Провадження № 33/803/848/25 Справа № 174/1499/24 Суддя у 1-й інстанції - Данилюк Т. М. Суддя у 2-й інстанції - Свіягіна І. М.
10 квітня 2025 року
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду
Свіягіна І.М.,
при секретарі судового засідання Сербіної І.В.,
за участю особи, яка притягається
до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,
захисника адвоката Шевчука О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 17 лютого 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (відповідно до протоколу серії ЕПР1 № 177384 від 19.11.2024) і піддано адміністративному стягненню у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Стягнуто судовий збір у сумі 605.60 грн;
Провадження по справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 по ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (відповідно до протоколу серії ЕПР1 №181652 від 25.11.2024) закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.-
постановою Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 17 лютого 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 13.11.2024, о 13:03 год., в м. Вільногірськ, Кам'янський район, Дніпропетровська область, по вул. Центральна, 50, гр.керував транспортним засобом Daewoo Lacetty н/з НОМЕР_1 , в стані наркотичного сп'яніння, що підтверджується оглядом на стан сп'яніння, який проводився в медичному закладі КНП КМР № 9 м. Кам'янське, зі згоди водія, у встановленому законом порядку. Стан наркотичного сп'яніння підтверджується висновком 136/1 від 15.11.2024, чим порушив п.2.9.а. ПДР - керування тз особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
На зазначену постанову особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій оспорюючи законність, обґрунтованість та підстави притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП України за протоколом про адміністративне правопорушення від 19.11.2024 року, просить скасувати постанову судді та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
На обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази його вини, матеріали складені із значними порушеннями вимог КУпАП та Інструкції.
Звертає увагу, що на долученому поліцейськими відеозаписі, не зафіксовано керування особисто ним транспортним засобом, що є обов'язковою складовою інкримінованого адміністративного правопорушення. Також відсутні дані, що порушено ПДР України або інші законні підстави зупинки транспортного засобу, а тому подальша вимога проходження огляду є незаконною.
Наголошує, що не зазначення ним безпосередньо працівникам поліції, що він не керував транспортним засобом не підтверджує автоматично факту такого керування, оскільки він повинен бути доведений належними та допустимими доказами. Також вказує, що він вийшов з нерухомого автомобіля, що унеможливлює доведення факту керування, більш того вікна автомобіля є затонованими та тому неможливо встановити, хто саме керував транспортним засобом. За цими ж обставинами постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності за непристебнутий пасок безпеки є незаконною, оскільки неможливо встановити водія.
Стверджує, що перебування за кермом автомобіля, який не перебуває в стані руху, не є доказом керування ним транспортним засобом. Крім того, свідок ОСОБА_2 зазначив, що під час зупинки транспортного засобу саме він керував автомобілем, а ОСОБА_1 знаходився на передньому пасажирському сидінні. Крім того, після вказаних подій ОСОБА_3 розповів матері ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , що він перебував за кермом.
Зауважує, що медичний висновок складений та ним отриманий 15.11.2024 року, що не позбавляло можливості отримати вказаний висновок і працівникам поліції, та скласти протокол про адміністративне правопорушення. Однак, працівниками поліції протокол складено лише 19.11.2024 року, шляхом його затримання та застосування кайданків. Проте, протокол про адміністративне затримання не складений, протокол його особистого огляду не складений, як і не надано витяг із журналу доставлених осіб, які вчинили адміністративне правопорушення, що свідчить про недотримання поліцейськими процедури отримання доказів.
Вказує, що поліцейськими порушено вимоги Інструкції щодо часу його доставки до медичного закладу, оскілки з часу початку спілкування із поліцейськими до моменту приїзду до медичного закладу пройшло більше двох годин. Крім того, в порушення вимог Інструкції при ньому не оголошено змісту медичного висновку.
Вказує, що перед початком спілкування, жоден працівник поліції не представився, не назвав посаду або звання, що свідчить про незаконність їх дій.
