Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/2439/25
Номер провадження2-а/711/39/25
11 квітня 2025 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі: головуючого - судді Демчика Р.В., секретаря судового засідання Бутовської Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови за справою про адміністративне правопорушення від 17.01.2025 року №240/М/2025,-
встановив:
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) звернувся в суд до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місце знаходження: АДРЕСА_2 ) про скасування постанови за справою про адміністративне правопорушення 17.01.2025 року №240/М/2025.
Позов обгрунтовує тим, що 17.01.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 винесено постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП та накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 25500 грн., оскільки особа двічі притягувалася до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 2101 КУпАП.
Згідно вказаної постанови, 17.01.2025 року о 08:30 год. в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 громадянин ОСОБА_1 відмовився від проходження ВЛК.
Копію оскаржуваної постанови він отримав 11.03.2025, вважає її незаконною, просить суд поновити йому строк на оскарження постанови, скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від від 17.01.2025 року №240/М/2025про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП та накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 25500 грн., стягнути судові витрати, пов'язані із сплатою судового збору.
Провадження у справі відкрите на підставі ухвали Придніпровського районного судуд м. Черкаси від 28.03.2025 року.
11.04.2025 року через систему «Електронний суд'до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, в якому представник відповідача вважає оскаржуване рішення правомірним та просить відмовити в задоволенні позову.
Сторони в судове засідання не з'явилися.
Представник позивача надіслав до суду клопотання про відкладення розгляду справи, посилаючись на те, що між ним та позивачем укладено договір про надання правової допомоги.
Вирішуючи вказане клопотання, суд враховує те, що як вбачається з ордеру про надання правничої допомоги серії СА №1109511 від 07.04.2025 року, договір між позивачем та адвокатом був укладений ще 29.03.2025 року, а в клопотанні про відкладення розгляду справи взагалі не зазначені поважні причини, які унеможливлюють явку позивача та його представника в судове засідання.
Як роз'яснив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 12.03.2019 року у справі № 910/12842/17, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Крім того, Верховний Суд в постанові від 01.10.2020 року по справі №361/8331/18 висловився, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Отже, законодавець передбачив, що явка до суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов'язковою. Суд може розглянути справу за відсутності її учасників. При цьому суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень суду.
Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Відповідно до вимог ч.1ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з вимогами ч.1ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до ч. 1 ст. 287 КУпАП України постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.
Судом встановлено, що 16.01.2025 року старшим солдатом ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 був складений протокол №2713/М/2024 про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Із змісту протоколу вбачається, що 16.01.2025 року о 08.30 год. в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 встановлено, що громадянин ОСОБА_1 відмовився від проходження ВЛК.
Дане діяння є порушення вимог абз.4 ч.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 року №3543-ХІІ зі змінами, згідно з якими проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Суд звертає увагу на те, що протокол про адміністративне правопорушення складений старшим солдатом ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 .
Згідно п.1 розділу ІІ Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, яка затверджена наказом Міністерства оборони України № 3 від 01.01.2024 року (далі - Інстркукція), протокол складає уповноважена посадова особа територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, у двох примірниках, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до п.2 розділу І Інструкції, уповноважені посадові особи територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, яким надано право складати протоколи про адміністративні правопорушення (додаток 1) (далі - протокол), передбачені статтями 210, 210-1, 211 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), визначаються наказами керівників відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Представником відповідача не надано доказів про те, що старший солдат ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 наділений правом складати протоколи про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 21011 КУпАП.
На підставі вказаного протоколу, 17.01.2025 р начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 винесено постанову №240/М/2025 по справі про адміністративне правопорушення за частино 3 статті 210-1 КУпАП, якою на ОСОБА_1 накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 25500 грн., за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 2101 КУпАП.
Копію вказаної постанови ОСОБА_1 отримав 11.03.2025 року, що підтверджується копією трекера поштового відправлення № 1800806045675.
Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Згідно оскаржуваної постанови, 16.01.2025 року о 08.30 год. в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 встановлено, що громадянин ОСОБА_1 відмовився від проходження ВЛК.
Дане діяння є порушення вимог абз.4 ч.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 року №3543-ХІІ зі змінами, згідно з якими проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Обгрунтовуючи прийняте рішення в частині накладення адміністративного стягнення начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 послався на те, що позивач, повторно, протягом року вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.2101КУпАП (постанова №239/М/2025 від 17.01.2025 року).
