печерський районний суд міста києва
Справа № 757/11296/25-к
12 березня 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участю:
прокурора - ОСОБА_3
захисників - адвокатів ОСОБА_4 , ОСОБА_5
підозрюваного - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 про продовження строку тримання під вартою у кримінальному провадженні № 62024100130000414 від 07.03.2024 підозрюваному ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , -
11.03.2025 прокурор відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про продовження строку тримання під вартою у кримінальному провадженні № 62024100130000414 від 07.03.2024 підозрюваному ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування клопотання прокурор посилається на те, що Першим слідчим відділом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62024100130000414 від 07.03.2024 за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України та за ознакам вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 426-1, ст. 336 КК України.
Процесуальне керівництво у вказаному кримінальному провадженні здійснюється прокурорами Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону.
Прокурор зазначає, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 17.01.2025 у справі №757/1893/25-к відносно підозрюваного ОСОБА_6 продовжено застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком до 17.03.2025, з альтернативою внесення застави в розмірі 1600 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 4 844 800 грн.
Водночас, закінчити досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні в зазначений вище строк, який в цьому випадку спливав 23.12.2024, виявилось неможливо, внаслідок складності зазначеного кримінального провадження, що зумовлено обсягом та специфікою процесуальних дій, необхідних для здійснення досудового розслідування, оголошенням та впровадженням воєнного стану, тривалим проведенням призначених судових технічних експертиз документів.
Так, для завершення досудового розслідування необхідно виконати наступні процесуальні дії:отримати висновки експертів за результатами проведення 14-ти судових комп'ютерно-технічних експертиз;після отримання вказаних висновків провести ґрунтовний аналіз відомостей, що містяться в мобільних телефонах підозрюваних;допитати у процесуальному статусі свідків співробітників ІНФОРМАЦІЯ_2 ;допитати у процесуальному статусі свідків близько 200-та військовозобов'язаних, документи яких вилучені в ході проведення слідчих дій;розсекретити матеріали НСРД;отримати відповіді на раніше скеровані, в порядку ст. ст. 40, 93 КПК України, запити до органів державної влади;вирішити питання щодо повідомлень про зміну раніше повідомлених підозр, за результатами встановлених додаткових епізодів протиправної діяльності; завершити досудове розслідування і виконати вимоги ст. ст. 290 КПК України.
У зв'язку із вказаним строк досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 13.01.2025 у справі № 757/510/25-к продовжено до 6 місяців, тобто до 23.04.2025.
Прокурор вказує, що у ході досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які не зменшились та продовжують існувати, та дають достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_6 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, та інших учасників кримінального провадження, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а тому метою продовження запобіжного заходу є необхідність у запобігти зазначеним спробам.
Так, в обгрунтування наявності ризиків передбачених ст. 177 КПК України, зазначено, що ризик переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, обґрунтовується тим, що що у органу досудового розслідування на даний час є достатні підстави вважити, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого та тяжкого злочинів, відповідальність за які передбачені ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України, що може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
Так, відповідно до санкції статті за ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.
Вищевикладене свідчить про те, що ОСОБА_6 , усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення особливо тяжкого та тяжкого злочинів, набувши після повідомлення йому про підозру іншого процесуального статусу - підозрюваний, може планувати втечу з метою уникнення кримінальної відповідальності та переховування від органів досудового розслідування.
Ризик знищити, сховати або спотворити документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення: враховуючи, що підозрюваному ОСОБА_6 інкримінується вчинення тяжкого злочину, останній може особисто чи опосередковано негативно впливати на хід досудового розслідування та судового розгляду через прохання, погрози, або іншим шляхом, вживати активних заходів щодо знищення, приховування або спотворення документів, які мають вагоме значення для встановлення усіх обставин кримінального правопорушення та унеможливлення притягнення останнього до кримінальної відповідальності.
