печерський районний суд міста києва
Справа № 757/15849/25-к
07 квітня 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участю:
прокурора - ОСОБА_3
захисника - адвоката ОСОБА_4
підозрюваного - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, ОСОБА_6 про продовження строку тримання під вартою у кримінальному провадженні №42024110000000286 від 14.08.2024 підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,-
07.04.2025 слідчий Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, ОСОБА_6 , за погодженням з прокурором, звернувся до слідчого судді з клопотанням про продовження строку тримання під вартою у кримінальному провадженні №42024110000000286 від 14.08.2024 підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що Другим слідчим відділом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024110000000286 від 14.08.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
Нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні здійснюється групою прокурорів відділу протидії порушенням прав людини у правоохоронній та пенітенціарній сферах Київської обласної прокуратури.
11.02.2025 о 15 годині 08 хвилин ОСОБА_5 затримано за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК на підставі п.6 ч.1 ст. 615 КПК України.
Так, слідчий вказує, що у двомісячний строк закінчити досудове розслідування неможливо, у зв'язку із тим, що у кримінальному провадженні необхідно виконати значний обсяг слідчих (розшукових) та процесуальних дій, проведення та завершення яких потребує додаткового часу, зокрема:розсекретити всі матеріали проведення негласних слідчих (розшукових) дій;отримати висновки експертів щодо проведення судових комп'ютерно-технічних експертиз;оглянути інформацію, отриману за результатами проведення тимчасових доступів у ТОВ «лайфеселл», ПрАТ «Київстар» та ПрАТ «ВФ України»;з урахуванням отриманої інформації виконати інші слідчі (розшукові) та процесуальні дії, з метою повного та неупередженого дослідження усіх обставин вчинення кримінальних правопорушень;здійснити відкриття матеріалів кримінального провадження та ознайомити з ними сторону кримінального провадження у відповідності до вимог ст. 290 КПК України; скласти, вручити обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування.
Таким чином, у двомісячний строк досудового розслідування та відповідно, до закінчення дії ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_7 (справа № 757/6848/25-к), відповідно до якої ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 11.04.2025, вказані вище слідчі (розшукові) та процесуальні дії виконати не представилось за можливе, у зв'язку зі значним їх обсягом.
У ході проведення вказаних слідчих (розшукових) та процесуальних дій можуть бути отримані додаткові докази злочинної діяльності ОСОБА_5 , а також встановлені як обставини, що пом'якшують, так і обставини, що обтяжують їх покарання, на підставі яких у ході судового розгляду можливим буде всебічно, повно і неупереджено дослідити усі обставини кримінального провадження та прийняти обґрунтоване, неупереджене, законне процесуальне рішення.
Крім того, з урахуванням сукупності вже отриманих даних та доказів, в процесі розслідування може виникнути необхідність в проведенні інших слідчих (розшукових) дій, спрямованих на встановлення обставин, які підлягають доказуванню у відповідності до ст. 91 КПК України та сприятимуть встановленню істини у кримінальному провадженні.
Окрім цього, слідчий вказує, що при вирішенні питання щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно врахувати обґрунтовані ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Так, враховуючи, що ОСОБА_5 згідно із ст. 12 КК України підозрюється у скоєнні особливо тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'ятнадцяти років до довічного позбавленням волі, з конфіскацією майна, існує ризик, що підозрюваний з метою ухилення від кримінальної відповідальності, розуміючи тяжкість та невідворотність покарання, яке, відповідно до діючого законодавства, пов'язане із позбавленням волі, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Також беручи до уваги обізнаність ОСОБА_5 у формах проведення досудового розслідування та обсяг проведених у кримінальному провадженні слідчих дій, він може надати цю інформацію представнику іноземної організації ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який займає посаду співробітника ФСБ рф або іншим співучасникам вчинюваних останньою злочинів, які наразі не встановлені, з метою поглиблення їх конспірації.
Підозрюваний може знищити, сховати або спотворити будь-які речі чи документи, що стосуються обставин вчинення кримінального правопорушення, тобто речі, які можуть бути знайдені та визнані у встановленим законом порядку речовими доказами у справі, або стосовно злочинів про які органами досудового розслідування не розпочато досудове розслідування;
Окрім цього, орган досудового розслідування вважає, що ОСОБА_5 в подальшому може як у спосіб погроз, підкупу, вмовлянь незаконно впливати на свідків, оскільки їх показання мають ґрунтовне значення, а також інших осіб, які на даний час ще не надали органу досудового розслідування покази у кримінальному провадженні, однак їм можливо відомі обставини скоєння злочину.
Також, на думку сторони обвинувачення підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав та просив його задовольнити.
Захисник в судовому засіданні заперечувала щодо задоволення клопотання, оскільки підозра є необґрунтованою, ризики не підтвердженими, а тому клопотання не підлягає задоволенню.
