65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову
"11" квітня 2025 р. Справа № 916/1418/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Мостепаненко Ю.І., розглянувши заяву Компанії REDOS LOGISTICS LTD (адреса: England, London, Hatton Garden, Suite 23, 5th Floor, 63 - 66, EC1N 8LE) (Англія, Лондон, Хаттон Гарден, офіс 23, 5-й поверх, 63-66, EC1N 8LE) реєстраційний номер 14562656) (вх. № 4-461/25 від 10.04.2025) про забезпечення позову (арешт морського судна) в порядку ст. 136-138 ГПК України, за участю осіб, яких можуть стосуватися заходи забезпечення позову:
1) Компанія Commercio Petroleo OU (адреса: HARJU MAAKOND, TALLINN, KESKLINNA LINNAOSA, KARU TN 14-8, 10120 (Харью Мааконд, Таллінн, Кесклінна Ліннаоса, Кару ТН 14-8, 10120) реєстраційний номер 14573580),
2) Компанія CORSA LTD (адреса: Liberia, Monrovia, Broad Street, 80 (Ліберія, Монровія, Брод-стріт, 80) реєстраційний номер 6484542),
10.04.2025 Компанія REDOS LOGISTICS LTD звернулась до Господарського суду Одеської області із заявою про забезпечення позову відносно осіб, які можуть отримати статус учасників справи: (відповідачі) - Компанія Commercio Petroleo OU та Компанія CORSA LTD, згідно якої просить суд накласти арешт на судно т/х GIOIA MIA, IMO 9321419, прапор Республіка Ліберія, яке перебуває в акваторії Ізмаїльського морського торговельного порту (68600, Одеська область, Ізмаїльський район, місто Ізмаїл, вулиця Портова, будинок 7), Диспонентним власником якого є компанія Commercio Petroleo OU (HARJU MAAKOND, TALLINN, KESKLINNA LINNAOSA, KARU TN 14-8, 10120), зареєстрованим власником CORSA LTD (80, Broad Street, Monrovia, Liberia).
В обґрунтування поданої заяви заявник зазначає, що у нього наявна чинна морська вимога до компанії Commercio Petroleo OU (“Диспонентний Власник», “Замовник») та компанії CORSA LTD (“Зареєстрований власник») на підставі порушення умов Контракту № 07032025 від 7 березня 2025 року, у зв'язку несплатою робіт, здійснених за дорученням Диспонентного власника т/х GIOIA MIA, IMO 9321419, прапор Республіка Ліберія, а саме миття вантажних відсіків (танків) Судна, в загальному розмірі 20 000 доларів США, що еквівалентно 823,480.00 грн. за курсом НБУ станом на 09.04.2025.
Так, заявник вказує, що 06.03.2025, судно прибуло в морський торговельний порт Південний, причал 5 під навантаження соняшникової олії з неготовими вантажними танками, що підтверджується Журналом обліку робочого часу від 11 березня 2025. 06 березня 2025 було проведено першу інспекцію вантажних відсіків (танків) судна.
Разом з тим, танки не було готові до завантаження вантажу, операція завантаження не розпочалася до моменту другої інспекції, у зв'язку з цим, диспонентний власник судна звернувся до заявника з метою укладення контракту на виконання робіт з миття вантажних відсіків (танків) судна.
07 березня 2025 між REDOS LOGISTICS LTD та Commercio Petroleo OU було укладено Контракт про миття вантажних відсіків (танків) судна від 7 березня 2025. Контракт з боку диспонентного власника судна було підписано пані А. Ларкіною, що “діє на підставі договору фрахтування (Чартеру)».
При цьому, зазначає, що компанія CORSA LTD є зареєстрованим власником Судна, відповідно до витягу з Глобальної інтегрованої інформаційної системи судноплавства (GISIS) щодо компанії CORSA LTD, статус: активна, а Commercio Petroleo OU є диспонентним власником Судна.
Тобто, в даному контексті, на думку заявника, Commercio Petroleo OU є фрахтувальником судна у CORSA LTD, та діяла на підставі такого договору фрахтування (Чартеру) укладаючи контракт із заявником за дорученням судновласника.
Таким чином, диспонентний власник та зареєстрований власник судна несуть спільну відповідальність за морською вимогою і є співвідповідачами.
Стосовно виконання умов контракту, компанія зазначає, що 07 березня 2025 було видано Рахунок № 1-0703/25 від 07 березня 2025 на ім'я диспонентного власника від виконавця на загальну суму 20 000 доларів США за послуги з миття 10 танків (1- 5 S/P) моторного танкеру GIOIA MIA.
10 березня 2025 було видано акт прийомки-передачі послуг з миття танків Судна № 1-0703/25 від 10 березня 2025.