Ризик незаконно впливати на свідків, експерта у цьому кримінальному провадженні: ОСОБА_6 може незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, у тому числі на службових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також на осіб, які вже скористались протиправними послугами, які надавав останній, та які ще гне допитані в рамках даного провадження як свідки, з метою спонукання їх спотворювати свідчення, знищувати речові докази тощо з метою створення для підозрюваного сприятливих умов для уникнення кримінальної відповідальності.
Ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином: ОСОБА_6 шляхом отримання консультацій, порад чи допомоги від сторонніх осіб, самостійно або ж опосередковано, може вживати інших заходів, які стануть перешкодою у кримінальному провадженні;
Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується: з метою уникнення від кримінальної відповідальності за інкримінований злочин ОСОБА_6 може вчинити ряд інших злочинів, зокрема, останній може самостійно або з використанням третіх осіб підробити офіційні документи або ж створити неіснуючі на підтвердження своєї версії подій, яка може виправдовувати останнього.
З огляду на наведене, дії підозрюваного та загроза можливого покарання за них свідчать про те, що вказана особа з метою ухилення від кримінальної відповідальності може реалізувати будь який із вищевказаних дій, що становлять ризики визначені в п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Враховуючи викладене, та зважаючи на специфіку кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , дані про особу підозрюваного, з метою забезпечення виконання процесуальних обов'язків та запобігання наведеним у клопотанні ризикам до ОСОБА_6 , орган досудового розслідування вважає, що необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав та просив його задовольнити.
Захисник ОСОБА_4 в судовому засіданні зазначила, що підозра є необґрунтованою, матеріалами не підтверджується причетність ОСОБА_6 до вчинення кримінального правопорушення, кваліфікація діяння є помилковою.
Також, захисник зазначила, що ризики, на які посилається сторона обвинувачення, є не доведеними, посилання на те, що кримінальне правопорушення відноситься до особливо тяжкого є помилковим. Інші ризики, на які посилається прокурор, є формальними та нічим не підтверджуються.
Окрім цого, захисник звернув увагу суду, що прокурор не зазначає про те, що до підозрюваного застосовано також запобіжний захід у вигляді застави, яка, на думку захисту, є не помірною та не відповідає майновому стану підозрюваного та навіть не відповідає сумі неправомірної вигоди.
Таким чином, захисник просила відмовити в задоволенні клопотання, змінити запобіжний захід на домашній арешт, зменшити заставу або застовувати її як самостійний запобіжний захід.
Захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання, зазначив, що підозра необґрунтована, ризики нічим не підтвердженні, визначена попередня застава непомірна.
Підозрюваний в судовому засіданні підтримав позицію своїх захисників.
Окрім цього, захистом було подано скаргу в порядку ст. 206 КПК України, за підписом захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_4 , в якій зазначено, що підозрюваний неодноразово звертався до медичної частини в умовах Київського слідчого ізолятору зі скаргами на погане самопочуття, що в подальному після медичного огляду було встановлено діагноз «Консолідований МОС (2008 р.) перелом нижньої третини лівої стегнової кістки. Консолідований МОС (2020 р.) перелом лівого наколінника. Рекомендовано видалення МОС (металевих конструкцій) в плановому порядку.
Захист стверджує, що підозрюваному далі було відмовлено в наданні медичної допомоги та лікуванні, а тому адвокат просить суд зобов'язати уповноважену особу вжити заходів надання медичної допомоги підозрюваному відповідно до постановленого діагнозу та рекомендацій.
Вивчивши клопотання, заслухавши пояснення учасників провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов наступного висновку.
Так, судомим розглядом встановлено, що 23.10.2024 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України.
