14 квітня 2025 року місто Чернівці справа №725/10359/24
провадження №22-ц/822/424/25
Чернівецький апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Височанської Н.К., вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 25 березня 2025 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» про захист прав споживачів та стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу,
Рішенням Сокирянського районного суду Чернівецької області від 25 березня 2025 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» про захист прав споживачів та стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу - відмовлено.
Повне судове рішення складено 31 березня 2025 року.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на вказане рішення суду. В поданій апеляційній скарзі просила звільнити її від сплати судового збору, оскільки вона звернулась за захистом прав споживача від неправомірних дій суб'єктів господарювання.
Однак, апеляційне провадження у вказаній справі не може бути відкрито, оскільки апеляційна скарга подана з порушенням вимог п.3 ч.4 ст.356 ЦПК України, яка передбачає, що до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору.
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади. У зв'язку з цим, обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у нього коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатись достатньою підставою для звільнення від сплати судового збору, відстрочення або розстрочення такої сплати.
Апеляційним судом враховано, що Закон України «Про судовий збір» визначає порядок сплати судового збору, встановлює ставки, які залежать від змісту позовних вимог (майнового, немайнового характеру), інших заяв процесуального характеру, статусу особи позивача (юридична, фізична особа).
Наведений Закон визначає обов'язок особи, яка звертається до суду за захистом свого майнового, немайнового права та/або обов'язку, здійснити сплату судового збору. Такий обов'язок справляння судового збору є законним фінансовим обмеженням та убезпечує від надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах.
Зі змісту апеляційної скарги вбачається посилання позивачки на положення ч.3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», як на підставу звільнення позивачки від сплати судового збору за подання позовної заяви.
Вивчивши матеріали апеляційної скарги, апеляційний суд не погоджується із викладеними позивачкою доводами щодо її звільнення від сплати судового збору, враховуючи наступне.
У відповідності до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини споживача з підприємством, установою, організацією чи громадянином-підприємцем, які виготовляють та продають товари, виконують роботи і надають послуги, незалежно від форм власності та організаційних форм підприємництва.
Вказаний спеціальний закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками, продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг, встановлює права споживачів на придбання товарів (робіт, послуг) належної якості та безпечних для життя і здоров'я, а також визначає механізм захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Відповідно до п. 22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
У постанові Верховного Суду від 12 серпня 2020 року у справі № 638/6060/18 йдеться про необхідність суду з'ясувати, чи пов'язаний позов з порушенням прав позивача саме як споживача.
Згідно із ст.21 Закону України «Про захист прав споживачів» крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: 1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; 2)при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; 3)при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав'язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у не рівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; 4)порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; 5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; 6)споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; 7)ціну продукції визначено неналежним чином; 8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.
Тобто, приписи ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» застосовуються у разі звернення до суду з позовом спрямованим на захист прав споживача, а не будь-якого позову.
Права особи як споживача охоплюються і мають місце на стадії придбання, замовлення, використання або реалізації наміру придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, а коли така продукція вже придбана, замовлена або використовується, то діють правила і норми відповідних договірних правовідносин.
Із системного аналізу положень Закону України «Про захист прав споживачів» слідує, що для того, щоб особа була звільнена від сплати судового збору, недостатньо зазначити, що це є позов про захист прав споживачів, оскільки такий позов повинен містити предмет та обставини, які вказують на порушення прав заявника як споживача послуг.
Тобто, предмет та підстави позову повинні вказувати на те, що такий позов пов'язаний з порушенням права споживача, з зазначенням такого права та способу захисту відповідно до положень, передбачених Законом України «Про захист прав споживачів».
Крім того, після укладення договору між сторонами виникають інші правовідносини, які регулюються відповідними законами.
Позовна заява про захист прав споживача повинна містити відомості про те, яке право споживача порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду; про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням; про докази, що підтверджують позов. А тому позивач, вважаючи себе споживачем, при зверненні до суду, зобов'язаний викласти зміст позовних вимог та обставини, якими він обґрунтовує вказані позовні вимоги у відповідності до норм Закону України «Про захист прав споживачів», зазначивши про те, яке право споживача порушено у відповідності до приписів ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», таким чином надавши підтвердження того, що між сторонами існують правовідносини, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».
Однак, позивачкою в апеляційній скарзі не зазначено яким чином порушуються її права, як споживача, зміст позовних вимог та обставини пред'явлення позову не обґрунтовано нормами Закону України «Про захист прав споживачів».
Також судом прийнято до уваги, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору, відповідно до якого позивачка зобов'язується продавати, а відповідач купувати електроенергію за «зеленим» тарифом. Згідно із Законом України «Про ринокелектричної енергії», на який посилається позивачка у своїй заяві, поняття «споживач», «активний споживач», «малий непобутовий споживач», «непобутовий споживач», «побутовий споживач» не є тотожними і мають різне правове значення (п. 32, п. 42, п. 47, п. 62, п. 84 ч. 1 ст. 1 Закону).
В даній справі, позивачка, як активний споживач електричної енергії, здійснює генерацію електричної енергії з альтернативних джерел енергії та/або зберігає електричну енергію і продає надлишок електричної енергії відповідачу. У відповідності до Закону України «Про ринок електричної енергії» відносини між активними споживачами та третіми особами, регулюються відповідно до договору, укладеного між ними, та цивільним законодавством. Таким чином, позивачка є споживачем електричної енергії і активним споживачем за договором купівлі-продажу електроенергії, однак в процесі продажу надлишку виробленої електричної енергії не є споживачем в розумінні Закону України «Про захист прав споживачів».
Таким чином суд вважає, що підстави для звільнення позивачки від сплати судового збору за подання апеляційної скарги відсутні.
Позивачкою оскаржується рішення суду першої інстанції щодо розгляду позовної вимоги майнового характеру.
Частиною 1 ст.4 ЗУ «Про судовий збір» визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з Законом України «Про судовий збір» розмір ставки судового збору за подання позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1211, 20 гривень) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (15140, 00 гривень).
Відповідно до п.6 ч.2 ст.4 ЗУ «Про судовий збір» ставка судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду має складати 150 відсотків ставки, що підлягало сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Таким чином, враховуючи визначення позивачкою ціни позову в сумі 22354,80 гривень, апелянт за подання апеляційної скарги повинна сплатити судовий збір у розмірі 1816,80 грн. (1211,20 х 150%).
Згідно ч.2 ст.357 ЦПК України, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.
За таких обставин, апеляційна скарга підлягає залишенню без руху, з наданням апелянту строку десять днів з дня отримання копії даної ухвали для виправлення зазначених вище недоліків.
Керуючись ст.ст.185, 357 ЦПК України, суд
Клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 25 березня 2025 року - залишити без руху.
ОСОБА_1 необхідно сплатити судовий збір в розмірі 1816,80 грн., на такі реквізити доходного рахунку: Одержувач: Чернівецьке УК/ Чернівецька ТГ/22030101, Код отримувача (ЄДРПОУ): 37836095, Банк: Казначейство України (ЕАП), МФО (отримувача): 899998, р/р UA258999980313161206080024405, КОД 22030101, призначення платежу: судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення суду, назва суду Чернівецький апеляційний суд.
Для усунення недоліків надати ОСОБА_1 строк десять днів з дня отримання копії даної ухвали, про що повідомити останню.
Оригінал відповідної квитанції або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору подати до Чернівецького апеляційного суду.
Роз'яснити апелянту, що в разі не виправлення недоліків апеляційної скарги у встановлений у даній ухвалі строк, відповідно до ч.3 ст. 185 ЦПК України, вона визнається неподаною і повертається апелянту.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: Н.К. Височанська