Відповідно до пункту 3 “Оплата» Контракту: Вартість послуг з миття 10 танків (1- 5 S/P) моторного танкеру GIOIA MIA становить 20,000.00 доларів США та зазначається у рахунку-фактурі після попереднього погодження сторін. 3.2. Оплата здійснюється протягом 5 банківських днів на розрахунковий рахунок компанії після виставлення рахунку за надані послуги.
Відтак, за ствердженнями заявника, кінцевий термін оплати, після 5 банківських днів, був 14.03.2025. Проте, станом на дату подачі даної заяви Commercio Petroleo OU не оплатило рахунок за виконані роботи на судні компанією REDOS LOGISTICS LTD відповідно до Контракту.
Таким чином, заявник зазначає, що його морська вимога виникла на підставі заборгованості диспонентного власника, що є фрахтувальником судна у зареєстрованого власника судна, а саме несплати робіт з миття вантажних відсіків (танків) судна, здійснених за дорученням диспонентного власника т/х GIOIA MIA, IMO 9321419, прапор Республіка Ліберія.
Стосовно підвідомчості, вказує, що судно GIOIA MIA, IMO 9321419 (прапор Республіка Ліберія) станом на дату звернення до суду із даною заявою прямує в Ізмаїльський морський торговельний порт, що підтверджується даними, які містяться в міжнародній електронній базі даних географічних місцезнаходжень морських суден MarineTraffic, доступних на однойменному веб-сайті - http://www.marinetraffic.com.
Поряд з цим, в обґрунтування правових підстав арешту судна заявник посилається на Міжнародну конвенцією з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна від 10.05.1952 р.
10.04.2025 до Господарського суду Одеської області від Компанії REDOS LOGISTICS LTD надійшло клопотання (вх.№11697/25) про долучення доказів, до якої заявником надано нотаріально засвідчені переклади доданих до заяви про забезпечення позову документів на українську мову.
Розглянувши заяву Компанії REDOS LOGISTICS LTD, дослідивши надані докази, проаналізувавши положення чинного законодавства, господарський суд зазначає наступне.
Як встановлено господарським судом, 07.03.2025 року між Компанією REDOS LOGISTICS LTD (виконавець), у особі Кирила Осипова, що діє на підставі доручення, з однієї сторони та Компанією Commercio Petroleo OU (замовник), у особі Ларкіної, з іншої сторони був укладений контракт №07032025.
Розділом 1 контракту визначено його предмет, а саме: Замовник замовляє, а Виконавець зобов'язується здійснити миття вантажних відсіків (танків) суден за запитом Замовника. (п. 1.1).
В розділі 2 зазначеного контракту встановлено обов'язки сторін:
- 2.1. Виконавець виконує наступні види робіт:
- миття вантажних відсіків суден.
- 2.2. Виконавець своєчасно інформує Замовника про результати наданих послуг.
- 2.3 Після завершення послуг Виконавець надає Замовнику необхідну документацію.
- 2.4. Виконавець діє в інтересах Замовника, який безпосередньо та своєчасно дає йому вказівки щодо подальших дій, і жодна третя сторона не має права давати вказівки, в тому числі: щодо обсягу послуг, або звітів чи сертифікатів, якщо без уповноваження Замовником.
- 2.5. Виконавець надає послуги відповідно до встановленого порядку та методів виконання робіт.
- 2.6. Згідно з інструкціями Замовника, Виконавець оформлює інспекційні звіти та сертифікати, що відображають висновки спеціаліста, виконані згідно з міжнародними нормами.
- 2.7. Замовник зобов'язується:
- надати необхідні інструкції для ефективного виконання послуг;
- забезпечити доступ представників Виконавця на територію проведення робіт;
- надати всю необхідну допомогу представникам Виконавця;
В розділі 3 вказаного контракту сторонами передбачена Оплата, а саме:
- 3.1 Вартість послуг з миття 10 танків (1-5 з правого та лівого бортів) моторного танкеру GIOIA MIA становить 20 000,00 доларів США та зазначається у рахунку-фактурі після попереднього погодження сторін.
- 3.2 Оплата здійснюється протягом 5 банківських днів на розрахунковий рахунок компанії після виставлення рахунку за надані послуги.
Розділом 6 контракту сторонами передбачено, що цей контракт та будь-які зміни і доповнення до нього оформлюються англійською мовою. Контракт набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2025, якщо жодна зі сторін не повідомить іншу сторону у письмовій формі за 14 днів до закінчення терміну
Як вбачається із матеріалів поданої заяви, 07.03.2025 REDOS LOGISTICS LTD (виконавцем за контрактом від 07.03.2025) було складено рахунок №1-0703/25 на ім'я Компанії Commercio Petroleo OU (замовника за контрактом від 07.03.2025) на загальну суму 20,000.00 доларів США за послуги з миття танків (1- 5 S/P) на судні GIOIA MIA.
