Справа № 370/2782/21
Провадження №1-кп/369/1543/25
08.04.2025 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі :
судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
представника потерпілих ОСОБА_4 ,
потерпілої ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження № 12019110210000448 від 13 серпня 2019 року за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Красносілка Чуднівського району Житомирської області, який має вищу освіту, не одружений, фізична особа-підприємець, має на утриманні неповнолітню дитину 2008 р.н., зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий вироком Ірпінського міського суду Київської області від 31.07.2017 за ч. 2 ст. 125, ч. 1 ст. 162, ч. 2 ст. 146, ч. 1 ст. 296, ч. ст. 127, ч. 2 ст. 127, ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років, звільнений 07.06.2018 з Бориспільської ВК № 119 на підставі ухвали Бориспільського міського суду Київської області від 30.05.2018 з заміною на виправні роботи на строк 1 (один) рік 4 (чотири) місяці 27 (двадцять сім) днів з утриманням 20 % доходів, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 3 ст. 357, ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 310 КК України,
Києво-Святошинським районним судом Київської області здійснюється судовий розгляд кримінального провадження стосовно ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121, ч. 3 ст. 357, ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 310 КК України.
Судовий розгляд не може бути завершений в даному судовому засіданні, оскільки триває стадія з'ясування обставин справи та перевірка їх доказами (захисник та обвинувачений ознайомлюються з матеріалами справи, що становить 10 томів судового провадження, та надають свої заперечення щодо письмових доказів сторони обвинувачення).
Враховуючи зазначене та неможливістю завершити судовий розгляд, прокурор звернувся в судовому засіданні з клопотанням про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, оскільки ризик втечі обвинуваченого, з огляду на тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому, у разі визнання винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, що інкримінуються обвинуваченому, відсутність достатніх соціальних зв'язків, які б утримали обвинуваченого від зміни місця проживання, відсутність офіційного місця роботи на момент затримання, ризик впливу обвинуваченого на свідків для зміни ними показань, які ще не допитані судом, та ризик вчинення обвинуваченим нового кримінального правопорушення, з огляду на те, що обвинувачений раніше судимий за вчинення насильницьких злочинів, продовжують існувати. Крім того, прокурор повідомив, що обвинувачений ОСОБА_7 відмовився підніматися з конвойного приміщення для отримання клопотання о 13:30 год.
Представник ОСОБА_4 та потерпіла ОСОБА_5 клопотання прокурора підтримали та просили продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 з огляду на реальність ризиків у справі. Потерпіла ОСОБА_5 в судовому засіданні зазначила, що інший запобіжний захід щодо обвинуваченого, не пов'язаний із позбавленням волі, на її думку, не зможе забезпечити безпеку членам її родини.
Захисник ОСОБА_6 проти продовження тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 заперечив, зазначав, що ризики у клопотанні прокурора є надуманими та просив замінити обвинуваченому запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт, а також зменшити розмір застави до мінімального, оскільки обвинувачений має осіб на утриманні (батьків пенсіонерів та неповнолітню доньку), а також з огляду на те, що цивільні позови у справі не заявлені. Захисник також звертав увагу на відсутність у потерпілого ОСОБА_8 згідно з нотаріальною заявою будь-яких претензій до обвинуваченого ОСОБА_7 .
Обвинувачений ОСОБА_7 зазначив, що не отримав завчасно клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, тому не готовий до його розгляду, факт того, що він не вийшов о 13-30 год. з конвойного приміщення підтвердив, вказавши, що йому не була зрозуміла мета його запрошення прокурором. Враховуючи вказане, після отримання клопотання в судовому засіданні о 16-26 год. було оголошено перерву в судовому засіданні для ознайомлення обвинуваченого з клопотанням прокурора та відповідно підготовки до його розгляду, без визначення часу перерви. Проте обвинувачений ОСОБА_7 проти перерви заперечив, зазначивши, що не потребує цього часу, та після відновлення судового засідання о 16-27 год., зазначив, що бажає скористатися правом, визначеним ст. 63 Конституції України, та не відповідати на запитання суду щодо клопотання прокурора по суті та щодо свого небажання скористатися наданим часом під час перерви в судовому засіданні для ознайомлення та підготовки. Захисник ОСОБА_6 в судовому засіданні о 16-30 год. зазначив, що сторона захисту не потребує перерви для ознайомлення з клопотанням прокурора.
