Справа № 343/2748/23
Провадження № 22-ц/4808/81/25
Головуючий у 1 інстанції Монташевич С. М.
Суддя-доповідач Василишин Л. В.
03 квітня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі:
головуючої (суддя-доповідач) Василишин Л. В.,
суддів: Максюти І. О., Пнівчук О. В.,
секретаря Шемрай Н.Б.
за участю представника апелянта адвоката Рокетської С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скарг у представника Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 23 жовтня 2024 року у складі судді Монташевич С. М., ухвалене у м. Долині Івано-Франківської області, повний текст якого складено 23 жовтня 2024 року, у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2023 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»), звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала заяву № б/н від 05 лютого 2023 року. Відповідачка при підписанні анкети-заяви підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами» складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Заявою відповідачки підтверджується той факт, що вона була повністю поінформована про умови кредитування в АТ КБ «ПриватБанк», які були надані їй для ознайомлення в письмовій формі, що підтверджується також копією паспорту споживчого кредиту. Отже, підписавши заяву, між сторонами був укладений договір про надання банківських послуг, який за своєю правовою природою є змішаним договором і містить в собі, зокрема, умови договору банківського рахунку (стаття 1066 ЦК України) та кредитного договору (стаття 1054 ЦК України).
Відповідно до виявленого бажання ОСОБА_1 було відкрито кредитний рахунок та встановлений початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, а також надано у користування кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 25 000,00 грн.
У порушення вимог закону та умов договору відповідачка належним чином не виконувала зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим станом на 17 жовтня 2023 року має заборгованість у розмірі 31 779,21 грн, яка складається із: 24 946,23 грн - заборгованість за тілом кредиту, 6 832,98 грн - заборгованість за простроченими відсотками.
Посилаючись на зазначені обставини, АТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг б/н від 05 лютого 2023 року у розмірі 31 779,21 грн та судові витрати.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції
Рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 23 жовтня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що АТ КБ «ПриватБанк» не підтвердив належними і допустимими доказами, що ОСОБА_1 уклала з ним 05 лютого 2023 року кредитний договір, на підставі якого отримала кредитну картку із погодженим сторонами кредитним лімітом, після чого своїми діями сприяла у доступі до відомостей за її кредитною карткою, особового рахунку, акаунту, додатку, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції у Приват24, й у втраті таких коштів є її вина. Натомість під час розгляду справи знайшло своє підтвердження, що списання грошових коштів з карткового рахунку ОСОБА_1 відбулося не за її розпорядженням, а відтак вона не повинна нести відповідальності за такі операції. Більше того, сам позивач стверджує про те, що вхід у Приват 24 відбувся з нетипового для неї девайса і, що мало місце перерахування коштів третіми особами. Оскільки не доведено волевиявлення на укладення кредитного договору, перерахування коштів 05 лютого 2023 року у зазначеному позивачем розмірі, то і проценти як плата за користування цими коштами не повинні стягуватися, з огляду на те, що ОСОБА_1 кредитними коштами не користувалася.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги
В апеляційній скарзі представник АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що шахрайство відносно клієнта ОСОБА_1 відбулось 05 лютого 2023 року, де з картки через Приват 24 було переказано кошти невідомому отримувачу. Аналізом логів входів в «Приват24» за 05 лютого 2023 року під акаунтом клієнта ОСОБА_1 відбувалися входи з нетипового для клієнта девайса, логін та пароль не змінювалися. За інформацією вибірки «FINNUM» встановлено, що фінансовий номер заявника в період оспорюваних транзакцій не змінювався. Таким чином автормзація в акаунті П24 клієнта відбулася 05 лютого 2023 року на фішинговому сайті, після того, як сам клієнт при спробі проведення верифікації на сторонньому сайті перейшла по наданому гіперпосиланню, яке надійшло їй від шахраїв, ввела свій логін та пароль в П24, після чого самостійно підтвердила авторизацію в П24 через дзвінок банку, який надійшов 05 лютого 2023 року о 15:51 в IVR-виклику на фінансовий номер НОМЕР_1 мобільного телефону клієнта, з натисканням цифри 1, що збігається з часом входу в акаунт П24 клієнта з мобільного пристрою SM-A025F/SAMSUNG (ідентифікатор FD32EB8ACE1273CB), який належить шахраям. Тобто вже на цій стадії клієнт повідомив стороннім особам шахраям інформацію, за допомогою якої шахраї змогли увійти в її Приват24 та здійснити перекази коштів.
23 березня 2023 року слідчим відділом відділення поліції №1 (м. Долина) Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області відкрито кримінальне провадження № 12023091160000121 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 185 КК України. ОСОБА_1 , будучи допитаною в якості потерпілої повідомила, що 05 лютого 2023 року працюючи в соціальній мережі «Instagram», де здійснює продаж одягу, отримала повідомлення від «покупця», на прохання якого створила платіж в своєму Приват24. В подальшому перейшла за посиланням, яке надіслав «покупець» та підтвердила отримання коштів у результаті з її карток було списано кошти.
