11 квітня 2025 року Київ №320/12234/24
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач), в якому просила:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо застосування показника середньої заробітної плати по країні за 2014-2016 роки при призначенні позивачу пенсії за віком у 2023 році;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити нарахування та виплачувати пенсію за віком позивачу у відповідності до частини першої статті 27, частин першої, другої статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2020-2022 роки, тобто за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, починаючи з 21.03.2023.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач є пенсіонером, перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та з 06.03.2008 по березень 2014 року отримувала пенсію за вислугу років згідно зі статтею 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» як працівник охорони здоров'я. Після досягнення пенсійного віку, 21.04.2023 звернулася до відповідача за призначенням пенсії за віком замість пенсії за вислугу років, яку і було призначено відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Листом від 28.11.2023 позивач звернулася до відповідача із заявою про перерахунок пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2020-2022 роки, за наслідками розгляду якої отримала відмову за відсутності на те правових підстав.
Ухвалою суду від 20.03.2024 відкрито спрощене позовне провадження без проведення судового засідання.
Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, натомість надіслали матеріали пенсійної справа позивача.
Розглянувши подані документи та матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України та наділена адміністративною процесуальною дієздатністю, що підтверджено паспортом серії НОМЕР_1 , перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком з 21.04.2023 року відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У період із 06.03.2008 отримувала пенсію за вислугу років відповідно до статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що підтверджено протоколом про призначення пенсії № 67909 від 22.04.2008. При призначенні пенсії за вислугу років був застосований показник середньої заробітної плати по країні за 2014-2016 роки.
21.04.2023 після досягнення пенсійного віку позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком замість пенсії за вислугу років. Позивача було переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що відповідачем не заперечується та підтверджено матеріалами пенсійної справи.
Позивач звернулася до відповідача із заявою щодо перерахунку призначеної пенсії за віком відповідно Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2020-2022 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 21.04.2023.
Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві листом від 23.12.2023 № 2600-0306-8/207383 відмовило позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та відповідно й у застосуванні при призначенні пенсії за віком показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року призначення пенсії за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тобто за 2020-2022 роки, із посиланням на відсутність правових підстав.
Не погоджуючись із діями відповідача, позивач звернулася з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, застосовуючи нормативно-правові акти, чинні на момент їх виникнення, суд виходив із такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Згідно зі статтею 55 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (в редакції чинній станом на дату призначення позивачу пенсії), право на пенсію за вислугу років мають: працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Відповідно до преамбули Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV), він визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій. Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
У статті 9 Закону № 1058-ІV зазначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 10 Закону № 1058-ІV передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Частиною третьою статті 45 Закону № 1058-ІV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Подібні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді. Зокрема, у постанові від 16.06.2020 у справі № 127/7522/17 Верховний Суд зазначив, що за змістом частини третьої статті 45 Закону № 1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви, на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Таким чином, лише при переведенні з одного виду пенсії на інший можуть застосовуватись норми частини третьої статті 45 Закону № 1058-ІV щодо застосування показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Також зазначені висновки Верховного Суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, який у постанові від 29.11.2016 у справі № 133/476/15-а (№21-6331а15) обґрунтовано зазначив, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1788-ХІІ, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно із частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV.
Зазначена правова позиція Верховного суду України була підтримана і Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31.10.2018 у праві № 876/5312/17.
У справі, що розглядається встановлено, що у період із 06.03.2008 позивач отримувала пенсію за вислугу років відповідно до статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що підтверджено протоколом про призначення пенсії № 67909 від 22.04.2008, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-ІV звернулася 21.04.2023, яку і було призначено.
Однак, звернувшись із заявою про перерахунок пенсії із застосування показника середньої заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2020-2022 роки, - отримала відмову у перерахунку пенсії відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Із обставин цієї справи та норм чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку про необґрунтованість відмови відповідача, оскільки позивачу з 06.03.2008 було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», а за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення» позивач звернулася вперше 21.04.2023, а тому відсутні підстави вважати, що в цьому випадку не мало місце призначення пенсії за іншим законом, тож призначення пенсії за вислугу років та призначення пенсії за віком на загальних підставах мають різні підстави та умови призначення. Після призначення пенсії за вислугу років позивач продовжувала працювати та сплачувала у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підтверджено матеріалами пенсійної справи, та копією трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 .
Із урахуванням наведеного, суд доходить висновку про наявність у позивача права на пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та на нарахування і виплату пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням такої пенсії, а саме: за 2020-2022 роки, у зв'язку із чим позовні вимоги є обґрунтованими у зазначеній частині.
При цьому, суд зазначає, що у позовній заяві позивач просила суд визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо застосування показника середньої заробітної плати по країні за 2014-2016 роки при призначенні позивачу пенсії за віком у 2023 році, із приводу чого суд зазначає таке.
За змістом статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, суд наділений правом вийти за межі позовних вимог під час ухвалення рішення у справі та з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Із метою ефективного захисту прав позивача суд уважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, викладене у листі від 28.11.2021 № 40467-42512/Х-02/8-2600/23, щодо застосування ОСОБА_1 при призначенні пенсії за віком у 2023 році відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки за 2014-2016 роки.
При цьому, суд уважає за необхідне зазначити, що за наявності рішення суб'єкта владних повноважень, яке визнане судом протиправним, оскаржувані дії поглинаються скасуванням прийнятого рішення, оскільки суб'єктом владних повноважень проявлено активну поведінку - прийнято рішення про відмову позивачу у перерахунку пенсії.
Щодо зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу, суд зазначає таке.
У разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
За правилами частини третьої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.
Із урахуванням тієї обставини, що дії (рішення) відповідача у розглядуваній ситуації не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях відповідача як суб'єкта владних повноважень, оскільки алгоритм їх дій чітко регламентований законодавчо, у цьому випадку задоволення позову шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.
Щодо позовної вимоги в частині зобов'язання відповідача виплачувати пенсію із застосуванням спірного показника середньої заробітної плати, суд зазначає таке.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідач у відповідь на заяву позивача про перерахунок пенсії вказав на відсутність правових підстав для такого перерахунку. Із урахуванням викладеного, спір щодо здійснення подальших виплат перерахованої пенсії та щодо порядку здійснення такої виплати у цій справі відсутній.
У той же час, відповідачем не приймалось рішення щодо перерахунку призначеної позивачу пенсії на виконання цього рішення суду, а тому відсутні підстави вважати, що права позивача у зазначеній частині при здійсненні такого перерахунку будуть порушені.
Оскільки судовому захисту підлягають лише порушені права чи інтереси особи, а не ті, що будуть порушені у майбутньому, у задоволенні цієї частини позовних вимог слід відмовити.
Отже підлягають задоволенню позовні вимоги в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року призначення пенсії за Законом України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тобто за 2020-2022 роки, починаючи з 21.04.2023.
За наведеного, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 грн., тож із урахуванням задоволення позовних вимог, зазначена сума судового збору підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у відповідності до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, викладене у листі від 28.11.2023 № 40467-42512/Х-02/8-2600/23, щодо застосування ОСОБА_1 при призначенні пенсії за віком у 2023 році відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки за 2014-2016 роки.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року призначення пенсії за Законом України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тобто за 2020-2022 роки, починаючи з 21.04.2023.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ: 42098368; місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Скрипка І.М.