154/5052/23
2/154/58/25
02 квітня 2025 Володимир-Волинський міський суд Волинської області в складі головуючої судді Пустовойт Т.В., секретаря судового засідання Мазій І.В., за участю позивачки ОСОБА_1 , представника позивачки адвоката Смоляр Є.І., представника відповідача адвоката Жука Б.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань у м.Володимирі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Смоляр Є.І., до ОСОБА_2 про стягнення витрат на утримання житлового будинку,
У грудні 2023 позивачка ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Смоляр Є.І. звернулась до суду з даним позовом до відповідача та просила стягнути з нього на її користь витрати на утримання житлового будинку по АДРЕСА_1 , за період з січня 2022 по листопад 2023 в сумі 17605грн, а також судові витрати.
В обґрунтування позову зазначила, що перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 , який за рішенням Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 05.10.2015 розірвано.
В період перебування у зареєстрованому шлюбі у 2005 подружжям був придбаний будинок АДРЕСА_1 .
За рішенням Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 18.05.2017 проведено поділ сумісного майна подружжя з виділенням в натурі часток жилого дому, зокрема позивачці 45/100 частин, а відповідачу 55/100 частин вказаного домоволодіння.
Відповідно до норм діючого законодавства, як співвласники житлового будинку, повинні брати участь у витратах на його утримання та збереження. Однак з початку 2022 відповідач взагалі не бере участі в його утриманні, проживає зі своєю новою сім'єю у с.Фалемичі Володимирського району та взагалі не цікавиться житловим будинком.
Водночас, позивачкою за період з січня 2022 по листопад 2023 сплачено за електроенергію 1594,60грн, за газопостачання 15506,19грн, за послуги з розподілу газу 4213,75грн, а всього на загальну суму 21314,54грн.
Крім того, на початку 2022 після бурі був пошкоджений дах вказаного житлового будинку, внаслідок чого стала протікати стеля. Позивачка звернулась до відповідача з проханням полагодити дах будинку, на що отримала відмову, та з метою збереження майна вимушена була звернутись до майстрів, які провели ремонт. На придбання матеріалів позивачкою було витрачено 7695грн, а вартість самих робіт склала 3000грн. В загальному сума ремонту склала 10695грн.
В цілому, позивачкою за період 2022-2023 на утримання будинку витрачено 32009,54грн., тому з врахуванням належної відповідачу частки будинку просить стягнути з нього як з співвласника будинку17605,25грн. понесених витрат.
Ухвалою від 12.12.2023 по цивільній справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовчий розгляд.
Відповідач, в інтересах якого діє адвокат Жук Б.Ю., подав до суду заяву про часткове визнання позовних вимог, в якій зазначив, що витрати на електропостачання не визнає повністю, оскільки відповідач з січня 2022 по листопад 2023 не проживав в належному йому з позивачкою будинку. Витрати з газопостачання визнає частково, в розмірі 5329,99грн, що становить 55% суми, яка сплачена позивачем протягом лютого-березня 2022 в сумі 2534,40грн, в період з грудня 2022 по березень 2023 в сумі 2661,40грн, за жовтень 2023 в сумі 134,20грн, виходячи з того що оплата послуг з газопостачання та електропостачання здійснюється згідно з показниками засобів обліку, відповідно до кількості спожитих послуг, опалення спірного будинку є автономним і забезпечується газом, а позовні вимоги щодо відшкодування витрат із газопостачання позивачем заявлено без доведення, який обсяг газу використано для опалення спірного, а який спожито позивачем. Оскільки відповідач не проживав у спірному будинку у вказаний у позові період, вказані послуги споживаються лише позивачкою та оплата здійснюється нею відповідно до поданих нею показників. Витрати з оплати послуг з розподілу газу в розмірі 2317,56грн визнає повністю. Щодо стягнення частини вартості матеріалів та робіт з ремонту даху, позовні вимоги не визнає повністю, оскільки у матеріалах справи відсутні докази того, що понесені позивачем на придбання товарів, зазначених у товарному чеку, є об'єктивно необхідні для належного функціонування спільного майна, для підтримання технічних характеристик будинку, які визначають його експлуатаційні якості. Крім того, відсутні документальне підтвердження щодо факту виконання ремонтно-будівельних робіт, зокрема товарні чеки, розрахункові документи на виконання робіт. Враховуючи наведене, просив частково задовольнити вимоги позивача.