Також, просила застосувати запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Підозрюваний в судовому засіданні підтримав позицію свого захисника
Вивчивши клопотання, заслухавши пояснення учасників провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов наступного висновку.
Так, судомим розглядом встановлено, що 11.02.2025 о 15 годині 08 хвилин ОСОБА_5 затримано за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, на підставі п.6 ч.1 ст. 615 КПК України.
13.02.2025 слідчим суддею Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_7 (справа № 757/6848/25-к) ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 11.04.2025 включно.
Постановою заступника керівника Київської обласної прокуратури від 02.04.2025 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42024110000000286 продовжено до трьох місяців, тобто до 11.05.2025.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого злочину повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом затримання особи, складеним відповідно до вимог ст. 615 КПК України; протоколами за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дій - «аудіо контроль особи» від 21.10.2024; протоколами за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дій - «зняття інформації з електронних комунікаційних мереж» від 21.10.2024; протоколами за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дій - «зняття інформації з електронних комунікаційних мереж» від 27.01.2025; протоколом огляду Інтернет-сайту від 10.02.2025; протоколами обшуків від 11.02.2025;протоколом допиту свідка ОСОБА_9 ;протоколом допиту свідка ОСОБА_10 ;протоколом допиту свідка ОСОБА_11 ;протоколом допиту свідка ОСОБА_12 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_13 ;матеріалами, зібраними оперативним підрозділом, які згідно ст. 99 КПК України є документами; іншими матеріалами наявними в кримінальному провадженні.
Статтею 2 КПК України передбачено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно з ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Відповідно до ч.3 ст.199 КПК України, при продовженні строку тримання під вартою слідчий суддя, окрім іншого, враховує наявність обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також наявність обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Згідно ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
У відповідності до положень ст. ст. 197, 199 КПК України, за відсутності підстав для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на непов'язаний з ізоляцією від суспільства, строк тримання підозрюваного під вартою може бути продовжено у разі неможливості закінчення досудового розслідування в частині доведеного обвинувачення у строки, встановлені ст. 219 КПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Так, у відповідності до стандарту доказування «поза розумним сумнівом» (рішення у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства»), який застосовується при оцінці доказів, докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення у справі «Коробов проти України»).
Таким чином, при постановленні даного рішення, слідчий суддя вважає, що докази, які були надані органом досудового розслідування підтверджують причетність до вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_5 .
Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя одночасно враховує, що вказані обставини та докази були встановлено судами при ухваленні рішення про застосування запобіжного заходу.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 року - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», суд вважає обґрунтованим висновок слідчого судді про продовження строку тримання під вартою підозрюваного на даній стадії досудового розслідування, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів може виявитися не достатнім для забезпечення існуючих ризиків, що узгоджується з вимогами вказаних вище норм закону і правовими позиціями ЄСПЛ.
Крім того, суд враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
Суд звертає увагу, що доцільність необхідності подальшого утримання підозрюваного під вартою буде перевірена через нетривалий час з урахуванням результатів подальшого розгляду кримінального провадження у судовому розгляді, під час якого також будуть перевірені доводи сторони захисту.
У відповідності до положень ч. 2 ст. 94 КПК України, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та всі докази в даному кримінальному провадженні підлягають ретельній перевірці з наступною їх оцінкою у відповідності до положень ч.1 ст.94 КПК України.
Відповідно до ст.ст. 89, 94 КПК України, оцінка допустимості та належності доказів буде надана судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження по суті. При цьому підстав для визнання доказів недопустимими, які передбачені в ч. 2 ст. 87 КПК України, стороною захисту суду не наведено.
З урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, в якому ОСОБА_5 оголошено про підозру у вчиненні особливо тяжкого злочину та практики ЄСПЛ, суд вважає, що надані органом досудового розслідування до клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу докази, в своїй сукупності, на даній стадії досудового розслідування, вказують на обґрунтованість висунутої останньому підозри у вчиненні інкримінованих йому дій.
Таким чином, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій виходячи лише з фактичних даних, що в містяться в матеріалах клопотання, приходжу до висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність підозрюваного до вчинення кримінального правопорушення, за викладених у клопотанні обставин.
У кримінальному провадженні зв'язок підозрюваного з вчиненими кримінальними правопорушеннями підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами. Сукупність цих доказів дають підстави вважати, що причетність ОСОБА_5 до вчинення кримінального правопорушення є обґрунтованими, що дає підстави для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою виконання поставлених цілей у кримінальному провадженні.
Таким чином, з врахуванням зазначених обставин, слідчий суддя приймаючи таке рішення, приходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні слідчого та доданих матеріалах та з того, що слідчий суддя на даному етапі провадженні не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого дані, у слідчого судді є всі підстави для висновку, що представлені докази об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином, на даному етапі хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.
