10 квітня 2025 року м.Київ №320/8757/23
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, у якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного Управління ДПС у м. Києві щодо не коригування ( відмови у коригуванні) даних інтегрованої картки платника шляхом виключення інформації щодо боргу з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 33012.59 грн з показників картки;
- зобов'язати Головне управління ДПС у м. Києві відкоригувати дані інтегрованої картки платника, а саме: ОСОБА_1 , шляхом виключення інформації щодо боргу з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 33012,59 грн з показників картки.
Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що позивачка у період з 25.07.2006 по 19.08.2020 була зареєстрована як фізична особа-підприємець. 19 серпня 2020 року вона була знята з обліку як платник податків ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДПС у м. Києві, про що наявні дані в електронному кабінеті платника податків. Позивачкою припинено підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця за власним рішенням, у зв'язку з чим було подано заяву про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця за її рішенням до Управління (Центру) надання адміністративних послуг Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації та списання з неї заборгованості по податковому боргу. Проте, 06.01.2023 позивачка дізналася про несписання відповідачем податкового боргу. Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, позивачка звернулась до суду з цим позовом.
Ухвалою суду відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що згідно з даними інтегрованої картки позивача по єдиному соціальному внеску контролюючим органом в автоматичному режимі збільшено зобов'язання, у зв'язку з чим у позивача утворилась недоїмка у розмірі 33 012,59 грн. Відповідач вважає, що вимога про сплату боргу з єдиного соціального внеску сформована та надіслана позивачу у відповідності до норм Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Підстави для списання податкового боргу відсутні.
Позивачкою подано відповідь на відзив, у якому вона просила не приймати до уваги відзив відповідача оскільки доводи контролюючого органу не відповідають дійсним обставинам справи та не підтверджені належними та допустимими доказами.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Згідно з інформаційної системи Головного управління ДПС у м. Києві Космачова О.Ю. перебувала на обліку в Головному управлінні ДПС у м. Києві (Солом'янський район м. Києва), як ФОП з 25.07.2006 по 19.08.2020 (дата проведення державної реєстрації припинення).
В період з 01.01.2012 по 31.03.2014 платник перебувала на спрощеній системі оподаткування, з 01.01.2014 по 19.08.2020 платником було обрано загальну систему оподаткування.
В інтегрованій картці ФОП ОСОБА_1 за кодом платежу 71040000 (для фізичних осіб-підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність) обліковуються автоматичні нарахування єдиного внеску за ПІ-IV квартали 2013 року, І квартал 2014 року, як ФОП иа спрощеній системі оподаткування та за січень-грудень 2017 року, І - IV квартали 2018 року, I- IV квартали 2019 року, І квартал (січень-лютий) 2020 року, II квартал (червень) 2020 року, як ФОП на загальній системі оподаткування в розмірі мінімального страхового внеску за кожний місяць, на загальну суму 36 091,27 грн, а саме:
заІІІ-IV квартали 2013 року по термінах сплати: 21.10.2013 (1194,03 грн), 20.01.2014 (1218,67 грн);
за І квартал 2014 року по терміну сплати 22.04.2014 (1267,95 грн);
за 2017 рік по терміну сплати 09.02.2018 в сумі 8448,00 грн;
I-IV квартали 2018 року по термінах сплати: 19.04.2018 (2457,18 грн), 19.07.2018 (2457,18 грн), 19.10.2018 (2457,18 грн), 21.01.2019 (2457,18 грн);
I-IV квартали 2019 року по термінах сплати: 19.04.2019 (2754,18 грн), 19.07.2019 (2754,18 грн), 21.10.2019 (2754,18 грн), 20.01.2020 (2754,18 грн);
I-IV квартали (січень-лютий, червень-листопад) 2020 року по термінах сплати: 21.04.2020 (2078,12 грн), 20.07.2020 (1039,06 грн).
Також обліковується заборгованість по єдиному соціальному внеску за період до 01.10.2013 в сумі 553,32 грн, яка передана органами ПФУ.
За вищезазначений період сплачено єдиного внеску в сумі 3632,00 грн, в зв'язку з чим, обліковується недоїмка в сумі 33 012,59 грн.
Засобами інформаційно-комунікаційної системи ГУ ДПС у м, Києві в автоматичному режимі сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 02.01.2019 №Ф-3168-17 та направлено ОСОБА_1 на податкову адресу.
Рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 15.10.2020 у справі №640/13050/19 відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки).
19.08.2020 проведено державну реєстрації припинення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
27.08.2020 позивачка звернулась до відповідача з заявою про списання суми заборгованості у розмірі 33 012,59 грн, оскільки нею не отримувався дохід (прибуток) від діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб та відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 01.01.2017 подано звітність з ЄСВ за 2017-2020 р.р.
Також, 27.08.2020 позивачкою подано Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2018 рік, який за результатами обробки Пенсійного фонду України знаходяться в статусі «з помилками», тобто поданий з порушеннями вимог Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 №435 із змінами та доповненнями, який діяв на момент подання Звітів, а отже, вважається таким, що не подавався.
Листом відповідача від 13.11.2020 повідомлено позивачку про відсутність підстав для списання спірної заборгованості по податковому боргу.
На цій підставі спірний податковий борг не був списаний контролюючим органом.
29.08.2022 позивачка подала до відповідача клопотання про надання роз'яснень стосовно природи відповідного боргу, а саме: базову суму нарахування, пеню, недоїмку, штрафні санкції, відсотки тощо, а також стосовно якого податку виник відповідний борг.
Відповідачем було надано відповідь від 16.09.2022 за №54629/6/26-15-24-01-07-09 про те, що позивачка має заборгованість на суму 33012,59 грн у зв'язку з нарахуванням недоїмки через
своєчасно не сплачену заборгованість у строки, визначені Законом суми єдиного внеску та подальшим нарахуванням штрафних санкцій та пені.
02.12.2022 у зв'язку з цим позивачкою було подано заяву-клопотання про уточнення стану платежів (показників у інтегрованій картці платника податків) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування та з проханням прибрати недостовірну інформацію про борг з її карточці.
Відповідачем було надано відповідь на звернення позивача від 29.12.2022 за №74574/6/26-15-24-01-07-07. В своєму листі відповідач зазначив, що у нього були відсутні підстави для проведення списання відповідної заборгованості з єдиного соціального внеску. При цьому відповідач зазначає, що ним було надано вмотивовану відмову, яка датується 13.11.2020 за №55276/ФОП/26-15-13-05-16, доклавши до листа відповідну копію повідомлення.
Позивачка, вважаючи бездіяльність відповідача щодо несписання податкового боргу протиправною, звернулась до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 14.1.195 статті 14 Податкового Кодексу України, працівник фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.
Відповідно до пункту 14.1.226 статті 14 Податкового Кодексу України, самозайнята особа платник податку, який є фізичною особою підприємцем або проводить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність участь фізичної особи в науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Спеціальним законом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За змістом статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 3 частини першої статті 7 Закону N 2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:
для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;
для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу самозайнятої особи Законом № 2464-VI не врегульовано.
Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, діяльності, спрямованої на отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
В інтегрованій картці ФОП ОСОБА_1 за кодом платежу 71040000 (для фізичних осіб-підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність) обліковуються автоматичні нарахування єдиного внеску за ПІ-IV квартали 2013 року, І квартал 2014 року, як ФОП иа спрощеній системі оподаткування та за січень-грудень 2017 року, І - IV квартали 2018 року, I- IV квартали 2019 року, І квартал (січень-лютий) 2020 року, II квартал (червень) 2020 року, як ФОП на загальній системі оподаткування в розмірі мінімального страхового внеску за кожний місяць, на загальну суму 36 091,27 грн, а саме:
а ІІІ-IV квартали 2013 року по термінах сплати: 21.10.2013 (1194,03 грн), 20.01.2014 (1218,67 грн)
за І квартал 2014 року по терміну сплати 22.04.2014 (1267,95 грн);
за 2017 рік по терміну сплати 09.02.2018 в сумі 8448,00 грн;
I-IV квартали 2018 року по термінах сплати: 19.04.2018 (2457,18 грн), 19.07.2018 (2457,18 грн), 19.10.2018 (2457,18 грн), 21.01.2019 (2457,18 грн);
I-IV квартали 2019 року по термінах сплати: 19.04.2019 (2754,18 грн), 19.07.2019 (2754,18 грн), 21.10.2019 (2754,18 грн), 20.01.2020 (2754,18 грн);
I-IV квартали (січень-лютий, червень-листопад) 2020 року по термінах сплати: 21.04.2020 (2078,12 грн), 20.07.2020 (1039,06 грн).
