712/8462/23
2/712/131/25
08 квітня 2025 року Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:
судді Борєйко О.М.
за участю секретаря судового засідання Чорнуцької І.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Акціонерне товариство «Універсал Банк» звернулось до Соснівського районного суду м. Черкаси з вказаною позовною заявою.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що 20 березня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала анкету - заяву до договору про надання банківських послуг.
Відповідно до ст.634 ЦК України, договір про надання банківських послуг є договором приєднання і складається з анкети - заяви, «Умов та правил надання банківських послуг», «Таблиці обчислення вартості кредиту» та «Паспорту споживчого кредиту», викладених на банківському сайті https://www.monobank.ua/terms.
Своїм підписом в заяві відповідач підтвердила, що вона повністю проінформована про умови кредитування в АТ «Універсал Банк»», ознайомилась та отримала вказані документи в мобільному додатку, що складають договір про надання банківських послуг та зобов'язується виконувати його умови.
Позивачем зобов'язання за договором про надання банківських послуг виконано належним чином і в повному обсязі.
Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань у останньої виникла заборгованість перед позивачем станом на 14 червня 2023 року в розмірі 68 924 гривні 75 копійок за тілом кредиту, яку до цього часу не погашено.
Враховуючи викладене, позивач звернувся до Соснівського районного суду м. Черкаси з вказаною позовною заявою.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 04 вересня 2023 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.
Від представника відповідача - адвоката Хорошун О.В. надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог в повному обсязі, оскільки позивачем не доведено належними, достатніми, достовірними, допустимим доказами існування у відповідача заборгованості за зазначеним в позовній заяві кредитними договорами та не надано доказів їх укладення з відповідачем.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, звернувся до суду з заявою про розгляд справи без участі представника позивача, заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити.
Відповідач та представник відповідача - адвокат Хорошун О.В. в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, представник відповідача звернула до суду з заявою про розгляд справи без її участі та без участі відповідача, проти задоволення позовних вимог заперечила з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, в разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.
Оскільки розгляд справи відбувався за відсутності учасників судового процесу, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, надані учасниками справи докази, дослідивши їх всебічно, повно, об'єктивно, безпосередньо в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши всі обставини справи, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
20 березня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до АТ «Універсал Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 20 березня 2019 року.
Положеннями анкети-заяви визначено, що вказана анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг.
До позовної заяви позивачем додано Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк», при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank/Universal Вank, затверджені протоколом Правління АТ «Універсал Банк» №46 від 24 листопада 2021 року, паспорт споживчого кредиту чорної картки monobank, довідку про наявність рахунку від 04 вересня 2024 року, згідно якої ОСОБА_1 відкрито рахунок в АТ «Універсал Банк», та розрахунок заборгованості за договором №б/н від 20 березня 2019 року, укладеним між АТ « Універсал Банк» та ОСОБА_1 , станом на 14 серпня 2023 року.
Згідно розрахунку заборгованості за договором №б/н від 20 березня 2019 року,у кладеним між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 , станом на 14 червня 2023 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 68 924 гривні 75 копійок за тілом кредиту, яку до цього часу не погашено.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 Цивільного кодексу України).
Кредитний договір укладається в письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або декількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ч.1 ст.634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією з сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно ч.1 ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї з сторін має бути досягнуто згоди.
20 березня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до АТ «Універсал Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 20 березня 2019 року та отримала «чорну картку «Monobank».
Згідно довідки про розмір встановленого кредитного ліміту від 04 вересня 2024 року, ОСОБА_1 був встановлений кредитний ліміт:
07 листопада 2019 року в розмірі 10 000 гривень;
04 грудня 2019 року в розмірі 20 000 гривень;
09 березня 2020 року в розмірі 35 000 гривень;
19 червня 2020 року в розмірі 31 300 гривень.
Звертаючись до суду з даним позовом, банк на підтвердження наявності заборгованості у відповідача перед позивачем та її розміру позивачем надано виписку по рахунку НОМЕР_1 ОСОБА_1 за період з 20 березня 2019 року по 14 червня 2023 року за договором, згідно якої заборгованість відповідача станом на 14 червня 2023 року становить 68 924 гривні 75 копійок.
