Справа № 346/189/25
Провадження № 2/346/802/25
09 квітня 2025 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області
в складі головуючого судді Яремин М.П.
з участю секретаря Урбанович І.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “ Профіт Капітал » до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 23.11.2018 року між ПАТ “ Ідея Банк » та відповідачем укладено кредитний договір №Р07.00111.004573599, відповідно до умов якого банк надав їй як позичальнику на поточні потреби кредит (грошові кошти) у сумі 9 940 грн., включаючи витрати на страховий платіж, зі сплатою процентів в розмірі 1,99 % річних від залишкової суми, а позичальник зобов'язувалася одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за кредитне обслуговування) і платою за послуги з щомісячного обслуговування кредитної заборгованості. Банк свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, надавши кредитні кошти у вказаному розмірі, однак, у зв'язку з неповерненням відповідачем грошових коштів за договором утворилася заборгованість, яка станом на 19.12.2023 року позивачем визначена як 17 320,99 грн., що складається із заборгованості: за основним боргом - 6 093,56 грн.; за нарахованими та несплаченими відсотками - 426,30 грн.; по оплаті за обслуговування кредиту- 10 801,13 грн.
22.12.2023 року між ТОВ «Оптіма Факторинг» (якому відповідно до договору факторингу № 19/12-2023 від 19.12.2023 року перейшло право грошової вимоги від ПАТ “ Ідея Банк ») та позивачем укладено договір факторингу № 22/12-2023, відповідно до якого ТОВ «Оптіма Факторинг» відступає (передає) ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал» за плату належні йому права вимоги в розмірі заборгованості боржників перед банком та визначені в реєстрі боржників, зокрема, за кредитним договором № Р07.00111.004573599 від 23.11.2018 року. У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за кредитним договором, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в загальному розмірі 17 320,99 грн. та судові витрати, які складаються із 3 028 грн. сплаченого судового збору та 7 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Представник позивача в судове засідання не з'явилась. Представник позивача ОСОБА_2 17.03.2025 року надіслала до суду письмову заяву, в якій зазначає, що позовні вимоги підтримує, просить розгляд справи проводити у відсутності представника (а.с.150).
Відповідач в судове засідання повторно не з'явилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, а саме за зареєстрованим місцем проживання. Причин своїх неявок відповідач суду не повідомила, не звернулася із заявою про розгляд справи в її відсутності та не подала відзив на позов.
За таких обставин, з урахуванням положень ст.223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача.
В зв'язку з неявкою в судове засідання сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, що відповідає правилам ч.2 ст.247 ЦПК України.
Суд, перевіривши матеріали справи, та, оцінивши досліджені докази в сукупності, дійшов наступних висновків.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Судом встановлено, що 23.11.2018 року між ПАТ “ Ідея Банк » та відповідачем укладено кредитний договір № Р07.00111.004573599, відповідно до пунктів 1.1 - 1.4 якого банк надав їй як позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 9 940 грн., включаючи витрати на страховий платіж (у разі наявності), строком на 36 місяців зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 1,99% річних від залишкової суми кредиту, а позичальник зобов'язувалася одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості) згідно з умовами цього договору (а.с. 5-7).
Пунктом 1.8 договору передбачено, що банк відкриває позичальнику банківський поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривні в рамках пакету послуг “ Card Blanche Blue Start ID INS », що обслуговується на умовах договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.
Відповідно до п.2.1, 2.5 вказаного договору, позичальник повертає кредит разом з процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості в 36 щомісячних внесках включно до 2 дня/числа кожного місяця, згідно Графіку щомісячних внесків за кредитним договором. Нарахування процентів здійснюється 2 рази на місяць за методом “факт/факт», а плата за обслуговування кредитної заборгованості нараховується щомісяця, починаючи з дати видачі кредиту. Нарахування процентів і плати за обслуговування кредитної заборгованості припиняється після повного повернення кредиту, а також у інших випадках, передбачених цим договором. Базою нарахування процентів є неповернена сума кредиту, базою для нарахування плати за обслуговування кредитної заборгованості є початкова сума кредиту. Графік щомісячних платежів за цим договором в розрізі сум погашення кредиту, процентів і плати за обслуговування кредитної заборгованості є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до п.5.1 договору позичальник заявляє та гарантує: що банк перед укладення договору кредиту повідомив йому в належній формі в повному обсязі інформацію, передбачену законодавством, зазначена інформація йому відома та зрозуміла, він ознайомлений із тарифами Банку і згоден з ними; належний йому примірник оригіналу даного договору йому вручено банком при підписанні даного договору.