Отже, відповідачка самостійно з власної волі, перейшла за посиланням на фішинговий сайт, де під час верифікації внесла власну персональну інформацію, зокрема фінансовий номер телефону, пароль доступу у Приват24, а також під час дзвінка банку підтвердила вхід у Приват24 під власним акаунтом. Тобто, повідомила стороннім особам - шахраям інформацію, за допомогою якої шахраї змогли зайти в її акаунта в Приват24 та здійснити переказ коштів з її карт.
Протесуд не встановив повно та всебічно обставини справи, а натомість передчасно відмовив у задоволенні позовних вимог, що призвело до безпідставного звільнення відповідачки від частини обов'язків за укладеним договором з одних лише формальних міркувань.
Позиція інших учасників справи
24 грудня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Ільницький Я. І. засобами поштового зв'язку подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказує, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем не доведено і не надано належних і допустимих доказів, що відповідачка як володілець та користувачка картки надала інформацію третім особам і своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номеру або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Також, просить поновити строк для подання відзиву, оскільки ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду про відкриття провадження від 02 грудня 2024 року ОСОБА_1 не отримувала, а на його електронну пошту копія вказаної ухвали надійшла тільки 23 грудня 2024 року.
Відповідно до частин другої та шостої статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
З огляду на дату вручення стороні відповідачки копії ухвали про відкриття апеляційного провадження, колегія суддів вважає за необхідне продовжити строк на подання відзиву та прийняти вказаний відзив.
Заяви (клопотання) учасників справи
У судовому засіданні апеляційного суду представник апелянта вимоги скарги підтримала в повному обсязі, просила її задоволити.
Сторона відповідача представництво не забезпечила. Суд вжив необхідних заходів для повідомлення відповідачки та її адвоката, тому приходить висновку про можливість розгляду справи у їх відсутність.
Фактичні обставини справи
Суд першої інстанції встановив, що 05 лютого 2023 року з номеру телефона, який належав ОСОБА_1 , особа звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» з метою укладення договору про надання банківських послуг та підписала заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, відповідно до якої виявила бажання користуватися послугами даного банку.
У даній заяві також зазначено, що особа підписанням даної анкети-заяви, відповідно до ст. 634 ЦК України, в повному обсязі приєднується до Умов та правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», які розміщені на офіційному сайті банку в мережі інтернет за адресою privatbank.ua, та які разом із пам'яткою клієнта і тарифами становлять договір банківського обслуговування, примірник якого вона отримала шляхом самостійного роздрукування (т. 1 а.с. 10-19).
На підставі вищевказаної заяви, ОСОБА_1 банком було надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Згідно з довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої ОСОБА_1 (договір б/н), кредитні ліміти карткового рахунку НОМЕР_2 за період з 05.02.2023 по 01.06.2023 неодноразово змінювалися. Так, під час старту карткового рахунка 05.02.2023 кредитний ліміт становив 25000,00 грн, цього ж дня він був зменшений до 14000,00 грн і тільки 01.06.2023 він був зменшений до 0,00 грн (т. 1 а.с. 8).
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № б/н від 05.02.2023, укладеного між АТ КБ «ПриватБанк» і клієнтом ОСОБА_1 , станом на 17.10.2023 за останньою рахується заборгованість в розмірі 31779,21 грн, яка складається з: 24946,23 грн - заборгованість за тілом кредиту (простроченим тілом кредиту); 6832,98 грн - заборгованість за простроченими відсотками. Також у розрахунку вказано про погашення заборгованості за поточним тілом кредиту в розмірі 0,89 грн (т. 1 а.с. 6).
Позиція Івано-Франківського апеляційного суду
Згідно з статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно із ч. 1 ст. 1066 ЦК України, за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Як встановлено судом першої інстанції, підставою звернення банку з позовом була наявна у ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг б/н від 05.02.2023 у розмірі 31779,21 грн, вказуючи, що між сторонами був укладений кредитний договір.
Разом з тим, як правильно встановив суд першої інстанції, у Заяві про приєднання до Умов та Правилах надання банківських послуг від 05.02.2023 відсутній підпис ОСОБА_1 . Відсутній такий підпис і в паспорті споживчого кредиту, у Витязі з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна». Тобто будь-яких доказів, які б свідчили про волевиявлення ОСОБА_1 отримати кредитну картку (НОМЕР_2) чи кошти за нею, матеріали справи не містять.
Фактично, наявність договору банк обґрунтовує діями клієнта з її фінансового номера щодо його укладення введенням паролю та логіну для входження в банківську електронну систему та відповідний запит про отримання кредиту в цій системі.
Однак, відповідач заперечувала факт отримання картки чи укладення 05.02.2023 кредитного договору з АТ КБ «ПриватБанк». ОСОБА_1 виявила і негайно звернулася з приводу того, що з її рахунку 05.02.23 були перераховані кошти третіми особами. Крім того, вона повідомила і в поліцію про незаконне заволодіння від її імені грошовими коштами.
