Cправа №505/948/24
Провадження №1-кп/505/485/2025
Іменем України
08.04.2025 Котовський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
секретаря судового засідання ОСОБА_2
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_3
потерпілих ОСОБА_4
ОСОБА_5
представника потерпілих ОСОБА_6
в присутності обвинуваченого ОСОБА_7
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м.Подільськ Одеської області клопотання прокурора Подільської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Коси, Котовського району, Одеської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, працюючого трактористом-машиністом в ТОВ «Косівське», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
- за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.286-1 КК України, у кримінальному провадженні за №-12023160000001567 від 23.12.2023-
06.03.2024 в провадження Котовського міськрайонного суду Одеської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_7 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.286-1 КК України, внесеному до ЄРДР за №-12023160000001567 від 23.12.2023.
11.03.2024 ухвалою судді вказане кримінальне провадження призначене до підготовчого судового засідання.
Під час підготовчого судового засідання прокурор, в силу існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, просила суд продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком на 60 днів, без визначення застави.
Захисник ОСОБА_8 у судове засідання не з'явився.
Обвинувачений ОСОБА_7 не заперечував проти розгляду клопотання про продовження йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою без його захисника. Проти заявленого прокурором клопотання не заперечував.
Потерпілі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та їх представник адвокат ОСОБА_6 не заперечували проти задоволення заявленого прокурором клопотання.
Суд, заслухавши думку учасників підготовчого судового розгляду, вивчивши клопотання прокурора та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, приходить до висновку, що клопотання прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, в своєму клопотанні прокурор зазначає, що слідчим суддею Київського районного суду м.Одеси 25.12.2023 відносно ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком до 20.02.2024, з утриманням в ДУ «Одеський слідчий ізолятор», який у подальшому продовжений до 15.04.2024.
28.02.2024 обвинувальний акт відносно ОСОБА_7 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.286-1 КК України, скеровано до Котовського міськрайонного суду.
10.02.2025 суддею Котовського міськрайонного суду ОСОБА_1 у підготовчому судовому засіданні продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 10.04.2025.
Строк дії запобіжного заходу закінчується 10.04.2025.
Обґрунтованість пред'явленого ОСОБА_7 обвинувачення підтверджується зібраними матеріалами кримінального провадження.
Відповідно до ч.3 ст.315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Разом з цим, під час проведення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні, органом досудового розслідування встановлені ризики передбачені ст.177 КПК України, які на даний час продовжують існувати, що свідчать про необхідність продовження застосування відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Так, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні за обтяжуючих обставин тяжкого кримінального правопорушення, що призвело до смерті двох потерпілих, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від семи до десяти років.
Відповідно до статті 29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, не допускається автоматичне продовження строків тримання під вартою (справи «Тейс проти Румунії», «Чанєв проти України»).
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись у кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси поваги до особистої свободи.
Встановлюючи обґрунтованість підозри слід виходити з того, що «обґрунтована підозра» означає наявність фактів чи інформації, які могли б переконати стороннього об'єктивного спостерігача, що особа, можливо, вчинила злочин (справа «Нечипорук і Йонкало проти України»).
Так, Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що суворість передбаченого покарання «є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
У справі «Летелье проти Франції» вказано, особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
На підставі викладеного, при вирішенні питання про наявність підстав для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою необхідно враховувати у своїй сукупності доведеність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, тяжкість та підвищену суспільну небезпеку інкримінованого злочину, тяжкість можливого покарання, яке загрожує обвинуваченому за інкримінований злочин, а також наявність ризиків визначених:
-п.1 ч.1 ст.177 КПК України - переховуватись від суду. Ризик можливого переховування від суду, є те, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 286-1 КК України, який згідно ст.12 КК України відносять до категорії тяжкого та тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним (позбавлення волі від семи до дванадцяти років позбавлення волі) дає підстави вважати, що останній може переховуватись від суду.
-п.3 ч.1 ст.177 КПК України - незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки мешкає у одному селі зі свідками та потерпілими, будучи повідомленим про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.286-1 КК України, під загрозою можливого покарання, може почати впливати на потерпілих, свідків, які допитані під час проведення досудового розслідування, проте судом на даному етапі ще не допитані, з метою примусу останніх змінити покази на свою користь шляхом вмовлять або погроз.
Зокрема, у справі «Яблонський проти Польщі» №33492/96, пункт 83, від 21.12.2000 року, Суд зауважує, що відповідно до пункту 3 статті 5 органи влади, приймаючи рішення про те, чи слід звільняти чи затримувати особу, зобов'язані розглянути альтернативні заходи забезпечення його появи на суді. Дійсно, ця стаття передбачає не лише право на «судовий розгляд упродовж розумного строку або звільнення до розгляду», але також передбачає, що «звільнення може бути обумовлено гарантіями його явки до суду».
