11 квітня 2025 р. м. Чернівці Справа № 600/98/25-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Анісімова О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
I. РУХ СПРАВИ
1.1. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач або ТЦК), в якому просить:
- визнати протиправними дії начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо відмови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 надати відстрочу від призову під час мобілізації на підставі п. 1, ч. 3 ст. 23 ЗУ “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;
- зобов'язати начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 оформити відмови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відстрочку від призову за мобілізацією на підставі п. 1, ч.З ст. 23 ЗУ “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», шляхом внесення відомостей про відстрочку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів та видачі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 довідки про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
1.2. Ухвалою суду від 13.01.2025 року відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА АРГУМЕНТИ СТОРІН
Позиція позивача
2.1. Обґрунтовуючи позов, позивач зазначає, що є здобувачем вищої освіти (магістратура, Університет внутрішньої безпеки, АДРЕСА_1 ) та має право на відстрочку від мобілізації відповідно до пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". 05.11.2024 року він подав заяву з усіма необхідними документами до ІНФОРМАЦІЯ_3 , але отримав відповідь про необхідність особистої явки до ТЦК та проходження ВЛК.
2.2. Позивач вважає такі дії протиправними, оскільки ТЦК фактично відмовив у наданні відстрочки без правових підстав і не вказав причин відмови у встановленій формі. Відповідач не врахував, що подані документи містили всю необхідну інформацію, передбачену Порядком №560. Крім того, не було використано інформацію з електронних реєстрів та не надано належної оцінки документам.
2.3. Відповідно до Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суб'єкта владних повноважень мають прийматися виключно на підставі закону. В даному випадку відповідач порушив вимоги законодавства, діяв без належної обґрунтованості, розсудливості та пропорційності, а також не дотримався процедури. Лист з вимогою на проходження ВЛК є відмовою у відстрочці, яка не передбачена чинними нормами.
Позиція відповідача
2.4. Відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався, хоча ухвалу від 13.01.2025 року про відкриття провадження у даній справі ним отримано 15.01.2025 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу.
З врахуванням положень статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд вважає за можливим розглянути та вирішити цей спір на підставі наявних матеріалів.
ІІІ. ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
3.1. Так, відповідно до виписки з Єдиної державної електронної бази з питань освіти щодо документів про освіту та інформації про навчання особи, ОСОБА_1 26.06.2015 року закінчив Новоселицький медичний фаховий коледж, за спеціальністю «Лікувальна справа», здобув освітній рівень «Молодший спеціаліст» та відповідно отримав диплом «Молодшого спеціаліста» НОМЕР_1 .
3.2. Відповідно до Рішення про прийом на навчання в Заклад вищої освіти від 30.09.2024 року ОСОБА_1 прийнятий на бакалаврську програму навчання в Університет внутрішньої безпеки у м. Лодзь (Польща), за спеціальністю «внутрішня безпека» в 2024/2025 навчальному році.
Наведене також підтверджується довідкою про прийом іноземця на навчання в Заклад вищої освіти від 30.09.2024 року та довідкою про статус студента від 30.09.2024 року, які наявні у справі на мові оригіналу (польська), а також перекладені на українську мову.
3.3. 05.11.2024 року позивачем надіслано поштою до ТЦК заяву про надання відстрочки від мобілізації на підставі пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", за формою, встановленою Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року, №560.
До заяви додано: копію паспорта; витяг про місце проживання; виписку з ЄДЕБО; копію нотаріально завіреної довідки від 30.09.2024 року; копію нотаріально завіреного рішення від 30.09.2024 року; копію нотаріально завіреної довідки від 30.09.2024 року; військово-обліковий документ «Резерв+».
3.4. 25.11.2024 року представником позивача адвокатом Соником В.В. на адресу ТЦК надіслано адвокатський запит, з проханням надати інформацію про результати розгляду заяви ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову під час мобілізації від 05.11.2024 року у вигляді копії довідки про надання відстрочки чи копії довідки про відмову у наданні відстрочки; та надати витяг з рішенням комісії ТЦК щодо надання ОСОБА_1 відстрочки від призову під час мобілізації.
3.5. 03.12.2024 року ТЦК на адресу адвоката Соника В.В. спрямовано лист, в якому повідомляється, що заява ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову під час мобілізації надійшла 11.11.2024 року (зареєстрована в журналі реєстрації вхідних документів №9301) розглянута та 02.12.2024 року на неї надана відповідь заявнику. Копія відповіді додано до листа.
3.6. Судом досліджено лист-відповідь ТЦК від 02.12.2024 року, №4/5023 на заяву ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову під час мобілізації від 05.11.2024 року.