Розділом 6 договору кредиту встановлено «Графік щомісячних внесків за кредитним договором», із зазначенням дат та відповідних сум тіла, процентів і плати за обслуговування за період з 02.01.2019 року по 23.11.2021 року.
Відповідачем шляхом нанесенням власноручного підпису також підписано паспорт споживчого кредиту, який містить інформацію про контактні дані кредитодавця, кредитного посередника, основні умови кредитування, орієнтовну реальну річну процентну ставку, загальну вартість кредиту, порядок повернення кредиту, кількість та розмір платежів, періодичність їх внесення, плату за обслуговування кредитної заборгованості, іншу додаткову інформацію ( а.с. 8-9).
23.11.2018 року відповідач заповнила заяву-анкету, в якій зазначила свої анкетні та паспортні дані, адресу реєстрації та фактичну адресу, контактні номери телефонів, сімейний стан, соціальний статус, дохід, вказала запитувану суму кредиту 9 940 грн., реквізити для зарахування кредитних коштів та обрану страхову компанію ТДВ «СК «Уніка життя», та анкету-повідомлення, в якій відповідач повідомила свої анкетні відомості (персональні дані) банку та своїм підписом підтвердила їх правильність та достовірність (а.с 10, 11-12).
Крім того, 23.11.2018 року відповідач підписала заяву № Р07.00111.004573599 про акцепт публічної оферти ПАТ «Ідея Банк» на укладення договору про використання аналога власного підпису та відтиску печатки банку АТ «Ідея Банк» (а. с. 13-14).
Судом також встановлено, що 23.11.2018 року між ПрАТ "Уніка Життя" та ОСОБА_1 укладено договір добровільного страхування життя № P07.00111.004573599, об'єктом страхування за яким є майнові інтереси, що не суперечать чинному законодавству України, пов'язанні з життям застрахованої особи. Згідно з п. 3.6 договору страхування перерахування страхового платежу в сумі 1 622,01 грн. здійснюється через рахунок, відкритий в АТ "Ідея Банк" ( а.с. 15-17 ).
Відповідно до копії ордеру-розпорядження №1 про видачу кредиту на підставі договору №Р07.00111.004573599 від 23.11.2018 року на рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_2 зараховано 8 317,99 грн. У копії ордеру-розпорядження №2 про сплату страхового платежу вказано, що банк перерахував з рахунку ОСОБА_1 страховий платіж в сумі 1 622,01 грн. (а.с.18).
Згідно з випискою по рахунку 23.11.2018 року ОСОБА_1 видано кредитні кошти за кредитним договором № Р07.00111.004573599 від 23.11.2018 року в сумі 9 940 грн., з яких 8 317,99 грн. зараховано на рахунок № НОМЕР_1 як видача банківського кредиту за договором, 1 622,01 грн. сплачено як страховий платіж. З виписки також вбачається, що відповідач як позичальник частково виконувала свої кредитні зобов'язання щодо повернення цих коштів (а.с.19-24).
Відповідно до даних довідки - розрахунку заборгованості за кредитним договором № Р07.00111.004573599 від 23.11.2018 року, наданої АТ «Ідея Банк», станом на 19.12.2023 року заборгованість відповідача становить 17 320,99 грн., з яких 6 093,56 грн. - заборгованість за основним боргом; 426,30 грн. - за нарахованими та несплаченими відсотками; 10 801,13 грн. - за нарахованими та несплаченими комісіями ( а.с. 25 ).
19.12.2023 року між АТ «Ідея Банк» ( клієнт ) та ТОВ «Оптіма Факторинг» ( фактор ) укладено договір факторингу № 19/12-2023, відповідно до п.2.1 якого клієнт відступає, а фактор приймає права вимоги та в їх оплату зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором ( а.с. 30-36 ).