Підозра ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368 КК України, обґрунтовується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:матеріалами оперативного підрозділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві;заявою ОСОБА_10 від 27.09.2024;протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 27.09.2024;заявою ОСОБА_11 від 27.09.2024;протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 27.09.2024;протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 10.10.2024;протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 10.10.2024;протоколом огляду, ідентифікації та вручення грошових коштів від 09.10.2024;протоколом про проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту із використанням заздалегідь ідентифікованих засобів від 09.10.2024;протокол за результатами проведення негласної (слідчої) розшукової дії - аудіо-, відеоконтролю особи від 14.10.2024;протокол за результатами проведення негласної (слідчої) розшукової дії - аудіо-, відеоконтролю особи від 14.10.2024;протокол за результатами проведення негласної (слідчої) розшукової дії - аудіо-, відеоконтролю особи від 14.10.2024;протокол за результатами проведення негласної (слідчої) розшукової дії - аудіо-, відеоконтролю особи від 14.10.2024;протокол за результатами проведення негласної (слідчої) розшукової дії - аудіо-, відеоконтролю особи від 14.10.2024;протокол за результатами проведення негласної (слідчої) розшукової дії - аудіо-, відеоконтролю особи від 14.10.2024;протокол за результатами проведення негласної (слідчої) розшукової дії - аудіо-, відеоконтролю особи від 14.10.2024;протокол за результатами проведення негласної (слідчої) розшукової дії - аудіо-, відеоконтролю особи від 14.10.2024;протокол за результатами проведення негласної (слідчої) розшукової дії - аудіо-, відеоконтролю особи від 14.10.2024; заявою ОСОБА_11 від 27.09.2024;Протоколом огляду від 10.10.2024;Протоколом обшуку від 23.10.2024;Протоколом затримання ОСОБА_6 в порядку ст. 208 КПК України;Протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_6 від 23.10.2024; іншими доказами в їх сукупності, які містяться в матеріалах кримінального провадження у їх сукупності.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 24.10.2024 у справі № 757/49167/24-к до підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком два місяці, з альтернативою внесення застави в розмірі 2000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 6 056 000 грн.
У зв'язку із вказаним строк досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні постановою керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону продовжено до 3 місяців, тобто до 23.01.2025.
В подальшому, ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 18.12.2024 у справі № 757/59564/24-к відносно підозрюваного ОСОБА_6 продовжено застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком до 23.01.2025.
У зв'язку із вказаним строк досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 13.01.2025 у справі № 757/510/25-к продовжено до 6 місяців, тобто до 23.04.2025.
Окрім того, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 17.01.2025 у справі №757/1893/25-к відносно підозрюваного ОСОБА_6 продовжено застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком до 17.03.2025, з альтернативою внесення застави в розмірі 1600 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 4 844 800 грн.
Статтею 2 КПК України передбачено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно з ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Відповідно до ч.3 ст.199 КПК України, при продовженні строку тримання під вартою слідчий суддя, окрім іншого, враховує наявність обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також наявність обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Згідно ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
У відповідності до положень ст. ст. 197, 199 КПК України, за відсутності підстав для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на непов'язаний з ізоляцією від суспільства, строк тримання підозрюваного під вартою може бути продовжено у разі неможливості закінчення досудового розслідування в частині доведеного обвинувачення у строки, встановлені ст. 219 КПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Так, у відповідності до стандарту доказування «поза розумним сумнівом» (рішення у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства»), який застосовується при оцінці доказів, докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення у справі «Коробов проти України»).
Таким чином, при постановленні даного рішення, слідчий суддя вважає, що докази, які були надані органом досудового розслідування підтверджують причетність до вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_6 .
Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя одночасно враховує, що вказані обставини та докази були встановлено судами при ухваленні рішення про застосування запобіжного заходу та його продовжені.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 року - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», суд вважає обґрунтованим висновок слідчого судді про продовження строку тримання під вартою підозрюваного на даній стадії досудового розслідування, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів може виявитися не достатнім для забезпечення існуючих ризиків, що узгоджується з вимогами вказаних вище норм закону і правовими позиціями ЄСПЛ.
