Справа №504/223/25
Провадження №2/504/1907/25
Комінтернівський районний суд Одеської області
10.04.2025с-ще Доброслав
Комінтернівський районний суд Одеської області у складі:
Головуючого судді - Барвенко В.К.,
секретаря - Ориник М.В., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 5, позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Доброславської селищної ради Одеського району Одеської області (67500, Одеська область Одеський район, смт. Доброслав, проспект Свободи, б.1, Код ЄДРПОУ: 04378652) про встановлення юридичного факту проживання однією сім'єю зі спадкодавцем, та про визнання права власності на земельну ділянку та на житлову квартиру, в порядку спадкування за законом, -
Короткий зміст позовних вимог:
Позивачка звернулась до суду із позовом до Доброславської селищної ради Одеського району Одеської області, яким просить:
Встановити юридичний факт проживання однією сім'єю не менше п'яти років до часу відкриття спадщини за законом, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме з 2012 року до дня смерті (відкриття спадщини) ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право приватної власності на житлову квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 42,7 кв.м., житловою площею 28,4 кв.м., в порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право приватної власності на земельну ділянку, цільове призначення «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва», площею 2,16 га, кадастровий номер 5122782200:01:002:0225, розташовану на території Доброславської територіальної громади (колишня Кіровська сільська рада) Одеського (колишнього Комінтернівського, Лиманського) району Одеської області, в порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На обгрунтування своїх доводів заявниця стверджує, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_2 .
Після її смерті відкрилась спадщина.
Заявниця стверджує, що вона проживала зі спадкодавицею однією сім'єю з 2012 року.
В теперішній час, окрім як в судовому порядку, вона не має можливості довести своє право на спадкування спадщини, яка залишилась після смерті ОСОБА_2 .
Відповідач не заперечував проти позову.
Позивач подав заяву про розгляд справи у свою відсутність, доводи позову підтримав повністю.
Представник відповідача сповіщений електронною поштою про дату, час та місце проведення підготовчого засідання, в судове засідання не з'явився, відзив на позов не надав.
Встановлені судом фактичні обставини:
Судом встановлено, що за життя ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право приватної власності № НОМЕР_2 , що видано 02.02.1998 року органом приватизації КСП «Кіровська птахофабрика» належала житлова квартира АДРЕСА_2 .
За життя ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ОД № 070865, який виданий 08.10.2003 року Комінтернівською районною державною адміністрацією Одеської області належала земельна ділянка, цільове призначення «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва», площею 2,16 га, кадастровий номер 5122782200:01:002:0225, розташована на території Доброславської територіальної громади (колишня Кіровська сільська рада) Одеського (колишнього Комінтернівського, Лиманського) району Одеської області.
Син ОСОБА_4 - ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Спадщину після його смерті прийняла ОСОБА_4 , оскільки на день смерті сина вони проживали разом.
Інші спадкоємці до майна ОСОБА_3 на час розгляду справи судом не встановлені.
Допитані в судовому засіданні свідки - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , які приведені судом до присяги, показали, що дійсно приблизно з початку 2012 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 сильно зблизились, оскільки у останньої не було взагалі інших родичів, син помер.
Позиція суду та релевантні джерела права:
У статті 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав і обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов'язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України).
Згідно з частиною другою статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою.
У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (ст. 1264 ЦК України).
За змістом норми статті 1268 ЦК України порядок прийняття спадщини встановлюється залежно від того чи проживав постійно спадкоємець разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Із здобуттям незалежності Україна проголосила всебічне забезпечення прав і свобод людини найвищою соціальною цінністю, що закріплено в Конституції.
Реальне втілення норм Основного Закону в життя активно включило суспільство в процес міжнародного співробітництва у сфері забезпечення прав людини.
Актом міжнародного визначення України як демократичної правової держави стало прийняття її 09 листопада 1995 року до країн Членів Ради Європи та ратифікація Верховною Радою України Європейської Конвенції про захист прав і основних свобод людини (далі Конвенція) та протоколів до неї.