Відповідно до п. 2.2 договору факторингу права вимоги, які клієнт відступає фактору за цим договором, відступаються (передаються) в розмірі заборгованості боржників перед клієнтом та визначені в реєстрі боржників ( Додаток № 2), що підписується сторонами в день укладення цього договору та в реєстрі боржників в електронному вигляді (Додаток № 1), що надсилається разом з актом приймання передачі реєстру боржників в електронному вигляді (Додаток №3) клієнтом фактору в електронному вигляді засобами корпоративного зв'язку в день укладення договору. Друкований реєстр боржників після належного його підписання вважається невід'ємною частиною цього договору.
Згідно з п.4.1, 5.1 договору фактор зобов'язується сплати клієнту суму фінансування у розмірі 11 576 112,00 грн. шляхом перерахунку 100% вказаної суми на рахунки клієнта протягом трьох банківських днів після отримання реєстру боржників засобами корпоративного зв'язку у захищеному паролем файлі та підписання сторонами реєстру боржників за допомогою сервісу електронного документообігу «Вчасно». Права вимоги вважаються такими, що перейшли від клієнта до фактора саме в день підписання сторонами друкованого реєстру боржників та договору за допомогою сервісу електронного документообігу «вчасно», за умови виконання фактором зобов'язань, передбачених п. 4.1 цього договору.
Згідно з платіжною інструкцією №45 від 20.12.2023 року ТОВ «Оптіма Факторинг» перерахувало на рахунок АТ «Ідея банк» фінансування згідно з договором факторингу № 19/12-2023 від 19.12.2023 року в сумі 11 576 112,00 грн. ( а.с. 40).
Відповідно до Друкованого реєстру боржників №1 від 19.12.2023 року до договору факторингу ТОВ «Оптіма Факторинг» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 ( ІПН НОМЕР_3 ) за кредитним договором № Р07.00111.004573599 від 23.11.2018 року в сумі - 17 320,99 грн., з яких: заборгованість за основним боргом - 6 093,56 грн.; за відсотками - 426,30 грн.; за комісіями - 10 801,13 грн. ( а.с. 37-39 ).
Судом також встановлено, що 22.12.2023 року між ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал » (фактор) та ТОВ «Оптіма Факторинг» (клієнт) укладено договір факторингу № 22/12-2023, згідно з п.2.1 якого клієнт відступає, а фактор приймає права вимоги та в їх оплату зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором ( а.с. 42-46 ).
Відповідно до п. 2.2 договору права вимоги, які клієнт відступає фактору за цим договором, відступаються ( передаються) в розмірі заборгованості боржників перед клієнтом та визначені в друкованому реєстрі боржників ( Додаток № 2), що підписується сторонами в день укладення цього договору та в реєстрі боржників в електронному вигляді (Додаток № 1), що надсилається разом з актом приймання передачі реєстру боржників в електронному вигляді (Додаток №3) клієнтом фактору в електронному вигляді засобами корпоративного зв'язку в день укладення договору. Друкований реєстр боржників після належного йогопідписання вважається невід'ємною частиною цього договору .
Згідно з п.4.1, 5.1 договру фактор зобов'язується сплати клієнту суму фінансування у розмірі 11 861 032,61 грн. шляхом перерахунку 100% вказаної суми на рахунки клієнта протягом трьох робочих днів після отримання реєстру боржників в електронному вигляді , друкованого реєстру боржників за допомогою сервісу електронного документообігу «Вчасно». Права вимоги, строк платежу за яким настав, а також ті, що виникнуть у майбутньому, вважаються такими, що перейшли від клієнта до фактора в день підписання відповідного реєстру боржників, за умови виконання фактором зобов'язань, передбачених п.4.1 цього договору.
Згідно з друкованим реєстром боржників №1 до вказаного договору (Додаток № 1 до договору факторингу №22/12-2023 від 22.12.2023 року), позивач набув права вимоги до боржника ОСОБА_1 ( ІПН НОМЕР_3 ) за заборгованістю, яка виникла за кредитним договором № Р07.00111.004573599 від 23.11.2018 року, в загальній сумі - 17 320,99 грн., з яких: за основним боргом - 6 093,56 грн.; за відсотками - 426,20 грн.; за комісіями - 10 801,13 грн. ( а.с. 47-49 ).
Крім того, судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором факторингу щодо оплати суми фінансування (пункт 4.1. договору), що підтверджується копією платіжного доручення від 26.12.2023 року на суму 11 861 032,61 грн. ( а.с. 50 ).