Крім того, суд враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
Суд звертає увагу, що доцільність необхідності подальшого утримання підозрюваного під вартою буде перевірена через нетривалий час з урахуванням результатів подальшого розгляду кримінального провадження у судовому розгляді, під час якого також будуть перевірені доводи сторони захисту.
У відповідності до положень ч. 2 ст. 94 КПК України, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та всі докази в даному кримінальному провадженні підлягають ретельній перевірці з наступною їх оцінкою у відповідності до положень ч.1 ст.94 КПК України.
Відповідно до ст.ст. 89, 94 КПК України, оцінка допустимості та належності доказів буде надана судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження по суті. При цьому підстав для визнання доказів недопустимими, які передбачені в ч. 2 ст. 87 КПК України, стороною захисту суду не наведено.
З урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, в якому ОСОБА_6 оголошено про підозру та практики ЄСПЛ, суд вважає, що надані органом досудового розслідування до клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу докази, в своїй сукупності, на даній стадії досудового розслідування, вказують на обґрунтованість висунутої останньому підозри у вчиненні інкримінованих йому дій, а тому доводи захисника в частині відсутності обґрунтованої підозри, є необґрунтованими.
Таким чином, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильності кваліфікації дій, виходячи лише з фактичних даних, що в містяться в матеріалах клопотання, приходжу до висновку про наявність обґрунтованої підозри про можливу причетність підозрюваного до вчинення кримінального правопорушення, за викладених у клопотанні обставин.
У кримінальному провадженні зв'язок підозрюваного з вчиненими кримінальними правопорушеннями підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами. Сукупність цих доказів дають підстави вважати, що причетність ОСОБА_6 до вчинення кримінального правопорушення є обґрунтованими, що дає підстави для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою виконання поставлених цілей у кримінальному провадженні.
Таким чином, з врахуванням зазначених обставин, слідчий суддя приймаючи таке рішення, приходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні слідчого та доданих матеріалах та з того, що слідчий суддя на даному етапі провадженні не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого дані, у слідчого судді є всі підстави для висновку, що представлені докази об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином, на даному етапі хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.
Також, суд звертає увагу, що для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, згідно змісту вимог ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.
Разом з цим, відповідно до рішення ЄСПЛ у справі Клоот проти Бельгії (Cloot v. Belgium, § 40), серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших порушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідний в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, можливо дійти висновку, що небезпеку переховування від правосуддя необхідно визначати з урахуванням низки релевантних чинників, серед яких доцільно виокремити особистість обвинуваченого, його моральні якості та переконання, майновий стан і зв'язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування, його міжнародні контакти у поєднанні із загрозою суворості можливого покарання (рішення у справах «Пунцельт проти Чехії», «В. проти Швейцарії).
Відтак, ризик втечі підозрюваного, на думку слідчого судді, виключати не можна, з урахуванням обставин провадження, а тому він є наявним.
У розумінні практики ЄСПЛ, тяжкість обвинувачення, хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення, у сукупності з іншими обставинами, збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Зокрема, у справі «Ілійков проти Болгаріі» від 26 липня 2021 року, ЄСПЛ зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Таким чином, ризик переховування від органу досудового розслідування, суду обумовлюється, серед іншого, можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання.
Відтак, на думку слідчого судді, на початкових етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності очікування можливого суворого покарання в сукупності з вагомістю доказів причетності підозрюваного до скоєння злочину, саме по собі може бути реальним мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
З урахуванням зазначеного, слідчий суддя вважає, що ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування, є доведеним.
Щодо ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, то слідчий суддя враховує, що станом на день розгляду клопотання досудове розслідування триває, стороні обвинувачення необхідно виконити ще ряд слідчих та процесуальних дій, а тому такий ризик має місце, оскільки мета кримінального провадження має бути досягнута.
