Справа №:755/447/24
Провадження №: 2/755/554/25
про закриття провадження у справі
"01" квітня 2025 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: Катющенко В.П.
при секретарі: Онопрійчук Д.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, заяву представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридичний провайдер» - Гаврищук Наталії Євгеніївни про закриття провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридичний провайдер» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: приватний нотаріус Шустенко Л.С., про визнання правочину недійсним, -
У провадженні Дніпровського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридичний провайдер» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: приватний нотаріус Шустенко Л.С., про визнання правочину недійсним.
07.03.2025 до суду надійшла заява представника позивача ТОВ «Юридичний провайдер» - Гаврищук Н.Є. про закриття провадження у справі, яка обґрунтована тим, що звернення позивача з вказаним позовом обумовлено наявністю у оспорюваного правочину ознак фраудаторного правочину, зокрема через його вчинення з метою уникнення відповідачем-1 та відповідачем-2 виконання зобов'язань перед позивачем, що виникли на підставі постанови Київського апеляційного суду від 24.04.2024 у справі 756/8788/24, в сумі 432 429,75 грн. 02.12.2024 у Єдиному державному реєстрі судових рішень оприлюднено постанову Верховного Суду у справі №756/8788/22, якою залишено без задоволення касаційну скаргу позивача на постанову Київського апеляційного суду від 24.04.2024 у справі та залишено вказану постанову без змін. У зв'язку з завершенням розгляду справи Верховним Судом матеріали справи №756/8788/22 повернуто Оболонському районному суду м. Києва, внаслідок чого у позивача з'явилась можливість отримати виконавчі листи та звернутись до виконавчої служби з метою примусового виконання рішення суду. 15.01.2025 позивачем отримано виконавчі листи та 16.01.2025 направлено їх на примусове виконання. У ході примусового виконання постанови Київського апеляційного суду від 24.04.2024 у справі 756/8788/24 з відповідача-1 та відповідача-2 в примусовому порядку стягнуто кошти в сумі 176 099,82 грн. Крім цього, ОСОБА_1 10.02.2025 в добровільному порядку сплачено залишок суми боргу та витрати виконавчого провадження в загальній сумі 304063,38 грн. на рахунок приватного виконавця. Станом на дату звернення до суду з цією заявою виконавчі провадження з примусового виконання постанови Київського апеляційного суду від 24.04.2024 у справі 756/8788/24 завершені, зобов'язання відповідача-1 та відповідача-2 перед позивачем виконані в повному обсязі.
Зважаючи на викладене вище, керуючись статтею 206 ЦПК України, позивач відмовляється від позову, що розглядається у справі №755/447/24, у зв'язку з припиненням грошових зобов'язань відповідача-1 та відповідача-2, що виникли на підставі постанови Київського апеляційного суду від 24.04.2024 у справі 756/8788/24, а відповідно, і припиненням існування підстав, з яких позивач змушений був звернутися до суду з вимогами щодо захисту свого порушеного права. Відповідно до ч. 2 ст. 142 ЦПК України, у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача. Зважаючи на викладене, оскільки відмова позивача від позову обумовлена фактом задоволення відповідачем-1 та відповідачем-2 вимог позивача, а відповідно відновленням порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, після пред'явлення позову у справі №755/447/24, керуючись ст. 49, 142 ЦПК України, просить: 1. прийняти відмову позивача від позову та закрити провадження у справі №755/447/24; 2. стягнути судові витрати, понесені позивачем у справі, з відповідачів.
В судове засідання сторони не з'явились.
Представник позивача ТОВ «Юридичний провайдер» - Гаврищук Н.Є. подала до суду клопотання у якому просила суд: 1. розглянути заяву позивача про відмову від позову у справі №755/447/24 без участі представника ТОВ «Юридичний провайдер», заяву позивача про відмову від позову підтримує в повному обсязі; 2. при вирішенні питання про розподіл судових витрат врахувати факт того, що відмова позивача від позову обумовлена фактом задоволення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вимог ТОВ «Юридичний провайдер» після пред'явлення позову у справі №755/447/24, а також те, що ОСОБА_3 не було подано попереднього розрахунку суми судових витрат, що у відповідності до ч. 2 статті 134 ЦПК України є підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат відповідачу-3.