В судовому засіданні позивачка та її представник адвокат Смоляр Є.І., яка діє на підставі ордеру на надання правничої допомоги №1075644 від 24.11.2023, підтримали заявлені позовні вимоги з наведених у позові підстав. На поставлені питання позивачка пояснила, що рішенням суду відповідачу виділено ряд кімнат за умови влаштування другого самостійного входу. Однак дотепер жодного переобладнання ним не здійснено, всі комунальні послуги також не розділено, вони діють на весь будинок. Відокремити опалення належних їй кімнат також позбавлена можливості, тому що наявні суміжні стіни з частиною належною відповідачу, та в разі відсутності опалення з його сторони, вони прийдуть у непридатний стан. Оскільки відповідач жодним чином не підтримує домоволодіння як співвласник, вона вимушена самостійного утримувати його в цілому. Будинок опалюється газовим котлом, двір обробляється газонокосаркою. Дах було пошкоджено зі сторони, що належить відповідачу, про що вона його повідомила, однак він відмовився щось ремонтувати, знов мотивуючи відсутності грошей. Вона доводила до відповідача, що буде проводити ремонт даху і на його частині і що це витрати його власності, на що він відповів роби що хочеш. Зверталась до знайомого майстра, який зазначав які матеріали придбати та по результату ремонту написав розписку на 3000грн за послуги.
Також додала, що в будинку не проживає, разом з тим доглядає та підтримує порядок. На її звернення щодо розподілу будинку, відповідач відмовляється мотивуючи тим що в нього немає грошей, внаслідок чого вона позбавлена можливості вільно користуватись належним їй майном.
Відповідач та його представник адвокат Жук Ю.Б., який діє на підставі ордеру на надання правничої допомоги №1065588 від 05.03.2024, в судовому засіданні підтримали свою позицію щодо часткового визнання позову. До поданих до суду пояснень, додали, що договори на електроенергію та постачання газу укладені з позивачкою, а тому вона має нести за ними витрати, вважають що не доведено, що саме така сума для утримання майна. Також позивачкою не доведено, що для ремонту даху дійсно використовувались такі витрати і такі матеріали, та чи проводились ремонтні роботі саме в частині, що належить відповідачу. ОСОБА_2 підтвердив, що є співвласником спірного будинку, йому виділено дві кімнати, після рішення суду про виділ майна в натурі ніяких робіт щодо будинку не проводив. Будинок опалюється навісним котлом на два контури, електроенергія використовується по напрузі. Не проживає в ньому з 2018 року, за останні два роки ні ремонтні роботи будинку, ніякого прибирання двору не здійснював. Щодо полагодження даху, позивачка не зверталась, ніяких розмов про проведення ремонту даху не було, ніхто ремонту даху не проводив. На думку відповідача не було нічого критичного, що викликало необхідність проводити ремонт даху. Щодо розподілу витрат по газу, зазначив, що ванні кімната і кухня знаходяться не на його частині будинку, а тому він вирахував відповідні витрати. Отже, сторона відповідача підтримала свою позицію щодо часткового визнання позовних вимог.
Суд, заслухавши позиції сторін та їх доводи, свідка, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог виходячи з такого.
Згідно ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.76ЦПКУкраїни, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Судом встановлено наступні обставини.
Рішенням Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 05.10.2015 шлюб зареєстрований між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано.
Рішенням Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 05.10.2015 проведено поділ спільного майна подружжя ОСОБА_3 та визнано за ОСОБА_1 право власності на частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами. Виділено в натурі із спільної часткової власності належну ОСОБА_1 частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 , що становить 45/100 частин вказаного будинковолодіння, яка складається з коридора 1-1 площею 5,7 м.кв., кімнати 1-2 площею 15,5 м.кв., кімнати 1-5 площею 13,6 м.кв., коридора 1-6 площею 5,9 м.кв., санвузла 1-7 площею 6,5 м.кв., кухні 1-8 площею 12,6 м.кв., ганку а1, літньої кухні Б-1, а колодязь К залишити у спільному користуванні з ОСОБА_2 . Решту приміщень, що становить 55/100 частин вказаного будинковолодіння - кімнату 1-3 площею 13,6 м.кв., кімнату 1-4 площею 21,9 м.кв., погріб Д, гараж В, убиральню Г - виділити в натурі із спільної часткової власності у власність ОСОБА_2 за умови проведення наступних будівельних робіт: з віконного прорізу влаштувати другий самостійний вхід в приміщення 1-4; в приміщенні кімнати 1-4 відокремити перегородкою з дверним прорізом коридор 1-4, який при переобладнанні кімнати 1-3 під кухню забезпечить дотримання будівельних норм, що забороняють суміщене розташування кухні та кімнати; замурувати дверні прорізи між приміщеннями 1-4 та 1-5 і 1-2 та 1-3.
Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 14.09.2018 підтверджено належність ОСОБА_1 45/100 житлового будинку АДРЕСА_1 .
Сторонами зазначено, що в період з січня 2022 по листопад 2023 ніхто з них у спірному будинку не проживав. Водночас, співвласником та позивачкою ОСОБА_1 , з метою підтримання та догляду за майном, сплачено за електроенергію 1594,60грн, за газопостачання 15506,19грн, за послуги з розподілу газу 4213,75грн, а всього на загальну суму 21314,54грн., а також проведено ремонт даху на загальну суму10695грн., з яких 7695грн витрачено на придбання матеріалів, а 3000грн склала вартість самих робіт.
При цьому ОСОБА_2 в судовому засіданні підтвердив, що в будинку не проживає з 2018 року, за останні два роки, як співвласник майна відповідно до своєї частки у праві власності участі у витратах на утримання та збереження спільного майна не несе, будь які дії або роботи щодо підтримання належного стану майна, оплати комунальних послуг, поточних ремонтних робіт не здійснює.
Позивачкою надано квитанції ТзОВ «Волиньелектрозбут» за оплату електроенергії, від 17.02.2022 станом на 01.02.2022, сума 525,40грн, 3599,30грн, від 21.03.2022 станом на 01.03.2022, сума 802,00грн, від 21.04.2022 станом на 01.04.2022, сума 499,19грн, від 29.08.2022 станом на 01.08.2022, сума 801,45грн. Квитанції ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» Розподіл газу від 10.11.2022 станом на 01.11.2022, сума 801,50грн, 27.12.2022 станом на 01.12.2022, сума 147,60грн, 388,20грн, від 13.03.2023 станом на 01.03.2023 452,00грн, 4450,70грн, від 10.05.2023 сума 3657,10грн, від 31.10.2023 244,00грн. Квитанції ТзОВ «Волиньгаз» за спожитий газ від 27.05.2022 станом на 01.05.2022, сума 1659,00грн, 267,20грн, від 16.05.2023 станом на 01.05.2023, сума 301,20грн, від 08.08.2023 станом на 01.08.2023, сума 452грн, від 31.10.2023 станом на 01.10.2023, сума 604грн.
Таким чином, позивачка одноособово понесла витрати з оплати комунальних послуг щодо утримання житлового будинку в той час, як відповідач в даних витратах участі не приймає. Позивачка ОСОБА_1 здійснила оплату комунальних платежів на загальну суму 21314,54грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями.
Так, відповідно до ст.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
При цьому, на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Згідно з ч. 4ст. 319 ЦК України, власність зобов'язує.
Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Утримання житла - це комплекс робіт, спрямованих на створення необхідних умов для проживання людей і забезпечення збереження житлових будівель та технічного обладнання.
Частиною 1 ст.360ЦК України встановлено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Зі змісту даної норми слідує, що в разі доведеності одним із співвласників понесення ним витрат на управління, утримання та збереження спільного майна, участь у чому (управлінні, утриманні, збереженні) пропорційно своїй частці зобов'язаний приймати інший співвласник, який ухиляється від свого обов'язку, особа, яка зазнала втрат, має право на їх відшкодування у передбаченому законом порядку.
Таким чином, витрати, пов'язані з утриманням майна, до яких входить у тому числі й сплата вартості комунальних послуг, повинні нести всі співвласники майна, незалежно від того, чи проживають вони у будівлі.
Відповідно до правової позиції ВС, сформованій у постанові від 13.03.2019 по справі №521/3743/17-ц, кожен співвласник зобов'язаний брати участь у витратах щодо утримання майна, що є у спільній частковій власності, незалежно від того, хто здійснює фактичні дії, спрямовані на утримання спільного майна. Співвласник, який виконав солідарний обов,язок щодо сплати необхідних витрат на утримання майна, має право вимагати від іншого співвласника їх відшкодування (право зворотної вимоги). Якщо хтось із співвласників відмовляється брати участь у витратах, інші співвласники можуть здійснити їх самостійно і вимагати від цього співвласника відшкодування понесених витрат у судовому порядку або ж безпосередньо звернутись до суду з позовом про примусове стягнення зі співвласника, який відмовився нести тягар утримання спільного майна, коштів для цієї мети.
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Порядок оплати за житлово-комунальні послуги визначений у статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», якою передбачено, що споживач щомісяця (або з іншою періодичністю, визначеною договором) вносить однією сумою плату виконавцю комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу та електричної енергії), у тому числі якщо вона складається з окремих складових, передбачених відповідним договором, укладеним відповідно до цього Закону. При цьому виконавці комунальних послуг забезпечують деталізацію інформації щодо складових плати у рахунках споживачів.
