Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/899/25
Номер провадження 2-а/711/26/25
11 квітня 2025 року м. Черкаси
Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
Головуючого судді: Казидуб О.Г.
при секретарі: Зайцева О.І.
за участю:
представника позивача - адвоката: Павленко М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
Адвокат Павленко Мар'яна Василівна, яка діє в інтересах позивача ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернулася через систему «Електронний суд» з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.
05 лютого 2025 року ухвалою суду вказаний адміністративний позов прийнятий до провадження судді Придніпровського районного суду м. Черкаси Казидуб О.Г. та призначений до розгляду у відкрите судове засідання з повідомленням сторін. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву.
27 березня 2025 року через систему «Електронний суд» представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 надав Відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позивач ознайомлений із ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП про що свідчить його підпис. Жодних клопотань про відкладення розгляду справи не подавав та не клопотав, про що свідчить будь-які пояснення в матеріалах справи, а також підпис у протоколі. Про дату, час розгляду справи повідомлений належним чином, клопотань про відкладення не надавав. Не вчиняв жодних дій щодо перебування на розгляді справи.
Належним доказом не проходження ВЛК є заява самого позивача.
Крім того, сам по собі факт не проходження ВЛК до цих пір підтверджує ухилення від виконання обов'язку передбаченого абз. 4 ч. 1 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Таким чином, у діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а оскаржувана постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Звертає увагу суду, що позивач був обізнаний про дату та час розгляду справи, однак, не з'явився на розгляд, лист із оскаржуваною постановою не отримав, хоча знав (мав знати) про її існування.
Вважає, що позивачем попущено строк на оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення.
А тому, просить залишити позовну заяву без розгляду.
Адвокат Павленко Мар'яна Василівна, яка діє в інтересах позивача, в судовому засіданні заперечувала проти залишення позовної заяви без розгляду. Зазначила, що позивач узнав про наявність Постанови про накладення на нього штрафу тільки 20 січня 2025 року, коли від банку ним було отримано сповіщення про блокування карки через відкриття виконавчого провадження.
Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 в судове засідання не з'явився, зазначивши в резолютивній частині Відзиву про розгляд справи а відсутності відповідача.
Суд, заслухавши думку представника позивача - адвоката Коваленко Мар'яни Василівни, розглянувши подане представником відповідача клопотання та дослідивши додані до нього письмові докази, суд прийшов до наступного висновку.
В судовому засіданні встановлено, що в позовній заяві позивач зазначає, що 20 січня 2025 року від банку було отримано сповіщення про блокування карки через відкриття виконавчого провадження відносно позивача.
24 січня 2025 року позивач звернувся із заявою до Другого відділу ДВС у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження.
27 січня 2025 року позивач ознайомився з матеріалами виконавчого провадження та отримав копії документів, в тому числі, і копію оскаржуваної постанови від 22 листопада 2024 року, відповідно до якої до позивача застосовано вже подвійний штраф в розмірі 51000 грн. 00 коп.
Вказує, що позивачу постанова не направлялася, а відповідно відповідач не знав про застосований до нього штраф, у випадку своєчасного отримання копії постанови до позивача було б застосовано значно менший розмір штрафу.
Зазначає, що, оскільки, оскаржувану постанову позивач у визначений КУпАП та Інструкцією спосіб не отримував, а отримав лише після особистого ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, тому і строк на оскарження постанови пропущений з поважних причин та підлягає поновленню.
Враховуючи викладені позивачем доводи, суд приходить до наступних висновків:
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Положеннями частини першої статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується (частина третя статті 6 КАС України).
За змістом частин першої - третьої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За правилами ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу (ст. 289 КУпАП).
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, зокрема і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011). Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
У пунктах 37 та 38 рішення від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" ЄСПЛ нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть звужувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. Водночас такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (див. рішення від 28.03.2006 у справі "Мельник проти України", заява № 23436/03, пункти 22- 23).
Отже, за практикою ЄСПЛ, застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні "Плахтєєв та Плахтєєва проти України" (№ 20347/03) зазначив, що право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків не є абсолютним. Воно може підлягати законним обмеженням, таким, наприклад, як передбачені законом строки давності (пункт 35).
У пункті 41 рішення "Пономарьов проти України" (№ 3236/03) ЄСПЛ вказав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.
Відповідно до ст. 285 КУпАП України, постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Копія постанови вручається під розписку. У разі якщо копія постанови висилається, про це робиться відповідна відмітка у справі.
