською міською радою прав щодо отримання відповідно вимог чинного законодавства України, земельної ділянки він змушений був звернутися до суду.
Так, як свідчить ЄДРСР 22.06.2018 р. Окружним адміністративним судом м. Києва винесено рішення (справа № 826/17768/17), яким частково задоволено позов ОСОБА_2 до Київської міської державної адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення.
Визнано протиправним та скасовано рішення Постійної комісії з питань містобудування, архітектури та землекористування Київської міської ради від 04 грудня 2017 року про відхилення проекту Рішення Київської міської ради «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_1 на АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд» від 27 вересня 2017 року ПР-14306.
Зобов'язано Київську міську раду повторно розглянути проект Рішення Київської міської ради «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_1 на АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд» від 27 вересня 2017 року ПР-14306 реєстраційний номер №08/231-2323 від 28 вересня 2017 року та вирішити питання щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні.
При цьому судом встановлено, що позивач звернувся з заявою від 03 вересня 2015 року №08/С-8165 до Київської міської ради з проханням надати земельну ділянку розміром 0,10 га під забудову для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд із земель державної чи комунальної власності м. Києва. Відповідь на дане звернення позивач не отримав.
Крім цього позивач звертався до Київської міської ради з заявами №08/С-3644 від 04 квітня 2017 року, №08/С-4575 від 28 квітня 2017 року, №08/С-5161 від 17 травня 2017 року та №08/С-6280 від 15 травня 2017 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 , на захід від земельної ділянки 8000000000:62:164:0005, на північ від земельної ділянки 8000000000:61:166:0014, на схід від земельної ділянки 8000000000:62:163:0001.
До вказаних клопотань позивач додав копію паспорту та ідентифікаційного коду, графічні матеріали, копію довідки посвідчення інваліда війни.
На підставі вище вказаних звернень сформована справа-клопотання №К-30550 від 06 липня 2017 року.
В результаті опрацювання вказаної справи - клопотання №К-30550, Департамент земельних ресурсів Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) підготував проект рішення Київської міської ради «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_1 на АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд» від 27 вересня 2017 року ПР-14306 реєстраційний номер №08/231-2323 від 28 вересня 2017 року.
Даний проект рішення з пояснювальною запискою №ПЗ-25225 від 10 липня 2017 року та супровідним листом від 28 вересня 2017 року №057052-17080 Департаментом земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації подано на розгляд секретаря Київської міської ради.
Секретар Київської міської ради ОСОБА_5 надав доручення від 28 вересня 2017 року №08/231-2323/ПР голові Постійної комісії містобудування, архітектури та землекористування ОСОБА_3 розглянути проект рішення від 28 вересня 2017 року №08/231-2323/ПР в установленому порядку.
На виконання доручення секретаря Київської міської ради від 28 вересня 2017 року питання розгляду вказаного проекту рішення включено пунктом 10.1.2 засідання комісії від 24 листопада 2017 року. Розгляд питання перенесено на наступне засідання комісії протоколом №26/59 від 24 листопада 2017 року.
На наступному засідання комісії 30 листопада 2017 року розгляд питання включено пунктом 16.1.2. Питання не розглядалось, у зв'язку з відсутністю кворуму членів комісії, що підтверджується протоколом №27/60 від 30 листопада 2017 року.
На засіданні постійної комісії від 04 грудня 2017 року проект Рішення Київської міської ради «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_1 на АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд» від 27 вересня 2017 року ПР-14306 відхилено.
Також судом встановлено, що Департамент земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), відповідно до покладених на нього зобов'язань, вчинив усі дії, передбаченні Положенням про Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого рішенням Київської міської ради від 19 грудня 2002 року №182/342, а саме опрацював клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та передав проект Рішення Київської міської ради «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_1 на АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд» від 27 вересня 2017 року ПР-14306 реєстраційний номер №08/231/2323 від 28 вересня 2017 року.
На підставі встановлених судом фактів Окружним адміністративним судом м. Києва було зроблено висновок, що відхилення постійною комісією з питань містобудування, архітектури та землекористування Київської міської ради проекту Рішення Київської міської ради «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_1 на АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд» від 27 вересня 2017 року ПР-14306 є необґрунтованим та відповідно таким, що є протиправним.
Крім того, Окружним адміністративним судом м. Києва 06.11.2018 р. розглянуто та задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Київської міської державної адміністрації про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.
Судом встановлено, що 04.01.2018 ОСОБА_1 звернувся до голови Київської міської державної адміністрації з інформаційним запитом, в якому просив надати інформацію про наявні вільні земельні ділянки на території селища Биківня Деснянського району м. Києва та на території колишнього села Троєщина Деснянського району м. Києва (зазначивши їх місце розташування), які можливо отримати інваліду 2 групи та учаснику ліквідації ЧАЕС категорії 1-А для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею до 0,10 гектара.
10.01.2018 Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за дорученням заступника керівника апарату виконавчого органу Київської міської ради Є. Ситніченка надав позивачу відповідь № 057023-481, в якій зазначив, що Департамент земельних ресурсів не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції володіти інформацією, щодо якої зроблено запит, у зв'язку з чим, керуючись п.1 ч.1 ст.22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» інформаційний запит задоволенню не підлягає.
За встановлених обставин Окружним адміністративним судом м. Києва зроблено висновок про те, що відповідачем протиправно відмовлено в наданні позивачу інформації на його запит від 04.01.2018, зважаючи на зобов'язання розпорядника інформації надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Вищезазначені судові рішення набрали чинності.
Позивач зазначає, що рішення суду не виконані, а протиправна бездіяльність відповідача щодо неприйняття рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою та не прийняття рішення щодо отримання земельної ділянки призвела до порушення права, яке підлягає захисту.