10.03.2025 REDOS LOGISTICS LTD (виконавцем за контрактом від 07.03.2025) було складено акт приймання-передачі з миття судна № 1-0703/25, в якому викладено опис наданих Commercio Petroleo OU (замовнику за контрактом від 07.03.2025) послуг з миття танків №1- 5 (з лівого та правого бортів) на судні GIOIA MIA.
Звертаючись із заявою про забезпечення позову, Компанія REDOS LOGISTICS LTD стверджує про існування у неї чинної морської вимоги до Компанії Commercio Petroleo OU (“Диспонентний власник», “Замовник») та Компанії CORSA LTD (“Зареєстрований власник») через порушенням умов Контракту № 07032025 від 7 березня 2025 року, а саме: несплатою робіт, здійснених за дорученням Commercio Petroleo OU (Диспонентного власника, що є фрахтувальником судна) - т/х GIOIA MIA, IMO 9321419, прапор Республіка Ліберія, а саме миття вантажних відсіків (танків) Судна, в загальному розмірі 20 000 доларів США, що еквівалентно 823,480 грн. за курсом НБУ станом на 09.04.2025, що є підставою для вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на морське судно.
Отже, морська вимога виникла до боржників за контрактом №07032025 від 07.03.2025 щодо судна “GIOIA MIA» (IMO 9321419, прапор - Ліберія, MMSI: 636023929), власником якого є Компанія CORSA LTD.
Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду; забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
За п.9 ч.1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги.
У відповідності до ч.2 ст. 138 ГПК України заява про арешт морського судна подається за місцезнаходженням порту реєстрації судна або за місцезнаходженням морського порту, в якому судно знаходиться або до якого прямує, незалежно від того, чи має такий суд юрисдикцію щодо розгляду по суті справи щодо морської вимоги, яка є підставою для арешту.
Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості є однією із основних засад судочинства.
За змістом статей 365, 366 ГПК України іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов'язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
За ч.2 ст. 30 ГПК України справи про арешт судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням морського порту України, в якому перебуває або до якого прямує судно, або порту реєстрації судна.
Відповідно до ч.1 ст. 1 Міжнародної конвенції з уніфікації деяких правил щодо накладення арешту на морські судна (далі - Конвенція) від 10.05.1952, до якої Україна приєдналася відповідно до Закону №3702-VI від 07.09.2011, та яка набула чинності для України 16.05.2012, "морська вимога" означає вимогу, що виникає на підставі одного чи більше із зазначених нижче пунктів: збитку, завданого будь-яким судном у результаті зіткнення або в інший спосіб; загибелі людей або тілесного ушкодження, що заподіяні будь-яким судном або пов'язані з його експлуатацією; рятування судна або вантажу; договору, що стосується використання або здачі будь-якого судна в наймання за договором про фрахтування або інакше; договору, що стосується перевезення вантажів будь-яким судном за договором про фрахтування або інакше; втрати вантажу або шкоди, завданої вантажу, в тому числі багажу, який перевозиться будь-яким судном; загальної аварії; морської позики; буксирування; лоцманства; поставок товарів або матеріалів, що здійснюються для судна з метою його експлуатації або технічного обслуговування, незалежно від того, де ці поставки здійснюються; будування, ремонту або спорядження судна чи докових зборів; заробітної плати капітанів, офіцерів чи екіпажу; витрат капітана, у тому числі витрат вантажовідправників, фрахтувальників чи агентів, що здійснені за дорученням судна або його власника; спорів, що стосуються права власності на морське судно; спорів між співвласниками будь-якого судна стосовно права власності на це судно, його експлуатації або доходів від його експлуатації; іпотеки або морської застави будь-якого судна.
Відповідно до ч. 2 ст. 1 Конвенції “арешт» означає затримання судна за ухвалою суду для забезпечення морської вимоги, але не включає конфіскацію судна на виконання судового рішення.
За змістом положень ст. 3 Міжнародної конвенції арешт може бути накладено на конкретне судно, щодо якого виникла морська вимога, або на будь-яке інше судно, власником якого є особа, яка була в момент виникнення морської вимоги власником конкретного судна.
Також, якщо у випадку наявності договору оренди судна з передачею володіння фрахтувальнику фрахтувальник, а не зареєстрований власник, несе відповідальність щодо морської вимоги, яка стосується цього судна, може бути накладено арешт на таке судно чи на будь-яке інше судно, що належить такому фрахтувальникові, з дотриманням положень цієї Конвенції, але жодне інше судно, що належить зареєстрованому власникові, не може бути піддано арештові у зв?язку з такими морськими вимогами.
