11 квітня 2025 рокусправа № 380/666/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 , військової частини НОМЕР_3 , військової частини НОМЕР_4 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Ухвалою № 380/24173/24 від 13.01.2025 суд роз'єднав позовні вимоги ОСОБА_1 в самостійні провадження, в провадженні цієї справи розглядаються вимоги до військової частини НОМЕР_1 :
- визнати протиправними дії ВЧ НОМЕР_1 , які полягали у визначенні ОСОБА_1 підйомної допомоги у 2017, 2018 роках, грошової допомоги на оздоровлення в 2017 - 2019 роках та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в 2017 - 2019 роках, виходячи з місячного грошового забезпечення, у складі якого не врахована індексація;
- зобов'язати ВЧ НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок підйомної допомоги, виплаченої у 2017, 2018 роках, грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої в 2017 - 2019 роках та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, виплаченої в 2017 - 2019 роках, з врахуванням індексації у складі місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір таких допомог, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Обґрунтовуючи позовні вимоги повідомив, що проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 . Вказує, що за період проходження служби відповідач при обрахунку підйомної допомоги у 2017, 2018, грошової допомоги на оздоровлення у 2017-2019 роках та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, виплаченої в 2017 - 2019 роках, протиправно не врахував індексацію грошового забезпечення. З огляду на це, у вказаний період місячне грошове забезпечення позивача протиправно не було проіндексоване, відповідно нарахування та виплата підйомної допомоги, грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань проведено з непроіндексованого місячного грошового забезпечення.
Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що нарахування та виплата грошового забезпечення позивачу здійснювалася відповідно до чинного законодавства. Звернув увагу суду на те, що позивач у 2019 році не проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 . Крім того зазначив, що позивач пропустив строк звернення до суду із цим позовом, визначений у статті 233 КЗпП України, просить залишити позовну заяву без розгляду.
Ухвалою від 10.04.2025 року суд залишив без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії в частині позовних вимог щодо: - визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_1 , які полягали у визначенні ОСОБА_1 розміру підйомної допомоги в 2017 році, грошової допомоги на оздоровлення в 2017 році та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в 2017 році виходячи з місячного грошового забезпечення, у складі якого не врахована індексація; - зобов'язання військової частини НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок підйомної допомоги, виплаченої в 2017 році, грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої в 2017 році, та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, виплаченої в 2017 році, з врахуванням індексації у складі місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір таких допомог, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Вирішуючи питання щодо дотримання строків звернення до суду з цим позовом суд керується висновками Верховного Суду, які викладені у постанові від 21.03.2025 року у справі № 460/21394/23 щодо застосування статті 233 КЗпП України, в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати, такого змісту:
« 65. Підсумовуючи наведене, Судова палата зазначає, що, вирішуючи питання щодо застосування статті 233 КЗпП України, в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати, дійшла таких висновків:
65.1. Якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»).
65.2. З урахуванням пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, почався 01 липня 2023 року.».
Оскільки спірні правовідносини стосуються складової грошового забезпечення за період до 19.07.2022, то з огляду норму статті 233 КЗпП України у редакції, що була чинною на той час (У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком) позивач не пропустив строк звернення до суду, а доводи відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду є помилковими.
Суд з'ясував зміст та підстави позовних вимог і заперечень на позов, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази та встановив такі фактичні обставини справи і відповідні їм правовідносини:
ОСОБА_1 у спірний період проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , 26.10.2018 виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення (а.с 17).
З долучених до справи письмових доказів встановлено такі обставини:
- підйомна допомога у 2018 році позивачу не нараховувалася та не виплачувалася;
- матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у 2018 не отримував, що підтверджується наказом від 26.10.2018 № 239 (а.с. 17);
- грошова допомога на оздоровлення у 2018 році виплачена позивачу в розмірі 13715,24 грн (у вересні) (а.с. 17, 64);
- індексація грошового забезпечення позивачу за період з 17 січня 2017 року по 26 жовтня 2018 року не нараховувалася та не виплачувалася; бездіяльність щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення за період із 2017 по 2018 роки позивач оскаржив до суду.
