Справа № 510/328/25
Провадження № 3/510/547/25
01 квітня 2025 року м. Рені
Суддя Ренійського районного суду Одеської області Дудник В.І., розглядаючи матеріали, що надійшли від ВП №2 Ізмаїльського РВП Головного управління Національної поліції в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродж. м.Рені Одеської області, меш. за адресою: АДРЕСА_1 , не працює, протягом року піддавався адміністративному стягненню за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, зміст ст. 268 КУпАП роз'яснено, клопотань не надходило,-
за ч. 3 ст. 1732 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Як виходить з наданих суду адміністративних матеріалів, ОСОБА_1 16.01.2025р. о 23.06 год., знаходячись за місцем свого мешкання: АДРЕСА_1 , влаштував сімейну сварку, під час якої висловлювався нецензурною лайкою та іншими образливими словами на адресу своєї матері ОСОБА_2 , чим заподіяв шкоду її психічному здоров'ю, вчинив психічне насилля в родині. В протоколі про адміністративне правопорушення вказано, що раніше, протягом року, ОСОБА_1 піддавався адміністративному стягненню за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, у зв'язку із чим працівником поліції відносно ОСОБА_1 було складено протокол (серії ВАД №167651 від 06.02.2025р.) про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 173-2 КУпАП.
ОСОБА_1 в судове засідання не явився, причини його неявки суду невідомі.
До матеріалів справи були додані наступні докази: протокол про амінправопорушення від 06.02.2025р.; рапорт працівника поліції від 16.01.2025р.; письмові пояснення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ; рапорт працівника поліції від 17.01.2025р.
Довідка про притягнення до відповідальності, оформлена на ім'я ОСОБА_1 , до адмінматеріалів не додана.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши докази, суд прийшов до висновку, що в діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, не знайшов своє підтвердження в ході розгляду справи судом, оскільки за наявною у суду інформацією ОСОБА_1 за постановами Ренійського районного суду Одеської області від 17.01.2025р. та від 28.01.2025р. дійсно притягувався до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та був підданий адміністративним стягненням у виді штрафів, але це мало місце вже після вчинення ним повторно адміністративного правопорушення 16.01.2025р., щодо якого на ОСОБА_1 був складений адмінпротокол за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП. Отже, суд може застосувати перекваліфікацію складу адмінправопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП з ч. 3 на ч. 1, що відповідає реально вчиненим протиправним діям ОСОБА_1 .
Відповідно до матеріалів справи дії ОСОБА_1 кваліфіковано працівниками поліції за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, диспозиція якої передбачає відповідальність за дії, передбачені ч. 1 або ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, вчинені особою повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення.
Однак, під час судового розгляду встановлено, що дії ОСОБА_1 кваліфіковано невірно за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, оскільки суду не надано належного доказу щодо накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення протягом року за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП (до адмінматеріалів не була додана довідка про притягнення до відповідальності, а згідно постанов Ренійського районного суду Одеської області від 17.01.2025р. та від 28.01.2025р. адміністративні стягнення за ч. 1 ст. 173 -2 КУпАП були накладені на ОСОБА_1 після 16.01.2025р.).
Кодекс України про адміністративне правопорушення не містить норми, яка б передбачала перекваліфікацію дій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, тому вважаю, що у даному випадку необхідно застосувати аналогію закону, як засіб заповнення прогалини у законодавстві, який полягає у застосуванні врегульованих конкретною нормою правовідносин, норми закону, що регламентує подібні відносини у кримінальному процесуальному законодавстві.
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституційний Суд України у пункті 3.4 Рішення від 11 жовтня 2011 року № 10-рп/2011 зазначає, що з аналізу положень міжнародних актів, наведених у Рішенні, не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення».
У пункті 3.6 цього рішення Конституційний Суд України вказує, що відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним. У цьому ж Рішенні Конституційний Суд України поширює певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року (заява № 7460/03) зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, справи про адміністративні правопорушення, враховуючи, зокрема, розмір та характер стягнень, для цілей статті 6 ЄСПЛ належать до справ із обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення. Відтак, на дану категорію справ поширюються гарантії статті 6 ЄСПЛ.
Згідно з вимогами ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17 липня 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, нікого не може бути визнано винним у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення на підставі будь-якої дії чи бездіяльності, яка на час її вчинення не становила кримінального правопорушення, згідно з національним законом або міжнародним правом; також не може бути призначене суворіше покарання ніж те, що підлягало застосуванню на час вчинення кримінального правопорушення.
З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Таким чином, суд приходить до висновку, що дії ОСОБА_1 слід перекваліфікувати з ч. 3 ст. 173-2 КУпАП на ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Перекваліфікація дій не порушує права ОСОБА_1 та не погіршує його становище.
За наведених вище обставин вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів, які не викликають сумнівів у своїй достовірності і допустимості.
Обставин, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, суд по справі не вбачає.
Проаналізувавши зібрані та дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності, характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого, особу правопорушника, який раніше вчиняв адміністративні правопорушення та піддавався адміністративному стягненню, не працює, інші обставини справи, суд вважає за доцільне застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Керуючись ст. 27, 33, 401, 173-2 ч. 1, 283, 284 КУпАП, -
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. 00 коп. в доход держави.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп. у дохід держави.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого ст.ст. 32, 321 КоАП України.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.
Суддя В.І. Дудник