Справа №: 398/94/25
провадження №: 1-кс/398/41/25
Іменем України
"12" квітня 2025 р. м. Олександрія
Слідчий суддя Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
слідчого СВ Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_3 ,
прокурора Кропивницької спеціалізованої прокуратури в сфері оборони Південного регіону ОСОБА_4 , в режимі відеоконференції,
захисника ОСОБА_5 ,
підозрюваного ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого, погоджене прокурором, в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 62024080200000138 від 27.01.2024 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Світловодськ Кіровоградської область, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , старший стрілець-оператор відділення стрілецького взводу стрілецької роти, військове звання старший солдат, раніше не судимий,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
Слідчий за погодженням з прокурором звернувся до суду з клопотанням про дозвіл на затримання та одночасно подав клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_6 в рамках двомісячного строку досудового розслідування.
Клопотання обґрунтоване тим, що згідно зі ст. 1 Закону України «Про оборону України», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Згідно з указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/22 від 24.02.2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 133/22 від 14.03.2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 15.03.2022 № 2119-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
Відповідно до Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 22.05.2022 № 2263-IX продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
В останній раз, відповідно до Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 16.08.2022 № 3057-ІХ (далі - Закон № 3057). Закон № 3057 затверджує Указ Президента «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 01.05.2023 № 254/2024, за яким воєнний стан в Україні продовжують з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб.
Відтак, з 24.02.2022 по теперішній час діє воєнний стан.
Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 25.02.2022 солдата ОСОБА_6 призвано та направлено для проходження військової служби під час мобілізації в складі команди військової частини НОМЕР_1 .
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» початком проходження військової служби для громадян, вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Таким чином, з моменту відправлення 25.02.2022 до військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_6 набув статусу військовослужбовця - особи, яка проходить військову службу, та з того ж дня, 25.02.2022, приступив до виконання військового обов'язку - проходження військової служби.
Надалі, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_6 , призначеного відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану № від 24.02.2022 №64/2022, Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 №69/2022 та у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на посаду старшого стрільця-оператора відділення стрілецького взводу стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «старший солдат» та з 25.02.2022 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 на всі види забезпечення, визнано таким, що справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків.
Так, відповідно до п. 1-3 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби, на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Під час проходження військової служби на посаді старшого стрільця-оператора відділення стрілецького взводу стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «старший солдат» ОСОБА_6 як військовослужбовець відповідно до ст. 11, 16-17 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України був зобов'язаний, зокрема, свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; беззастережно виконувати накази командирів (начальників); постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку та майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, а також спеціальні обов'язки; бездоганно і неухильно додержуватися порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України; усвідомлювати та свідомо ставитися до виконання свого військового обов'язку; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Проте, старший солдат ОСОБА_6 , достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеними вище вимогами законодавства, що регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, та маючи реальну можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вирішивши стати на злочинний шлях за наступних обставин.
ОСОБА_6 , будучи військовослужбовцем та проходячи військову службу за призовом під час мобілізації на посаді старшого стрільця-оператора відділення стрілецького взводу стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «старший солдат», умисно, діючи в порушення вимог ст. 2, 11, 16-17, 127-128, 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій і передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків, 27.10.2023 самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 яка дислокується за адресою: АДРЕСА_3 без поважних причин, в умовах воєнного стану, перебуваючи в різних місцях, та ухиляється від проходження військової служби по теперішній час, використовуючи виниклий у зв'язку з цим вільний час на власний розсуд, що не пов'язано з виконанням його обов'язків з військової служби.
ОСОБА_6 органом досудового розслідування підозрюється у самовільному залишені місця служби, вчинене в умовах воєнного стану, військовослужбовцем (крім строкової служби), тобто у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст.407 КК України.
Зазначене підтверджується, зокрема, повідомленням військової частини про вчинення кримінального правопорушення, матеріалами службового розслідування військової частини за відповідним фактом, свідченнями осіб з числа військовослужбовців, іншими наявними матеріалами досудового розслідування в їх сукупності.
