521/5231/25
1-кп/521/1429/25
Дата і місце постановлення вироку:
11 квітня 2025 року, м. Одеса.
Назва та склад суду, секретар судового засідання:
Малиновський районний суд м. Одеси у складі судді ОСОБА_1 , секретар ОСОБА_2
Найменування (номер) кримінального провадження:
Кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12024160000001456 від 05.12.2024 року.
Прізвище, ім'я та по батькові обвинуваченого, рік, місяць і день його народження, місце народження і місце проживання, заняття, освіта, сімейний стан та інші відомості про особу обвинуваченого, що мають значення для справи:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Арциз, Арцизького району, Одеської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , офіційно не працевлаштований, з неповною вищою освітою, не одружений.
Закон України про кримінальну відповідальність, що передбачає кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа:
Кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 286 КК України.
Сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:
Прокурор - ОСОБА_4 , обвинувачений - ОСОБА_3 , захисник - ОСОБА_5
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення:
ОСОБА_3 , 05.12.2024 року, приблизно о 18 годині 40 хвилин, керуючи автомобілем «Ford Transit», НОМЕР_1 , по вул. Овідіопольська дорога, 7 у м. Одеса, діючи необережно, проявляючи злочинну самовпевненість, порушивши п.2.3 «б» ПДР України - для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі, був неуважний, за дорожньою обстановкою постійно не стежив, не переконався, що на проїзній частині немає пішоходів, які можуть створити для нього небезпеку, відволікся від керування, не своєчасно виявив небезпеку для свого руху, у вигляді пішохода, яка перетинала проїзну частину вказаної дороги, з права на ліво, відносно напряму руху автомобіля по нерегульованому пішохідному переходу, у зв'язку з чим, ОСОБА_3 порушуючи п.18.1 ПДР України відповідно до яких - водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека, маючи технічну можливість уникнути наїзду на пішохода, не вжив належних і своєчасних заходів до зменшення швидкості свого руху аж до зупинки керованого ним автомобіля, не зменшив його швидкість, продовжив рух у зазначеному режимі та допустив наїзд передньою частиною кузову автомобіля на пішохода ОСОБА_6 , яка в результаті дорожньо-транспортної пригоди отримала тяжкі тілесні ушкодження, від яких померла.
Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений:
Частина ч.2 ст. 286 КК України- порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.
Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів:
Суд з'ясував обставини та перевіряв їх іншими доказами, шляхом дослідження допиту осіб, документів, наданих сторонами, відповідно до яких:
- обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні провину у скоєнні кримінального правопорушення визнав, від надання показів відмовився. Щиро розкаявся;
- представник потерпілого надав заяву про проведення розгляду кримінального провадження без участі потерпілого (заява);
- потерпіла ОСОБА_7 отримала від ОСОБА_3 компенсацію у розмірі 20000 доларів США за наслідками вчинення ДТП 05.12.2024 року. Претензій до ОСОБА_3 матеріальних та моральних не має (розписка від 24.03.2025 року);
- автомобіль «Ford Transit», НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_8 визнаний речовим доказом, на нього накладений арешт з забороною розпорядження та користування майном(постанова про визнання речовим доказом від 05.12.2024 року; ухвала слідчого судді Київського районного суду м. Одеси про накладення арешту від 16.12.2024 року);
- флеш носій Micro CD 32 Gb з відеозаписом обставин ДТП визнаний речовим доказом(постанова про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 06.12.2024 року;
- процесуальні витрати за кримінальним провадження склали 12661 гривня 76 копійок (висновки експертів);
- обвинувачений раніше не судимий.
Інших доказів сторони не надавали. Клопотань щодо визнання доказів недопустимими не заявляли.
При цьому суд керується рішенням ВС (справа №521/11693/16-к провадження №51-380 км 17), в якому у мотивувальній частині вироку зазначено Висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме «Відповідно до ч 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Однак дана норма не звільняє суд від обов'язку встановити обставини, які підлягають доказуванню в кримінальному провадження та визначені ст. 91 КПК України. Тобто законодавець зобов'язує суд встановити усі обставини, що мають значення для кримінального провадження, а ст. 349 КПК України лише визначає обсяг та порядок дослідження доказів на підтвердження цих обставин».
Вказаний висновок був зроблений в зв'язку з тим, що на думку ВС місцевий суд при формулюванні обвинувачення, визнаного доведеним, допустив невиправдане спрощення, усупереч ст. 374 КПК України не зазначив чіткого місця вчинення злочину (м. Одеса), а також спосіб проникнення до житла та перелік викраденого майна, тобто, не зазначив обставин, які відповідно до ст. 91 КПК України підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та які, незважаючи на розгляд кримінального провадження у порядку ч.3 ст. 349 КПК України, мають бути встановлені в рішенні суду.
В даному випадку у формулюванні обвинувачення, визнаного доведеним суд на підставі наданих сторонами доказів встановив всі відомості відповідно до вимог ст. 374 КПК України та в такому випадку ані законодавець, ані позиція ВС, ані загальні засади кримінального провадження не зобов'язує суд вимагати від прокурора надання додаткових доказів на підтвердження правової позиції.
