Справа № 347/151/25
Провадження № 2/347/294/25
08 квітня 2025 року м. Косів
Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді Книщука Р.М.,
секретаря Додяк А.М.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
відповідачки ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду м.Косів цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Косівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Косівському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання батьківства,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 , третя особа: Косівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Косівському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання батьківства.
В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали та пояснили, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Космач Косівського району Івано-Франківської області та від самого народження його виховувала та ростила біологічна матір - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Пізніше позивачу стало відомо, що в силу складних сімейних обставин, які існували на момент його народження, його біологічна матір ОСОБА_3 не була одружена з його біологічним батьком, а тому була змушена записати батьками сина інших людей. Дані обставини не перешкоджали відповідачці ОСОБА_3 брати участь у вихованні сина та фактично здійснювати свої батьківські обов'язки. Згідно відомостей з Державного реєстру актів цивільного стану, матір'ю позивача вказана - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а батьком ОСОБА_5 . ІНФОРМАЦІЯ_4 . До Державного реєстру актів цивільного стану також внесені зміни, зокрема про дату народження позивача з ІНФОРМАЦІЯ_7 на ІНФОРМАЦІЯ_9 та його прізвище з ОСОБА_6 на ОСОБА_7 . Також змінено відомості про усиновлювачів позивача, матір'ю вказана ОСОБА_8 , а батьком ОСОБА_9 . На даний час позивач та його біологічна матір ОСОБА_3 проживають разом за адресою АДРЕСА_1 . Однак, виникла необхідність у юридичному визнанні батьківства та внесенні змін до актового запису про народження позивача, у зв'язку із тим, що біологічна матір позивача є особою похилого віку та потребує догляду і утримання. Разом з тим, визнання ОСОБА_3 матір'ю позивача буде мати значення в майбутньому після смерті матері щодо оформлення спадкових прав. З метою збирання доказів, 28.08.2024 року позивач звернувся до медико-генетичного центру «Мама Папа» та замовив молекулярно-генетичну експертизу, згідно якої ймовірність того, що ОСОБА_3 є біологічною матір'ю дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 в рамках проведеного дослідження складає 99,999999%. З цих підстав просять визнати ОСОБА_3 матір'ю ОСОБА_1 та внести відповідні зміни до актового запису про народження позивача. Просять позов задоволити.
Відповідачка ОСОБА_3 позовні вимоги визнала та пояснила, що вона дійсно є біологічною матір'ю позивача ОСОБА_1 та проживають вони на даний час разом в с.Космач Косівського району Івано-Франківської області. А тому, просить позов задоволити та визнати її матір'ю ОСОБА_1 .
Представник Косівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Косівському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції подав до суду заяву про розгляд справи у відсутності представника.
Суд, вивчивши матеріали справи вважає, що в позові слід відмовити з наступних підстав.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст. 80 ЦПК України).
Судом встановлено, що згідно повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження від 14.11.2024р., виданого Косівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Косівському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на запит позивача ОСОБА_1 вбачається, що відомості про дитину в ньому зазначені - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Відомості про батька - ОСОБА_5 та відомості про матір - ОСОБА_4 . Дата складання актового запису - 30.05.1973р.
Тобто, позивач значився як ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та його батьками були ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .
У вказаному документі в розділі «виправлення, внесені до відомостей актового запису» в записі №1 видно, що 03.09.1973р. до актового запису були внесені відомості про усиновлення. Підставою внесення змін вказується актовий запис про усиновлення №8 від 03.09.1973р. Косівським відділом РАЦС. В графі «суть змін» зазначається, що дата складання актового запису 30.05.1973 змінено на 30.08.1973, відомості про дитину « ОСОБА_6 » змінено на « ОСОБА_7 », дата народження ІНФОРМАЦІЯ_7 змінено на ІНФОРМАЦІЯ_9, відомості про батька « ОСОБА_6 » змінено на « ОСОБА_7 », по батькові « ОСОБА_11 » змінено на « ОСОБА_12 », дата народження змінено на ІНФОРМАЦІЯ_8 . Відомості про матір « ОСОБА_6 » змінено на « ОСОБА_7 », « ОСОБА_13 » змінено на « ОСОБА_14 », « ОСОБА_15 » змінено на « ОСОБА_16 », дата народження ІНФОРМАЦІЯ_3 змінено на ІНФОРМАЦІЯ_10. Місце проживання с.Акрешори Косівського району Івано-Франківської області змінено на с.Космач Косівського району Івано-Франківської області.
