"14" квітня 2025 р.
м. Київ
справа № 755/3388/25
провадження № 2/755/4229/25
суддя Дніпровського районного суду м. Києва Галаган В.І., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей та матері дітей з інвалідністю, з якою проживають діти, -
Позивач ОСОБА_1 , звертаючись з позовом до суду, просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 5 000,00 грн. щомісячно, аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 5 000,00 грн. щомісячно, починаючи з дня подання позову і до досягнення дітьми повноліття, а також позивач ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 аліменти на користь позивача на її утримання у зв'язку з доглядом за дітьми з інвалідністю у розмірі 4 000,00 грн. щомісячно, починаючи з дня подання позову та протягом всього часу проживання з дітьми з інвалідністю та опікування ними, мотивуючи свої вимоги тим, що сторони від зареєстрованого 25.02.2012 року шлюбу мають неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 12.11.2021 року шлюб між сторонами розірвано, та позивач із дітьми проживають окремо від відповідача. Діти є особами з інвалідністю з дитинства. Відповідач, будучи особою працездатного віку та не маючи інших утриманців, участі у вихованні дітей не приймає, достатньо коштів на їх утримання не надає, тому позивач вимушена звернутись з вимогами про стягнення з відповідача аліментів на утримання дітей у судовому порядку.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 27 лютого 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей та матері дітей з інвалідністю, з якою проживають діти, та постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників судового розгляду в судове засідання.
Відповідач ОСОБА_2 не скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву у встановлений строк, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до наступного.
У відповідності до ст. 9 Конвенції про права дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1989 року - держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Крім цього, статтею 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до положення ч. 1, ч. 2 статті 155 Сімейного кодексу України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї (ст. 150 Сімейного кодексу України).
Згідно зі ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1989 p., батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Це положення відбите в українському законодавстві. Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків (ч. 2 ст. 51 Конституції України) і традиційно закріплюється в сімейному законодавстві. Положення Сімейного кодексу України регулюють відносини з утримання між батьками й дітьми, між матір'ю й батьком дитини з метою затвердження почуття обов'язку батьків і дітей один перед одним і мають своєю спрямованістю створення в сім'ї сприятливих умов фізичного, розумового, морального, духовного й соціального розвитку дитини. Регулювання відносин батьків і дітей щодо утримання здійснюється відповідно до положень міжнародних правових актів, зокрема Декларації прав дитини від 20.11.1959 р., Конвенції про права дитини тощо і погоджується із загальними засадами регулювання сімейних відносин, закріпленими в ст. 7 Сімейного кодексу України.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від зареєстрованого 25 лютого 2012 року шлюбу мають спільних малолітніх дітей, сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб, виданим Бабушкінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції від 19.07.2013 року, актовий запис № 898, та свідоцтвом про народження, виданим Бабушкінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції від 123.12.2014 року, актовий запис № 1683. (а.с. 22,23)
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 12.11.2021 року у справі № 755/11853/21, розірвано шлюб між ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстрований 25 лютого 2012 року у Бабушкінському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 61. (а.с. 28)
За даними Медичного висновку № 360 від 02.08.2022 року, виданого КНП «Київська міська психоневрологічна лікарня № 2» ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має хронічне психічне захворювання. (а.с. 27)
Згідно Висновку Лікарсько-консультативної комісії «Дніпропетровської клінічної психіатричної лікарні «ДОР» про стан здоровя № 169 від 14.08.2017 року, Медичного висновку № 58 про дитину-інваліда від 27.09.2017 року, Довідкою № 12 від 21.11.2017 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на диспансерному обліку як дитина-інвалід, помірна розумова відсталість, гіпердинамічний синдром F 71.0. (а.с. 24, 25, 26)
За даними Акту обстеження житлових умов, складеного комісією Служби у справах дітей та сім'ї Дніпровської РДА в м. Києві від 27.01.2025 року, ОСОБА_1 разом із малолітніми дітьми проживають за адресою: АДРЕСА_3 відповідно до договору оренди, умови проживання задовільні. (а.с. 29)
Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з частиною 3 статті 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.