У відповідності до ст. 8 Конвенції «кожен має право на повагу до свого особистого і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції».
Згідно ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди України при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї, а також практику Європейського суду -як джерело права.
Європейський Суд з прав людини визначив термін "сімейне життя" в статті 8 Конвенції як такий, що охоплює "щонайменше зв'язки між близькими родичами, наприклад, між дідусями, бабусями та онуками; такі родичі можуть відігравати у сімейному житті важливу роль" (справа Маркс проти Бельгії).
Хоч органи Конвенції і дозволяють приватним особам посилатися на кровні зв'язки як на відправний пункт підтвердження існування сімейних зв'язків, вони не визнають його визначальним, тому що слід враховувати також такі фактори, як фінансова та психологічна залежність сторін, які посилаються на це право.
Найбільш переконливим доказом існування "сімейного життя" є факт "сімейного проживання осіб", які посилались на це право.
Але Суд підкреслив, що "це не означає, що будь-який намір жити сімейним життям підпадає під юрисдикцію статті 8" (справа Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі проти Сполученого Королівства (1985)).
Таким чином, аналіз Європейської судової практики щодо захисту права людини на сімейне життя, дозволяє суду прийти до висновку, що термін «сімейного проживання осіб» не охоплюється лише поняттям кровної спорідненості та родинних стосунків, а має оцінюватись судом з урахуванням фінансової та психологічної залежності сторін.
Сім'я виконує важливу функцію фізичного і духовного відтворення людства, тому в ній зосереджені не тільки особисті інтереси чоловіка і дружини, батьків і дітей, а й інтереси суспільства в цілому.
Значну частину свого життя людина перебуває у колі сім'ї. Тому моральний клімат і характер сімейних відносин мають велике значення для формування світогляду членів суспільства.
У відповідності до ч. 2, 4 ст. 3 Сімейного Кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом, і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Суд дійшов висновку, що проживання двох жінок однією сім'єю охоплюється визначенням Європейського тлумачення «право на сімейне життя», та не суперечить моральним засадам суспільства, в зв'язку із чим суд знаходить вимоги заявника обгрунтованими, законними, у зв'язку із чим ці вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Крім показів свідків факт проживання заявниці зі спадкодавицею, піклування одне за одним, ведення спільного господарства, підтверджується довідкою Трояндівського старостинського округу від 18.11.2024 року № 244, довідкою від 09.10.2024 року № 201, від 02.12.2024 року № 254
Тому суд вважає доведеним юридичний факт проживання однією сім'єю не менше п'яти років до часу відкриття спадщини за законом, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме з 2012 року до дня смерті (відкриття спадщини) ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.
Відповідно до ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Виходячи зі змісту положень ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК Україниспадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК України).
Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).
Системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.
Відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.
У спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном з використанням способів, визначених главою 29 ЦК України.
Відповідно до пункту "г" ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.
Захист прав на земельні ділянки здійснюється, в тому числі шляхом визнання права, як передбачено п. 1 ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України.
Відповідно до ст. 125 Земельного Кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.
Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю; укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку Державного акту на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку.
Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано, право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно не переходить до спадкоємців в порядку спадкування, за винятком випадків, на які поширюється дія п. 1 Розділу "Перехідні положення Земельного кодексу України".
Разом із тим, відповідно до п. 1 Розділу "Перехідні положення Земельного кодексу України" рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняття органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету КМУ від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок" є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.
Отже, якщо видача державного акта про право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органом місцевого самоврядування відповідно до Декрету КМУ від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок", до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку.
Зазначений порядок встановлений законодавцем в разі набуття права власності на земельні ділянки шляхом їх приватизації громадянами (ч. 3 ст. 116 ЗК України).
Якщо спадкоємець не набув права власності на земельну ділянку згідно ст. 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування про завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім'я спадкоємця.