Зазначає, що в порушення вимог Інструкції та норм КУпАП, в матеріалах справи відсутній акт про його відсторонення від керування транспортним засобом. Наголошує, що протокол про адміністративне правопорушення складений в порушення вимог Інструкцій, який повинен буди в електронній формі з автоматичним присвоєнням йому відповідної серії та номеру. Крім того, у протоколі зазначено, що фіксування проводилось на боді камери 799199, 799207, однак фрагменти запису долучені до матеріалів справи, записувались на інші боді камери, які в протоколі не зазначені, а ті, які зазначені в протоколі взагалі відсутні, що свідчить про фальсифікацію даних. На вказане, судом не надано жодної правової оцінки.
Вказує, що до інформації наданої начальником ВП №4, фіксація здійснювалась на камеру «Motorola VB 400», однак в матеріалах справи вказаного запису не міститься, вказівка в протоколі також відсутня. Крім того, відеозйомка не була безперервною, а перерви між фрагментами у часі досить значні, що ставить під сумнів їх автентичність та відповідність оригіналу.
Наголошує, що під час складання протоколу, в порушення вимог Інструкції, йому не роз'яснені права, чим порушено право на захист та позбавило можливості скористатись правовою допомогою фахівця під час складання протоколу.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду щодо змісту оскарженої постанови судді місцевого суду та доводів викладених у апеляційній скарзі; ОСОБА_1 та його захисника, які підтримали доводи апеляційної скарги; вивчивши, перевіривши та оцінивши матеріали адміністративної справи, обміркувавши наведені доводи, - суд апеляційної інстанції вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з огляду на таке.
За змістом ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП України, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення.
Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з'ясовувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Також при розгляді справ про адміністративні правопорушення необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247, 280 КУпАП України, а зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 цього Кодексу. У ній, зокрема, потрібно наводити докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначати мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно припису ст. 8 КУпАП України особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону.
Згідно положень ст. 17 Закону України " Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини " від 23.02.2006 року за №3477-ІV рішення ЄСПЛ - є джерелом права в Україні.
Відповідно до положення частини 1 статті 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод та правових позицій, викладених в рішенні Європейського Суду з прав людини в справі «Бендерський проти України" (заява №22150/02, параграф 2), у якому відображений принцип здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом.
Ці вимоги закону при розгляді суддею місцевого суду адміністративної справи щодо ОСОБА_1 належно виконані.
Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 визнаний винним у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП за керування транспортним засобом в стані наркотичного сп'яніння.
Відповідно до п. 2.9а ПДД України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Суд першої інстанції, на підтвердження вини ОСОБА_1 послався на протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 177384 від 19.11.2024 року; відеозапис з цифрової нагрудної відеокамери поліцейського «Motorola VB 400», який відтворено в судовому засіданні, і з якого слідує, що автомобіль під керуванням ОСОБА_1 , зупинений працівниками поліції у м. Вільногірськ, при цьому у останніх виникла підозра, щодо його перебування в стані наркотичного сп'яніння, після чого, водій за його згодою доставлений до КНП КМЛ «МЛ №9» м. Кам'янське, для проходження медичного огляду з метою виявлення наркотичного сп'яніння; висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 136/1 від 15.11.2024, з якого вбачається, що огляд водія на стан наркотичного сп'яніння проводився в медичному закладі 13.11.2024, акт огляду складений 15.11.2024 року.
Апеляційний суд зазначає, що на відеозаписі поліцейських зафіксований весь перебіг подій, який необхідний для встановлення істини у справі, є логічним та послідовним, без ознак монтажу, а тому є належним та допустимим доказом. Відсутність на записах деяких проміжків часу, жодним чином не вплинуло на змістовність фактичних обставин, які мають значення. Крім того, сам ОСОБА_1 не зазначив, що саме не відповідає дійсності під час відтворення відеофайлів, а лише зазначив на переривання запису, що в даному випадку не впливає на доведеність вини останнього.
Досліджені матеріали справи є належними та допустимими доказами, якими беззаперечно підтверджено наявність обов'язкових ознак інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, зокрема факт керування транспортним засобом, та факт перебування його в стані наркотичного сп'яніння, тобто керування транспортними засобом в стані наркотичного сп'яніння.
Факт перебування ОСОБА_1 в стані наркотичного сп'яніння не заперечується ним самим в апеляційний скарзі, лише зазначається на ряд порушень порядку огляду та відсутності підтвердження факту керування транспортним засобом, що не знайшло свого підтвердження при апеляційному перегляді.
Апеляційний суд наголошує, що норми діючого КУпАП та положення Інструкції, не вимагають саме відеофіксації керування особою транспортним засобом, такий факт може бути підтверджений сукупністю різних доказів, які містяться в матеріалах справи.
Так, факт керування транспортним засобом, підтверджується відеозаписом поліцейських, відповідно до якого, автомобіль патрульної поліції, слідує за автомобілем DaewooLacetty н/з НОМЕР_1 , який заїжджає у двір, після цього зупиняється, біля нього зупиняється автомобіль патрульної поліції, далі поліцейський одразу підходить до автомобіля, з водійської сторони якого виходить ОСОБА_1 . Інших осіб біля автомобілю або у середині немає, що встановлено під час того, як ОСОБА_1 повертається до водійського місця, щоб взяти документи, в той момент чітко проглядається пасажирське порожнє сидіння. Крім того, як обґрунтовано зазначено місцевим судом, під час спілкування із поліцейськими, ОСОБА_1 жодного разу не заперечив факт керування ним транспортним засобом, та погодився пройти огляд на стан сп'яніння, в якості водія. Таку позицію ОСОБА_1 , апеляційний суд розцінює, як спосіб захисту.
Крім того, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , слід оцінити критично, виходячи з того, що ОСОБА_5 є матір'ю ОСОБА_1 , тобто зацікавленою особою та не була безпосередньо свідком зупинки транспортного засобу. В свою чергу показання свідка ОСОБА_2 , в частині, що саме він був за кермом, не узгоджуються з матеріалами справи, відповідно до яких, останній взагалі не фігурує.
Отже, дослідженими доказами, на думку апеляційного суду беззаперечно доведений факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 .
Твердження щодо відсутності ознак сп'яніння, не впливають на доведеність вини ОСОБА_1 , оскільки поліцейськими наголошено, що під час спілкування із водієм ОСОБА_1 виникла підозра перебування його в стані наркотичного сп'яніння, в наслідок чого запропоновано пройти відповідний огляд. Встановлення ознак сп'яніння є оціночним суб'єктивним судженням поліцейського під час спілкування із водієм, вимоги КУпАП та Інструкції щодо огляду водіїв на стан сп'яніння, не вимагають проведення окремого огляду для встановлення таких ознак та в подальшому є підставою для проходження огляду задля підтвердження або спростування перебування водія в стані наркотичного сп'яніння. В даному випадку підтверджено результатами проведеного огляду ОСОБА_1 перебування його в стані наркотичного сп'яніння.
Доводи апеляційної скарги щодо доставлення ОСОБА_1 до медичного закладу, в порушення вимог Закону, більш ніж через дві години, не ґрунтуються на матеріалах справи.
Так, відповідно до ч. 4 ст. 266 КУпАП огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення.
В даному випадку, ОСОБА_1 зупинений працівниками поліції об 13-03 годині, направлений на проходження огляду о 14-00 годині, відповідно до медичного висновку, точний час огляду 15-10 година. Отже, з моменту встановлення підстав для здійснення огляду та проведення такого огляду минуло менш ніж дві години, що відповідає положенням ст. 266 КУпАП.
Твердження ОСОБА_1 про складання протоколу з порушенням норм Закону, більш ніж через 24 години, з моменту складання медичного висновку, не заслуговують на увагу, оскільки, як вбачається з матеріалів справи та відеозапису, огляд на стан сп'яніння проводився 13.11.2024 року, медичний висновок складений 15.11.2024 року, а протокол 19.11.2024 року, разом з цим, протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 складений у відділенні поліції, як про це зазначає сам водій. Отже, є підстави вважати, що у зв'язку із тим, що протокол складається у присутності особи, поліцейськими здійснювались заходи щодо визначення місця перебування ОСОБА_1 та запрошення його до відділу поліції для складання протоколу.