26.03.2025 року Львівський окружний адміністративний суд прийняв рішення у справі № 380/24172/24, відповідно до якого визнав протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 17 січня 2017 року по 28 лютого 2018 року включно з урахуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходу та зобов'язав військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 17 січня 2017 року по 28 лютого 2018 року включно з урахуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходу із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
При прийнятті рішення суд керується такими правовими нормами:
правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII. Згідно з частиною першою статті 2 цього Закону військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, єдину систему соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни регулює Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII).
Відповідно до частини другої статті 15 Закону № 2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Відповідно до статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Частинами другою, третьою цієї статті 9 Закону № 2011-XII визначено, що до складу грошового забезпечення входять: - посадовий оклад, оклад за військовим званням; -щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); - одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 1294 від 07.11.2007 (далі - Постанова № 1294, була чинною до 28.02.2018, тобто регулює спірні правовідносини) грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Отже, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: посадовий оклад; оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Постановою Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби та внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ» № 889 від 22.09.2009 (далі - Постанова № 889) Уряд встановив військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади плаваючого та льотного складу Збройних Сил, Державної прикордонної служби та льотного складу внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, щомісячну додаткову грошову винагороду в розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення. Відповідно до пункту 3 цієї Постанови щомісячна додаткова грошова винагорода особам начальницького складу, які проходять службу на посадах льотного складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій, встановлюється у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
Абзацом 2 частини третьої статті 9 Закону № 2011-XII визначено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-XII (далі - Закон № 1282-XII).
За визначенням, наведеним в статті 1 Закону № 1282-XII, індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Відповідно до частини першої статті 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення).
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі - Порядок №1078). Пунктом 2 Порядку №1078 визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, серед іншого, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби. Відповідно до пункту 4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків. У разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення (пункт 5 Порядку № 1078).
При вирішенні спору суд керується такими мотивами:
при проведенні розрахунку грошової допомоги на оздоровлення за 2018 рік відповідач визначив «місячне грошове забезпечення» як базу нарахування цієї допомоги, виходячи із таких його складових: оклад за військовим званням, посадовий оклад, надбавка за вислугу років, надбавка за особливості проходження служби, надбавка за службу в умовах режимних обмежень, премія.
Відповідач не включав до складу «місячного грошового забезпечення» індексацію грошового забезпечення з двох причин: - трактував цю виплату як одноразову; - не нараховував та не виплачував її позивачу у період 24 місяців, що передували звільненню.
Суд при обранні та застосуванні норм права до спірних правовідносин на підставі частини п'ятої статті 242 КАС України враховує такі висновки касаційного суду, що викладені:
1) в постанові від 29.04.2020 у справі № 240/10130/19:
«[…] 56. Щодо включення індексації до розміру одноразової грошової допомоги при звільненні, Верховний Суд зазначає наступне. […] 67. Відповідно до законодавчого визначення індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
68. Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, колегія суддів дійшла висновку, що механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.
69. При вирішенні питання щодо індексації слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема Закону № 2017-ІІІ, Закону № 1282-ХІІ, та Порядку №1078.
70. Субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для правового висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку пенсії за вислугу років, що забезпечує дотримання пенсійних прав осіб, звільнених з військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист. В іншому випадку, не врахування індексації при обрахунку пенсії за вислугу років призвело б до застосування для визначення розміру пенсії знеціненого грошового забезпечення.
71. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 03 квітня 2019 року у справі №638/9697/17.
72. Також необхідно наголосити, що такий висновок не суперечить правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленої в постанові від 6 лютого 2019 року у справі №522/2738/17, оскільки питання індексації не було предметом розгляду Великою Палатою Верховного Суду у справі №522/2738/17.
73. Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність правових підстав для включення індексації до розміру одноразової грошової допомоги при звільненні позивачки».