Щодо ризику впливу на свідків, то слідчий суддя звертає увагу, що при встановленні наявності ризику впливу на свідків, потерпілого, експертів, інших підозрюваних слід враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, потерпілими, експертами у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно, шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України).
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).
Тобто, ризик впливу на свідків, не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
З урахуванням зазначеного, суд вважає, що стороною обвинувачення доведено наявність існування даного ризику.
Разом з цим, що стосується посилання сторони обвинувачення на те, що підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, слідчий суддя вважає, що такі ризики є допустими, однак посилання сторони обвинувачення є досить формальними, а тому не є достатньо обґрунтованими.
З врахуванням зазначеного, слідчий суддя прийшов до висновку, що ризики є сталими та доведеними та на момент розгляду клопотання не зменшились.
Відтак, даних про наявність підстав для скасування ОСОБА_6 запобіжного заходу або його зміни на менш м'який, ніж тримання під вартою, слідчим суддею при розгляді клопотання не встановлено та стороною захисту не доведено наявність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу, оскільки не спростовано в повній мірі існування в кримінальному провадженні ризиків, визначених ст. 177 КПК України.
Разом з цим, суд звертає увагу, що доцільність необхідності подальшого утримання підозрюваного під вартою буде перевірена через нетривалий час з урахуванням результатів подальшого розгляду кримінального провадження у судовому розгляді, під час якого також будуть перевірені доводи сторони захисту.
Враховуючи тяжкість та суспільну небезпечність кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_6 , дані про особу підозрюваного, його стан здоров'я, соціальні зв'язки, наявність значного суспільного інтересу в результатах розслідування кримінального провадження, суд прийшов до висновку про наявність підстав для продовження строку тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_6 .
Між тим, задовольняючи клопотання про продовження строку тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави, який, на думку суду, належним чином зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, а також покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, необхідність покладення яких вбачається з наведеного в обґрунтування даного клопотання, так як станом на день розгляду клопотання, останній не підозрюється у вчиненні насильницького злочину.
Так, згідно п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод звільнення може бути обумовлено наданням гарантій явки в суд, й судова практика Європейського суду з прав людини встановлює, що не відповідає п. 3 ст. 5 Конвенції встановлення розміру застави, виключно в залежності від інкримінованої шкоди. Гарантія має мету не відшкодування шкоди, а забезпечення присутності обвинуваченого в залі судового засідання. Тому її розмір повинен відповідати перспективі втрати застави чи обернення на неї стягнення у разі не явки обвинуваченого до суду, й повинен утримувати обвинуваченого в межах належної процесуальної поведінки.
Окрім цього, частиною 1 статті 182 КПК України передбачено, що застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Гафа проти Мальти», було встановлено що гарантія, передбачена статтею 5 §3 Конвенції покликана забезпечити явку обвинуваченого у судовому засіданні. Тому розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підозрюваного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі. Оскільки питання, яке розглядається, є основним правом на свободу, гарантованим статтею 5, органи влади повинні докладати максимум зусиль як для встановлення належного розміру застави, так під час вирішення питання про необхідність продовження тримання під вартою. Крім того, розмір застави, має бути належним чином обґрунтовано у рішенні про визначення застави і повинна враховувати майновий стан обвинуваченого. Нездатність національних судів оцінити здатність заявника сплатити необхідну суму може викликати виявлення Судом порушення. Проте обвинувачений, якого судові органи готові звільнити під заставу, повинні вірно подати достатню інформацію, яку можливо перевірити, якщо це буде необхідно, щодо суми застави, яку необхідно встановити.
Позиція Європейського суду стосовно питання обрання національними судами запобіжного заходу у вигляді застави та призначення її розміру, цілковито прослідковується в рішенні Суду у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28 вересня 2010 року. У цій справі, посилаючись на пункт 3 статті 5 Конвенції, заявник стверджував, що сума застави у його справі була необґрунтовано високою та не враховувала конкретні обставини й умови його особистого життя. Суд підтвердив, що відповідно до вказаної статті Конвенції внесення застави може вимагатися лише за наявності законних підстав для затримання особи, а також те, що уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність подальшого тримання обвинуваченого під вартою. Більше того, якщо навіть сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується.
