Іменем України
12 березня 2025 року м. Кропивницький
справа № 393/300/24
провадження № 22-ц/4809/358/25
Кропивницький апеляційний суд у складі:
головуючого судді - Письменного О.А.,
суддів -ДуковськогоО.Л., ДьомичЛ.М.,
при секретарі -Федоренко Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , на рішення Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 13 листопада 2024 року (суддя ПодліпенецьЄ.О.) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - орган опіки та піклування Новгородківської селищної ради Кіровоградської області про позбавлення батьківських прав,-
У червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 12.05.2015 до 26.05.2021 він перебував у шлюбі з ОСОБА_3 . Від шлюбу у них є спільна неповнолітня дитина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Син проживає з ним, відповідач не цікавиться життям сина, не бере участі у його вихованні, у забезпеченні його розвитку та матеріальному забезпеченні дитини.
Зазначив, що відповідач ніяким чином не піклується про дитину, не проявляє заінтересованості у його подальшій долі, не цікавиться станом здоров'я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, його вихованням, підготовкою до самостійного життя. Зазначені факти, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини матір'ю, свідомого нехтування нею своїми обов'язками, що підтверджує відсутність серйозного ставлення відповідачки до своїх батьківських обов'язків.
Вказав, що був вимушений звернутися до органу опіки та піклування для вирішення питання про встановлення фактів невиконання відповідачем своїх батьківських обов'язків. Відповідно до висновку органу опіки та піклування Новгородківської селищної ради вих. №03-27/810/1 від 25.04.2024 встановлено, що відповідач ОСОБА_3 ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків та доцільно позбавити її батьківських прав.
Просив позбавити ОСОБА_3 батьківських прав щодо неповнолітньої дитини, сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 13 листопада 2024 року відмовлено у задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог орган опіки та піклування Новгородківської селищної ради Кіровоградської області про позбавлення батьківських прав.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві, а також на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
Відзивів на апеляційну скаргу не надходило, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що згідно копії свідоцтва про народження виданого повторно серії НОМЕР_1 виданого 18.02.2021 Новгородківським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 та його батьками зазначені: мати - ОСОБА_3 , батько - ОСОБА_1 (а.с. 9).
Згідно Витягу з реєстру територіальної громади, відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 16).
Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання особи за відомостями Новгородківської селищної ради, малолітня дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 13).
Рішенням виконавчого комітету Новгородківської селищної ради № 3 від 20.05.2021 комісією з питань захисту прав дитини було визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 14).
Згідно характеристики виданої Ліцеєм Новгородківської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , учня 1-Б класу, в переважній більшості батько приділяє увагу вихованню ОСОБА_5 . Систематично відвідує заклад, цікавиться успішністю та життям дитини в класі. До уваги бере всі зауваження класного керівника (а.с. 12).
З висновку органу опіки та піклування Новгородківської селищної ради від 25.04.2024 № 03-27/810/1 вбачається доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_3 щодо її малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 10-11).
Малолітня дитина ОСОБА_4 , опитана у судовому засіданні судом першої інстанції пояснив, що проживає разом з батьком та бабусею в смт Новгородка Кіровоградської області. З матір'ю не спілкується. Бачив її 1 вересня, на святі першого дзвоника у школі. Хоче більше жити з батьком і бабусею, бо їх дужче любить. Мати ОСОБА_6 та не пускає його гуляти, а батько пускає гуляти.
Встановивши дані обставини справи, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, з тих підстав, що в матеріалах справи відсутні беззаперечні докази свідомого нехтування ОСОБА_3 своїх обов'язків матері, які б свідчили про її умисне ухилення від виховання дитини.
Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду з огляду на таке.
З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає в повній мірі.
Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї (частина восьма статті 7 СК України).
Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев'ята статті 7 СК України).
Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов'язку може бути підставою для застосування наслідків, встановлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін (частина четверта статті 15 СК України).
Учасники сімейних правовідносин можуть мати особисті та майнові суб'єктивні сімейні обов'язки. Свої обов'язки учасники сімейних відносин здійснюють різними способами: здійснення активних дій; утримання від здійснення активних дій. Якщо невиконання особистих обов'язків учасників сімейних відносин у випадках, передбачених в законі, може припинятися або не зумовлювати відповідних наслідків, то невиконання сімейного обов'язку майнового характеру не допускається. Оскільки на відміну від особистих, майнові обов'язки можуть виконуватися незалежно від самого носія такого обов'язку за допомогою інших суб'єктів.
Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов'язку може бути підставою для застосування відповідних правових наслідків, що можуть визначатися в: нормах СК України; домовленості (договорі) сторін. Наслідки невиконання або ухилення від виконання сімейного обов'язку можуть мати: особистий характер, коли негативний вплив відбувається на особисту сферу зобов'язаної особи; майновий характер, якщо такий вплив здійснюється на майнову сферу зобов'язаної особи.
Суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін. Способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є: припинення правовідношення, а також його анулювання (частина друга статті 18 СК України).
Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини (стаття 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року).
Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
Приписи СК України та інших законодавчих актів не містять заборони позбавлення батьківських прав стосовно сина/дочки після досягнення ними повноліття (постанова Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2024 року у справі № 185/9339/21 (провадження № 61-8918сво23)).
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.
Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини (пункти 1-6 частини першої статті 164 СК України). Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2019 року в справі № 631/2406/15-ц (провадження № 61-36905св18) зазначено, що: «тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Матеріалами справи підтверджується, що згідно копії свідоцтва про народження виданого повторно серії НОМЕР_1 виданого 18.02.2021 Новгородківським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 та його батьками зазначені: мати - ОСОБА_3 , батько - ОСОБА_1 (а.с. 9).