Суд, вивчивши наявні матеріали, вислухавши думку учасників процесу, дійшов висновку про наступне.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Крім того, суд повинен врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Судом встановлено, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні декількох кримінальних правопорушень, зокрема й у вчиненні особливо тяжкого злочину. Суд враховує в сукупності конкретні обставини цієї справи, характер дій, у вчиненні яких обвинувачується обвинувачений ОСОБА_7 , ступінь тяжкості інкримінованих останньому кримінальних правопорушень, дані про особу обвинуваченого, який неодноразово судимий за вчинення умисних злочинів, раніше відбував покарання у виді позбавлення волі, до затримання не мав постійного місця роботи, відновив статус фізичної-особи підприємця лише під час перебування під дією запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, має на утриманні неповнолітню доньку, а також батьків пенсійного віку, та на підставі зазначеного, дійшов висновку, що на даному етапі розгляду справи об'єктивно доведено продовження існування реальних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які не зменшилися на момент розгляду даного клопотання прокурора. Зокрема продовжують існувати ризик переховування від суду з метою уникнення покарання, у разі визнання винуватим в інкримінованих йому злочинах, а також ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, з огляду на те, що обвинувачений раніше судимий за вчинення насильницьких злочинів,ризик впливу на свідків та потерпілих, які на даний час у вказаному кримінальному провадженні не допитані. Вказані ризики є доведеними прокурором та не зменшилися на момент розгляду клопотання прокурора.
Таким чином, враховуючи відсутність даних про неможливість подальшого перебування під вартою обвинуваченого, зокрема і щодо стану здоров'я, належних гарантій, які б переважали ризики, передбачені ст. 177 КПК України, суд дійшов висновку, що у цій конкретній справі вказані вище обставини на даній стадії розгляду справи виправдовують обмеження права обвинуваченого ОСОБА_7 перебувати на волі, в матеріалах провадження відсутні та під час судового засідання не здобуті достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне.
Суд дійшов висновку, що лише такий запобіжний захід, який хоча і є винятковим, проте спроможний забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Доводи захисника щодо наявності підстав для застосування до обвинуваченого іншого запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, суд вважає необґрунтованими, з огляду на те, що наявність у обвинуваченого родини та осіб на утриманні не спростовують встановлені у справі ризики (переховування, вплив на свідків, ризик вчинення іншого кримінального правопорушення), та не зможуть запобігти цим ризикам, оскільки не є достатніми стримуючими факторами, які б втримали обвинуваченого від зміни місця проживання або переховування з метою уникнення кримінальної відповідальності, та не переважають можливих інших ризиків неправомірної поведінки обвинуваченого у цій конкретній справі.
При цьому суд приймає до уваги, що обвинувачений не є особою, щодо якої не може бути застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою, відповідно до ч. 2 ст. 183 КПК України.
Відповідно до ч. 5 статті 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах, зокрема, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 року, суд зазначив: «п.78. Гарантії передбачені п.3 ст.5 Конвенції покликані забезпечить не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, вказана сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави чи дій проти поручителів, у випадку його відсутності появи на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні. Більше того, сума застави повинна бути належним чином обґрунтована в рішенні суду, а також повинно бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого».
З огляду на вказане, суд дійшов висновку про необхідність залишити як альтернативу даному запобіжному заходу обвинуваченому заставу, розмір якої, з огляду на тривалість дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, необхідно зменшити до 650 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що станом на 01.01.2025 становить 1968200 (один мільйон дев'ятсот шістдесят вісім тисяч двісті) гривень з покладенням обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України.
При цьому, суд, враховуючи майновий стан обвинуваченого, який є фізичною особою-підприємцем, майновий стан його родини (батьки пенсіонери), стадію кримінального провадження, дані про особу обвинуваченого, а також практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сума застави повинна визначатись тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити в особи, щодо якої застосовано заставу, якесь бажання сховатись, дійшов висновку, що застава саме у такому розмірі буде належною гарантією того, що у разі сплати визначеного розміру застави, обвинувачений вирішить не зникати через побоювання втратити заставу. Суд, дійшов висновку, що такий розмір застави є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, з урахуванням тяжкості інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, даних про особу обвинуваченого та ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 177, 178, 182, 183, 194, 372 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» на 60 днів з 08.04.2025 року до06.06.2025 року включно.
Залишити як альтернативу даному запобіжному заходу обвинуваченому ОСОБА_7 - заставу, розмір якої зменшити до 650 (шістсот п'ятдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб станом на 01.01.2024, що становить 1968200 (один мільйон дев'ятсот шістдесят вісім тисяч двісті) гривень з покладенням обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України, а саме:
- з'являтися до суду за кожною вимогою;
- не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та роботи;
- утримуватися від спілкування із свідками та потерпілими в даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну.
Застава може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на банківські реквізити:
Отримувач: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області
Код отримувача ( код ЄДРПОУ): 26268119
Банк отримувача: Державна казначейська служба України, м. Київ
Рахунок отримувача UA768201720355259001000018661.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент часу внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою протягом дії ухвали.
Роз'яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави, оригінали документів з відміткою банку, який підтверджує внесення коштів на банківські реквізити, має бути наданий уповноваженій службовій особі Державної установи «Київський СІЗО».
Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Державної установи «Київський СІЗО» негайно має здійснити розпорядження про звільнення обвинуваченого з-під варти та повідомити усно і письмово Києво-Святошинський районний суд Київської області.
У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов'язаний виконати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений вважається такими, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою протягом цього ж строку з дня вручення копії ухвали.
Повний текст ухвали оголошено о 15 год. 30 хв. 11.04.2025.
Суддя ОСОБА_1