Згідно статті 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2023 рік», установлено у 2023 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2833,00 гривень.
Згідно ч. 1 ст. 79 Сімейного кодексу України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.
Відповідно до Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» від 06.10.2005р. N 2961-IV(з подальшими змінами): дитина з інвалідністю - особа віком до 18 років (повноліття) зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
За правилами ст. 88 Сімейного кодексу України, якщо один із подружжя, в тому числі і працездатний, проживає з дитиною з інвалідністю, яка не може обходитися без постійного стороннього догляду, і опікується нею, він має право на утримання за умови, що другий з подружжя може надавати матеріальну допомогу.
Вказана норма встановлює підстави, за яких виникає зазначене вище право: один із подружжя, в тому числі і працездатний, проживає з дитиною-інвалідом; дитина не може обходитися без постійного стороннього догляду; цей з подружжя опікується нею; другий з подружжя може надавати матеріальну допомогу.
Отже, виходячи з аналізу наведеної норми, обов'язковими умовами виникнення права на утримання одного з подружжя, з яким проживає дитина-інвалід, є не тільки наявність в дитини інвалідності, але й неспроможність дитини обходитись без постійного стороннього догляду, а також наявність в другого з подружжя можливості надавати матеріальну допомогу.
Право на утримання триває протягом всього часу проживання з дитиною з інвалідністю та опікування нею і не залежить від матеріального становища того з батьків, з ким вона проживає.
Судом встановлено, що на даний час малолітні діти сторін спірних правовідносин, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є дітьми з інвалідністю з дитинства, мають психічні захворювання, проживають разом із матір'ю, за місцем її проживання; між сторонами не досягнуто згоди щодо розміру сплати аліментів, що є підставою звернення позивача до суду з вимогами про стягнення з відповідача аліментів на утримання неповнолітніх дітей з інвалідністю та матері дітей з інвалідністю, з якою проживає діти.
Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, приймаючи до уваги підстави звернення позивача з даним позовом до суду та заперечення відповідача, керуючись вищенаведеними положеннями сімейного законодавства, діючого на час виникнення спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що за обставин, що склалися, позов ОСОБА_1 , який поданий в інтересах малолітніх дітей з інвалідністю, які мають психічні захворювання, підлягає до часткового задоволення, та, діючи в межах заявлених позовних вимог, суд ураховує право позивача щодо примусового стягнення аліментів в судовому порядку саме у твердій грошові сумі, та присуджує відповідачу до сплати аліменти на ім'я позивача на утримання малолітніх дітей з інвалідністю, порушенням психічних функцій у розмірі 4 500,00 грн. щомісячно кожному, з подальшою індексацією відповідно до закону, починаючи з дня пред'явлення позову до суду і до повноліття дитини, а також суд визнає право позивача на отримання аліментів на її утримання, як матері дітей, з якою проживає діти з інвалідністю, в сумі 3 000,00 гривень щомісячно, починаючи стягнення з дня пред'явлення позову, тобто з 26.02.2025 року, і на весь час проживання та опікування дітьми з інвалідністю.
При цьому, суд враховує, що Верховний Суд у постанові від 23 грудня 2019 року у справі № 344/10971/16-ц дійшов висновку, що факт відсутності у батька чи матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов'язку по утриманню дитини.
Таким чином, суд враховує, що відповідач є здоровою, працездатною особою, оскільки протилежного матеріали справи не містять, а тому має можливість працевлаштуватися з більшим доходом, який би дозволив належно утримувати дітей, які мають психічні захворювання .
Крім того, слід зауважити, що догляд за дитиною з інвалідністю пов'язаний з особливо значним навантаженням на того з подружжя, який опікується дитиною. Якщо другий з подружжя здатний надавати утримання, то він зобов'язаний це робити, незважаючи на можливість одержання допомоги другим з подружжя від інших осіб.