Також, щоб розмір застави можна було вважати таким, який здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, слідчий суддя повинен, врахувавши положення ст. 177, 178 КПК України, та раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю вчиненого злочину. При цьому судді слід мати на увазі, що, виходячи з практики ЄСПЛ, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Крім того, Європейський суд з прав людини також наголошує, що якщо на карту поставлене право на свободу, гарантоване ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, влада повинна приділяти питанню встановлення відповідного розміру застави таку ж увагу, якби це стосувалося обґрунтування необхідності тримання особи під вартою. Серйозність звинувачень проти обвинуваченого, як і його статки не можуть бути вирішальними факторами, що виправдовують суму застави.
При цьому, будь-яке обмеження прав осіб не може досягатися за рахунок та на шкоду принципу змагальності сторін, а мета такого обмеження жодним чином не пов'язана з досягненням «вразливого стану» у будь-якої особи, а тому прохання про застосування до особи найсуворішого запобіжного заходу та/або великого розміру застави повинно бути розумним з погляду її розміру та адекватною обстановці вчинення правопорушення і отриманим відомостям.
З врахуванням зазначеного, суд прийшов до висновку, що з метою забезпечення досудового розслідування, виконання підозрюваним обов'язків, необхідно визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, у розмірі 400 (чотириста) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 211 200 (один мільйон двісті одинадцять тисяч двісті) грн. 00 коп., зобов'язавши підозрюваного ОСОБА_6 , виконувати процесуальні обов'язки, визначені частиною п'ятою статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, а саме: прибувати до слідчого, прокурора та суду за першим викликом;не відлучатись з м. Києва, без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді; повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну місця свого проживання та місця роботи;утримуватись від спілкування із іншими підозрюваними, свідками у даному кримінальному провадженні, щодо обставин кримінального провадження, коло яких повинен визначити прокурор та ознайомити підозрюваного;здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд із України і в'їзд в Україну.
Окрім цього, після визначення попереднього розміру застави пройшов певний період, а тому з метою дотримання позицій Європейського суду з прав людини необхідно зменшити розмір застави, так як підозрюваний певний час перебуває під вартою.
Питання щодо доведеності вини ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих злочинів та правильності кваліфікації його дій слідчим суддею при розгляді клопотання не вирішувались, оскільки підлягають дослідженню при проведенні досудового розслідування та під час розгляду справи по суті.
Також, слідчий суддя приймає до уваги заявлені строною захисту відомості щодо незадовільного стану здоров'я підозрюваного та необхідності адання йому медичної допомоги та лікування.
Так є очевидним, що здоров'я ув'язнених має адекватно охоронятись. Стаття 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, покладає на державу обов'язок захищати фізичне здоров'я ув'язнених.
Відповідно до п. 135 Рішення ЄСПЛ у справі «Кушнір проти України» від 11.03.2014 року, Заява № 42184/09, Суд зазначає, влада повинна забезпечити всеосяжне спостереження за станом здоров'я затриманого та його лікування під час перебування під вартою, своєчасні і правильні діагнозах й лікування та, якщо цього вимагає медичний стан ув'язненого, регулярний і систематичний контроль і всебічну терапію, спрямовану, по можливості, на лікування захворювань затриманого або запобігання їх загостренню, а не на усунення симптомів. Влада повинна також показати, що були створені всі необхідні умови для призначеного лікування. У той самий час при оцінці адекватності лікування слід керуватися перевіркою на належне старання, бо зобов'язання держави надати лікування важко хворому затриманому є зобов'язанням дії, а не зобов'язанням результату.