Представник відповідача ОСОБА_3 - Цесельська І.В. подала до суду заяву у якій просила розглянути справу у відсутність відповідача 3 та його представника. Даною заявою повідомила про свою обізнаність про заяву ТОВ «Юридичний провайдер» про відмову від позову та закриття провадження у справі. Проти закриття провадження у справі не заперечує. Разом з цим, заявляє про необхідність стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 37 100 грн, які ОСОБА_3 поніс у зв'язку із розглядом справи №755/447/24, які подано до суду із відповідним клопотанням від 21.02.2025.
Інші учасники справи суд про причини не явки не повідомили.
За вказаних обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вивчивши подану заяву, дослідивши матеріали справи, суд доходить наступного.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 49 ЦПК України, що кореспондується з нормою ч. 1 ст. 206 ЦПК України, крім прав та обов'язків, визначених у статті 43 цього Кодексу: позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо: позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без винесення судового рішення у зв'язку із виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Таким чином, зважаючи на відповідне клопотання представника позивача, суд доходить висновку про наявність підстав для закриття провадження по справі, у зв'язку з відмовою позивача від позову, яка приймається судом.
За правилом ч. 2 ст. 256 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
За приписами ч. 2 ст. 255 ЦПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.
Відповідно до ч. 3 ст. 142 ЦПК України, у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Питання повернення судового збору регламентоване Законом України «Про судовий збір», відповідно до п. 5 ч.1 ст. 7 якого, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Враховуючи, що судом прийнята відмова позивача від позову та провадження у даній справі закрито на підставі п. 4 ч.1 ст. 255 ЦПК України, заява представника позивача про стягнення з відповідачів судових витрат, у вигляді сплачено позивачем при зверненні до суду з даним позовом судового збору, задоволенню не підлягає. Посилання представника позивача на задоволення відповідачами вимог позивача після відкриття провадження у справі не заслуговують на увагу, оскільки оскарження рішення Оболонського районного суду м. Києва від 10.10.2023 у справі №756/8788/22, не є, в розумінні положень процесуального Закону, задоволенням позовних вимог відповідачем після пред'явлення позову, а є правом сторони на оскарження судового рішення передбаченим Конституцією України та Цивільним процесуальним кодексом України. Крім того, позивач звернувся до суду з даним позовом 27.12.2023, а тому його посилання у заяві про закриття провадження у справі, що звернення позивача з вказаним позовом обумовлено наявністю зобов'язань перед позивачем, що виникли на підставі постанови Київського апеляційного суду від 24.04.2024 у справі 756/8788/24, є необґрунтованими.
Вирішуючи вимоги відповідача ОСОБА_3 про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить із наступного.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, законодавцем включено витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно зі статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Статтею 131-2 Конституції України визначено, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
Незалежність адвокатури гарантується.
Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.
Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.
Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена
У Рішенні Конституційного Суду України № 23-рп/2009 (пункт 3.2) від 30.09.2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Згідно з положеннями пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Відповідно до пунктів 6, 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать і консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво в судах тощо.
Конституційний Суд України у Рішенні № 23-рп/2009 (пункт 3.2) від 30.09.2009 зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті частини другої статті 3, статті 59 Конституції України покладає на державу відповідні обов'язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов'язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги. Проте не всі галузеві закони України, зокрема процесуальні кодекси, містять приписи, спрямовані на реалізацію такого права, що може призвести до обмеження чи звуження змісту та обсягу права кожного на правову допомогу.
Згідно з частинами першою та другою статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Зазначені положення кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи (КМРЄ) державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя (on measures facilitating access to justice) № R (81) 7, яким передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, яка виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв'язку з розглядом.
Також у пункті 4 цих Рекомендацій зазначено, що жодна зі сторін не повинна бути позбавлена можливості користуватися послугами адвоката.
У пункті 1 Резолюції (78) 8 Комітету Міністрів Ради Європи (КМРЄ) державам-членам про безоплатну правову допомогу і юридичні консультації (on legal aid and advice) від 02.03.1978 зазначено, що ніхто не може бути в силу перешкод економічного характеру позбавлений можливості використання або захисту своїх прав у будь-яких судах, повноважних виносити рішення по цивільних, господарських, адміністративних, соціальних чи податкових справах. З цією метою кожна особа має бути наділена правом на необхідну правову допомогу в судовому провадженні. При розгляді того, чи така допомога є необхідною, слід враховувати: а) фінансові можливості та зобов'язання відповідної особи; b) очікувані судові витрати.
Суд також зазначає, що принцип повного відшкодування витрат на професійну правничу допомогу стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, ґрунтується на загальних принципах справедливості та компенсації в правовій системі.
