“02» квітня 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_5
представника третьої особи,щодо майна якої
вирішується питання про арешт майна адвоката ОСОБА_6
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Новоодеського районного суду Миколаївської області від 28 лютого 2025 року про арешт майна.
Короткий зміст рішення слідчого судді.
Ухвалою слідчого судді Новоодеського районного суду Миколаївської області від 28 лютого 2025 року задоволено клопотання слідчого в кримінальному провадженні - слідчого групи слідчих відділу СУ ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_7 , погоджене прокурором в кримінальному провадженні - прокурором відділу Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_5 в кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12024150000000313 від 15.03.2024 про арешт майна. Накладено арешт на майно, яке вилучене в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме 728 купюр номіналом 100 доларів США, 2 купюри номіналом 50 доларів США, 1 купюра номіналом 5 доларів США, 2 купюри номіналом 1 долар США, 218 купюр номіналом 50 евро, 12 купюр номіналом 100 евро, 4 купюри номіналом 200 евро, 1 купюра номіналом 20 евро, 2 купюри номіналом 5 евро, 2 купюри номіналом 10 евро, 375 купюр номіналом 1000 грн, 150 купюр номіналом 500 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Захисник просить ухвалу слідчого судді скасувати і постановити нову ухвалу про відмову в задоволенні клопотання слідчого СУ ГУНП у Миколаївській області ОСОБА_7 про накладення арешту на майно вилучене в ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 , у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №120241500000000313.
Апелянт зазначив, що слідчий суддя порушив вимогу ч. 7 ст. 170 КПК України, оскільки на майно, вказане в клопотанні слідчого від 17.02.2025, на яке накладено арешт оскаржуваною ухвалою слідчого судді, раніше ухвалою того ж слідчого судді Новоодеського районного суду Миколаївської області ОСОБА_9 від 03.01.2025 арештоване.
Встановлені слідчим суддею обставини.
До Новоодеського районного суду Миколаївської області на розгляд слідчого судді надійшло клопотання слідчого групи слідчих відділу СУ ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_7 , погоджене прокурором відділу Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_5 , в кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12024150000000313 від 15.03.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.201-2 КК України про арешт майна, а саме на вилучене майно 23.11.2024 року в ході санкціонованого обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , що належать підозрюваному ОСОБА_8 , а саме: 1) 728 купюр номіналом 100 доларів США, 2) 2 купюри номіналом 50 доларів США, 3) 1 купюра номіналом 5 доларів США, 4) 2 купюри номіналом 1 долар США, 5) 218 купюр номіналом 50 євро, 6) 12 купюр номіналом 100 євро США, 7) 4 купюри номіналом 200 євро, 8) 1 купюра номіналом 20 євро, 9) 2 купюри номіналом 5 євро, 10) 2 купюри номіналом 10 євро, 11) 375 купюр номіналом 1000 грн, 12) 150 купюр номіналом 500 грн.
23.11.2024 на підставі ухвали Новоодеського районного суду Миколаївської області проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_8 . Під час проведення обшуку виявлено та вилучено вище зазначені грошові кошти.
24.11.2024 слідчим винесено постанову про визнання вилучених предметів та документів - речовими доказами, оскільки зазначені речі відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України - є матеріальним об'єктом, зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, містять відомості, які використовуються як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, набуті кримінально протравним шляхом.
Вилучені речі та документи, відповідно ч. 7 ст. 236 КПК України, вважаються тимчасово вилученим майном.
Відповідно до положень ст. 171 КПК України, у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, здійснюваного на підставі ухвали слідчого судді, слідчий не пізніше 48 годин після вилучення майна повинен подати клопотання про арешт такого майна.
25.11.2024 прокурор звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно (грошові кошти), яке було вилучено в ході проведення обшуку за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 .
03.01.2024 ухвалою слідчого судді Новоодеського районного суду Миколаївської області на вказане майно накладено арешт. Задовольняючи клопотання, слідчий суддя дійшов висновку, що зазначене майно (грошові кошти) необхідне для забезпечення його збереження як речового доказу, запобігання можливості приховування, знищення доказів злочинної діяльності, проведення огляду, призначення криміналістичних експертиз та має суттєве значення для розслідування кримінального провадження.
За висновком слідчого судді, вилучене у ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_8 майно (грошові кошти) є речовими доказами, оскільки майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України - є матеріальними об'єктами, які зберегли на собі його сліди та містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі є набутими кримінально протиправним шляхом.
Слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі зазначив, що 03.01.2025 ухвалою слідчого судді Новоодеського районного суду Миколаївської області накладений арешт на вищезазначене майно з метою забезпечення збереження речових доказів вже був накладений, а тому повторне накладення арешту з цією метою не може бути застосоване.
Відповідно до ч.ч.4-6 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.
У випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Як встановлено органом досудового розслідування майно, на яке слідчий просить накласти арешт, належить ОСОБА_8 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України.
Санкцією ч. 3 ст. 201-2 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до семи років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.
Задовольняючи клопотання слідчого про арешт майна, слідчий суддя дійшов висновку, що у даному випадку арешт на грошові кошти необхідно накласти з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
Також слідчий суддя зазначив, що відповідно до ст. 96-1, 96-2 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Слідчий суддя врахував, що вилучені у ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_8 кошти, згідно підозри набуті останнім внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Тому слідчий суддя дійшов висновку, що зазначені грошові кошти підлягають арешту з метою забезпечення спеціальної конфіскації.
Окрім того, слідчий суддя вказав, що слідчому судді не надано позову про відшкодування шкоди, а тому слідчим суддею не може бути визначена співмірність між завданою шкодою і заходом у вигляді арешту майна, та ця підстава для арешту майна не знайшла свого підтвердження в судовому засіданні.