Наведене свідчить про можливість накладення арешту на конкретне судно, щодо якого виникла морська вимога, або інше судно власника чи фрахтувальника, які є відповідальними особами за морською вимогою і в момент виникнення вимоги були власниками чи фрахтувальниками конкретного судна.
При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до ст. 20 Кодексу торговельного мореплавства України судновласником у цьому кодексі визнається юридична або фізична особа, яка експлуатує судно від свого імені, незалежно від того, чи є вона власником судна, чи використовує на інших законних підставах.
Власником судна є фізична або юридична особа, яка здійснює відносно закріпленого за нею судна права, до яких застосовуються правила про право власності (ч. 2 ст. 20 КТМ України).
Фрахтувальником, в свою чергу, за змістом положень ст. 203 КТМ України та ст. 912 ЦК України є особа, що на підставі договору фрахтування набуває права володіння та користування судном від власного імені, тобто фактично є орендарем судна.
Тобто, саме фрахтувальник, за змістом положень КТМ України, після укладання договору фрахтування, фактично набуває права судновласника щодо користування судном від свого імені.
Так, як зазначає заявник, морська вимога виникла до боржників - Компанії Commercio Petroleo OU (диспонентного судновласника, замовника) та Компанії CORSA LTD (власника судна GIOIA MIA», IMO 9321419)
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Як зазначалось вище судом, Компанія REDOS LOGISTICS LTD стверджує про існування у неї чинної морської вимоги до Компанії Commercio Petroleo OU (“Диспонентний власник», “Замовник») та Компанії CORSA LTD (“Зареєстрований власник») через порушенням умов Контракту № 07032025 від 7 березня 2025 року, а саме: несплатою робіт з миття вантажних відсіків (танків) судна, в загальному розмірі 20 000 доларів США, що еквівалентно 823,480 грн. за курсом НБУ станом на 09.04.2025
При цьому, заявляючи вимоги про арешт судна - GIOIA MIA (IMO 9321419) вказує, що Commercio Petroleo OU є фрахтувальником судна у CORSA LTD (власник судна), та діяла на підставі договору фрахтування (Чартеру) укладаючи контракт із заявником за дорученням Судновласника.
Так, судом встановлено, що компанія CORSA LTD дійсно є зареєстрованим власником Судна, що підтверджується витягом з Глобальної інтегрованої інформаційна система судноплавства (GISIS).
Також, встановлено, що на підставі контракту №07032025 між Компанією REDOS LOGISTICS LTD та Компанією Commercio Petroleo OU виникли правовідносини з наданням послуг - миття вантажних відсіків судна, де REDOS LOGISTICS LTD є виконавцем, а Компанія Commercio Petroleo OU - замовником.
Разом з тим, господарський суд зауважує, що в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази того, що Компанія Commercio Petroleo OU набула права судновласника судна GIOIA MIA (IMO 9321419), що є обов'язковою умовою для можливого накладення арешту на судно за морською вимогою.
В матеріалах справи відсутній належним чином оформлений договір фрахтування судна GIOIA MIA (IMO 9321419), який би підтверджував факт того, що фрахтувальником судна GIOIA MIA (IMO 9321419) є Компанія Commercio Petroleo OU, та що до вказаного судна у заявника виникла до контрагента морська вимога.
Суд вважає за необхідне звернути увагу, що під час розгляду справ у порядку господарського судочинства обов'язок доказування покладається як на заявника, так і на відповідача. Водночас, доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
При цьому, відсутність у приписах ч. 3 ст. 139 ГПК України обов'язку надати до заяви про забезпечення позову у вигляді арешту морського судна докази обґрунтування розміру морської вимоги, не звільняє заявника від обов'язку довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.
З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що заявником не доведено того, що Компанія Commercio Petroleo OU є судновласником (фрахтувальником) судна - GIOIA MIA (IMO 9321419) щодо якого виникла морська вимога та за якою заявник може просити накласти арешт на вказане судно, з огляду на що господарський суд дійшов висновку про недоведеність, необґрунтованість та необхідність відмови у задоволенні заяви Компанії REDOS LOGISTICS LTD про забезпечення позову (арешт морського судна) за вх.№4-461/25 від 10.04.2024.
Керуючись ст. ст. 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. Відмовити у задоволенні заяви REDOS LOGISTICS LTD (адреса: England, London, Hatton Garden, Suite 23, 5th Floor, 63 - 66, EC1N 8LE, реєстраційний номер: 14562656) про забезпечення позову (арешт морського судна) за вх. №4-461/25 від 10.04.2024 р.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її постановлення.
Суддя Ю.І. Мостепаненко