З цих підстав видно, що позивач був усиновлений ОСОБА_9 та ОСОБА_8 та відповідно в актовий запис про його народження були внесені зміни та з того часу позивач значиться як ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Щодо усиновлення позивача ОСОБА_1 , то дані обставини йому були відомі, про що він ствердив в судовому засіданні.
Як зазначив Пленум Верховного Суду України у постанові №3 від 15.05.2006 р. «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» норми Сімейного кодексу України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 1 січня 2004 р. До сімейних відносин, які вже існували на зазначену дату, норми СК України застосовуються в частині лише тих прав і обов'язків, що виникли після набрання ним чинності. Ці права й обов'язки визначаються на підставах, передбачених СК.
Згідно зі статтею 113 Кодексу про шлюб та сім'ю України (чинного на час усиновлення позивача) усиновлення настає з часу набрання чинності рішенням суду про усиновлення.
Відповідно до ст. 117 КпШС усиновлені та їх потомство у відношенні до усиновителів та їх родичів, а усиновителі та їх родичі у відношенні до усиновлених та їх потомства прирівнюються в особистих і майнових правах та обов'язках до родичів за походженням. Усиновлені втрачають особисті та майнові права і звільняються від обов'язків щодо своїх батьків та їх родичів.
Усиновлення є юридичним фактом, внаслідок якого виникають, змінюються та припиняються правовідносини. Насамперед, здійснення усиновлення носить характер правовстановлюючого факту, адже після здійснення усиновлення виникає новий комплекс правовідносин, прав та обов'язків між суб'єктами цих правовідносин. Внаслідок факту усиновлення виникають відносини не тільки між усиновлювачем та особою, яку усиновляють, але й з іншими членами сім'ї та родичами усиновлювача. Окрім цього, внаслідок усиновлення припиняється правовий зв'язок (а відповідно й правовідносини) між батьками та особою, яка усиновлена. Це тягне за собою і припинення правовідносин, які існують між усиновлюваною дитиною та іншими членами сім'ї й родичами.
За загальним правилом, правові відносини між усиновленою особою та батьками за походженням припиняються з моменту здійснення усиновлення, незалежно від способу усиновлення (подружжям чи однією особою, із записом усиновлювачів батьками чи без такого).
А тому, на підставі наведених обставин, представлений позивачем висновок молекулярно-генетичного експертного дослідження від 17.09.2024р., де ОСОБА_3 є біологічною матір'ю дитини ОСОБА_1 не може бути підставою для визнання батьківства, оскільки після усиновлення позивача ОСОБА_9 та ОСОБА_8 правовий зв'язок із біологічною матір'ю було втрачено.
До матеріалів справи долучені копії свідоцтв про смерть усиновлювачів ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , згідно яких вбачається, що батьки позивача померли, однак відновлення будь-якого правового зв'язку з біологічною матір'ю з цих підстав норми чинного законодавства не містять.
Як встановлено в судовому засіданні, позивач обґрунтовуючи необхідність захисту своїх прав посилається на те, що його біологічна матір є особою похилого віку та потребує догляду і утримання, а також це буде мати значення в майбутньому після смерті матері щодо оформлення спадкових прав. Зазначаючи дані обставини, позивач не обгрунтовує про неможливість на даний час здійснення ним догляду та утримання відповідачки, а також оформити дане майно в інший спосіб.
Тому, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Відповідно до частини першої статей 3, 15, 16 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У загальному розумінні захист цивільних прав слід розуміти як передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких здійснюється поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. У кожній конкретній справі позивач на власний розсуд обирає спосіб (способи) захисту його порушеного, оспорюваного чи невизнаного права.
Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням статей 55, 124 Конституцій України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право саме на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (статті 8, 9 Конституції України), ніж положення Законів України, зокрема кодексів, порушене цивільне право чи інтерес підлягають судовому захисту у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що забезпечуватиме поновлення порушеного права.
Таким чином, враховуючи наведені обставини, суд вважає позовні вимоги безпідставними, не доведеними в судовому засіданні, а тому такими, що не підлягають до задоволення.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.128, 207-208, 232 Сімейного Кодексу України, ст. ст. 258-259 ЦПК України , суд , -
В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Косівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Косівському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання батьківства - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду.
Суддя Р.М. Книщук