Також обліковується заборгованість по єдиному соціальному внеску за період до 01.10.2013 в сумі 553,32 грн, яка передана органами ПФУ.
За вищезазначений період сплачено єдиного внеску в сумі 3632,00 грн, в зв'язку з чим, обліковується недоїмка в сумі 33 012,59 грн.
Так, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.10.2020 по справі №640/13050/19 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) відмовлено.
Таким чином, у зв'язку з набранням судовим рішенням у справі №640/13050/19 законної сили, вимога про сплату боргу вважається узгодженою, а відповідні грошові зобов'язання, що визначені вимогою, набули статус податкового боргу позивачки (пункт 56.18 статті 56 ПК України) та підлягали сплаті, що і відображено в інтегрованій картці платника податків.
Однак, позивачкою не було сплачено вказані суми, а лише здійснювалась сплата щомісячних обов'язкових платежів сум ЄСВ, як платником єдиного внеску.
Суд звертає увагу на те, що у позовній заяві не міститься жодних обґрунтованих аргументів та доводів, які б спростовували правомірність наявності спірної суми податкового боргу, а наводяться лише твердження, що позивачка припинила статус фізичної особи-підприємця та як наслідок більше не належить до платників податків.
Стосовно цього, суд наголошує, що зняття з обліку фізичної особи - підприємця в контролюючому органі здійснюється у порядку, встановленому пп.65.10 ст.65, ст. 67 ПКУ, розд. XI Порядку обліку платників податків і зборів, що затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 (далі - Порядок №1588).
Так, згідно пп.6 п. 11. 18 розділу XI Порядку № 1588, після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізична особа продовжує обліковуватись у контролюючих органах як фізична особа - платник податків, яка отримувала доходи від провадження підприємницької діяльності. Така фізична особа має забезпечити остаточні розрахунки з податків від провадження підприємницької діяльності.
Крім того, зняття з обліку ФОП - платників єдиного внеску здійснюється контролюючими органами на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, після проведення передбачених законодавством перевірок платників та проведення остаточного розрахунку (ст. 5 Закону № 2464).
Згідно з частиною 4 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі Закон № 2464) у разі держреєстрації припинення підприємницької діяльності фізособа виконує обов'язки і несе відповідальність, передбачену для платника ЄСВ, у частині діяльності, яка здійснювалася ним як підприємцем.
Так само, державна реєстрація (реєстрація) припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізичної особи або внесення до Державного реєстру запису про припинення такої діяльності фізичною особою не припиняє її зобов'язань, що виникли під час провадження підприємницької чи незалежної професійної діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов'язань та застосування штрафних санкцій і нарахування пені за їх невиконання (підпункт 65.10.4 Податкового кодексу).
Відповідно до підпункту 97.4.3 ПК України особою, відповідальною за погашення грошових зобов'язань чи податкового боргу платника податків стосовно фізичної особи підприємця або фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність є така фізична особа.
Суми недоїмки з ЄСВ відображені в оскаржуванній податковій вимозі - виникли за період здійснення позивачкою підприємницької діяльності з 2013 р. по 2020 р., тобто за період реєстрації ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємеця.
Крім того, відповідно розділу II Порядку №1588 облік платників податків у контролюючих органах ведеться за податковими номерами - реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи, який є єдиним як для громадянина-платника податків так і для фізичної особи підприємця .
Згідно ст.50 Цивільного Кодексу України право фізичної особи на здійснення підприємницької діяльності яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
Відповідно до вимог статті 128 Господарського кодексу України громадянин-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звернено стягнення.
Отже, законодавством не розрізняється суб'єкт підприємець і фізична особа яка зобов'язана забезпечити остаточні розрахунки з бюджетом щодо податків від провадження підприємницької діяльності.
Згідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивачки, оцінивши досліджені докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що позивачкою не доведено, що наказ та вимога прийняті відповідачем з порушенням приписів податкового законодавства, а тому адміністративний позов задоволенню не підлягає.
У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, за сукупністю наведених обставин та враховуючи наявність письмових доказів, що підтверджують наведені позивачем доводи у позовній заяві та виходячи з системного аналізу вищезазначених норм чинного законодавства України, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Судові витрати, які у зв'язку із відмовою у задоволенні позовних вимог підлягали б розподілу на підставі статті 139 КАС України, у справі відсутні.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лисенко В.І.