Згідно вказаної виписки, наданої позивачем, за період з 01 липня 2020 року по 01 листопада 2023 року останнім здійснено списання відсотків з рахунку відповідача в розмірі 37 375 гривень 48 копійок в тому числі: 01.07.2020 року - 1706,55 грн., 01.08.2020 року - 1277,88 грн., 01.09.2020 року - 1432,36 грн., 01.10.2020 року - 1483,03 грн., 01.11.2020 року - 1626,50 грн., 01.12.2020 року - 1568,07 грн., 01.01.2021 року - 1705,88 грн., 01.02.2021 року - 1794,85 грн., 01.03.2021 року - 1707,26 грн., 01.04.2021 року - 2048,54 грн., 01.05.2021 року - 2104,91 грн., 01.06.2021 року - 2056,65 грн., 01.07.2021 року - 1959,85 грн., 01.08.2021 року - 1983,31 грн., 01.09.2021 року - 1962,29 грн.,, 01.10.2021 року - 1884,30 грн., 01.11.2021 - 1934,02 грн., 01.12.2021 року - 1871,70 грн., 01.01.2022 року - 1992,99 грн., 01.02.2022 року - 2038,38 грн., 01.03.2022 року - 1844,08 грн., 01.07.2022 року - 1958,55грн., 01.08.2022 року - 2010,04 грн., 01.09.2022 року - 2073,59 грн., 01.10.2022 року - 2064,00грн., 01.11.2022 року - 2149,90 грн.
Крім цього, з карткового рахунку ОСОБА_1 позивачем було здійснено договірне списання грошових коштів в розмірі 7 791 гривня 51 копійка в тому числі: 15 червня 2022 року в розмірі 4800,53 грн.; 26 вересня 2022 року в розмірі 1473,85 грн.; 26 жовтня 2022 року в розмірі 1517,13 грн.
Крім того, 21 липня 2023 року з карткового рахунку ОСОБА_1 позивачем були списані грошові кошти в рахунок понесених позивачем судових витрат зі сплати судового збору за звернення останнього до суду з вказаною позовною заявою в сумі 2684 гривні.
Проте, додана позивачем до позовної заяви анкета - заява від 20 березня 2019 року, яка підписана позивачем та відповідачем, не містить умов про сплату відсотків за користування кредитними коштами.
Відповідно до правового висновку, який міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року справа №342/180/17, «без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті - заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин».
Крім того, «позивач, обґрунтовуючи право вимоги у частині стягнення пені і штрафів за несвоєчасну сплату кредиту, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилається на витяг з Умов та правил надання банківських послуг, Правила користування платіжною карткою та Тарифи Банку, які викладені на банківському сайті https//privatbank.ua/terms/, як невід'ємні частини спірного договору.
Проте, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Тарифів та витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг Приватбанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема, саме у визначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядку нарахування.
Крім того, роздруківка з сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила споживчого кредитування, що підтверджено і у Постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Колегія суддів вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією з сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «Приватбанк», тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Тарифів та витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредитом, надані банком витяг з Тарифів та витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують казаних обставин.
Надані позивачем Правила банківських послуг Приватбанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою частиною кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної з сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку в анкеті заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору».
Такий правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати касаційного цивільного суду від 23 жовтня 2019 року у справі №750/896/17-ц (провадження № 62-32833св18).
Згідно правового висновку, який міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 жовтня 2019 року у справі №136/695/17 (провадження № 61-3723св18), «Витяг з Тарифів та Умов правил надання банківських послуг в Приватбанку, що розміщені на сайті: https://www.privatbank.ua та містяться в матеріалах цієї справи, не містять підпису відповідача, а тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання анкети заяви. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Таким чином, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору позивач дотримався умов, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження з споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими АТ КБ «Приватбанк».
Аналогічні висновки відповідають правовій позиції, викладеній у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19)».
Укладений між сторонами договір про надання банківських послуг від 09 листопада 2019 року у вигляді анкети заяви, підписаної сторонами, не містить строку повернення кредиту (користування ним).
Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, а також відповідно до вимог частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, позивач вправі вимагати захисту своїх порушених прав через суд шляхом зобов'язання виконання боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 136/695/17 ( провадження № 61-3723св18).
Згідно правового висновку Верховного Суду в постанові від 23 травня 2022 року у справі №393/126/20, «під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація. Правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами. Першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін. Зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину.
Потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.».