У частинах 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Положеннями ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно зі статтею 1049 вказаного Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник обв'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з ч.1 ст. 1077, ч.1 ст. 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до частин 1, 5, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі ст.ст. 76, 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Доказів належного виконання зобов'язань по сплаті кредиту відповідач суду не надала, не подала будь-яких доказів на спростування користування нею наданими їй кредитними коштами, а також не подала будь-яких доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості.
Оскільки судом встановлено, що відповідач уклала кредитний договір, та, взявши на себе зобов'язання з повернення кредитних коштів та сплати процентів за їхнє використання, належним чином їх не виконала, що призвело до виникнення заборгованості, право вимоги на які набув позивач за укладеним між ним та кредитодавцем відповідача договором факторингу, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за основним боргом в сумі 6 093,56 грн. та процентами - 426,30 грн. підлягають задоволенню.
Щодо стягнення заборгованості за комісією за обслуговування кредитної заборгованості суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг.
Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).
Частиною третьою статті 13 ЦК України передбачено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
10.06.2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів » текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися не змінними, проте, враховуючи ультраактивну форму дії Закону України «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Відповідно до частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1, та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління НБУ постановою № 49 від 08 червня 2017 року затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанова Правління НБУ від 10.05.2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі № 496/3134/19.
Згідно з п.1.5, 2.1 кредитного договору за обслуговування кредиту банком, що включає в себе: надання інформації по рахункам позичальника з використанням телефонних каналів зв'язку, а саме, із стаціонарних телефонів по Україні, в Контакт-центрі, шляхом направлення смс-повідомлень щодо суми платежу за цим договором, щодо зарахування платежу в погашення заборгованості за кредитом, тощо; надання інформації по рахунку позичальника із використанням засобів електронного зв'язку шляхом направлення інформації про стан рахунку на адресу електронної пошти позичальника; опрацювання запитів позичальника, що направлені банку позичальником із використанням різних каналів зв'язку; позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та в розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором. Позичальник повертає кредит разом з процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості в 36 щомісячних внесках включно до 02 дня/числа кожного місяця, згідно з графіком щомісячних внесків ( а.с. 5-7 ).
Надання інших послуг за обслуговування кредиту, не пов'язаних з інформуванням про стан кредитної заборгованості, за вказану плату умовами договору не передбачено.
Відповідно до Паспорта споживчого кредиту, підписаного відповідачем, встановлено комісію за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 3 % щомісячно, тобто, фактично встановлено плату позичальника за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо передбачена частиною першою статті 11 Закону України "Про споживче кредитування".
Частиною першою, другою статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц (провадження № 61-8862сво18) дійшла висновку про те, що положення кредитного договору про сплату позичальником на користь банку комісій є в силу статті 228 ЦК України нікчемними. У той же час Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 дійшла висновку, що визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону.
Отже, суд приходить до висновку, що положення п.1.5 вищевказаного кредитного договору про щомісячну сплату комісії (плату за обслуговування кредитної заборгованості), є нікчемними в силу ст.228 ЦК України. А тому в задоволенні вимог про стягнення з відповідача заборгованості за несплаченими та нарахованими комісіями в розмірі 10 801,13 грн. слід відмовити.
У зв'язку з наведеним слід позовні вимоги задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованість за вказаним кредитним договором в загальному 6 519,86 грн., яка складається із заборгованості; за основним боргом - 6 093,56 грн.; за процентами за користування кредитом - 426,30 грн.
Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки судом задоволено позов у розмірі 6 519,86 грн., що становить 37,64 % від заявлених вимог в розмірі 17 320,99 грн., то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1 139,74 грн.
Вирішуючи вимогу позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7 000 грн., суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас, за змістом ч.4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц (провадження № 61-13608св20).
Отже, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.
Тобто у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу стороною позивача надано договір про надання правничої допомоги №02-24 від 01.07.2024 року; додаткову угоду №1/1 від 01.07.2024 року до договору про надання правничої допомоги №02-24 від 01.07.2024 року; акт №1 прийому-передачі реєстру боржників за договором про надання правничої допомоги №02-24 від 01.07.2024 року; акт №1 прийому-передачі наданої правової допомоги від 12.12.2024 року; наказ про прийняття на роботу від 28.06.2024 року №02-К, платіжну інструкцію від 20.12.2024 року з призначенням платежу «сплата за послуги по стягненню заборгованості згідно акут №1 від 12.12.2024 року по договору №02-24 від 01.07.2024 року»; довіреність від 11.09.2024 року, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю ( а.с. 51-59,63, 64).
Як встановлено судом, 01.07.2024 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» та Адвокатським об'єднанням «ПРАВОВИЙ ДІАЛОГ» укладено договір про надання правничої допомоги №02-24, згідно з умовами якого останнє прийняло на себе зобов'язання по наданню клієнту за його зверненням на довгостроковій основі правової допомоги у відповідності з умовами цього договору, а клієнт зобов'язався прийняти надану йому правову допомогу та здійснити її оплату у відповідності до умов цього договору (пункт 1.1. договору (а.с. 51-59)).
Згідно з пунктом 3.1. договору клієнт сплачує на користь єднання винагороду, розмір якої визначається та фіксується сторонами додатково в акті прийому-передачі наданої правничої допомоги в залежності від строків вирішення спірних правовідносин, ступені важкості справи, обсягу правничих послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень клієнта.
Підпунктом 3.3.5 договору передбачено, що винагорода виплачується у національній грошовій одиниці України шляхом безготівкового перерахування клієнтом на поточний рахунок об'єднання, вказаний у договорі, протягом 7 (семи) банківських днів від дати підписання сторонами акта прийому - передачі наданої правової допомоги та на підставі наданого об'єднанням рахунку.
Відповідно до умов додаткової угоди №1/1 року до договору про надання правничої допомоги №02-24 від 01.07.2024 року, додаткова фіксована винагорода адвокатського об'єднання «ПРАВОВИЙ ДІАЛОГ» за проведення консультації з клієнтом, вивчення документів та підготовку проекту позовної заяви до суду (однієї) згідно з реєстром боржників складає 7 000,00 грн. ( а.с. 55 ).
Згідно з п. 1 акту прийому-передачі наданої правової допомоги від 12.12.2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Капітал» сплачує на користь адвокатського об'єднання 7 000 грн. за проведення консультації з клієнтом, здійснення вивчення документів та підготовку проекту позовної заяви для направлення до суду, зокрема, щодо ОСОБА_1 за кредитним договором №Р07.00111.004573599 (а.с. 57).
Відповідно до копії платіжної інструкції №1084 від 20.12.2024 року ТОВ «Коллект Центр» сплатило АО «ПРАВОВИЙ ДІАЛОГ» 140 000 грн. оплати послуг по стягненню заборгованості згідно акту №1 від 12.12.2024 року за договором №02-24 від 01.07.2024 року ( а.с. 59 ).
Разом з тим, суд вважає, що заявлений розмір витрат на оплату послуг адвоката в сумі 7 000 грн. є завищеним, зважаючи на складність справи, час, витрачений на виконання відповідних робіт, обсяг наданих адвокатом послуг. Крім того, вартість вказаних послуг є необґрунтованою, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру та з конкретних обставин справи, пов'язаність витрат з розглядом справи. Оскільки вказаний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу є дещо завищеним, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне обмежити розмір заявлених позивачем до стягнення витрат до 2 000 грн.
На підставі ст. ст. 207, 509, 512, 525, 526, 530, 610, 625, 628, 638, 1048, 1049, 1050, 1054, 1055, 1077-1078 ЦК України та, керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 81, 89, 137, 141, ч.2 ст. 247, ст.ст. 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-
позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Профіт Капітал" (код ЄДРПОУ 39992082, юридична адреса: 04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 8), заборгованість за кредитним договором № Р07.00111.004573599 від 23.11.2018 року в загальному розмірі 6 519 ( шість тисяч п'ятсот дев'ятнадцять ) гривень 86 копійок, яка складається із: 6 093,56 грн. - заборгованості за основним боргом; 426,30 грн. - за процентами за користування кредитом.
В решті вимог відмовити в зв'язку з їхньою безпідставністю.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Профіт Капітал" 2 000 (дві тисячі) гривень витрат на професійну правничу допомогу та 1 139 (одна тисяча сто тридцять дев'ять) гривень 74 копійки сплаченого судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Найменування сторін:
Позивач: ТОВ "Фінансова компанія "Профіт Капітал", код ЄДРПОУ 39992082, юридична адреса: 04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 8.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 .
Повний текст рішення складено 14 квітня 2025 року.
Суддя: Яремин М. П.