Згідно Витягу з реєстру територіальної громади, відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 16).
Відповідно довідки про реєстрацію місця проживання особи за відомостями Новгородківської селищної ради, малолітня дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 13).
За змістом Рішення виконавчого комітету Новгородківської селищної ради № 3 від 20.05.2021 комісією з питань захисту прав дитини було визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 14).
Згідно характеристики виданої Ліцеєм Новгородківської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , учня 1-Б класу, в переважній більшості батько приділяє увагу вихованню ОСОБА_5 . Систематично відвідує заклад, цікавиться успішністю та життям дитини в класі. До уваги бере всі зауваження класного керівника (а.с. 12).
З висновку органу опіки та піклування Новгородківської селищної ради від 25.04.2024 № 03-27/810/1 вбачається доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_3 щодо її малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 10-11).
Разом з тим, даний висновок ґрунтується лише на тому, що мати приділяє мало уваги дитині, час від часу вживає спиртні напої, та не заперечує проти позбавлення її батьківських прав.
Аналізуючи докази, які містяться в матеріалах справи, та встановлені судом обставини, колегія суддів дійшла висновку про недостатність доказів та мотивів, які б свідчили про наявність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав щодо неповнолітньої дитини.
Надані позивачем докази тільки підтверджують характер та спосіб його участі у вихованні дитини, проте, не доводять факт злісного нехтування ОСОБА_3 своїми батьківськими обов'язками щодо неповнолітнього сина, тобто, що вона систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов'язки.
Наданий позивачем висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер, належно не обґрунтований, зроблений без наведення достатніх доказів, які б підтверджували ухилення відповідача від здійснення батьківських обов'язків, не містить даних, які об'єктивно характеризують відповідача як особу, яка не здійснює своїх батьківських обов'язків, а тому не є правовою підставою для застосування крайнього заходу - позбавлення батьківських прав.
Позбавлення відповідача батьківських прав відносно дитини, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересівта інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведено.
Колегія суддів враховує, що ОСОБА_3 за встановлених обставин справи не є тією особою, поведінка чи дії якої можуть свідчити про негативний вплив на дитину, а тому розрив із нею сімейних відносин не відповідає інтересам дитини.
Поведінку відповідача не можна визнати достатньою для висновку про належне виконання батьківських обов'язків щодо виховання, піклування, утримання і розвитку малолітнього сина ОСОБА_4 ..
При цьому, незацікавленість матері у шкільному житті дитини, її необізнаність про стан здоров'я дитини не може бути підставою для позбавлення відповідачки батьківських прав, а свідчить про відсутність емоційного зв'язку між ними, що може бути результатом відсутності сталого спілкування чи різних світоглядів.
Разом з тим, позивачем не доведено, яка реальна мета має бути досягнута шляхом позбавлення відповідача батьківських прав, як це змінить існуючу ситуацію на кращу і сприятиме захисту інтересів дитини, а сама по собі відсутність спілкування матері та сина не є підставою для позбавлення відповідача батьківських прав.
З огляду на необхідність забезпечення якнайкращих інтересів дитини, зокрема в частині його права на спілкування з матір'ю та збереження зв'язків із нею, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для застосування до відповідача такого крайнього (виняткового) заходу впливу, як позбавлення батьківських прав (прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті кровної спорідненості з нею.
Розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», пункт 49), проте, наявності таких обставин у цій справі не доведено.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18, від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18, від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17, від 02 жовтня 2019 року у справі № 461/7387/16-ц, від 08 травня 2019 року у справі № 409/1865/17-ц та від 10 листопада 2023 року у справі № 401/1944/22). Судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною.
При цьому, визнання відповідачем позову про позбавлення її батьківських прав, не може бути єдиною підставою для задоволення позову, оскільки відмова батьків від дитини суперечить моральним засадам суспільства та не відповідає інтересам дитини, та в цьому випадку порушує права та інтереси малолітньої дитини.
Також, надані позивачем характеристика зі шкільного закладу та рішення комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Новгородківської селищної ради щодо визначення місця проживання дитини - жодним чином не свідчать про невиконання відповідачем батьківських обов'язків, а лише стверджують виконання їх позивачем, як батьком дитини.
Показання допитаних в судовому засіданні свідків суд правильно оцінив критично, оскільки у них не було надано негативної характеристики відповідача, не вказано конкретні обставини чи події, які б стверджували про систематичне ухилення матір'ю від виконання батьківських обов'язків. Між тим, обоє свідків перебувають у родинних відносинах з позивачем та можуть бути зацікавленими в результатах розгляду справи.
Водночас, висновок органу опіки та піклування Новгородківської селищної ради від 25.04.2024 року № 03-27/810/1,відповідно до якого доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_3 щодо її малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно вимог ст. 19 СК України, для суду не є обов'язковим і повинен оцінюватись судом нарівні з іншими доказами у справі в їх сукупності.
За таких обставин, ухвалюючи рішення про відмову у позбавленні відповідача батьківських прав, суд першої інстанції правильно врахував, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведено.
При цьому, належних та допустимих доказів ухилення ОСОБА_3 від виконання своїх батьківських обов'язків, які б були законною підставою для позбавлення її батьківських прав відносно неповнолітнього сина, позивачем не надано.
З урахуванням наведеного, висновок суду першої інстанції про те, що зазначені позивачем обставини не свідчать про умисне ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків та не є підставою для позбавлення її батьківських обов'язків відносно неповнолітнього сина є правильним.
Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
Рішення Новгородківського районного суду Кіровоградської області від 13 листопада 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 10.04.2025.
Судді:
О.А.Письменний О.Л. Дуковський Л.М. Дьомич