Враховуючи викладене, відповідно до правового висновку Верховного Суду в постанові від 23 травня 2022 року у справі №393/126/20, наданий представником позивача паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка» від 02 липня 2020 року є лише способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2020 року у справі № 643/5521/19 (провадження №61-20093св19) зазначено, що: "в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Встановивши, що анкета-заява від 18 березня 2011 року не містить визначення домовленості сторін про сплату відсотків, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача обов'язку по сплаті заборгованості за відсотками пеню, комісію і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами, а відтак, суми надходжень, які банком були розподілені на погашення складових заборгованостей підлягають зарахуванню на погашення саме тіла кредиту".
В анкеті-заяві від 20 березня 2019 року ОСОБА_1 просить відкрити поточний рахунок та встановити кредитний ліміт згідно додатку до анкети-заяви, проте строки здійснення періодичних платежів не встановлені, процентна ставка не зазначена, крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення комісії та відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру; відсутні умови щодо сплати процентів за користування кредитним коштами.
Позовних вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов'язання з підстав та у розмірах, установлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України, позивачем не заявлено.
В позовній заяві позивачем заявлено виключно вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 68 924 гривень 75 копійок, що виникла у відповідача на підставі договору про надання банківських послуг «Monobank» від 20 березня 2019 року станом на 14 червня 2023 року.
Згідно наданих позивачем виписки з рахунку відповідача та довідки про розмір встановленого кредитного ліміту, починаючи з 19 червня 2020 року і до дати звернення позивача до суду з вказаним позовом, останнім встановлений відповідачу кредитний ліміт в розмірі 31 300 гривень.
Враховуючи викладене, загальний розмір загальний розмір виданих та неповернутих відповідачем грошових коштів за тілом кредиту за договором про надання банківських послуг не може перевищувати 31 300 гривень.
Підписана відповідачем анкета - заява від 20 березня 2019 року не містить умов про встановлення комісії та відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру; умов щодо сплати процентів за користування кредитним коштами
Разом з тим, згідно наданої позивачем виписки з рахунку відповідача, позивачем здійснено списання відсотків з рахунку відповідача в розмірі 37 375 гривень 48 копійок; договірне списання грошових коштів в розмірі 7 791 гривня 51 копійка, а також списані грошові кошти в рахунок понесених позивачем судових витрат зі сплати судового збору за звернення останнього до суду з вказаною позовною заявою в сумі 2 684 гривні, а всього здійснено списання грошових коштів з рахунку відповідача в загальному розмірі 47 840 гривень 99 копійок (37 375 гривень 48 копійок + 7 791 гривні 51 копійка + 2 684 гривні).
Проте, оскільки додана позивачем до позовної заяви анкета - заява від 20 березня 2019 року, яка підписана позивачем та відповідачем, не містить умов про сплату відсотків за користування кредитними коштами та інших нарахувань, договірних списань тощо, виходячи з розміру кредитного ліміту, встановленого відповідачу (31 300 гривень) та враховуючи, що позивачем списано з рахунку відповідача грошові кошти в розмірі 47 840 гривень 99 копійок, що перевищує розмір 31 300 гривень (тобто перевищує розмір фактично виданих кредитних коштів в межах суми встановленого кредитного ліміту), а також враховуючи, що позивачем позовної заяви останнього не надано доказів укладення з відповідачем інших договорів та списання позивачем грошових коштів з рахунку відповідача на виконання інших договорів, укладених з позивачем, заборгованість у відповідача перед позивачем за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 20 березня 2019 року - відсутня.
Згідно з частинами першою-третьою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Враховуючи викладене, позивачем не доведено, належними, достатніми, достовірними, допустимими доказами наявність заборгованості у відповідача перед позивачем за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 20 березня 2019 року, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 20 березня 2019 року в розмірі 68 924 гривень 75 копійок за тілом кредиту задоволенню не підлягають.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 13, 76-81, 83, 89, 95, 133, 137, 141, 263, 352, 354 ЦПК України,
В задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду, а якщо рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
В разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 11 квітня 2025 року.
Сторони справи:
Позивач: Акціонерне товариство «Універсал Банк», адреса: 04114, м. Київ, вул. Автозаводська, б. 54/19, ідентифікаційний номер юридичної особи в Єдиному Державному реєстрі підприємств і організацій України 21133352;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Суддя О.М. Борєйко