Справа №491/229/25
Провадження № 2-н/491/17/25
про відмову у видачі судового наказу
14 квітня 2025 року м.Ананьїв
Суддя Ананьївського районного суду Одеської області Желясков О.О., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія “Нафтогаз України» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожитий газ,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія “Нафтогаз України»» звернулось до Ананьївського районного суду Одеської області про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надання житлово-комунальних послуг, а саме за споживання природного газу в розмірі 8107 гривень 50 коп.
Відповідно до частин першої та другої статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до пунктів 4 та 5 частини другої статті 163 ЦПК України, у заяві повинно бути зазначено вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються та перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Відповідно до пунктів 3 та 4 частини третьої статті 163 ЦПК України, до заяви про видачу судового наказу додаються копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Відповідно до частини третьої статті 19 ЦПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 14 від 23 грудня 2011 року «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» (далі-Постанова) наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.
Відповідно до пункту 13 Постанови, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні, телекомунікаційні послуги, послуги телебачення та радіомовлення, судовий наказ може бути видано за наявності відповідних договорів про надання таких послуг, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне надання та отримання таких послуг. Крім того, заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність розрахунків, а також застосування тарифів на відповідні послуги.
Крім того, слід звернути увагу на пункт 9 Постанови, згідно якого наявність спору про право можна встановити, зокрема, відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують право вимоги.
Згідно пункту 1.3 розділу І Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2500, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 року за № 1386/27831, цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статтей 633, 634, 641, 642 ЦК України на невизначений строк у порядку, передбаченому Правилами постачання.
Фактом укладення цього договору є включення постачальником споживача до свого реєстру споживачів постачальника на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи на підставі заяви-приєднання, поданої Споживачем в установленому законодавством порядку.
Згідно абзацу третього пункту 1.4 розділу І Типового договору під заявою-приєднання розуміється письмова заява-приєднання до умов договору, складена споживачем відповідно до вимог договору за формою, наведеною в додатку до цього договору, що містить персоніфіковані дані щодо споживача та є невід'ємною частиною договору.
Як вбачається з матеріалів поданої заяви, заявником не додано договір про надання послуг з постачання природного газу, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія “Нафтогаз України»» та ОСОБА_1 , зокрема, заяви-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам згідно додатку до Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, таким чином суду не надано документів, які підтверджують договірні відносини між останніми, а, отже, і доказів, що у заявника виникло право вимоги до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ.
Таким чином, в матеріалах справи відсутні документи, що підтверджують беззаперечність наявного суб'єктивного права у заявника, а саме: відповідний договір про надання послуг з постачання природного газу, заяви-приєднання споживача до умов договору, або сплати рахунка оператора ГРМ, документально підтверджене споживання природного газу, що підтверджують фактичне надання та отримання цих послуг.
Наявність типового договору, незважаючи на відсутність підписаного договору про надання житлово-комунальних послуг, не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг, оскільки такий обов'язок прямо передбачений законом, але вказані обставини не дають суду підстав для видачі саме судового наказу про стягнення заборгованості.
Встановлено, що заявником при зверненні до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за спожитий газ порушені вимоги пунктів 3, 4 частини третьої статті 163 ЦПК України, оскільки заявником в обґрунтування вимог заяви не долучено будь-яких належних доказів, що підтверджують наявне у заявника суб'єктивне право на таку вимогу.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу.
Оскільки до наданого заявником типового договору постачання природного газу побутовим споживачамне додано заяву-приєднання, підписану боржником, або сплачений ним рахунок, або документально підтверджене споживання природного газу, тому у видачі судового наказу слід відмовити.
Відповідно до частини другої статті 165 ЦПК України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу.
Відповідно до частини другої статті 164 ЦПК України, у разі відмови у видачі судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
На підставі викладеного, керуючись статтями 163-165 ЦПК України, суддя
У видачі Товариству з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія “Нафтогаз України»» судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожитий газ відмовити.
Роз'яснити заявникові, що відмова у видачі судового наказу не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому розділом ІІ «Наказне провадження» ЦПК України, після усунення її недоліків, а також для звернення до суду в порядку позовного провадження (стаття 166 ЦПК України).
Ухвала суду згідно частини другої статті 261 ЦПК України набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена згідно пункту 1 частини першої статті 353 та частини першої статті 354 ЦПК України протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
У відповідності до підпункту 15.5 підпункту 15 пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, тобто в даному випадку через Ананьївський районний суд Одеської області. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Копію цієї ухвали вручити/надіслати заявникові в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.
У відповідності до положень частин четвертої та п'ятої статті 268 ЦПК України датою постановлення ухвали є 14 квітня 2025 року, тобто дата складення повного судового рішення.
Суддя Желясков О.О.
Ухвала суду набрала законної сили "_____"____________________20____року.
Оригінал ухвали суду знаходиться в матеріалах цивільної справи № 491/229/25 Ананьївського районного суду Одеської області.