Справа № 725/10116/23
24 березня 2025 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді - Кочко В.К.,
при секретарі - Савченко М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в с-щі Овідіополь цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства "Сенс Банк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості
У грудні 2023 р., до суду надійшла позовна заява від Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та витрати зі сплати судового збору.
Зокрема, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зауважив, що 20.09.2006 р. Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» та ОСОБА_3 уклали договір кредиту №661/Ф03.14/083, відповідно до якого кредитодавець надав позичальниці кредит у розмірі 29477,45 долл. США.
В подальшому, як вказано позивачем, рішенням №5/2019 АТ «Укрсоцбанк» від 15 жовтня 2019 року, було припинено Акціонерне Товариство «УКРСОЦБАНК» шляхом приєднання до Акціонерного Товариства «АЛЬФА-БАНК» де в п.п.1.2. визначено, що правонаступником щодо всього майна, прав та обов'язків АТ «Укрсоцбанк», виникає у Акціонерного Товариста «Альфа-Банк» з 15 жовтня 2019 року. 12.08.2022 року, як зазначив позивач, Позачерговими Загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» було прийнято рішення про зміну найменування банку з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на Акціонерне товариство «Сенс Банк», а також про внесення змін до Статуту Акціонерного товариства «Альфа-Банк» шляхом затвердження його в новій редакції.
За доводами позивача, 30.11.2022 року були внесені зміни до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме - змінено найменування банку з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на Акціонерне товариство «Сенс Банк».
Як зазначено позивачем, кредитодавець свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачці кредит, однак відповідач належним чином взяті на себе зобов'язання не виконує, в результаті чого має заборгованість перед кредитором.
На забезпечення умов виконання кредитного договору №661/Ф03.14/083 від 20.09.2006 р., з ОСОБА_2 було укладено договір поруки №07-15/909 від 09.02.2015 р. Відповідно до договору поруки, поручитель поручається за виконання боржником умов кредитного договору власними коштами. У випадку невиконання чи неналежного виконання ним взятих на себе зобов'язань за кредитним договором поручитель разом з відповідачем солідарно відповідає перед позивачем у повному обсязі зобов'язань, передбачених кредитним договором.
У зв'язку з невиконанням боржником свого обов'язку по сплаті кредиту, у кредитора виникло право задовольнити свої вимоги також і за рахунок поручителя.
Станом на 11.07.2023 р. заборгованість складає 13766,92 дол. США, яка складається з: 11706,87 дол. США - сума заборгованості за кредитом; 2060,05 дол. США - сума заборгованості за відсотками.
07.03.2024 р. на адресу суду надійшов відзив представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , у якому просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зазначила, що 20.09.2006 року, між ОСОБА_1 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» було укладено договір кредиту №661/Ф03.14/083. 09.02.2015 р. між сторонами було також укладено Договір про внесення змін №1 до Договору кредиту №661/Ф03.14/083. Відповідно до зазначеного Договору про внесення змін, кінцевим терміном повернення заборгованості за Договором кредиту є 19 лютого 2026 року. Таким чином, вся сума заборгованості у розмірі 13766,92 грн. не може бути простроченою і її деяка частина є поточною, тобто такою, строк сплати якої ще не настав. При цьому, матеріали справи, зокрема наданий позивачем розрахунок заборгованості, не дають змогу встановити, яка заборгованість є простроченою, а яка поточною, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. До того ж, будучи добросовісним платником ОСОБА_1 на виконання умов кредитного договору було оплачено - 109 342,03 доларів США. Разом з тим, матеріали справи не підтверджують заборгованість за кредитним договором у розмірі 13766,92 грн. Розрахунок заборгованості не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку).
30.05.2024 р., на адресу суду надійшла відповідь на відзив представника позивача - Матвійчука М.З., у якій зазначив, що вважає відзив представника ОСОБА_1 необґрунтованим зважаючи на таке. Справді, як зазначив представник відповідача, 09.02.2015 року між Кредитором та Позичальником було укладено Договір про внесення змін №1 до Договору Кредиту в якому сторони зазначили таке:
п. 2. Станом на дату укладення цього Договору про внесення змін заборгованість за Договором кредиту складає:
п. 2.1. заборгованість за Кредитом в сумі 29 477,45 дол. США.
п. 3.3. Встановити процентну ставку за користування Кредитом з дати підписання цього Договору про внесення змін в розмірі 11% річних.
10.09.2015 року ОСОБА_1 звернулась до Банку із письмовою заявою про реструктуризацію заборгованості на умовах програми 50/50, чим також підтвердила наявність зобов'язань перед Баком.