В свою чергу представник відповідача вказує, що підстави для задоволенні позову відсутні, оскільки серед іншого, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою і проходження всіх необхідних процедур не означає, що позивач отримає у власність земельну ділянку.
За положеннями ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті, відповідно до вимог ст. 1167 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
В розумінні ч. 2 ст. 23 ЦПК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Як пояснив представник позивача у зв'язку із поверненням виконавчих листів ОСОБА_4 , а також члени його родини зазнали моральних страждань, оскільки розраховували на належне виконання судового рішення, яке набрало чинності.
За приписами ст. 129-1 Конституції України Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
За прецедентною практикою Європейського суду з прав людини - право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов'язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї із сторін, і що виконання рішення або постанови будь - якого органу судової влади повинно розглядатися як невід'ємна частина «процесу» в розумінні статті 6 Конвенції (рішення Іммобільяре Сафі проти Італії від 28.07.1999 р., рішення Горсбі проти Греції від 19.03.1997 р.).
Також Європейський вказує, що адміністративні органи є складовою держави, яка керується принципом верховенства права, а відтак інтереси цих органів збігаються з необхідністю належного здійснення правосуддя . Якщо адміністративні органи відмовляються або неспроможні виконати рішення суду, чи навіть зволікають з його виконанням, то гарантії, надані статтею 6 стороні на судовому етапі, втрачають сенс (рішення Горсбі проти Греції від 19.03.1997 р.).
Так, неправомірність дій відповідача була встановлена судовими рішеннями, що в розумінні вищенаведених норм матеріального права дає підстави вважати, що ОСОБА_1 спричинено моральну шкоду.
При цьому доводи представника відповідача, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного вирішення питання про її надання у власність, не спростовують неправомірність дій Київської міської ради, а отже і не може бути покладено в основу рішення в частині відмови у стягнення моральної шкоди.
У пунктах 9, 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» надано роз'яснення, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Разом з тим, з огляду на природу інституту відшкодування моральної шкоди цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності.
Такий висновок зроблено Верховним Судом у складі суддів другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 19.12.2018 р. у справі № 640/14909/16-ц.
Так, визначаючи розмір моральної шкоди, спричиненої ОСОБА_1 з урахуванням тяжкості вимушених змін у його життєвих відносинах, часу та зусиль, що знадобились позивачеві для відновлення для відновлення попереднього стану, суд вважає достатньою компенсацією суму у розмірі 50 000,00 грн.
З іншого боку суд не знаходить підстав для задоволення позову в частині стягнення матеріального збитку у сумі 768 400,00 грн. у вигляді упущеної вигоди в розмірі вартості земельної ділянки, з огляду на наступне.
Приписами ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України.
Такий розмір шкоди позивач обрахував , як вартість земельної ділянки для садибної забудови із земель комунальної власності міста Києва розміром 0,1 га (400 прожиткових мінімумів для працездатних осіб), встановленого рішенням Київської міської ради від 09.10.2014 № 271/271 (у редакції рішення Київської міської ради від 07.02.2019 № 34/6690) по аналогії до норми пункту 1.4 Додатку 8 до рішення КМР від 09.10.2014 № 271/271 (у редакції рішення Київської міської ради від 07.02.2019 № 34/6690).
Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: 1) протиправної поведінки особи (боржника); 2) збитків, заподіяних такою особою; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і збитками; 4) вини особи, яка заподіяла збитки, у тому числі встановлення заходів, вжитих кредитором для одержання такої вигоди. За відсутності одного із елементів складу цивільного правопорушення не настає відповідальності з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04.07.2011 у справі №3-64гс11, постановах Верховного Суду від 09.10.2018 у справі №908/2261/17, від 31.07.2019 у справі №910/15865/14, від 30.09.2021 у справі №922/3928/20.
Відповідно до ст. 22 ЦК України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.
Тому звернення з вимогою про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди покладає на кредитора (позивача) обов'язок також довести реальну можливість отримання визначених ним доходів, тобто, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості їх отримання.
Таку позицію виклав Верховний Суд в постанові від 10.11.2022 у справі № 910/7511/20
За приписами ч.ч 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
В свою чергу за положеннями ч.ч. 1,2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами, в розумінні положень ст. 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Вимоги про відшкодування упущеної вигоди не можуть обгрунтовуватись гіпотетично, мають бути наявні точні дані , які безспірно підтверджують реальну можливість одержання певних сум.
Тобто, вимагаючи відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, особа повинна довести, що за звичайних обставин вона мала реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу.
Належними, відповідно до вимог ст. 77 ЦПК України, є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування, за положеннями ст. 80 ЦПК України.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, як це визначено ч. 2 ст. 78 ЦПК України, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За положеннями ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В свою чергу приписами ч.ч. 5,6 ст. 81 ЦПК України визначено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Разом з тим, суд приходить до висновку, що стороною позивача не доведено, що теоретичного обгрунтування можливості отримання доходу може бути підставою для його стягнення.
Розподіляючи судові витрати, суд керується положеннями ст. 141 ЦПК України.
Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 2-5,11-13,141,196,223,258,259,263,268, 352,354 ЦПК України, ст.ст. 22,23,1166,1174 ЦК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Київської міської ради про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, ЄДРПОУ 22883141) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на відшкодування моральної шкоди суму у розмірі 50 000 грн. 00 коп.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, ЄДРПОУ 22883141) в дохід держави судоовий1 збір у розмірі 840 грн. 80 коп.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду, в порядку ст.ст. 353-357 ЦПК України з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень цього Кодексу протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення .
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя