Справа № 344/2544/25
Провадження № 2/344/2080/25
10 квітня 2025 року м.Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого - судді Польської М.В.,
за участю секретаря судового засідання Соляник Т.І.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Митнюк Валерій Іванович до ОСОБА_2 про стягнення боргу, -
Представник позивача, звернувся в лютому 2025р. до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до відповідача про стягнення боргу за договором лізингу ТЗ від 16.11.2024р. у сумі 41150грн..
Позивач та його представник в судове засідання не з'явилися, однак представник позивача подав заяву за змістом якої не заперечував щодо винесення заочного рішення на випадок неявки відповідача в судове засідання.
Відповідач в судові засідання не з'являлась, про день та час слухання справи був повідомлений відповідно до вимог закону. Про судове засідання відповідач повідомлений також шляхом розміщення оголошення на сайті «Судова влада». Причину неявки суду не повідомив, відзив на позов не подавав. З врахуванням вимог п.1 ч.3 ст.223 ЦПК України за неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, суд розглядає справу за відсутності учасника справи в заочному порядку за згодою позивача, та з врахуванням строків розгляду справи, в т.ч. в порядку спрощеного позовного провадження.
З урахуванням положень ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.
Відповідно до ч.2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про задоволення позову частково, враховуючи наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, між ОСОБА_1 , як лізингодавцем, та ОСОБА_2 , як лізингоодержувачем, було укладено договір лізингу транспортного засобу №12 від16.11.2024р., за умовами якого передано автомобіль під виплату строком на 1 рік, сума виплати становить 20575грн. в місяць з урахуванням індексації, з оплатою до 15 числа.
Відповідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 204 ЦК України, передбачено презумпцію правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Як передбачено ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як зазначено в ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку, що свобода договору не є абсолютною, вона обмежується законом та суттю договірних правовідносин.
Автомобіль передано позивачем відповідачу, що не спростовано останнім.
За ст.806-807 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у володіння та користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Предметом договору лізингу може бути майно, визначене індивідуальними ознаками, яке відповідає критеріям основних засобів відповідно до законодавства.
За даним договором та спірними відносинами лід застосувати загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених вказаними статтями.
За ст.798 ЦК України предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо.
Сторона позивача доводила, що в термін до 05.02.2025 року відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання по оплаті за грудень 2024р. та січень 2025р. (за 2 місяці) у сумі 41 150грн.
Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, аналізуючи в сукупності вищевикладене, суд приходить до висновку, що оскільки сторони правочину обумовили оплату, а 23.01.2025р. позивач направив претензію з якої міститься усунути порушення по оплаті за лізинг, проте такі вимоги не усунуто відповідачем, іншого матеріали справи не містять, тому позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором у сумі 41150грн є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
Стосовно судових витрат, то представник позивача просив стягнути з відповідача судовий збір у сумі 1211.20грн. Оскільки сума заборгованості до стягнення задоволена повністю, судовий збір підлягає стягненню з відповідача.
За вимогами ст.133, 137, 141 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати в т.ч. на професійну правничу допомогу, які несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Керуючись ст.526, 530, 610, 626, 627, 629 ЦК України, ст.16, 80, 81,258-259, 263, 265, 280-282 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ід.н. НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 ід.н. НОМЕР_2 заборгованість за договором лізингу ТЗ від 16.11.2024р. у сумі 41150грн. (сорок одна тисяча сто п'ятдесят гривень).
Стягнути з ОСОБА_2 ід.н. НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 ід.н. НОМЕР_2 судовий збір в розмірі 1211.20грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення виготовлено 14.04.2025р.
Суддя Мирослава ПОЛЬСЬКА