Принцип змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (п.15 ч.1 ст. 7 та ст. 22 КПК України) та диспозитивності (п.19 ч.1 ст. 7 та ст. 26 КПК України), а також ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини забороняє вимагати від сторін подання доказів на підтвердження правової позиції та вимагає від суду прийняття рішення на підставі наданих доказів. Під час розгляду кримінального провадження - це рішення про визнання особи виправданою або визнання особи винуватою.
Суд, дослідивши обставини кримінального провадження, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку вважає, що вони є достатніми для прийняття рішення про винуватість ОСОБА_3 у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України.
Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання:
Відповідно до ст. 66 КК України суд визнає обставиною, яка пом'якшує покарання - щире каяття, добровільне відшкодування завданого збитку.
Обвинувальним актом не встановлено обставин, які обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, а суд відповідно до ст. 337 КПК України позбавлений можливості зазначати вказані обставини у вироку.
Мотиви призначення покарання, звільнення від відбування покарання:
Суд неодноразово зазначав, що обов'язок доведення того, що менш суворий вид покарання або порядок його відбування є недостатнім, покладається на сторону обвинувачення (постанова Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі N 298/95/16-к провадження N 51-2501км18). Проте, на думку суду в виняткових випадках, коли позиція прокурора в судовому засіданні щодо призначення покарання абсолютно не корелюється з обставинами справи, з негативними наслідками від злочину суд може призначити покарання більш обтяжливе, ніж запропоновано стороною обвинувачення.
В даному випадку ОСОБА_3 грубо порушив правила дорожнього руху, здійснив наїзд передньою частиною кузову автомобіля на пішохода ОСОБА_6 , яка перетинала проїзну частину вказаної дороги по нерегульованому пішохідному переходу. Безумовним чинником, який вплинув на рішення суду стали наслідки дій обвинуваченого - смерть людини. Відшкодування завданої шкоди потерпілій та відсутність з боку потерпілої будь-яких претензій майнового характеру до ОСОБА_3 не може бути безумовною підставою для звільнення обвинуваченого від відбування покарання із випробуванням.
На думку суду призначення покарання, яке не пов'язано із позбавлення волі за вказані дії створить у громадян впевненість в безкарності дій в суспільстві, які потягли за собою смерть людини.
При визначені виду та міри покарання, суд враховує ступінь тяжкості та суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення - згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжкого злочину; особу винного, а саме те, що він раніше не судимий; його вік - 22 роки та соціальне положення - не одружений; характер, мотиви та обставини вчиненого кримінального правопорушення, які встановлені в ході судового розгляду справи та викладені вище, а також наявність обставин, що пом'якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання та вважає можливим призначити ОСОБА_3 покарання за ч.2 ст. 286 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у вигляді позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами.
При вказаних вище обставинах, суд вважає, що звільнення обвинуваченого від відбування покарання не можливе.
Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд:
Суд вважає за необхідне, з урахуванням поведінки обвинуваченого (явка в судові засідання), запобіжний захід у вигляді домашнього арешту вважати продовженим.
Суд вважає за необхідне арешт, накладений ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 05.12.2024 року скасувати та відповідно до ст. 100 КПК України частину речових доказів повернути, а частину речових доказів зберігати при матеріалах кримінального провадження.
Відповідно до ст. 126 КПК України суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого процесуальні витрати, які пов'язані із залученням експертів.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 367, 368, 370, 371, 373, 374, 376 КПК України, суд -
Прізвище, ім'я та по батькові обвинуваченого, рішення про визнання його винуватим у пред'явленому обвинуваченні та відповідні статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність:
ОСОБА_3 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України.
Покарання, призначене по кожному з обвинувачень, що визнані судом доведеними, та остаточна міра покарання, обрана судом:
Призначити за ч.2 ст. 286 КК України покарання із застосуванням ст. 69 КК України у вигляді одного року позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на два роки.
Початок строку відбування покарання:
Строк відбування покарання рахувати з моменту затримання ОСОБА_3 , після вступу вироку у законну силу.
Рішення щодо речових доказів і документів та спеціальної конфіскації:
Речові докази - автомобіль «Ford Transit», НОМЕР_1 - повернути власнику; флеш носій Micro CD 32 Gb з відеозаписом обставин ДТП - зберігати при матеріалах кримінального провадження.
Рішення щодо процесуальних витрат:
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати у розмірі 12661 гривня 76 копійок.
Рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження:
Запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, до набрання вироку у законну силу залишити без змін.
Арешт, накладений ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 05.12.2024 року - скасувати.
Строк і порядок набрання вироком законної сили та його оскарження:
Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на вирок суду, може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Порядок отримання копій вироку та інші відомості:
Копію вироку вручити обвинуваченому, прокурору, направити потерпілій.
Суддя: ОСОБА_1