Справа №491/244/25
Провадження № 2-н/491/25/25
Ананьївський районний суд Одеської області
14 квітня 2025 року м. Ананьїв
Суддя Ананьївського районного суду Одеської області Желясков О.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 , місце проживання якої зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 на її користь аліментів на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини від заробітку (доходу) щомісячно,
28 березня 2025 року до Ананьївського районного суду Одеської області звернулася ОСОБА_1 з заявою про видачу судового наказу з вимогою про стягнення з ОСОБА_2 на її користь аліментів на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини від заробітку (доходу) щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання заяви.
Заявниця зазначила, що перебуває у зареєстрованому шлюбі з боржником по справі, з яким мають двох спільних неповнолітніх дітей: доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Діти проживають разом з заявницею та знаходяться на її утриманні. Батько дітей (боржник) добровільно кошти на утримання дітей не надає, що зумовлює звернення до суду та є способом захисту прав неповнолітніх дітей на належне матеріальне забезпечення.
Суд приходить до висновку, що заява про видачу судового наказу підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитинивід 20 листопада 1989 року (ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року), яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Згідно зі статтею 18 Конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції про права дитини, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Загальні засади регулювання сімейних відносин визначено у статті 7 СК України, згідно з якою жінка та чоловік мають рівні права й обов'язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини непрацездатних членів сім'ї.
Саттею 51 Конституції України та статтею 180 СК України передбачено, що, батьки зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до частин першої та другої статті 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на об'єм їх прав та не звільняє від обов'язків відносно дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 150 СК України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Відповідно до частини третьої статті 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно з частиною другою статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до частини п'ятої статті 185 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Відповідно до статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Частиною першою статті 167 ЦПК України визначено, що суд розглядає заяву про видачу судового наказу протягом п'яти днів з дня її надходження, а якщо боржником у заяві про видачу судового наказу вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, - протягом п'яти днів з дня отримання судом у порядку, передбаченому частинами п'ятою, шостою статті 165 цього Кодексу, інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника. Розгляд проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника.
Під час розгляду вимог у порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті.
В прохальній частині заяви міститься вимога заявниці про звільнення її від сплати судового збору у відповідності до пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», як заявника у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.
З цього приводу суд зазначає наступне.
В преамбулі Закону України «Про судовий збір» визначено, що цей Закон визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Законом України «Про судовий збір» визначений перелік осіб, які безумовно звільнені від сплати судового збору у всіх інстанціях в силу закону, який наділяє їх певним статусом, або виходячи із чітко визначеного предмета спору. Цей перелік наведений у статті 5 зазначеного Закону та є вичерпним (позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 січня 2021 року в справі № 0940/2276/18).
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.
З огляду на викладене, заявниця звільнена від сплати судового збору в силу пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Враховуючи, що заява підлягає задоволенню, а заявниця в силу пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору за подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів, суд вважає за необхідне згідно статті 141 ЦПК України судові витрати у вигляді судового збору стягнути з боржника в дохід держави.
На підставі викладеного, керуючись статтями 141, 160-161, 164, 167 ЦПК України,
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець с. Гандрабури Ананьївського району Одеської області; паспорт громадянина України № НОМЕР_1 , виданий 11 жовтня 2024 року органом видачі 4810; місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; уродженка с. Вербове Ананьївського району Одеської області; паспорт громадянина України № НОМЕР_3 , виданий 06 вересня 2019 року органом видачі 5123; місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 , аліменти на утримання неповнолітніх дітей: доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 28 березня 2025 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття, а саме ОСОБА_3 - до 09 березня 2034 року (включно), надалі в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку до досягнення ОСОБА_4 повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_5 (включно).
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець с. Гандрабури Ананьївського району Одеської області; паспорт громадянина України № НОМЕР_1 , виданий 11 жовтня 2024 року органом видачі 4810; місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , на користь держави судовий збір у розмірі 302 (триста дві) гривні 80 коп.
Відповідно до частини першої статті 172 ЦПК України судовий наказ набирає законної сили у день його видачі - 14 квітня 2025 року.
Відповідно до частини першої статті 170 ЦПК України судовий наказ про стягнення аліментів оскарженню не підлягає.
Частиною сьомою статті 170 ЦПК України, передбачено, що у разі видачі судового наказу відповідно до пункту 4 частини першої статті 161 цього Кодексу боржник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів.
Згідно з частиною восьмою статті 170 ЦПК України, у разі видачі судового наказу відповідно до пунктів 4 і 5 частини першої статті 161 цього Кодексу, судовий наказ може бути переглянуто за нововиявленими обставинами у порядку, встановленому главою 3 розділу V цього Кодексу.
Відповідно до вимог статті 169 ЦПК України копію судового наказу одночасно з копією заяви стягувача і копіями доданих до неї документів надіслати боржникові рекомендованим листом із повідомленням про вручення.
Суддя Желясков О.О.
Судовий наказ набрав законної сили «____»________________ 20___ року
Строк пред'явлення наказу до виконання в частині стягнення аліментів до «____»________________20___ року
Строк пред'явлення наказу до виконання в частині стягнення судового збору до «____»________________20___ року
Судовий наказ виданий (надісланий) стягувачу «___»_______________20___року
СуддяЖелясков О.О.