Зазначений принцип допомагає взаємно збалансувати тягар витрат і забезпечити ефективний доступ до правосуддя, оскільки це дає можливість: 1) стимулювати справедливі судові процеси: якщо сторона, на користь якої ухвалено судове рішення, може очікувати відшкодування витрат на адвоката, це стимулює її використовувати правові засоби та користуватися послугами адвокатів для ефективного представлення своїх інтересів у суді, що сприяє справедливому та рівноправному судовому процесу; 2) захистити право на доступ до правосуддя: гарантування відшкодування витрат на професійну правничу допомогу забезпечує можливість захисту особою своїх прав у суді, незалежно від її фінансового стану, що сприяє реалізації принципу рівності перед законом; 3) збалансувати інтереси сторін: відшкодування витрат на професійну правничу допомогу сприяє встановленню балансу інтересів сторін та дає змогу стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, компенсувати витрати, що виникли внаслідок необхідності захищати свої права в суді; 4) забезпечити судову ефективність: якщо сторона, на користь якої ухвалено судове рішення, може очікувати відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, це сприяє ефективності судового процесу та робить його більш доступним та прозорим.
Положеннями частини другої статті 137 ЦПК України передбачено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Отже, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Зокрема, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу. Що стосується часу, витраченого фахівцем у галузі права, то достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії.
Цей висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 01.10.2018 у справі № 569/17904/17, від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17.
Суд враховує, що за частиною третьою статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
В межах розгляду даної справи представництво інтересів відповідача ОСОБА_3 здійснювала адвокат Цесельська І.В. на підставі договору про надання правничої допомоги №291 від 04.04.2024 укладеного між АО «КРАВЕЦЬ І ПАРТНЕРИ» та ОСОБА_3 та ордеру виданому 25.04.2024 АО «КРАВЕЦЬ І ПАРТНЕРИ».
За умовами договору про надання правничої допомоги №291 від 04.04.2024, Адвокатське об'єднання зобов'язується, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, надати замовнику правову допомогу за його запитом, а замовник зобов'язується оплатити надані п ослуги. Адвокатське об'єднання може надати наступні види правничої допомоги, зокрема, але не виключено: надання правничої інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності; підготовка та подача заяв, скарг, клопотань, пояснень, заперечень, відзивів та будь-яких інших процесуальних чи непроцесуальних документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами без обмеження повноважень; інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Також, між АО «КРАВЕЦЬ І ПАРТНЕРИ» та ОСОБА_3 підписано додаток №1 до договору про надання правничої допомоги №291 від 04.04.2024, де сторонами погоджено вартість послуг.
Суд вважає понесені стороною відповідача ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу співмірними зі складністю справи, обсягом наданих послуг та виконаних робіт адвокатом Цесельською І.В. у межах розгляду даної цивільної справи, що детально відображено у поданому до суду клопотанні про долучення доказів понесення витрат від 25.02.2025, та узгоджуються із матеріалами справи. Крім того, надання таких послуг підтверджується рахунками на оплату виставленими АО «КРАВЕЦЬ І ПАРТНЕРИ» та квитанціями про їх оплату ОСОБА_3 , а також актами надання таких послуг, що підписані АО «КРАВЕЦЬ І ПАРТНЕРИ» та ОСОБА_3 .
У відповідності до положень ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом враховується, що позивачем відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що передбачено ч. 6 ст.137 ЦПК України, до суду не подано.
З урахуванням викладеного суд вважає, що заява представника відповідача ОСОБА_3 - Цесельської І.В. про стягнення з позивача на користь відповідача ОСОБА_3 витрат на правничу допомогу є обґрунтованою, підтвердженою належними та допустимими доказами, а тому підлягає задоволенню.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 43, 49, 133, 137, 142, 206, 255, 256, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, суд, -
Заяву представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридичний провайдер» - Гаврищук Наталії Євгеніївни про закриття провадження у справі - задовольнити частково.
Прийняти відмову позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридичний провайдер» від позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридичний провайдер» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: приватний нотаріус Шустенко Л.С., про визнання правочину недійсним, та провадження у справі - закрити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридичний провайдер» (код ЄДРПОУ: 41223269, пров. Куренівський, 19/5, оф. 301, м. Київ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) витрати на правничу допомогу в сумі 37 100 грн.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено ЦПК України. Ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 ЦПК України та в строки встановлені ст. 354 ЦПК України.
Суддя: