Справа № 755/18191/20
Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/5456/2024
19 липня 2024 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Рейнарт І.М.
суддів Кирилюк Г.М., Ящук Т.І.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 25 квітня 2022 року (суддя Гаврилова О.В.) у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
у жовтні 2020 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 10 022грн 25 коп. за кредитним договором від 24 травня 2019 року та судових витрат.
Мотивуючи позовні вимоги, позивач посилався на те, що відповідач звернувся Банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим 24 травня 2019 року підписав заяву б/н, чим підтвердив свою згоду, що підписана ним заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг.
Позивач стверджував, що свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, відкрив кредитний рахунок, встановив початковий кредитний ліміт, який в подальшому збільшився до 4 000грн, видав відповідачу кредитну картку та надав можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором, та в межах встановленого кредитного ліміту, проте відповідач порушив зобов'язання за кредитним договором, не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості, у зв'язку із чим виникла заборгованість, яка станом на 18 жовтня 2020 року становить 10 022грн 25 коп. та складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 7086грн 69 коп., в тому числі 20грн заборгованості за поточним тілом кредиту, та заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 2 174грн 74 коп., заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України в розмірі 760грн 82 коп.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 25 квітня 2022 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» суму заборгованості за кредитним договором № б/н від 24 травня 2019 року в розмірі 7086грн 69 коп. та судовий збір у розмірі 2102грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В поданій апеляційній скарзі АТ «КБ «Приватбанк», від імені якого діє представник Влсенко А.О., просить рішення суду в частині відмови у стягненні заборгованості за
простроченими відсотками та відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути з відповідача судові витрати.
Представник позивача посилається на те, що між сторонами укладено кредитний договір, який відповідачем не спростовано, відповідач належним чином був ознайомлений з умовами кредитування. 24 травня 2019 року відповідачем підписано паспорт споживчого кредиту, в якому зазначено, що відповідач підтверджує отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, виходячи із обраних ним умов кредитування. Крім того, у вказаному паспорті зазначено: - процентна ставка: у пільговий період 0,00001% річних, поза межами пільгового періоду 42% річних для картки «Універсальна Голд» та 43,2% річних для картки «Універсальна»; - відсоткова ставка, яка застосовується при невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту 84 % річник для картки «Універсальна Голд» та 86,4% річних для картки «Універсальна» - штраф за прострочення платежів більш ніж на 30 днів 500 грн. +5% від суми заборгованості за кредитним лімітом з урахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій та інше.
Представник позивача вважає, що сторони при укладенні кредитного договору належним чином узгодили істотні умови кредитного договору, у тому числі і розмір відсоткової ставки за користування кредитом.
Представник позивача стверджує, що підписання відповідачем паспорту споживчого кредиту, що містить умови кредитування, є належним доказом ознайомлення із умовами кредитування, що підтверджено постановами Верховного Суду від 17.11.2021 року по справі №709/86/21, від 02.12.2020 року по справі №284/157/20-ц.
Також представник позивача посилається на те, паспортом кредиту передбачено сплату відповідачем щомісяця до 25 числа поточного місяця 5% від розміру заборгованості на кінець попереднього місяця, але не менше 100грн. Останній раз відповідач вносив платіж 28 травня 2019 року. Заборгованість за відсотками по ст.625 ЦК України почала нараховуватися з 01.02.2020 року, тобто після спливу 180 днів з моменту прострочки, тому суд першої інстанції, на його думку, дійшов помилкового висновку про незастосування до спірних правовідносин ст.625 ЦК України.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Відповідно до положень частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 24 травня 2019 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, в якій зазначено, що підписанням цієї анкети-заяви він згідно ст. 634 ЦК України у повному обсязі приєднується до Умов та правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», які розміщенні на офіційному сайті банку в Інтернеті за адресою www.privatbank.ua, і які разом з пам'яткою клієнта та тарифами складають договір банківського обслуговування, примірник якого він отримав шляхом самостійного роздрукування.
У вищезазначеній анкеті-заяві містяться персональні дані відповідача,
контактна інформація, сімейний і майновий стан, дата та підпис.
Крім того, 24 травня 2019 року ОСОБА_1 підписав інформацію про основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, які позивач назвав у додатку до позовної заяви, як паспорт споживчого кредиту. У вказаному паспорті зазначено: процентна ставка: у пільговий період 0,00001% річних, поза межами пільгового періоду 42% річних для картки «Універсальна Голд» та 43,2% річних для картки «Універсальна»; процентна ставка: при користуванні лімітом за межами пільгового періоду та при погашенні мінімальними щомісячними платежами 52,84% та 53,36%; процентна ставка: при невиконанні зобов'язань щодо повернення кредиту 84% для картки «Універсальна Голд» та 86,4% для картки «Універсальна».
З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 18 жовтня 2020 року заборгованість відповідача становить 10 022грн 25 коп. та складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 7086грн 69 коп., в тому числі 20грн заборгованості за поточним тілом кредиту, та заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 2 174грн 74 коп., заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, в розмірі 760грн 82 коп.
Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» суми заборгованості за кредитним договором № б/н від 24 травня 2019 року в розмірі 7086грн 69 коп. та судового збору у розмірі 2102грн не оскаржується, тому відповідно до положень частини 1 статті 367 ЦПК України не є предметом апеляційного перегляду.
Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом та відсотками, нарахована у порядку ст. 625 ЦК України, суд першої інстанції розцінив паспорт споживчого кредитування як пропозицію укласти договір споживчого кредитування, що містить узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовану загальну вартість кредиту та передує укладенню основного кредитного договору з позичальником і сам по собі не може вважатися умовами кредитного договору чи його частиною до укладення основного договору про споживчий кредит, якого між сторонами укладено не було.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно з частиною четвертою статті 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Частиною першою статті 207 ЦК України (редакція якої діяла на момент укладення договору) передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник
зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною першою статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Аналіз вказаних норм свідчить, що істотними умовами кредитного договору є розмір кредиту, порядок його повернення, розмір та порядок сплати процентів за користування кредитом.
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «КБ «Приватбанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У підтвердження своїх позовних вимог позивач надав суду першої інстанції копію анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «КБ «Приватбанк» від 24 травня 2019 року, яка підписана ОСОБА_1 , довідку про видану ОСОБА_1 кредитну картку терміном дії з 24 травня 2019 року по лютий 2023 року, довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки за період з 24 травня 2019 року по 19 грудня 2019 року, розрахунок заборгованості за період з 24 травня 2019 року по 18 жовтня 2020 року, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт
«Універсальна», Умови та правила надання банківських послуг, паспорт споживчого кредиту, виписку з карткового рахунку станом на 21 жовтня 2020 року.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути заборгованість за простроченими відсотками у розмірі 2 174грн 74 коп., заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, в розмірі 760грн 82 коп. станом на 18 жовтня 2020 року.
Однак, у анкеті-заяві позичальника від 24 травня 2019 року, яка підписана ОСОБА_1 , не зазначений розмір процентів, які погодили сторони кредитного договору, як плату за користування кредитними коштами.
Надані суду Тарифи не містять підпису ОСОБА_1 , а також дати їх прийняття.
Отже, сама по собі підписана анкета-заява про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, без надання належних та допустимих доказів, що підтверджують укладення договору, не може бути підставою для стягнення процентів за користування кредитними коштами, оскільки така анкета-заява не може розцінюватись як стандартна (типова) форма кредитного договору.
Матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови та правила надання банківських послуг розумів відповідач, ознайомився і погодився з ним, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Колегія суддів вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до правовідносин сторін правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ «КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов та Тарифи у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Тарифи та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Такі висновки відповідають правовій позиції, зазначеній у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 342/180/17 від 3 липня 2019 року.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що відсутні підстави вважати, що сторони погодили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а тому відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 2 174грн 74 коп., заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, в розмірі 760грн 82 коп.
Доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості відмови в задоволенні позову в частині стягнення процентів з огляду на те, що до матеріалів справи надано не тільки Тарифи із сайту Банку, а й паспорт споживчого кредиту, в якому чітко зазначені всі
оговорені умови кредитування, строки, процентна ставка тощо, колегія суддів вважає безпідставними, виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення.
До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до Закону України «Про споживче кредитування», у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті (частина друга статті 9 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Примірник укладеного в електронному вигляді договору про споживчий кредит та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит. Обов'язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця (стаття 13 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Тлумачення вказаних норм свідчить, що: під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація; правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами: першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін; зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів, (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину; потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в
паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
До таких висновків дійшов Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20, при цьому відступив від висновку Верховного Суду про те, що паспорт споживчого кредиту є невід'ємною складовою частини спірного кредитного договору з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування, яка підтверджена його підписом, який викладений у постановах Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 750/6058/17-ц, від 23 грудня 2019 року у справі № 572/1169/17, від 12 лютого 2020 року у справі № 382/327/18-ц, від 26 лютого 2020 року у справі № 355/1091/17.
Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин ст. 625 ЦК України, так як анкета-заява від 24 травня 2019 року не містить строку повернення кредиту, умов виникнення прострочки, тому неможливо встановити, з якого часу виникло прострочення кредиту та здійснити перевірку розрахунку позивача.
Отже, рішення суду першої інстанції в частині відмови позивачу у стягненні з відповідача заборгованості по відсоткам за користування кредитом ухвалено відповідно до вимог матеріального та процесуального законодавства і підстав для його скасування за наведених в апеляційній скарзі доводів не вбачається.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи,оцінив надані докази, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення спору, тому підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не встановлено.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення, рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 25 квітня 2022 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, зазначених у п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач І.М. Рейнарт
Судді Г.М. Кирилюк
Т.І. Ящук