Позиції учасників судового розгляду.
Захисник ОСОБА_6 підтримав апеляційну скаргу.
Прокурор вважав ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів встановив таке.
Положення закону, якими керувався слідчий суддя та суд апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Згідно п. 3 ч. 2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо особи.
Відповідно до ч. 5 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Арешт майна відноситься до заходів забезпечення кримінального провадження (ч. 2 ст. 131 КПК України), які, на підставі ч. 3 ст. 132 КПК України, не можуть бути застосовані, якщо слідчий, прокурор не доведе: що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Відповідно до ч.1 ст.237 КПК України з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів.
Пункт 1 ч.2 статті 167 КПК України передбачає, що тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей, якщо вони підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та або зберегли на собі його сліди.
Відповідно до ст. 96-1, 96-2 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Ці вимоги закону слідчим суддею при прийнятті рішення враховані в повній мірі.
Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали.
Є правильними висновки слідчого судді, що матеріалами клопотання підтверджується наявність підстав вважати, що було вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.201-2 КК України. Відомості за даним фактом внесені до ЄРДР за №12024150000000313 від 15.03.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.201-2 КК України.
23.11.2024 ОСОБА_8 затримано в порядку ст. 208 КПК України та повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201-2 КК України, а саме у продажі товарів (предметів) гуманітарної допомоги з метою отримання прибутку, вчиненому у значному розмірі, за попередньою змовою групою осіб, під час воєнного стану.
23.11.2024 на підставі ухвали Новоодеського районного суду Миколаївської області проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_8 . Під час проведення обшуку виявлено та вилучено: 728 купюр номіналом 100 доларів США, 2 купюри номіналом 50 доларів США, 1 купюра номіналом 5 доларів США, 2 купюри номіналом 1 долар США, 218 купюр номіналом 50 євро, 12 купюр номіналом номіналом 100 євро США, 4 купюри номіналом 200 євро, 1купюра номіналом 20 євро, 2 купюри номіналом 5 євро, 2 купюри номіналом 10 євро, 375 купюр номіналом 1000 гривень, 150 купюр номіналом 500 гривень.
25.11.2024 прокурор звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно, яке було вилучено в ході проведення обшуку за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_8 .
03.01.2024 ухвалою слідчого судді Новоодеського районного суду Миколаївської області на вказане майно накладено арешт, з метою забезпечення збереження речових доказів.
Майно, на яке накладено арешт, відповідає критеріям, зазначеним у п.1 ч.2 ст.167 КПК України, є речовим доказом у кримінальному провадженні згідно постанови слідчого про визнання речовими доказами від 24.11.2024.
У той же час, у ході досудового розслідування установлено, що зазначені грошові кошти належать підозрюваному ОСОБА_8 .
З моменту вилучення зазначених коштів жодна особа не зверталась до органу досудового розслідування чи суду про скасування арешту, накладеного на них, та їх повернення.
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді Новоодеського районного суду Миколаївської області від 28 лютого 2025 року задоволено клопотання слідчого в кримінальному провадженні - слідчого групи слідчих відділу СУ ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_7 , погоджене прокурором в кримінальному провадженні - прокурором відділу Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_5 в кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12024150000000313 від 15.03.2024 про арешт майна з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання та з метою забезпечення спеціальної конфіскації відповідно до ст. 96-1, 96-2 КК України.
Приймаючи рішення про накладення арешту на вказане майно, слідчий суддя достатньо мотивував рішення, врахувавши мету накладення арешту.
При розгляді клопотання слідчого, під час судового розгляду встановлено, що метою накладення арешту на майно зазначено: 1) забезпечення збереження речових доказів, 2) спеціальної конфіскації, 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Санкцією ч.3 ст. 201-2 КК України передбачено такий додатковий вид покарання як конфіскація майна. З огляду на викладене, належне підозрюваному майно підлягає арешту з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
Окрім того, у ході досудового розслідування встановлено підстави вважати, що вилучені у ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_8 кошти, набуті останнім внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Тому зазначені грошові кошти підлягають арешту з метою забезпечення спеціальної конфіскації відповідно до ст. 96-1, 96-2 КК України.
Щодо застосування арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів, то слідчий суддя встановив, що 03.01.2025 ухвалою слідчого судді Новоодеського районного суду Миколаївської області арешт на вище зазначене майно з метою забезпечення збереження речових доказів вже був накладений. Тому слідчий суддя дійшов правильного висновку, що повторне накладення арешту з цією метою не може бути застосоване.
Щодо арешту майна з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. Слідчому судді не надано позову про відшкодування шкоди, а тому є вмотивованим рішення слідчого судді про те, що клопотання в частині арешту майна з метою спеціальної конфіскації та конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, є обґрунтованим та підлягає задоволенню, в зв'язку з чим належить накласти арешт на вищезазначене майно.
Слідчий суддя зазначив, що нормами КПК України не заборонено накладення арешту на майно з різних підстав, а саме окремо з метою збереження речових доказів, спеціальної конфіскації та ін., а також і на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства (ч.7 ст.170 КПК України). Тому доводи аналогічні доводи захисника, висловлені в апеляційній скарзі, в цій частині не заслуговують на увагу.
Наразі, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права підозрюваного, і саме за таких умов може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий звернувся з клопотанням про накладення арешту на вказане майно.
Оскаржувана ухвала слідчого судді є законною, вмотивованою та обґрунтованою, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги, не вбачається.
Керуючись ст.ст. 407, 422, 424, 532 КПК України, суд, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Новоодеського районного суду Миколаївської області від 28 лютого 2025 року, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3