Згідно змісту цього листа-відповіді ТЦК позивача інформовано, що для вирішення питання про надання відстрочки від призову під час мобілізації він повинен особисто з'явитися до ТЦК на надати оригінали документів, що підтверджують право на відстрочку. Також, цим листом-відповіддю позивача зобов'язано з'явитися в ТЦК, у тому числі для проходження військово-лікарської комісії для визначення ступеня придатності до військової служби. Будь-яких відомостей щодо прийняття рішення про відмову або надання відстрочки лист-відповідь ТЦК від 02.12.2024 року, №4/5023, не містить.
ІV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА
4.1. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
На момент розгляду цієї адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
4.2. Крім цього, відповідно до пункту 2 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні» військовому командуванню разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування доручено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України “Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
4.3. Згідно із статтею 1 Закону України “Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 року № 389-VIII (далі - Закон № 389-VIII, в редакції станом на час виникнення спірних відносин,), воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
4.4. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 “Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію (далі - Указ №69/2022). Згідно пункту 4 Указу № 69/2022 призов військовозобов'язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.
4.5. Статтею 1 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 року №3543-ХІІ (далі - Закон № 3543-ХІІ), в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що:
- мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано;
- особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій;
- особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
4.6. Статтею 23 Закону №3543-XII визначений вичерпний перелік осіб, які мають право на відстрочку від призову під час мобілізації та на особливий період.
4.7. Так, згідно пункту 1 частини 3 статті 23 Закону №3543-XII призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.
4.8. Відповідно до частини другої статті 10 Закону України "Про освіту" від 05.09.2017 року, №2145-VIII (далі - Закон про освіту) рівнями освіти є: дошкільна освіта; початкова освіта; базова середня освіта; профільна середня освіта; перший (початковий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; другий (базовий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; третій (вищий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; фахова передвища освіта; початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень вищої освіти; другий (магістерський) рівень вищої освіти; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти.
4.9. Крім цього, на момент закінчення позивачем Новоселицького медичного фахового коледжу (26.06.2015 року), чинним був Закон України «Про освіту» від 23.05.1991 року, № 1060-XII (в редакції від 02.05.2011 року), згідно частин 1,3 статті 43 якого вищими навчальними закладами є: технікум (училище), коледж, інститут, консерваторія, академія, університет та інші.
Вищі навчальні заклади здійснюють підготовку фахівців за такими освітньо-кваліфікаційними рівнями: молодший спеціаліст - забезпечують технікуми, училища, інші вищі навчальні заклади першого рівня акредитації; бакалавр - забезпечують коледжі, інші вищі навчальні заклади другого рівня акредитації; спеціаліст, магістр - забезпечують вищі навчальні заклади третього і четвертого рівнів акредитації.
4.10 Також, на виконання вимог Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 року, №3633-ІХ Кабінетом Міністрів України постановою №560 від 16.05.2024 року (набрала чинності 18.05.2024 року), затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок №560), яким врегульовано процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення;
4.11. Зокрема, відповідно до пункту 57 Порядку №560 для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:
голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);
члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
4.12. Крім цього, згідно пункту 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Орган державної влади, інший державний орган здійснює розгляд відповідного запиту протягом п'яти робочих днів з дати його отримання.
Підтвердження достовірності та/або перевірка відомостей, зазначених у заяві, здійснюються шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних.
Комісія зобов'язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення заявникові повідомляється у спосіб, зазначений військовозобов'язаним у заяві про надання відстрочки, засобами телефонного, електронного або поштового зв'язку не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному видається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою згідно з додатком 6.
Про відмову у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляється письмово із зазначенням причини відмови за формою згідно з додатком 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
V. ПОЗИЦІЯ СУДУ
5.1. Відповідно до змісту позову його предметом є дії начальника ТЦК, щодо відмови ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову під час мобілізації, на підставі пункту 1 частини 3 статті 23 Закону №3543-XII.
5.2. Отже, в цій справі суд має встановити які саме дії ТЦК та чому є протиправними, оцінивши їх через призму верховенства права та критеріїв законності рішення суб'єкта владних повноважень, які наведені в частині 2 статті 2 КАС України.
5.3. При цьому суд наголошує, що принцип верховенства права підпорядковує державу інтересам людини, а не навпаки. Коли учасником правовідносин виступає держава, остання у суперечці щодо права з будь-якою особою, має поступитися на користь опонента, оскільки вона сама створила ситуацію правової невизначеності і порушила в такий спосіб принцип верховенства права.
Щодо суті спору
5.5. Як встановлено судом вище, 05.11.2024 року позивачем надіслано поштою до ТЦК заяву про надання відстрочки від мобілізації на підставі пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", за формою, встановленою Порядком №560.
До заяви додано: копію паспорта; витяг про місце проживання; виписку з ЄДЕБО; копію нотаріально завіреної довідки від 30.09.2024 року; копію нотаріально завіреного рішення від 30.09.2024 року; копію нотаріально завіреної довідки від 30.09.2024 року; військово-обліковий документ «Резерв+».