Згідно статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (частина перша статті 530 ЦК України).
Відповідно до ст. 541 ЦК України, солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
Відповідно до ч. 4 ст. 544 ЦК України, боржник, який виконав солідарний обов'язок має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.
На підставі встановлених обставин та наведених вище норм законодавства, суд приходить до висновку, що позиція відповідача щодо часткового визнання вимог про сплату комунальних послуг безпідставна та недоведена, оскільки співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, а співвласник, який виконав солідарний обов,язок щодо сплати необхідних витрат на утримання майна, має право вимагати від іншого співвласника їх відшкодування, а тому позовні вимоги в частині стягнення витрат за комунальні послуги суд вважає такими як доведеними та обґрунтованими, та з урахуванням належної відповідачу частки житлового будинку, яка складає 55/100, з ОСОБА_2 підлягають стягненню витрати в сумі 11723грн. (21314,54грн х55%).
Щодо вимог про стягнення витрат на проведення ремонту даху та придбання для цього будівельних матеріалів, суд вважає їх недоведеними належними та допустимими доказами і приходить до висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині виходячи з наступного.
На доведеність своїх вимог позивачкою вказано, що на початку 2022 після бурі був пошкоджений дах спірного житлового будинку, внаслідок чого стала протікати стеля. Вона звернулась до відповідача з проханням полагодити дах будинку, на що отримала відмову, та з метою збереження майна вимушена була звернутись до майстрів, які провели ремонт.
Разом з тим, відповідач заперечив вказані обставини, мотивуючи тим, що причин для проведення ремонту даху не було і позивачка з ним не узгоджувала.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснив, що ОСОБА_1 дійсно зверталась до нього щодо ремонту даху. Здійснено було ремонт даху всього будинку, оскільки ремонтувати одну частину будинку було неможливо. Це не було пошкодження внаслідок якоїсь непереборної сили, причина того було неправильне побудовано покриття з самого початку. Другого співвласника не бачили, спілкувались тільки з ОСОБА_1 , яка сама придбала матеріали для ремонту, розрахувалась за роботу, сплатила 3000грн. Дзвонив другому співвласнику, але що він відповів не пам'ятає.
Отже, на момент прийняття судом рішення відсутні належні докази щодо необхідності проведення ремонтних робіт даху спірного будинку, відповідні розрахунки щодо переліку і кількості необхідних будівельних матеріалів, переліку і вартості ремонтних робіт даху, у зв'язку із чим неможливо визначити відповідну суму коштів для стягнення. Наданий до матеріалів справи товарний чек від 27.01.2022 на придбання будівельних матеріалів також не доводить факту використання цих матеріалів для ремонту даху спірного будинку.
Враховуючи наведене у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача витрат на ремонт даху в сумі 5882грн слід відмовити за недоведеністю.
Відповідно до ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов підлягає частковому задоволенню (11723 грн.х100 : 17605,25 грн. = 67 %), тому судові витрати, понесені позивачем зі сплати судового збору в розмірі 708,58 грн. (1073,60грн.х67%:100%) слід стягнути з відповідача на користь позивача.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд враховує наступне.
Згідно із ч. 1 та ч. 2 ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 статті 137ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).
Представником позивача на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу надано суду наступні документи:1)договір про надання правової допомоги від 24.11.2023;2) додаток до договору від 24.11.2023року 3)акт виконаних робіт згідно договору від 24.11.2024;4)квитанцію б/н від 24.11.2023 за оплату консультації, підготовки позову, участь в судових засіданнях на суму 5000грн.
Отже, суд дійшов висновку про доведеність понесених позивачкою витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у суді в розмірі 5000 грн.
Разом з тим, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, понесені позивачкою витрати на професійну правничу допомогу підлягають частковому стягненню з відповідача, а саме в розмірі 3300 грн. (5000 грн. х 67% : 100%).
Керуючись ст.ст.317, 319, 322, 360, 526, 541, 544 ЦК України, ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст. 4, 12, 13, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Смоляр Є.І., до ОСОБА_2 про стягнення витрат на утримання житлового будинку - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживає по АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ( зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_4 ) витрати на утримання житлового будинку по АДРЕСА_1 за період з січня 2022 по листопад 2023 в сумі 11723(одинадцять тисяч сімсот двадцять три) грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 708(сімсот вісім)грн 58 коп, а також 3300(три тисячі триста)грн. правової допомоги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкриття чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено 11.04.2025.
Суддя Тетяна ПУСТОВОЙТ