2) в постанові від 21.12.2021 у справі № 820/3423/18:
«Субсидіарне застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини, дає підстави для правового висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг.
Правова позиція стосовно систематичного та постійного характеру виплати індексації наведена у постановах Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі №638/9697/17, від 30 грудня 2020 року у справі №359/8843/16-а.
Таким чином, позовні вимоги позивача в зазначеній частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
При цьому, колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача на те, що грошова допомога на оздоровлення за 2016 та 2017 роки і матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2017 рік не входять до складу грошового забезпечення, мають разовий характер, а тому у відповідності до ст.2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» не підлягають індексації.
Суд звертає увагу на те, що спірним питанням в цій справі є дії відповідача щодо розрахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової допомоги на оздоровлення за 2016 рік, 2017 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2017 рік без урахування, зокрема, індексації. Тобто дослідженню підлягають обставини включення сум індексації до розрахунку таких виплат, як одноразова грошова допомога при звільненні, грошова допомоги на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, а не включення цих виплат до складу грошового забезпечення військовослужбовця та їх індексації».
Отже, з вищенаведених норм законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, слідує, що індексація грошового забезпечення є складовою місячного грошового забезпечення військовослужбовця, а тому вона має бути врахована у складі місячного грошового забезпечення як розрахункова величина під час нарахування та виплати, зокрема підйомної допомоги, грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
Як підтверджується витягом з карток особового рахунку військовослужбовця ОСОБА_1 за 2018 рік відповідач у 2018 році виплатив позивачу грошову допомогу на оздоровлення, однак без урахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат індексації грошового забезпечення, оскільки як встановив суд індексацію грошового забезпечення за 2018 рік відповідач не нараховував та не виплачував позивачу.
Тож з огляду на те, що індексація грошового забезпечення за 2018 рік під час проходження військової служби та звільнення з неї позивачу не була нарахована та виплачена, позивач має право на перерахунок грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у 2018 році, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку грошової допомоги на оздоровлення індексації грошового забезпечення. Отже, в цій частині позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Ефективним способом відновлення порушених протиправними діями відповідача прав позивача є спонукання (зобов'язання) відповідача здійснити перерахунок ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2018 рік шляхом включення до складу грошового забезпечення для її обчислення суми індексації грошового забезпечення, та виплати перерахованої суми (з урахуванням раніше проведених виплат).
Водночас, як встановив суд, підйомна допомога та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у 2018 році позивачу не нараховувалася та не виплачувалася, що підтверджується наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 26.10.2018 № 239 та карткою особового рахунку військовослужбовця за 2018 рік, тому підстави для задоволення позовних вимог у частині перерахунку підйомної допомоги та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань з урахуванням індексації грошового забезпечення відсутні.
Щодо вимог в частині перерахунку грошового забезпечення, підйомної допомоги, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2019 рік, то суд звертає увагу, що в цей період позивач проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_5 , що підтверджується наказами командира ВЧ НОМЕР_5 від 30.10.2018 № 2 та від 27.11.2019 № 262 (а.с. 19-20). Таким чином, у відповідача немає підстав для перерахунку за цей період грошового забезпечення та додаткових виплат. Суд відхиляє твердження позивача про те, що ВЧ НОМЕР_1 є правонаступником ВЧ НОМЕР_5 , оскільки на їх підтвердження позивач не надав суду жодного доказу.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ВЧ НОМЕР_5 підлягають задоволенню частково.
Суд не здійснює розподіл судових витрат відповідно до норм статті 132 КАС України, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а сторони не надали суду доказів понесення інших видів судових витрат.
Керуючись ст.ст. 9,19-20,22,25-26,90,139, 229,241-246,250,251,255,295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягала в нездійсненні перерахунку та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2018 рік з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_6 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_7 ) грошової допомоги на оздоровлення за 2018 рік, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення, враховуючи раніше виплачені суми.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Судові витрати не розподіляти.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення, апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяМоскаль Ростислав Миколайович