Пунктом 66 рішення ЄСПЛ у справі «Барило проти України» від 16.05.2013 року Заява № 9607/06, Суд також зазначає, лише той факт, що ув'язненого оглянув лікар та призначив певний вид лікування, автоматично не може привести до висновку, що медична допомога була достатньою. Органи влади мають забезпечити повну фіксацію стану здоров'я особи, яка тримається під вартою, та лікування, яке ця особа отримувала під час перебування під вартою чи позбавлення свободи; забезпечити своєчасність та правильність діагнозів та догляду; а також, у разі необхідності та залежно від характеру захворювання, забезпечити регулярний та систематичний нагляд, який включає в себе всебічний план лікування, що має бути спрямований на лікування захворювань ув'язненого та запобігання їх погіршення, а не на усунення симптомів. Державну органи також повинні довести, що були створені умови, необхідні для призначеного лікування, щоб це лікування було дійсно отримано.
Викладені в рішеннях Європейського Суду вимоги, є такими, що підлягають обов'язковому застосуванню відповідними державними інституціями, для забезпечення належного медичного обстеження та лікування будь-якої особи, яка тримається під вартою, тобто знаходиться під юрисдикцією держави.
Відповідно до положень ст. 212 КПК України, невідкладне надання належної медичної допомоги та фіксацію погіршення стану здоров'я затриманого покладено на службову особу, відповідальну за перебування затриманих.
За вказаних обставин, враховуючи заявлені стороною захисту в засіданні факти щодо незадовільного стану підозрюваного, приходжу до висновку, на підставі статті 206 КПК України, зобов'язати прокурора, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 62024100130000414 від 07.03.2024, забезпечити надання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , належної медичної допомоги відповідно до поставленого діагнозу та рекомендацій.
Керуючись ст. 29 Конституції України, ст. ст. ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193,194, 196, 197, 199, 202, 205, 532, 534 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання - задовольнити.
Продовжити підозрюваному ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у межах строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62024100130000414 від 07.03.2024, строк тримання під вартою до 23.04.2025 включно.
Одночасно визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, у розмірі 400 (чотириста) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 211 200 (один мільйон двісті одинадцять тисяч двісті) грн. 00 коп., зобов'язавши підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виконувати процесуальні обов'язки, визначені частиною п'ятою статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, в разі внесення застави, а саме:
- прибувати до слідчого, прокурора та суду за першим викликом;
- не відлучатись з м. Києва, без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді;
- повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну місця свого проживання та місця роботи;
- утримуватись від спілкування із іншими підозрюваними, свідками у даному кримінальному провадженні, щодо обставин кримінального провадження, коло яких повинен визначити прокурор та ознайомити підозрюваного;
- здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд із України і в'їзд в Україну;
Застава може бути внесена, як самим підозрюваним, так й іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок Печерського районного суду м. Києва:
Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26268059
Банк отримувача ДКСУ, м.Київ
Код банку отримувача (МФО) 820172
Рахунок отримувача UA128201720355259002001012089
призначення платежу: застава за …(ПІБ, дата народження особи, за яку вноситься застава), згідно ухвали … (назва суду) … від … (дата ухвали).. по справі № …, кримінальне провадження № ….., внесені (ПІБ особи, що вносить заставу) згідно квитанції від (дата та № квитанції).
Термін обов'язків, покладених слідчим суддею, у разі внесення застави визначити в межах строку досудового розслідування, а саме до 23.04.2025 року включно.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок ТУ ДСАУ в м. Києві коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі установи, де особа утримується.
Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа установи, де особа утримується, має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти підозрюваного ОСОБА_6 , та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю Печерського районного суду м. Києва.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти, у зв'язку з внесенням застави ОСОБА_6 , вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому, застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_4 , в порядку ст. 206 КПК України - задовольнити.
На підставі статті 206 КПК України, зобов'язати прокурора, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 62024100130000414 від 07.03.2024, забезпечити надання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , належної медичної допомоги відповідно до поставленого діагнозу та рекомендацій.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1