11.09.2015 року ОСОБА_1 звернулась до Банку із заявою на сплату заборгованості згідно умов опції 50-52 з частковим анулюванням.
11.09.2015 року між Кредитором та Позичальником було укладено Договір про внесення змін №2 до Договору Кредиту в якому сторони зазначили таке:
п. 2. Станом на дату укладення цього Договору про внесення змін заборгованість за Договором кредиту складає:
п. 2.1. заборгованість за Кредитом в сумі 28 287,56 дол. США;
п. 2.2. заборгованість по нарахованим та не сплаченим процентам за користування Кредитом в сумі 545,48 дол. США.
п. 3.5. Сума платежу, що підлягає анулювання (прощенню) та дата такого анулювання (прощення) зазначаються у відповідній Заяві.
В матеріалах справи наявний розрахунок заборгованості від 09.02.2015 року з якого вбачається що станом на 09.02.2015 року сума заборгованості за Кредитом складала 29 477,45 дол. США (що відповідає сумі заборгованості підтвердженій сторонами в Дод угоді від 09.02.2015 року).
Друга табличка розрахунку заборгованості відображає суму простроченої заборгованості, дату її виникнення, період та відсоткову ставку застосовану до такої суми простроченої заборгованості, та розмір нарахованих відсотків.
Згідно першої таблички розрахунку заборгованості, станом на 11.09.2015 року залишок непогашеної строкової заборгованості за кредитом складав 28003,53дол. США (цього ж дня боржник погасив строкову заборгованість в розмірі 170,49 дол. США, і сума строкової заборгованості в розмірі 40,07 дол. США була перенесена на рахунки прострочениої заборгованості, а тому сума строкової заборгованості на кінець дня склала 27792,97 дол. США).
Згідно другої таблички розрахунку заборгованості станом на 11.09.2015 року залишок непогашеної простроченої заборгованості за кредитом складав 284,03 дол. США (цього ж дня вона була погашена).
Таким чином станом на 11.09.2015 року строкова та прострочена сума заборгованості за кредитом в сумі складала 28003,53+284,03=28 287,56 дол. США, як і зазначено в п. 2.1. Додаткової угоди від 11.09.2015 року.
Так само, як вбачається з третьої таблички розрахунку заборгованості, 11.09.2015 року Позичальником було погашено суму заборгованості по нарахованих відсотках в розмірі 545,48 дол. США, розмір якої ним було підтверджено в п. 2.2. Додаткової угоди укладеної того ж дня.
Отже підписавши Додаткові угоди від 09.02.2015 року та 11.09.2015 року ОСОБА_1 двічі підтвердила розмір заборгованості за Кредитом, а сторони визначили нові умови та порядок її погашення, по причині чого саме з 09.02.2015 року бере початок деталізований розрахунок заборгованості який долучено до позовної заяви.
Такі додаткові угоди свідчать про визнання Позичальником факту та розміру заборгованості за Кредитним договором, а тому доводи відповідача про недоведеність факту видачі кредиту є неспроможними.
Відповідач безпідставно посилається на пункт 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, згідно якої, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту (аналогічні положення містяться в п. 62 розділу IV Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75, зі змінами).
Виписки хоч і є доказом здійснення фінансової операції, однак у справі яка розглядається сторони підтвердили факт заборгованості та її розміру в Додаткових угодах, які Відповідачкою не оскаржуються. Виписки руху коштів по рахунках не можуть слугувати єдиним доказом видачі кредиту, адже суд повинен надати оцінку усім наявним в матеріалах справи доказів які підтверджують або ж спростовують ті чи інші обставини справи, подібні висновки викладені в постанові Верховного Суду №448/852/21 від 31.01.2024 року, де було задоволено позов про стягнення заборгованості на доведення якої суду було надано розписку про отримання коштів за договором позики.
02.08.2024 р. представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_5 надав до суду письмові пояснення, у яких зазначив, що сума заборгованості за відсотками 2060,05 дол. США нарахована неправомірно, матеріали справи не підтверджують заборгованість за кредитним договором у розмірі 13766,92 дол. США, заборгованість за кредитом має доводитись первинними касовими документами, розрахунок заборгованості не підтверджує умови кредитування та суму заборгованості за кредитом, оскільки зазначений доказ не є підтвердженням виконаних позивачем банківських операцій та повністю залежить від волевиявлення банку. Наявність роздрукованого розрахунку заборгованості за договором є неналежним та недостатнім доказом для задоволення позовних вимог, оскільки сам розрахунок, умови кредитування тощо, є внутрішніми документами установи та не містять відомостей, що дозволили б перевірити, чи видавались кредитні кошти, на який строк, правильність нарахування відсотків позивачем.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, наполягав на задоволенні позовних вимог.