Враховуючи вищенаведені положення законодавства, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 , у встановленому законом порядку, на підставі розпорядження Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області від 14.03.2003 року № 146, яким затверджено проєкт землеустрою та передано у власність земельні ділянки (заявниці та іншим), набула право на земельну ділянку площею 2,16 га, цільове призначення «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» кадастровий номер 5122782200:01:002:0225, розташована на території Доброславської територіальної громади (колишня Кіровська сільська рада) Одеського (колишнього Комінтернівського, Лиманського) району Одеської області.
В теперішній час відсутня державна реєстрація права власності ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку в розумінні Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (електронна реєстрація).
Суд висновує, що не оформлення (не реєстрація) та/чи не отримання за життя спадкодавцем державного акту на право власності на земельну ділянку, не є правовою підставою для ствердження про не набуття особою права власності, оскільки право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 Земельного кодексу України) відповідно до вимог визначених ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Водночас набуття права власності відбувається одночасно із прийняттям відповідним правомочним суб'єктом розпорядження землями державної та/чи колективної власності рішення про передачу земельної ділянку у власність громадянину.
Тому право власності ОСОБА_2 оформлено (зареєстровано) та визнано державою у відповідності до законодавства, яке було чинним на час реєстрації такого права компетентним органом.
Отже в цій частині вимоги позову повністю обгрунтовані і підлягають задоволенню.
Щодо житлової квартири:
Реєстрація права власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 здійснена Комінтернівським районним БТІ 20.02.1998 року, реєстрова книга 25к, сторінка 233.
Відповідно до правил державної реєстрації об'єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, які затверджені наказом державного комітету по житлово- комунального господарства від 13.12.1995 року № 56, підставою для проведення державної реєстрації прав власності були свідоцтва про право власності, які видані органом приватизації.
Державну реєстрацію здійснювали державні підприємства - бюро технічної інвентаризації місцевих органів державної виконавчої влади.
Процедура реєстрації передбачала здійснення відповідальним працівником бюро технічної інвентаризації відповідного запису в реєстрову книгу.
Оскільки вказана процедура була дотримана, суд вважає, що право власності спадкодавеці на вказану квартиру було оформлено у відповідності до законодавства, яке було чинним на час реєстрації такого права.
Оскільки ОСОБА_2 проживала зі своїм сином ОСОБА_3 , який помер у 2008 році, то в силу закону вона є такою, що фактично прийняла спадщину після смерті сина.
Однак за життя ОСОБА_2 не оформила у встановленому законом порядку свого права на спадщину, що залишилась після смерті сина.
Оскільки спадкоємець не має можливості у нотаріальному порядку оформити своє право на спадщину, то тільки в судовому порядку він має можливість захистити своє право.
Суд знаходить вимоги позову і в частині житлової квартири обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1216, 1217, 1218 ЦК України, ст.ст. 258-260, 353 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Доброславської селищної ради Одеського району Одеської області (67500, Одеська область Одеський район, смт. Доброслав, проспект Свободи, б.1, Код ЄДРПОУ: 04378652) про встановлення юридичного факту проживання однією сім'єю зі спадкодавцем, та про визнання права власності на земельну ділянку та на житлову квартиру, в порядку спадкування за законом, - задовольнити.
Встановити юридичний факт проживання однією сім'єю не менше п'яти років до часу відкриття спадщини за законом, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме з 2012 року до дня смерті (відкриття спадщини) ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право приватної власності на житлову квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 42,7 кв.м., житловою площею 28,4 кв.м., в порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право приватної власності на земельну ділянку, цільове призначення «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва», площею 2,16 га, кадастровий номер 5122782200:01:002:0225, розташовану на території Доброславської територіальної громади (колишня Кіровська сільська рада) Одеського (колишнього Комінтернівського, Лиманського) району Одеської області, в порядку спадкування за Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя В. К. Барвенко