28.12.2024 старшим слідчим СВ Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_7 за погодженням прокурора Кропивницької спеціалізованої прокуратури в сфері оборони Південного регіону ОСОБА_8 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
З огляду на наявні матеріали досудового розслідування слідство вважає, що після отриманого зазначеного повідомлення про підозру у кримінальному правопорушенні підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; а також вчиняти інше кримінальне правопорушення чи продовжувати кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, а відтак слідство доходить до висновку про існування ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4 та 5 ст.177 КПК України.
До висновків про існування зазначених ризиків слідство дійшло з огляду на наявні в матеріалах досудового розслідування докази, а також поведінку підозрюваного під час вчинення інкримінованого йому кримінальному правопорушенні.
Зокрема слідство враховує, що наразі підозрюваний, будучи військовослужбовцем у складі Збройних Сил України, підозрюється у тяжкому злочині, який посягає на встановлений порядок несення військової служби, вчиненому в умовах воєнного стану, що істотно негативно впливає на підтримання належної військової дисципліни у Збройних Силах України та підриває обороноздатність держави в умовах активного ведення бойових дій, обумовлених агресією проти України.
Станом на 12.04.2025 досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні триває. Крім того, слідство також враховує, що зазначені вище дії підозрюваний може вчинити з метою уникнення кримінальної відповідальності з огляду на усвідомлення останнім ступеня тяжкості інкримінованого йому злочину, а також передбачених за його вчинення виду та розміру покарання від п'яти до десяти років позбавлення волі.
У судовому засіданні слідчий та прокурор клопотання підтримали, просили його задовольнити та обрати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки встановлена наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Захисник у судовому засіданні просив застосувати більш м'який запобіжний захід у виді домашнього арешту, оскільки підозрюваний не має наміру переховуватися від органів досудового розслідування та суду, є учасником бойових дій, був поранений в бою, має сім'ю та постійне місце проживання, працює.
Підозрюваний в судовому засіданні зазначив, що підтверджує обставини викладені у підозрі за ч. 5 ст. 407 КК України, вважає, що відсутні підстави для застосування запобіжного заходу, оскільки він не має наміру переховуватися від органів досудового розслідування та суду або незаконно впливати на свідків, підтримав позицію захисника щодо можливості застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Вислухавши пояснення слідчого, підозрюваного, думку прокурора та захисника, перевіривши додані до клопотання матеріали кримінального провадження, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання.
Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 62024080200000138 свідчить про те, що повідомлення про вчинення кримінального правопорушення було внесено 27.01.2024 року до ЄРДР з правовою кваліфікацією за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
28.12.2024 року старшим слідчим СВ Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_7 за погодженням прокурора ОСОБА_8 . ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
28.12.2024 року ОСОБА_6 отримав від слідчого копію клопотання до суду про застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Причетність ОСОБА_6 до вчинення зазначеного кримінального правопорушення доводиться зібраними у кримінальному провадженні доказами.
11.04.2025 року о 17 год. 00 хв. ОСОБА_6 затримано на підставі ухвали слідчого судді від 14 січня 2025 року про наданя дозволу на затримання з метою приводу до суду для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, визначених у п. 1-5 ч. 1 вказаної статті. Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню чи вчинити інше правопорушення.
Відповідно до практики ЄСПЛ «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.F. проти Німеччини, 27.11.1997 р., § 57).
Відповідно до п. 219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» («NechiporukandYonkalo v.Ukraine») від 21.04.2011, заява № 42310/04 суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Від слідчого судді, на початковій стадії досудового розслідування, не вимагається визначати правильність кваліфікації, а також: достатність, належність, допустимість, достовірність доказів. Остаточною оцінкою доказів займається суд під час судового провадження. Для вирішення цього клопотання достатньо встановити наявність обґрунтованості пред'явленої підозри, що виконали слідчий з прокурором.
Розглядаючи клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Як зазначено в ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 згідно зі ст. 177 КПК України, є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, передбачених ст.42 КПК України, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.
Підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 згідно зі ст.177 КПК України є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, який в силу ст.12 КК України є тяжким злочином, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Слідчий суддя вважає, що небезпека переховування підозрюваного здається явно переконливою, оскільки підозрюваний, усвідомлюючи те, що вчинив кримінальне правопорушення, яке має незворотній характер та згідно з ст.12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів, за який передбачене покарання у вигляді позбавлення волі, з метою уникнення покарання за вчинене кримінальне правопорушення, маючи можливість вільно пересуватися по території України, може покинути місце фактичного проживання та реєстрації.
В той же час, слідчий суддя не може погодитись з доводами слідчого та прокурора, що підозрюваний може незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином чи вчинити інше кримінальне правопорушення, що є ризиками, передбаченими п.п. 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки матеріали клопотання не містять доказів, які б могли переконати слідчого суддю в існуванні обставин, що вказували б на реальність зазначених ризиків на даному етапі кримінального провадження.
Згідно зі ст. 178 КПК України суд при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу зобов'язаний врахувати ризики неправомірної процесуальної поведінки, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого правопорушення, міцність соціальних зв'язків підозрюваного, наявність у нього родини та утриманців, його репутацію тощо.
Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, суд відмічає, що ризиком не можна вважати прогнозовану подію, настання якої розглядається як цілком гарантоване. Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку підозрюваний, може вдатися до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду, або ж створять загрозу суспільству.
Доводи захисника підозрюваного щодо недоведення стороною обвинувачення про можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу суперечать вимогам ч. 8 ст. 176 КК України, а саме під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
На підставі викладеного, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність застосування відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки стороною кримінального провадження надані докази наявності обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст.177 КПК України, а також недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання вищевказаним ризикам.
Згідно з ч. 4 ст.182 КПК України розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до ч. 5 ст.182 КПК України застава визначається залежно від ступеня тяжкості кримінального правопорушення. Щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначено розмір застави у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи відомості про особу підозрюваного, наявність ризику, передбаченог п.1 ч.1 ст. 177 КПК України суд вважає, що одночасно з триманням під вартою ОСОБА_6 слід визначити заставу в порядку ч. 4 ст. 182 КПК України, встановивши достатнім розміром у співставленні з існуючими ризиками та даними про особу обвинуваченого, грошову суму в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60560,00 гривень, оскільки такий розмір є цілком достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України, та покладенням обов'язків передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183, 184, 194, 371, 372 КПК України, слідчий суддя
Клопотання слідчого СВ Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Кропивницької спеціалізованої прокуратури в сфері оборони Південного регіону ОСОБА_8 , в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62024080200000138 від 27.01.2024 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 задовольнити.
Застосувати відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на сорок днів.
Підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , взяти під варту в залі суду.
Строк тримання під вартою ОСОБА_6 , обчислювати з моменту його затримання 11.04.2025 року до 20.05.2025 року.
Визначити заставу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто в сумі 60560,00 грн, які необхідно внести на депозитний рахунок за наступними реквізитами: Одержувач коштів: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26241445; Банк отримувача: ДКСУ м. Київ; код банку отримувача (МФО): 820172, рахунок отримувача: UA458201720355279001000002505, застава за підозрюваного ОСОБА_6 по кримінальному провадженню № 62024080200000138.
При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_6 з-під варти звільнити.
У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_6 наступні обов'язки:1) прибувати до слідчого, прокурора чи суду за першою вимогою;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора чи суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суду про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4) здати на зберігання паспорт громадянина України для виїзду за кордон;
5) утриматися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні.
Роз'яснити ОСОБА_6 , що відповідно до ч. ч. 8, 9 ст. 182 КПК України у разі, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом слідчого, прокурора або суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Питання про звернення застави в дохід держави вирішується судом за клопотанням прокурора або за власною ініціативою суду в судовому засіданні за участю підозрюваного, обвинуваченого, заставодавця, в порядку, передбаченому для розгляду клопотань про обрання запобіжного заходу. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Вручити копію ухвали учасникам судового провадження негайно після її оголошення.
Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого СВ Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_3 та прокурора Кропивницької спеціалізованої прокуратури в сфері оборони Південного регіону ОСОБА_8 .
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1