Справа № 276/602/25
Провадження по справі № 3/276/250/25
11 квітня 2025 року с-ще Хорошів
Суддя Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області Бобер Д.О. розглянувши матеріали, які надійшли від відділення поліції №2 Житомирського РУП №3 ГУНП в Житомирській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , не працюючого, за ч.1 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №043821 від 05.04.2025 року ОСОБА_1 05.04.2025 року близько 20 год. 00 хв. в АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно співмешканки ОСОБА_2 , а саме ображав словами нецензурної лайки, чим завдав шкоди психологічному здоров'ю гр. ОСОБА_2 .
Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.1 ст. 173-2 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив. Він достеменно знав про складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення та розгляд його судом, однак, незважаючи на викладене, у судове засідання не з'явився, будь-яких заяв та клопотань не подавав, до суду за інформацією щодо стану розгляду справи про притягнення його до адміністративної відповідальності не звертався.
У своїй практиці Європейський Суд з прав людини неодноразово наголошував, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадження у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. З метою недопущення необгрунтованого порушення строків розгляду справи про адміністративне правопорушення, встановлених ст.277 КУпАП, а також строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст.38 КУпАП, суд визнає причину неявки ОСОБА_1 у судове засідання неповажною і розцінює його неявку як затягування строків розгляду справи, у зв'язку з цим суд розглядає справу у його відсутність.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно вимог ст.245 КУпАП, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.252 КУпАП висновок про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
У відповідності з положеннями ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як вбачається зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №043821 від 05.04.2025 року дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.1 ст.173-2 КУпАП.
На підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, працівниками поліції надано протокол про адміністративне правопорушення, в якому вказано про вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства психологічного характеру відносно співмешканки ОСОБА_2 , а саме ображав словами нецензурної лайки, чим завдав шкоди психологічному здоров'ю останньої.
Верховний Суд у постанові від 07.04.2020 по справі №647/1931/19 зазначив, що посилання лише на те, що потерпілим від злочину є член сім'ї обвинуваченого, недостатньо для того аби стверджувати про існування ситуації домашнього насильства у значенні, яке надається цьому терміну Конвенцією Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьби з цими явищами (Стамбульська конвенція) та законом, що ухвалено з метою її імплементації. Для того щоб обгрунтувати наявність домашнього насильства у конкретному випадку, сторона обвинувачення має довести обставини, які свідчать, що потерпіла від інкримінованого злочину особа є у той же час і жертвою домашнього насильства.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, полягає в умисному вчиненні будь-яких зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов'язкової ознаки заподіяння шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Таким чином, під домашнє насильство, зокрема психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, насильство в яких було зумовлено дискримінаційним ставленням до потерпілого та якими цілеспрямовано і навмисно завдається шкода потерпілому.
Разом з тим, матеріали справи не містять належних та достатніх доказів, які свідчать про вчинення ОСОБА_1 дискримінаційних дій по відношенню до ОСОБА_2 , спрямованих на спричинення шкоди її психічному здоров'ю, оскільки нецензурна лайка в межах побутового конфлікту між ними, не підтверджує прямого умислу на вчинення домашнього насильства.
При цьому, суд наголошує, що обов'язковою умовою настання адміністративної відповідальності за ст.173-2 КУпАП є наслідки правопорушення у вигляді заподіяння шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Водночас із протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №043821 від 05.04.2025 року не вбачається, у чому полягає завдання шкоди психічному здоров'ю ОСОБА_2 , що також не вбачається з матеріалів, доданих до протоколу, зокрема, із пояснень ОСОБА_2 від 05.04.2025 року.
Таким чином, доказів на підтвердження факту заподіяння шкоди психічному здоров'ю ОСОБА_2 , що є обов'язковою умовою утворення складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, матеріали справи не містять.
За таких обставин, суть правопорушення з кваліфікацією дій ОСОБА_1 за ч.1 ст. 173-2 КУпАП є сумнівною та не доведеною, що є не прийнятним, оскільки, суперечить практиці Європейського суду з прав людини, яка зводиться до того, що вина особи повинна бути обґрунтована доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівів, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява №25).
Частиною 3 ст.62 Конституції України передбачено, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
На підставі вищенаведеного, оцінивши наявні в даній справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 в інкримінованому йому правопорушенні не доводиться належними та допустимими доказами, а тому провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП підлягає закриттю на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу правопорушення.
Оскільки, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження по справі, судовий збір на підставі ст. 40-1 КУпАП стягненню не підлягає.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 247, 280- 284 КУпАП, суддя, -
Провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закрити за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду протягом 10 днів з дня винесення постанови через Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області.
Суддя: Д.О. Бобер