Постанова
Іменем України
08 квітня 2025 року
м. Харків
справа № 643/12690/24
провадження № 22-ц/818/2020/25
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Пилипчук Н.П.,
суддів: Тичкової О.Ю., Мальованого Ю.М.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 25 грудня 2024 року, ухвалене суддею Семеновою Я.Ю., -
У жовтні 2024 року Акціонерне товариство «Акцент-Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з відповідача на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 25.06.2021, яка станом на 13.10.2024 становить суму в розмірі 23 906,83 гривень, а також суму судового збору, сплаченого позивачем в розмірі 3 028,00 гривень.
В обґрунтування пред'явлених позовних вимог посилався, що 25.06.2021 ОСОБА_1 приєдналася до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку. На підставі підписаної анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг відповідачем ініційовано встановлення кредитного ліміту на його банківський рахунок та отримання платіжної картки як засобу доступу до зазначеного рахунку. Відповідачу було надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 40,8% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідно до п. 2.1.1.2.3 Умов та Правил, клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити кредитний ліміт. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним Анкета-Заява про приєднання до Умов та Правил надання Банківських послуг у А-Банку разом з Умовами та правилами і Тарифами, які викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms, складає між ним та Банком кредитний договір, що підтверджується підписом у анкеті-заяві. АТ «А-Банк» свої зобов'язання за Договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме - надав відповідачу кредит (встановив кредитний ліміт) у розмірі, відповідно до умов Договору. Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що відображено у розрахунку заборгованості за кредитом, тим самим зобов'язання за договором належним чином не виконав, у зв'язку з чим станом на 13.10.2024 має заборгованість в загальному розмірі - 23 906,83 гривень, яка складається з такого: заборгованість за кредитом - 12 521,34 гривень; заборгованість за відсотками - 11 385,49 гривень.
Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 25 грудня 2024 року у задоволені позову Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовлено.
Не погоджуючись з судовим рішенням АТ «Акцент-Банк» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального права просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, стягнути з відповідача судовий збір на користь АТ «Акцент-Банк».
Зазначає, що відповідач в Анкеті-Заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в A-Банку підтвердив під розпис факт ознайомлення з Умовами і Правилами надання банківських послуг та зобов'язався в подальшому регулярно знайомитись зі змінами до них, викладеними на сайті Банку. З розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач користувалась кредитом, отже ознайомилась з Умовами та Правилами надання банківських послуг в А - Банку. Зазначив, що банком надано також і паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», в якому чітко вказані всі оговорені умови кредитування, строки, процентна ставка тощо, який підписано відповідачкою за допомогою електронного підпису. Зазначив, що посилання суду на висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року в справі №342/180/17-ц, вказував, що в частині відмови у стягненні процентів жодним чином необгрунтовано, оскільки в цій справі розглядався випадок, коли Тарифи Банку не було підписано боржником, проте у даній справі необхідно посилатися на постанову Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №284/157/20, де присутній паспорт споживчого кредиту. Щодо сумнівів суду відносно розрахунку заборгованості, то вони є необґрунтованими, однак на підтвердження вірності розрахунку Банк надавав банківську виписку.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи і вимоги апеляційної скарги, вважає за необхідне відмовити у задоволенні апеляційної скарги з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи і у такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач безпідставно нараховував відсотки за користування кредитом та їх погашення відбувалося за рахунок тіла кредиту, унаслідок чого тіло кредиту безпідставно збільшено банком на суму нарахованих відсотків, розмір списаних відсотків перевищує заявлений позивачем розмір заборгованості за тілом кредиту, отже відсутні підстави для стягнення заборгованості за тілом кредиту.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції у зв'язку з наступним.
Судом встановлено, що 25.06.2021 відповідач ОСОБА_1 звернулася до позивача із Анкетою-заявою про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у А-Банку, відповідно до змісту якої відповідач ознайомилася з актуальними Умовами та правилами надання банківських послуг АТ «А-Банк», Тарифами, Паспортом споживчого кредиту, та погодилася з тим, дана заява разом Умовами та Правилами надання банківських послуг складає між нею та банком договір про надання банківських послуг (а.с. 8).
25.06.2021 відповідачем ОСОБА_1 було підписано паспорт споживчого кредиту «Кредитна картка «Зелена» (а.с. 9-10).
Як убачається зі змісту довідки за картами та довідки за лімітами позивачем було видано відповідачу ОСОБА_1 кредитні картки № НОМЕР_1 , строком дії до червня 2027 року та № НОМЕР_2 , строком дії до грудня 2031 року, з встановленим кредитним лімітом в сумі 14 000,00 грн, який в подальшому було зменшено до 12 600,00 грн (а.с. 16-17).
