Справа №523/22750/23
Провадження №1-кп/523/660/25
11 квітня 2025 року м. Одеса
Суворовський районний суд м. Одеси у складі:
судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурорів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 ,
в присутності обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглянувши в підготовчому судовому засіданні в залі суду об'єднане кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 та ОСОБА_7 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185 КК України,
На розгляді Суворовського районного суду м. Одеси знаходиться об'єднане кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 та ОСОБА_7 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185 КК України.
Прокурор ОСОБА_3 звернувся до суду із письмовим клопотанням про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_9 , мотивуючи його тим, що останній обвинувачуються у вчиненні тяжких злочинів, судовий розгляд ще не розпочатий, обвинувачений раніше не виконував свої процесуальні обов'язки, що в свою чергу свідчить про існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України зокрема, переховування від суду;
прокурор ОСОБА_4 підтримав клопотання прокурора ОСОБА_3 ;
захисник обвинуваченого ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_6 заперечувала проти задоволення клопотання прокурора, просила відмовити в його задоволенні та застосувати відносно її підзахисного запобіжний захід у вигляді домашьного арешту за місцем проживання останнього;
захисник обвинуваченого ОСОБА_10 - адвокат ОСОБА_8 підтримала думку адвоката ОСОБА_6 ;
обвинувачений ОСОБА_9 підтримав думку свого захисника.
Заслухавши прокурора ОСОБА_3 на підтримку заявленого клопотання, вислухавши думку учасників судового процесу, дослідивши матеріали судового провадження, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з ч.ч.1, 2, 3 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого, а вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу та до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до ст.177 означеного Кодексу, метою застосування запобіжного заходу, наряду з іншим, є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від суду; незаконно впливати на потерпілих, свідків кримінального провадження; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або продовжувати злочинну діяльність.
З огляду на ст.178 вказаного Кодексу, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винною у кримінальному правопорушенні, вік та стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців, наявність постійного місця роботи та репутацію обвинуваченого, його майновий стан та наявність судимостей, дотримання умов попередньо застосованих запобіжних заходів, розмір майнової шкоди та інше.
Пунктом 4 ч.2 ст.183 зазначеного Кодексу регламентовано, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Згідно матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_9 обвинувачується у скоєнні тяжких злочинів, передбачених ч.4 ст.185 КК України, за кваліфікуючими ознаками таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану, за яке законом визначена можливість призначення покарання у виді позбавлення волі строком до восьми років.
Як слідує з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_9 є раніше судимою особою та відносно нього на розгляді Суворовського районного суду м. Одеси перебуває декілька обвинувальних актів, має неповну середню освітою, не одружений, не працює, має місце реєстрації та проживання, обвинувачується у скоєнні тяжких злочинів проти власності, що мали місце в умовах воєнного стану в державі і збройної агресії рф проти України, на неодноразові виклики в судове засідання раніше не з'являвся, в зв'язку з чим був оголошений у розшук та затриманий.
Наведені обставини у контексті загрози призначення покарання в разі доведеності провини обвинуваченого ОСОБА_9 у цьому кримінальному провадженні у виді позбавлення волі строком до восьми років, підтверджують актуальність передбачених ст.177 КПК України і наведених у клопотанні прокурора ризиків, а також об'єктивно доводять існування ризиків можливого ухилення обвинуваченого від суду, вчинення іншого кримінального правопорушення, незаконного впливу на учасників кримінального провадження, внаслідок чого, станом на теперішній час жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належне виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків в умовах воєнного стану та запобігти означеним ризикам.
Оцінюючи ж доводи сторони захисту щодо застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, суд вважає їх необ'єктивними й необґрунтованими, оскільки станом на теперішній час, запропонований стороною захисту запобіжний захід є неспівмірним з інкримінованими вказаному обвинуваченому кримінальними правопорушеннями та тяжкістю висунутого йому обвинувачення.
З урахуванням суспільної небезпеки злочинів, у скоєнні яких ОСОБА_9 висунуте обвинувачення, усіх обставин справи, особи обвинуваченого, суд вважає, що потрібно продовжити обвинуваченому альтернативний запобіжний захід у вигляді застави як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України.
Так, згідно до ч.3 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч.4 ст.183 КПК України не визначати розмір застави у кримінальному провадженні є правом суду, а не обов'язком.
Відповідно до ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Пунктом 2 ч.5 ст.182 КПК України передбачено, що розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У своєму рішенні у справі «Гафа проти Мальти» ЄСПЛ відзначив, що гарантія, передбачена статтею 5 §3 Конвенції (право на свободу) покликана забезпечити явку обвинуваченого у судовому засіданні. Тому розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підсудного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб утримати його від втечі.
Отже, приймаючи до уваги викладене та виходячи із визначених в матеріалах кримінального провадження обставин інкримінованих обвинуваченому ОСОБА_9 кримінальних правопорушень, зважаючи на характеризуючи його особу дані, суд доходить висновку про те, що на даному етапі провадження жоден із більш м'яких запобіжних заходів до обвинуваченого не зможе забезпечити виконання ним процесуальних обов'язків та запобігти встановленим в судовому засіданні ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, а відтак клопотання прокурора підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.26, 171, 177-178, 182-183, 194, 331, 369-372, Главою 18 КПК України,-
Клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» строком на 60 днів - до 09.06.2025 року, включно.
Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_5 обов'язків, передбачених КПК України, у розмірі, раніше визначеному в ухвалі Суворовського районного суду м. Одеси від 10.06.2024р.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу. Обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави.
У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого обов'язки строком на 2 місяці, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.
Роз'яснити обвинуваченому, що відповідно до ст.182 ч.ч.8, 10, 11 КПК України, у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при продовженні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Копію ухвали направити для виконання начальнику ДУ «Одеський слідчий ізолятор», а також надати іншим учасникам судового процесу.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1