Відповідач ОСОБА_6 та її представники у судове засідання не з'явилися, про час, дату та місце розгляду справи, повідомлялись належним чином.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи, повідомлявся належним чином.
Згідно приписів ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження, суд зазначає про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, враховуючи таке.
Судом встановлено, що 20.09.2006 р. Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» та ОСОБА_3 уклали договір кредиту №661/Ф03.14/083, відповідно до якого кредитодавець надав позичальниці кредит у розмірі 29477,45 долл. США.
Рішенням №5/2019 АТ «Укрсоцбанк» від 15 жовтня 2019 року, було припинено Акціонерне Товариство «УКРСОЦБАНК» шляхом приєднання до Акціонерного Товариства «АЛЬФА-БАНК» де в п.п.1.2. визначено, що правонаступником щодо всього майна, прав та обов'язків АТ «Укрсоцбанк», виникає у Акціонерного Товариста «Альфа-Банк» з 15 жовтня 2019 року. 12.08.2022 року, Позачерговими Загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» було прийнято рішення про зміну найменування банку з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на Акціонерне товариство «Сенс Банк», а також про внесення змін до Статуту Акціонерного товариства «Альфа-Банк» шляхом затвердження його в новій редакції. 30.11.2022 року були внесені зміни до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме - змінено найменування банку з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на Акціонерне товариство «Сенс Банк».
На забезпечення умов виконання кредитного договору №661/Ф03.14/083 від 20.09.2006 р., з ОСОБА_2 було укладено договір поруки №07-15/909 від 09.02.2015 р. Відповідно до договору поруки, поручитель поручається за виконання боржником умов кредитного договору власними коштами. У випадку невиконання чи неналежного виконання ним взятих на себе зобов'язань за кредитним договором поручитель разом з відповідачем солідарно відповідає перед позивачем у повному обсязі зобов'язань, передбачених кредитним договором.
Відповідно до розрахунку, наданого позивачем, на його переконання у відповідачки станом на 11.07.2023 р. заборгованість складає 13766,92 дол. США, яка складається з: 11706,87 дол. США - сума заборгованості за кредитом; 2060,05 дол. США - сума заборгованості за відсотками.
В силу ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Згідно із ч. 1 ст. 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.
Основні засади цивільного законодавства визначені у ст. 3 ЦК України.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно із ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 526 ЦК України законодавець визначив, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно із ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 цього Кодексу встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, установлений договором або законом.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є зокрема змагальність сторін та диспозитивність.
Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Стаття 80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Отже, за змістом наведених вище вимог процесуального закону, сторона справи зобов'язана та має право довести обставини, на які вона посилається на підставі доказів, які вона надає самостійно або за допомогою суду.
У пункті 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19, зазначено таке: «Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18 (пункт 41). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18)».
При цьому, суд зауважує, що суд має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву, оскільки за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти». А сам по собі наданий стороною позивача розрахунок заборгованості не підтверджує наявність у відповідачки заборгованості за відсотками у зазначеному позивачем розмірі.
За змістом ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).
На обґрунтування заявленого позову позивачем не надано розрахунку заборгованості, окрім обрахунку проведеного позивачем, складеного представником позивача, який сам по собі, за відсутності інших доказів у справі, а саме, первинних документів, оформлених відповідно до статті 9 Закону України ''Про бухгалтерський облік та фінансову звітність'' (виписки з особового рахунку клієнта та ін.) не може бути оцінена судом як належний і достатній доказ в підтвердження факту навності заборгованості у відповідачів та її розміру. За таких обставин, суд позбавлений можливості розрахувати дійсний розмір заборгованості, періоди, за які така заборгованість була нарахована, з урахуванням сум та часу внесення відповідачкою платежів, якщо такі мали місце тощо.
Враховуючи наведене, суд вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог, оскільки позивачем належними та допустимими доказами у даному разі суду не доведено наявність такої заборгованості, яка визначена у розрахунку, наданому позивачем, з огляду на що, у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Згідно із ч.1, ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що судові витрати у даній справі слід віднести на рахунок позивача.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 4, 6, 10, 12, 141, 228, 229, 263, 265, 273, 279 ЦПК України, ст. 549-551, 625, 651, 1049-1050, 1052, 1054 ЦК України
У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Сенс Банк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду, а в разі складання рішення у повному обсязі - з дня складання у повному обсязі.
Суддя Кочко В.К.