Неможливість застосування запобіжного заходу до обвинуваченого ОСОБА_7 у вигляді особистого зобов'язання пов'язана з тим, що він може спробувати переховуватися у іншій області, або взагалі за межами території України від суду.
Неможливість застосування запобіжного заходу до обвинуваченого ОСОБА_7 у вигляді особистої поруки пов'язана з тим, що до прокуратури або суду не було звернення із письмовим зобов'язанням про те, що особа поручається за виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, відповідно до ст.194 КПК України, і зобов'язується за необхідністю доставити його в суд на першу вимогу.
Неможливість застосування запобіжного заходу до обвинуваченого ОСОБА_7 у виді застави, відповідно до ч.4 ст.183 КПК України, пов'язана з тим, що вказаний злочин вчинений зі смертельними наслідками, тому на думку сторони обвинувачення підстав для визначення розміру застави не має.
Неможливість застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_7 у виді домашнього арешту пов'язана з тим, що він мешкає у сільської місцевості, не має постійної роботи та прибутку, що унеможливлює обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту, що може призвести до невиправданого затягування судового розгляду у зв'язку з неможливістю своєчасної явки обвинуваченого до суду за відсутності коштів, проблем із транспортним сполученням.
Згідно з п.3 ст.5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду. При цьому, відповідно практики Суду, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного /обвинуваченого (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зав'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх судових засідань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зав'язків).
Разом з цим, у справі «І.А. проти Франції» №1/1998/904/1116 від 23.09.1998 року Суд вказує, що національний суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Так, у справі «Лабіта проти Італії» №26772/95 від 06.04.2000 року Суд також нагадує, що існування розумної підозри, що заарештована особа вчинила правопорушення, є умовою sine qua non (те, без чого неможливо) для тривалого тримання під вартою, але через деякий час ця умова перестає бути достатньою. У таких випадках Суд повинен встановити, чи інші підстави, наведені судовими органами, виправдовують подальше позбавлення свободи. У разі «відповідності» і «достатності» таких підстав Суд має також з'ясувати, чи компетентні національні органи виявили «особливу ретельність» у здійсненні провадження.
Зокрема, в справі «Білуха проти України» №33949/02 від 09.11.2006 Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна оцінюватись у світлі обставин справи та з огляду на наступні критерії: складність справи, поведінка підозрюваного та відповідних органів влади та ін. Також Суд зазначає, що тільки ті затримки, які сталися з вини держави (правоохоронних органів), можуть виправдати висновок стосовно недотримання вимоги «розумного строку» (п.п.61, 64).
Метою застосування запобіжного заходу є, відповідно до ч.1 ст.177 КПК України, в тому числі, забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам, в тому числі, переховуватися від органів досудового розслідування та (або) суду.
Згідно із ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Відповідно до п.5 ч.2 ст.183 КПК України - запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
ОСОБА_7 обвинувачується саме у вчиненні тяжкого злочину, а тому судом враховується тяжкість злочину, що інкримінується обвинуваченому та термін покарання, який може бути призначено останньому в разі доведення його вини, що може бути підставою для наявності у обвинуваченого наміру переховуватись від суду.
Суд вважає, що клопотання прокурора відповідає наведеним вище вимогам кримінального процесуального закону, крім цього, наявні ризики, передбачені ст.177 КПК України, а саме: можливість незаконного впливу на свідків, які не допитані судом на даній стадії судового провадження.
Крім цього, суд вважає обґрунтованим ризик, наведений прокурором - можливість переховуватись від суду.
Таким чином, суд дійшов висновку, що прокурором доведено необхідність застосування запропонованого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки застосування до обвинуваченого іншого більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить виконання ним покладеного на нього процесуального обов'язку по явці до суду, а тому клопотання прокурора підлягає до задоволення.
Згідно із положеннями ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Однак, ч.4 ст.183 КПК України встановлено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування, щодо злочину, який спричинив загибель людини.
Враховуючи наведене, судом не визначається в даному випадку розмір застави.
Суд враховує, що запобіжний захід обвинуваченому доцільно продовжити у виді тримання від вартою строком на 60 (шістдесят) днів, з метою забезпечення його належної поведінки під час розгляду справи, виконання ним процесуальних обов'язків, запобіганню уникненню правосуддя.
Керуючись ст.ст.24, 177, 178, 182, 183, 194, 314-316, 369 КПК України, суд,
Клопотання прокурора Подільської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.286-1 КК України, - задовольнити.
Продовжити відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор», без визначення розміру застави.
Строк дії ухвали становить 60 (шістдесят) днів, тобто до 06 червня 2025 року.
Ухвала може бути оскаржена протягом семи днів до Одеського апеляційного суду, а особам, які перебувають під вартою, - в той же строк з моменту вручення їм копії судового рішення.
Суддя ОСОБА_1