При цьому суд бере до уваги, що позивач має право на отримання допомоги по догляду за дитиною з інвалідністю та соціальної допомоги особі з інвалідністю, а відповідач є особою працездатного віку, має можливість працевлаштування та отримання регулярного доходу, тому присуджений розмір аліментів відповідає межам принципу розумності та справедливості, є достатнім та доцільним захистом порушеного права позивача.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей та матері дітей з інвалідністю, з якою проживають діти, - підлягає до частково задоволення та присуджує до стягнення з ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , на ім'я ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 , аліменти на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 4 500,00 грн. та аліменти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 4 500,00 грн. щомісячно, з подальшою індексацією відповідно до закону, починаючи з 26 лютого 2025 року та до досягнення дітьми повноліття, а також на користь та утримання ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 , аліменти у розмірі 3 000,00 грн. щомісячно, з подальшою індексацією відповідно до закону, починаючи з 26 лютого 2025 року та на весь час проживання та опікування дитиною з інвалідністю.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд допускає негайне виконання рішення суду у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
В частині стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат слід зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно положень ч. 1, 2 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 3 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України)
При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.
При розгляді справи судом питання про відшкодування витрат на правничу допомогу учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань і саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (саме така позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).
Згідно пункту 25 постанови Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі № 280/2635/20 зауважено, що: «Судова колегія зазначає, що КАС України (та відповідно, ЦПК України) у редакції, чинній з 15.12.2017, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.»
Як убачається з матеріалів справи 04.02.2025 року між адвокатом Безсмертним С.М. та ОСОБА_1 укладено Договір про надання правової допомоги №б/н-25, відповідно до умов якого виконавець зобов'язався здійснити представництво та надати професійну правничу (правову) допомогу клієнту на умовах і в порядку, що визначені цим Договором, а клієнт зобов'язався оплатити виконавцю визначений Договором та фактичні витрати.
Крім того, позивачем долучено до матеріалів справи Додаток № 1 до Договору про надання правової допомоги №б/н-25 від 04.02.2025 року, та Акт виконаних робіт від 26.02.2025 року, відповідно до якого адвокатом наведено перелік наданих послуг та визначено суму витрат на правничу допомогу у розмірі 9 000,00 грн., що оплачено ОСОБА_1 відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера № б/н-25 від 04.02.2025 року.
Таким чином, ураховуючи наведений адвокатом перелік виконаних робіт, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та часткове задоволення позову, суд вважає доведеним, обґрунтованим та правомірним заявлення суми відшкодування витрат на правничу допомогу розмірі 8 000,00 грн.
У порядку статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, з урахуванням задоволення позову, стягненню з відповідача в дохід держави підлягає судовий збір в розмірі 1 211 грн. 20 коп.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 79, 88, 141, 155, 180-182 Сімейного кодексу України, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 року № 3, ст.ст. 2, 4, 6-13, 82, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 352, 354, 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей та матері дітей з інвалідністю, з якою проживають діти, - задовольнити частково.
Стягнути ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , на ім'я ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 , аліменти на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 4 500,00 грн. та аліменти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 4 500,00 грн. - щомісячно, з подальшою індексацією відповідно до закону, починаючи з 26 лютого 2025 року та до досягнення дітьми повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , на користь та утримання ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 , аліменти у розмірі 3 000,00 грн. щомісячно, з подальшою індексацією відповідно до закону, починаючи з 26 лютого 2025 року та на весь час проживання та опікування дитиною з інвалідністю.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 , витрати на правничу допомогу у розмірі 8 000 (вісім тисяч) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , в дохід держави судовий збір в сумі 1 211 (одну тисячу двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасники справи мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення даного рішення суду.
Повний текст рішення складено 14 квітня 2025 року.
Суддя: В.І. Галаган