Відповідно до п. 14 Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, постанова відповідно до статті 285 КУпАП оголошується негайно після закінчення розгляду адміністративної справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або надсилається особі, щодо якої цю постанову винесено. Копія постанови вручається особі, притягнутій до адміністративної відповідальності, особисто під підпис. У постанові зазначається дата її вручення і ставиться підпис правопорушника. У разі якщо копія постанови надсилається поштою, про це робиться відповідна відмітка у справі, до якої долучається повідомлення про вручення поштового відправлення.
Відповідно до ст. 287 КУпАП України, постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 цього Кодексу, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим. Постанова суду про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржена в порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ст. 289 КУпАП України, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
В судовому засіданні встановлено, що як вбачається з Протоколу № 2331/М/2024 від 20.11.2024 року, складеного оператором мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_1 ст. солдатом ОСОБА_3 , «20.11.2024 року о 21 год. 10 хв. в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 встановлено, що громадянин ОСОБА_1 відмовився від проходження ВЛК».
Також, в даному протоколі зазначено що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 10 год. 20 хв. 22.11.2024 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 кабінет № 302.
Протокол № 2331/М/2024 від 20.11.2024 року містить підпис ОСОБА_1 , тобто, на думку суду, про дату, час розгляду справи він був повідомлений належним чином, клопотань про відкладення не надавав, не вчиняв жодних дій щодо перебування на розгляді справи.
Доказів протилежного суду не надано.
Відповідно до змісту Постанови № 2331М/2024 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 22 листопада 2024 року, «в протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що 20.11.2024 року о 21 год. 10 хв. в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 встановлено, що громадянин ОСОБА_1 відмовився від проходження ВЛК. Таким чином, під час дії особливого періоду громадянин порушив вимоги частини абз. 4 ч. 1 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 року № 3543-ХІІ.Права передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП громадянинові ОСОБА_1 було повідомлено та роз'яснено. Зауважень до протоколу немає, пояснення надав. Розгляд справи про адміністративне правопорушення призначено на 10 год. 20 хв. 22.11.2024 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 кабінет № 302. Громадянин ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про час і дату розгляду справи, у вказаний день не прибув. Клопотань про перенесення розгляду не надходило. В зв'язку з цим було прийнято рішення розглядати справу без його участі».
Відповідно до ст. 268 КУпАП України, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Позивач зазначає, що йому постанова № 2331М/2024 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 22 листопада 2024 року не направлялася, а тому, він не знав про застосований до нього штраф.
Відповідачем надано квитанцію «Укрпошта» 1800806012750, з якої вбачається, що 02 грудня 2024 року ОСОБА_1 було направлено рекомендоване повідомлення.
Відповідно до Витягу з сайту «Укрпошта» поштове відправлення 1800806012750 було повернуто відправнику за закінченням терміну зберігання 19 грудня 2024 року.
Тому, доводи позивача про те, що з оскаржуваною постановою він ознайомився лише при ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження 27 січня 2025 року і тому пропустив строк її оскарження з поважних причин, спростовується матеріалами справи.
Так, відповідно до п. 8 ч. 1ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Згідно з ч. 3 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
В силу положень ч. 4 ст. 123 КАС України, якщо після відкриття провадження у справі суд прийде до висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Окрім того, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».
Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем не наведено поважних причин, які б унеможливили його звернення до суду в межах установленого КАС України строку, а обставини, на які він посилається, не свідчать про існування будь-яких перешкод у реалізації ним свого права на судовий захист з метою відновлення прав, свобод чи законних інтересів. Крім того, будь-яких інших обставин щодо поважності причин пропуску процесуального строку, позивачем не наведено.
Отже, суд приходить до висновку про необхідність залишення позовної заяви без розгляду на підставі ч.3 та ч.4ст.123 КАС України.
При постановлення судового рішення судом враховані висновки, які викладені у постанові ВС від 27.11.2018 у справі № 473/2236/17, від 30.08.2021 у справі № 500/485/20.
На підставі викладеного та, керуючись ст.ст. 5, 6, 44, 120, 122, 123, 268 КАС України, суд, -
Позовну заяву за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - залишити без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину ухвали суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 299 цього Кодексу.
Повний текст ухвали виготовлено 14 квітня 2025 року.
Головуючий: О. Г. Казидуб