Матеріалами справи підтверджується, що правоохоронними органами розслідується кримінальне правопорушення за фактом шахрайських дій щодо ОСОБА_1 на суму близько 30000 гривень. За фактом шахрайства була проведена перевірка і Службою безпеки Банку, якою встановлено, що операції по картці клієнтки здійснювала третя особа.
Тобто належних доказів на підтвердження укладання ОСОБА_1 з позивачем кредитного договору № б/н від 05.02.2023 матеріали справи не містять.
Крім того суд обґрунтовано звернув увагу і на те, що у Заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 05.02.2023 зазначено, що договір ОСОБА_1 був підписаний 05.02.2023 тільки о 16:01, проте, згідно з наданими позивачем доказами, спірні платежі, про які зазначає відповідачка, були проведені 05.02.2023 ще о 16:00 (а.с. 148), а картку випущено цього ж дня тільки о 16:31 (а.с. 149).
Апелянт зазначає, що компроментація входу під акаунтом Приват24 ОСОБА_1 та подальше викрадення коштів сталося з вини самої клієнтки, оскільки вона самостійно з власної волі перейшла за посиланням на фішинговий сайт, де під час верифікації внесла власну персональну інформацію, зокрема фінансовий номер телефону НОМЕР_1 , пароль доступу у Приват24, а також під час дзвінка банку підтвердила вхід у Приват24 під власним акаунтом. Такими діями вона повідомила стороннім особам-шахраям інформацію, за допомогою якої шахраї змогли зайти в її Приват24 та здійснити переказ коштів з її карт НОМЕР_4, НОМЕР_2 в загальній сумі 29949 грн. (+875,62 грн. комісія) на карту НОМЕР_3 (емітент JOINT-STOCK COMPANY IDEA BANK).
На підтвердження вказаних обставин позивачем надано виписку по рахунку відповідачки, інформацію про переказ коштів з Приват24 та аналіз входів у Приват24, інформацію про випуск кредитної картки та дані по карті НОМЕР_2 , деталі транзакцій на суми 13974,53 грн, 10972,59 грн на підтвердження проведення таких платежів, інформацію про отримувача, блокування акаунту та зміни даних і щодо фінансового номеру відповідачки (т. 1 а.с. 139-151).
Також надано інформацію за деталями заявки ОСОБА_1 щодо шахрайських дій, за результатом розгляду якої їй було відмолено по тій причині, що по карті клієнта здійснювала операції третя особа (т. 1 а.с. 183). Такі твердження апелянта не відповідають дійсності. По картці, виданої на ім'я ОСОБА_1 , мало місце тільки два оспорювані перекази 05.02.2023, погашення обов'язкових платежів та списання відсотків банком було проведено у період, коли картка вже була заблокована.
Але сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, на що посилається банк, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що клієнт своїми діями сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Як правильно зазначив суд, з посиланням на практику Верховного суду, за відсутності належних доказів, сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними.
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 20 червня 2018 року в справі № 691/699/16-ц (провадження № 61-16504св18), «якщо суд встановить, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача та правоохоронні органи про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, у межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк».
Позивачем не доведено і не надано належних і допустимих доказів, що відповідачка як володілець та користувачка картки надала інформацію третім особам і своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номеру або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Зважаючи на викладене, суд дійшов обґрунтованого висновку, що АТ КБ «ПриватБанк» не підтвердив належними і допустимими доказами, що ОСОБА_1 уклала з ним 05.02.2023 кредитний договір, на підставі якого отримала кредитну картку із погодженим сторонами кредитним лімітом, після чого своїми діями сприяла у доступі до відомостей за її кредитною карткою, особового рахунку, акаунту, додатку, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції у Приват24, й у втраті таких коштів є її вина.
Доводи апеляційної скарги зводяться до необґрунтованості рішення суду щодо прийняття доказів позивача та не містять обставин, які спростовують встановлені судом обставини.
Апелянтом не спростовано, що списання грошових коштів з карткового рахунку ОСОБА_1 відбулося не за її розпорядженням, а відтак вона не повинна нести відповідальність за такі операції. Більше того, сам позивач стверджує про те, що вхід у Приват 24 відбувся з нетипового для неї девайса і, що мало місце перерахування коштів третіми особами. Оскільки не доведено волевиявлення на укладення кредитного договору, перерахування коштів 05.02.2023 року у зазначеному позивачем розмірі, то і проценти як плата за користування цими коштами не повинні стягуватися, з огляду на те, що ОСОБА_1 кредитними коштами не користувалася.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи скарги висновків суду не спростували, тому у задоволенні останньої слід відмовити.
Керуючись статтями 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.
Рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 23 жовтня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і в касаційному порядку оскарженню не підлягає, а у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 14 квітня 2025 року.
Суддя-доповідач Л. В. Василишин
Судді: І. О. Максюта
О. В. Пнівчук