Так, відповідно до ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно частини 1статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП).
Відповідальність за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Кваліфікуючою ознакою за ч. 3 даної статті (в редакції від 09.05.2024 №3696-ІХ, чинній з 19.05.2024 року) є вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».
Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 року №69/2022 оголошено загальну мобілізацію, яку провести протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.
Воєнний стан та загальна мобілізація у встановленому законодавством України порядку неодноразово продовжувалися і станом на даний час в Україні введений воєнний стан та загальна мобілізація.
З 18.03.2014 року в Україні діє особливий період, який розпочався з моменту оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію» і триває дотепер.
Відповідно до абзацу 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оборону України» громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров'я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов'язок згідно із законодавством.
Частиною 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено: громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України;
Відповідно до абзацу 4 ч.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов'язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
16.05024 року було прийнято Постанову КМУ №560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» (далі порядок).
Відповідно до п.4 Порядку, на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи призиваються на військову службу під час мобілізації за рішенням Генерального штабу Збройних Сил, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ.
Відповідно до п.21 Порядку, за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов'язані зобов'язані з'являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
Відповідно до п.27 Порядку, під час мобілізації громадяни викликаються з метою: 1) до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів: взяття на військовий облік; проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
Пунктом 74 вказаного Порядку встановлено, що резервістам та військовозобов'язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11. При цьому особам віком до 45 років видається направлення щодо визначення їх придатності до проходження військової служби у десантно-штурмових військах, силах спеціальних операцій, морській піхоті. Військовозобов'язаний та резервіст, який виявив бажання проходити військову службу під час мобілізації у вибраній ним військовій частині, направляється на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду керівником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або командиром військової частини. Направлення реєструється в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається резервісту та військовозобов'язаному під особистий підпис. Під час вручення направлення резервістам та військовозобов'язаним під особистий підпис доводяться вимоги законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та строк завершення медичного огляду.
Згідно із нормами статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, у тому числі, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов'язана по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і, за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд звертає увагу на те, що відповідачем не надано доказів того, що позивачу під особистий підпис видавалося направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, а він відмовився отримувати направлення, та не надано доказів що таке направлення було зареєстроване в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію.
Заява ОСОБА_5 від 16.01.2025 року про те, що він відмовляється від ВЛК за станом здоров'я, не є доказом його відмови від отримання направлення на ВЛК
Таким чином, відповідачем не доведено належними доказами факт відмови позивача від проходження медичного огляду військово-лікарською комісією для визначення придатності до військової служби
З врахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що у діях ОСОБА_1 не доведений склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП, оскільки доказів на підтвердження вчинення ним адміністративного правопорушення відповідачем не надано.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності події і складу адміністративного правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю.
Пунктом 3 ч. 3 ст. 286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги, що вчинення позивачем адміністративного правопорушення не підтверджується достатніми доказами, відповідачем в ході розгляду справи не доведено правомірність винесення постанови відносно позивача, відтак суд вважає за необхідне скасувати постанову, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.
Враховуючи задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в сумі 605,60 грн., рішенням якого порушені права ОСОБА_1 .
Також суд приходить до висновку, що позивачем пропущений десятиденний строк для звернення до суду з адміністративним позовом, оскільки оскаржувану постанову він отримав лише 13.03.2025 року, а з позовом до судузвернувся 21.03.2025 року засобами поштового зв'язку, а тому такий строк підлягає поновленню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 251, 280 КУпАП, ст.ст. 2, 9, 72, 76-79, 90, 241-246, 286, 293, 295 КАС України, Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу», суд,-
ухвалив:
Поновити ОСОБА_1 процесуальний строк для звернення до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови за справою про адміністративне правопорушення від 17.01.2025 року №240/М/2025.
Позов задовольнити.
Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 полковника ОСОБА_6 № 240/М/2025 від 17.01.2025 року по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
Справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП, - за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 605 грн. 60 коп.
Рішення може бути оскаржено до Шостого адміністративного апеляційного суду через Придніпровський районний суд м. Черкаси шляхом подання апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. Якщо було подано апеляційну скаргу рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Головуючий: Р. В. Демчик