Справа № 758/7473/24
18 березня 2025 року м. Київ
Подільський районний суд міста Києва
у складі головуючого судді Ковбасюк О.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Білоус А.О.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Нікуліна Є.В.,
представника третьої особи Красноштан О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Подільської районної в місті Києві державної адміністрації,третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва», про визнання права користування житловим приміщенням, -
У провадженні суду перебуває вказана цивільна справа, розгляд якої здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
У судовому засіданні представник відповідача заявив клопотання про закриття провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Обґрунтовуючи таке клопотання, представник вказує на те, що оскільки позивач не отримувала ордер на спірне житлове приміщення, то, відповідно, вона не має права заявляти позов щодо визнання права користування ним, тобто майновий спір між сторонами відсутній.
Представник позивача щодо задоволення клопотання заперечив, вказуючи на його необґрунтованість.
Представник третьої особи при вирішенні клопотання покладається на розсуд суду.
Заслухавши клопотання представника відповідача та думку щодо нього інших учасників справи, суд дійшов наступного висновку.
Згідно з ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання цього принципу є гарантією того, що учасник справи, незалежно від рівня фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, має можливість забезпечити захист своїх прав та інтересів.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
За загальним правилом, визначеним у статях 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною другою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.
Таким чином, об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, саме вони є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Основним завданням суду є ухвалення обов'язкового рішення, яке безпосередньо припиняє спір, а не виводить його на новий рівень для сторін, які в будь-якому випадку не можуть між собою домовитися.
Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України суд може закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, якщо встановить, що предмет спору був відсутній на час пред'явлення позову.
Проте поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред'явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв'язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні).
Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема, шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо.
Подібного правового висновку Верховний Суд дійшов у постановах: від 10.04.2019 у справі №456/647/18, від 13.05.2020 у справі №686/20582/19-ц, від 09.09.2020 у справі №750/1658/20.
Як встановлено судом, обґрунтовуючи пред'явлений позов, позивач посилається на те, що вона має право на користування квартирою АДРЕСА_1 , оскільки наказом Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва» №3 від 13.01.2015 «Про надання дозволу на проживання та сплату комунальних послуг кв. АДРЕСА_1 » їй було дозволено користуватись та сплачувати комунальні послуги за фактичне проживання у вказаній квартирі.
Заперечуючи проти позову, відповідач та третя особа посилаються на те, що позивач вселилася в спірну квартиру з порушенням встановленого порядку, без отримання ордеру на житлове приміщення та проживає в ньому без укладеного в установленому порядку договору найму, оскільки наказ Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва» №3 від 13.01.2015 не надає їй права на користування жилим приміщенням в розумінні положень статей 58, 61 ЖК України.
Отже, зі змісту правовідносин, які склалися між сторонами, вбачається, що між сторонами наявний спір, який потребує вирішення у судовому порядку, шляхом ухвалення судового рішення з обґрунтуванням доводів та заперечень сторін.
Із урахуванням наведеного, суд вважає, що клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 255, 258-261, 353, 354 ЦПК України, суд,-
У задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Подільської районної в місті Києві державної адміністрації,третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району міста Києва», про визнання права користування житловим приміщенням відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали суду складено 24.03.2025.
СуддяО. О. Ковбасюк