Також, суд звертає увагу, що для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, згідно змісту вимог ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Разом з цим, відповідно до рішення ЄСПЛ у справі Клоот проти Бельгії (Cloot v. Belgium, § 40), серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших порушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідний в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, можливо дійти висновку, що небезпеку переховування від правосуддя необхідно визначати з урахуванням низки релевантних чинників, серед яких доцільно виокремити особистість обвинуваченого, його моральні якості та переконання, майновий стан і зв'язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування, його міжнародні контакти у поєднанні із загрозою суворості можливого покарання (рішення у справах «Пунцельт проти Чехії», «В. проти Швейцарії).
Відтак, ризик втечі підозрюваного, на думку слідчого судді, виключати не можна, з урахуванням обставин провадження та особи підозрюваного, а тому він є наявним.
У розумінні практики ЄСПЛ, тяжкість обвинувачення, хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення, у сукупності з іншими обставинами, збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Зокрема, у справі «Ілійков проти Болгаріі» від 26 липня 2021 року, ЄСПЛ зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Таким чином, ризик переховування від органу досудового розслідування, суду обумовлюється, серед іншого, можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і , зокрема, суворістю передбаченого покарання.
Відтак, на думку слідчого судді, на початкових етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності очікування можливого суворого покарання в сукупності з вагомістю доказів причетності підозрюваного до скоєння злочину, саме по собі може бути реальним мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Відтак, усвідомлюючи тяжкість потенційного покарання та невідворотність кримінальної відповідальності у разі ухвалення обвинувального вироку, слідчий суддя допускає, що підозрюваний може використати наявні у нього засоби та можливості для переховування від правоохоронних органів і суду.
З урахуванням зазначеного, слідчий суддя вважає, що ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування, є доведеним та належним чином обґрунтованим стороною обвинувачення.
Таким чином, ризик переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду є основним ризиком, який обґрунтовує необхідність вжиття запобіжних заходів.
Щодо ризику щодо впливу на свідків, то слідчий суддя звертає увагу, що при встановленні наявності ризику впливу на свідків, потерпілого, експертів слід враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, потерпілими, експертами у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно, шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України).
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).
Тобто, ризик впливу на свідків, не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
З урахуванням зазначеного, суд вважає, що стороною обвинувачення доведено наявність існування даного ризику.
Щодо ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, то слідчий суддя враховує, що станом на день розгляду клопотання досудове розслідування триває, стороні обвинувачення необхідно виконити ще ряд слідчих та процесуальних дій, а тому такий ризик має місце, оскільки мета кримінального провадження має бути досягнута.
Також, слідчий суддя вважає, що посилання слідчого щодо наявності ризику, такого як вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, є обгрунтованими з урахуванням обставин вчинення кримінальних правопорушень.
З врахуванням зазначеного, слідчий суддя прийшов до висновку, що ризики є сталими та доведеними та на момент розгляду клопотання не зменшились. Також, слідий суддя враховує тяжкість покарання, обставини вчинення криімнального правопорушення, які лише приводять до висновку, що більш м'який запобіжний захід станом на день розгляду клопотання не може бути застосований.
Відтак, даних про наявність підстав для скасування підозрюваному запобіжного заходу або його зміни на менш м'який, ніж тримання під вартою, слідчим суддею при розгляді клопотання не встановлено та стороною захисту не доведено наявність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу, оскільки не спростовано існування в кримінальному провадженні ризиків, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Разом з цим, суд звертає увагу, що доцільність необхідності подальшого утримання підозрюваного під вартою буде перевірена через нетривалий час з урахуванням результатів подальшого розгляду кримінального провадження у судовому розгляді, під час якого також будуть перевірені доводи сторони захисту.
Враховуючи тяжкість та суспільну небезпечність кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , дані про особу підозрюваного, його стан здоров'я, соціальні зв'язки, наявність значного суспільного інтересу в результатах розслідування кримінального провадження, суд прийшов до висновку про наявність підстав для продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 .
Згідно абз. 3 ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст.ст. 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 КК України.
Питання щодо доведеності вини ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого злочину та правильності кваліфікації його дій слідчим суддею при розгляді клопотання не вирішувались, оскільки підлягають дослідженню при проведенні досудового розслідування та під час розгляду справи по суті.
Керуючись ст. 29 Конституції України, ст. ст. ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193,194, 196, 197, 199, 202, 205, 532, 534 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання - задовольнити.
Продовжити підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у межах строку досудового розслідування у кримінальному провадженні №62024000000000286 від 10.04.2024, строк тримання під вартою до 11.05.2025 включно.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_14