Справа № 347/1951/24
Провадження № 2/347/66/25
про витребування доказів
14 квітня 2025 року м.Косів
Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої судді Кіцули Ю. С.,
за участю:
секретаря с/з Сумарука І.П.,
відповідача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у судовому засіданні в залі суду м. Косів цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
В провадженні Косівського районного суду Івано-Франківської області перебуває наведена цивільна справа.
В судовому засіданні представник відповідача заявила клопотання про витребування доказів, а саме: оригіналу договору про надання споживчого кредиту №743389 від 03.11.2021 року, паспорта споживчого до вказаного договору кредиту та заяви -анкети до вказаного договору.
Клопотання обґрунтоване тим, що відповідач укладаючи договір, про надання їй споживчого кредиту, підписувала кожну сторінку договору. В той же час, представником позивача надано копії договору, які містять лише один підпис в кінці договору. Відповідач має сумніви що нею укладався саме такий договір і саме на таких умовах.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак в матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.
Заслухавши доводи учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про необхідність витребування доказів, заявлених у клопотанні представника позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до п. п. 3-5 ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, зокрема, роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
У ч. 2 ст. 13 ЦПК України закріплено, що збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків встановлених ЦПК України. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 2 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Частиною 6 ст. 84 ЦПК України встановлено, що будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.
Відповідно до ч. 7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно з п. 2. ч. 1 ст. 43 ЦПК учасники справи мають право подавати докази, яке у взаємозв'язку з положеннями ст. 44 повинно використовуватись добросовісно, а не всупереч завданню судочинства. Відповідно до п. 2 та 4 ч. 2 ст. 43 ЦПК учасники справи зобов'язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази. Завдання законодавця при регламентації конструкції доказування полягає у забезпеченні гармонічного поєднання активності сторін та суду в цивільному судочинстві. Активність сторін відбиває приватноправові засади змагального процесу, а активність суду публічно-правовий інтерес у ефективності відправлення правосуддя. Можливість збирання доказів судом за власною ініціативою за чинним ЦПК мають обґрунтовуватися не виключно через призму змагальності, однак і з урахуванням принципу пропорційності в контексті завдань та мети цивільного судочинства. Положення процесуального законодавства щодо можливості витребування доказів за ініціативою суду у випадку недобросовісної поведінки сторони щодо доказів покликане зберегти баланс між змагальністю сторін, що забезпечує реалізацію приватноправового інтересу у цивільному судочинстві, та активністю суду в контексті принципу суддівського керівництва процесом, що відбиває публічно-правовий інтерес в ефективності цивільного судочинства. Необхідність збереження відповідного балансу прямо випливає із норми, що регулює завдання цивільного судочинства, якими є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК).
Згідно з п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.
Враховуючи викладене, суд вважає, що з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, підтвердження та встановлення усіх обставин по справі є необхідність у витребуванні доказів.
З урахуванням вищевикладеного, оскільки спірні правовідносини виникли у зв'язку з порушенням позичальником умов кредитного договору, про які зазначає позивач в позовній заяві, посилаючись на ряд доказів, як на підтвердження отримання позичальником кредитних коштів та користування ними, та з огляду на заявлене позивачем клопотання про витребування доказів, суддя з метою повного та всебічного розгляду справи по суті, беручи до уваги зміст заявлених позовних вимог - стягнення заборгованості за кредитним договором, забезпечуючи баланс між змагальністю сторін, що забезпечує реалізацію приватноправового інтересу у цивільному судочинстві, та активністю суду в контексті принципу суддівського керівництва процесом, що відбиває публічно-правовий інтерес в ефективності цивільного судочинства, вважає за необхідне витребувати в ТзОВ «Діджи Фінанас» для огляду в судовому засіданні оригінали договору про надання споживчого кредиту №743389 від 03.11.2021 року, паспорта споживчого до вказаного договору кредиту та заяви -анкети до вказаного договору.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 43, 44, 76, 81, 84, 260-261, 353 ЦПК України, суд, -
Клопотання представника відповідача - задовольнити.
Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» для огляду в судовому засіданні оригінали договору про надання споживчого кредиту №743389 від 03.11.2021 року, паспорта споживчого до вказаного договору кредиту та заяви -анкети до вказаного договору.
Копію ухвали направити Товариству з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (ел пошта: info@dgfinance.com.ua, м. Київ, вул. авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, 04112)для виконання.
Вказані документи слід направити суду до 15 травня 2025 року.
Роз'яснити, що будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду. Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали. У разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів з причин, визнаних судом неповажними, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом. Притягнення винних осіб до відповідальності не звільняє їх від обов'язку подати витребувані судом докази.
Оригінали письмових доказів до набрання судовим рішенням законної сили повертаються судом за клопотанням осіб, які їх подали, якщо це можливо без шкоди для розгляду справи. У справі залишається засвідчена суддею копія письмового доказу.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет https://ks.if.court.gov.ua/sud0910/.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Суддя Ю. С. Кіцула