Доводи ОСОБА_1 , щодо неправомірних дій поліцейських щодо його затримання не є предметом розгляду даної справи та жодним чином не спростовують факту перебування водія ОСОБА_1 стані наркотичного сп'яніння, що утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційний суд наголошує, що в даному випадку, не вважає, що працівниками поліції порушені вимоги ст. 254 КУпАП, а тому підстав визнання протоколу про адміністративне правопорушення недопустимим доказом не вбачає.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Виходячи з наведеної норми закону, відеозапис поліцейських є невід'ємною частиною протоколу про адміністративне правопорушення, а тому не потребує додаткового засвідчення ЕЦП та обов'язкової вказівки у протоколі номерів боді камер поліцейських, тим паче враховуючи, що сам ОСОБА_1 не заперечує тих обставин, які зафіксовані на відеозаписах, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є надуманими.
Не можуть бути задоволеними і посилання в апеляційній скарзі про безпідставність зупинки транспортного засобу з огляду на наступне.
Працівниками поліції наголошено, що причина зупинки ОСОБА_1 є порушення ним вимог ПДР України, керування транспортним засобом з непристебнутим паском безпеки. Крім того, за вказане порушення останнього притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.5 ст. 121 КУпАП, відповідно до постанови №3469354 від 13.11.2024 року (а.с. 4). Вказані обставини також наведені у рапорті поліцейського (а.с. 3).
Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію» під час дії воєнного стану поліція діє згідно із призначенням та специфікою діяльності з урахуванням тих обмежень прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, що визначаються відповідно до Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого неодноразово продовжувався та діяв на час зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 .
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про правовий режим воєнного стану» від 12 травня 2015 року № 389-VIII, в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану, як перевіряти у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, документи у осіб, а в разі потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян, за винятком обмежень, встановлених Конституцією України.
Відповідно до Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 29.12.2021 року, № 1456 правовою основою перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян є Конституція України, Кримінальний процесуальний кодекс України, Кодекс України про адміністративні правопорушення, Закони України «Про основи національного спротиву», «Про правовий режим воєнного стану», «Про оборону України», «Про національну безпеку України», «Про Національну поліцію», «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України», указ Президента України «Про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях», затверджений Верховною Радою України, та інші нормативно-правові акти.
Отже, перевірка документів у осіб здійснюється після введення військового стану в межах території та у строки, зазначені в указі Президента України про введення воєнного стану.
На підставі викладеного, апеляційний суд зауважує, що інспектор поліції діяв в межах наданих йому повноважень під час дії воєнного стану в країні, а тому підстави зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 є законними та не спростовують наявності в його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги, що в порушення вимог Інструкції, працівники поліції не представились йому під час спілкування та що водія не відсторонено від керування транспортним засобом, не спростовують вину ОСОБА_1 в інкримінованому адміністративному правопорушенні, оскільки не є такими порушеннями, що тягнуть за собою визнання огляду на стан сп'яніння недійним.
Не роз'яснення поліцейськими прав ОСОБА_1 не є таким порушенням, яке тягне за собою визнання доказів недопустимими у справі про адміністративне правопорушення, крім того ОСОБА_1 реалізував своє право на захист у суді першої та апеляційної інстанціях.
На підставі викладеного, апеляційним судом не встановлено порушень порядку проходження огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 відповідно до ст. 266 КУпАП та Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 11 листопада 2015 року.
Відповідно до положень частини 7 Кодексу України про адміністративні правопорушеннястатті 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги, будь яких інших доводів щодо відсутності вини ОСОБА_1 вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, апеляційному суду не надано.
Переконливих доводів, які б вказували на істотні порушення, які могли вплинути на правильність, і обґрунтованість постановленого по справі судового рішення, які є безумовною підставою для його скасування, та які б спростовували висновки суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП, апеляційний суд не вбачає.
Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновку, що судом першої інстанції постанови винесена з дотримання вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП, а тому апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись статтями 293, 294 КУпАП, суддя, -
апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 17 лютого 2025 року щодо ОСОБА_1 , у справі про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського Апеляційного суду Ірина СВІЯГІНА