Відповідно до наданого позивачем розрахунку, заборгованість відповідача станом на 13.10.2024 становить: 12 521,34 гривень - заборгованість за кредитом, 11 385,49 гривень - заборгованість за процентами (а.с. 6-7).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У вказаній анкеті-заяві відсутні дані про отримання кредитної картки, строк її дії, розмір процентів за користування кредитом, погоджений сторонами, розмір пені та штрафних санкцій, передбачених за несвоєчасне погашення кредиту, тощо.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги стягнення заборгованості крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Акцент-Банку.
Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Aкцент Банку, які розміщені на сайті: https://а-bank.com.ua, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування.
При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що саме цей витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Акцент Банку розуміла відповідач ОСОБА_2 , ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ "Акцент Банк".
Також, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення та дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року у справі № 6-16 цс 15 і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду в своєму рішенні від 03 липня 2019 року по справі № 342/180/17 (касаційне провадження № 14-131цс19) вважає, що неможливо застосовувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
Колегія суддів вважає, що у цьому випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (а-bank.com.ua) неодноразово змінювалися самим АТ "Акцент Банк" у період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов та правил у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
З урахуванням наведеного суд першої інстанції правильно виходив із того, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Акцент Банку, які надав банк, відповідач розуміла, ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в Акцент Банку.
В апеляційній скарзі АТ "Акцент Банк" посилається на те, що підписуючи анкету-заяву відповідач ознайомилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, а отже виявила згоду на укладення кредитного договору, проте Умови та Правила надання банківських послуг, витяг з тарифів банку, не містять підпису ОСОБА_1 , тому відсутні підстави вважати, що остання була ознайомлена з ними.
З матеріалів справи та розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач регулярно користувався своєю кредитною карткою, проводив нею розрахунки, знімав кошти та поповнював картку. Жодних заяв до Банку про непогодження зі зміною кредитного ліміту ним не подавалось.
Крім того, позивачем до позовної заяви додано підписаний відповідачем 25 червня 2021 року Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка «Зелена».
За правилами ч. 2 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію») із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Примірник договору про споживчий кредит, укладеного у вигляді електронного документа та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит. Обов'язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця.
Тлумачення вказаних норм свідчить, що: під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація; правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами: першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін; зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів, (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину; потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту.
Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
Аналогічні висновки викладені у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, від 23 травня 2022 року, прийнятій по справі №393/126/20, провадження № 61-14545сво20.
Зі змісту розділу 7 паспорту слідує, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо.
У розділі 4 вказаного Паспорту зазначено, що реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит.
Відтак, зазначений Паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту та передує укладенню кредитного договору з позичальником, оскільки передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача.
З огляду на те, що матеріали справи не містять відомостей про те, які саме із зазначених у Паспорті умов були прийняті позичальником, дана інформація не може бути взята судом до уваги як доказ підтвердження конкретних умов кредитування.
Отже, враховуючи, що позивачем не надано доказів погодження сторонами розміру процентів за користування кредитом, то суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що внесені відповідачем кошти повинні бути зараховані на погашення заборгованості по тілу кредиту.
З розрахунку заборгованості та виписки по рахунку, вбачається, що банк самостійно збільшував розмір основної заборгованості, шляхом списання з рахунку відповідача необумовлених умовами договору відсотків за використання кредитного ліміту та відносив їх на заборгованість за тілом кредиту.
Втім, позивачем не надано суду доказів наявності у нього права відповідно до закону та/або належного укладеного договору здійснювати нарахування в зазначений спосіб, доказів належного узгодження цього з відповідачем, доведення до його відома таких умов нарахувань.
Як вбачається з розрахунків заборгованості та виписки по банківському рахунку відповідача на момент визначення позивачем суми боргу - 23906,83 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту 12521,34 грн., заборгованість за відсотками - 11385,49 грн., за період з з 09.07.2021 по 27.03.2024 з відповідача були неправомірно списано відсотки на загальну суму 12986,60 грн., внаслідок чого збільшувалась сума заборгованості за тілом кредиту.
З вказаного вбачається, що тіло кредиту є повністю погашеним відповідачем, що в даному випадку є підставою для відмови у задоволенні позову, адже домовленості про сплату відсотків за користування коштами підписана відповідачем анкета-заява не містила, отже суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відсутність підстав для стягнення заборгованості за тілом кредиту.
Виходячи з викладеного, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Таким чином, доводи, викладені в апеляційній скарзі стосовно обґрунтованості позову та наявності підстав для стягнення заборгованості, не можуть бути прийняті до уваги у зв'язку з їх недоведеністю.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення має бути залишено без змін.
Судові витрати понесені у зв'язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» - залишити без задоволення.
Заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 25 грудня 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий Н.П. Пилипчук
Судді О.Ю. Тичкова
Ю.М. Мальований