5.6. Ця заява надійшла до ТЦК 11.11.2024 року (зареєстрована в журналі реєстрації вхідних документів №9301) розглянута та 02.12.2024 року на неї надана відповідь заявнику. Копія відповіді додану до листа.
Згідно змісту відповіді ТЦК позивача проінформовано, що для вирішення питання про надання відстрочки від призову під час мобілізації він повинен особисто з'явитися до ТЦК на надати оригінали документів, що підтверджують право на відстрочку. Також, його зобов'язано з'явитися в ТЦК, у тому числі для проходження військово-лікарської комісії для визначення ступеня придатності до військової служби.
5.7. Відповідно до частини 5 статті 22 Закону №3543-XII порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України. Цей порядок визначає, окрім іншого, порядок надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.
5.8. Відповідно до пункту 57 Порядку №560 для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії, на ім'я голови якої, у відповідності до пункту 58 Порядку №560, за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані особисто подають заяву за формою згідно з додатком 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.
5.9. Крім цього, згідно пункту 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення заявникові повідомляється у спосіб, зазначений військовозобов'язаним у заяві про надання відстрочки, засобами телефонного, електронного або поштового зв'язку не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному видається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою згідно з додатком 6.
Про відмову у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляється письмово із зазначенням причини відмови за формою згідно з додатком 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
5.10. Проаналізувавши наведені положення Порядку №560, слід прийти до висновку, що він містить чіткий алгоритм дій щодо діяльності комісії з розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Зокрема, за наслідками розгляду заяви про надання відстрочки від мобілізації комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки, яке оформляється протоколом.
5.11. Дослідженням матеріалів справи, зокрема листа ТЦК від 02.12.2024 року, №4/5023, встановлено, що комісія з розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, будь-яких рішень (позитивного чи про відмову) за заявою ОСОБА_1 від 05.11.2024 року, не ухвалювала.
Натомість листом виключно проінформувало про його права та обов'язки.
5.12. З цього приводу суд зазначає, що відповідно до правової природи та усталеної судової практики суб'єкт владних повноважень при реалізації своїх владних управлінських функцій може вчиняти наступні делікти: ухвалити протиправне рішення; вчинити протиправні дії; та допустити протиправну бездіяльність.
При цьому під бездіяльністю суб'єкта владних повноважень треба розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Тобто, мова йде про протиправну пасивність з боку суб'єкта владних повноважень.
5.13. Як зазначено судом вище, ТЦК, всупереч положень статей 22,23 Закону №3543-XII та пунктів 57,58,60 Порядку №560 не розглянуло заяву ОСОБА_1 від 05.11.2024 року про надання відстрочки від мобілізації на підставі пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», жодного рішення, яке оформлено протоколом (позитивного чи про відмову), не ухвалило.
5.14. Отже, у даному разі суд стверджує, що ТЦК допустив протиправну бездіяльність, яка полягає у не розгляді та не ухваленні комісією з розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації рішення за заявою ОСОБА_1 , яке вона мала ухвалити відповідно до пунктів 57,58,60 Порядку №560.
5.15. Пред'являючи цей позов позивач виходив з того, що ТЦК допустив протиправні дії при розгляді його заяви про відстрочку та вважав лист ТЦК від 02.12.2024 року, №4/5023, таким, що підмінює рішення комісії з розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, про відмову у наданні відстрочки.
5.16. Така позиція позивача є помилковою, оскільки, як встановлено вище, будь-яких рішень комісія з розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації рішення за заявою ОСОБА_1 , не ухвалювало та відповідно на адресу позивача не надсилало повідомлення про відмову у наданні відстрочки із зазначенням причини відмови за формою згідно з додатком 7 до Порядку №560.
Отже, у розумінні Порядку №560, відповідач не допустив протиправних дій при розгляді заяви ОСОБА_1 про надання відстрочки, а тому в цій частині у задоволенні позову необхідно відмовити.
5.17. Однак, відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
5.18. За таких обставин, враховуючи те, що судом вище встановлено, що ТЦК допустив протиправну бездіяльність, яка полягає у не розгляді та не ухваленні комісією з розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації рішення (яке оформлено протоколом) за заявою ОСОБА_1 , яке вона мала ухвалити відповідно до пунктів 57,58,60 Порядку №560, суд, з метою права позивача та встановлення справедливості, вважає за необхідним вийти за межі позовних вимог та визнає протиправною таку бездіяльність ТЦК - протиправною, та зобов'язує останнє розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.11.2024 року про надання відстрочки від мобілізації на підставі пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відповідно до положень Порядку №560.
При цьому суд звертає увагу, що відповідно до пункту 60 Порядку №560 до ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
5.19. Щодо позовної вимоги зобов'язати начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 оформити відмови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відстрочку від призову за мобілізацією на підставі п. 1, ч.З ст. 23 ЗУ “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», шляхом внесення відомостей про відстрочку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів та видачі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 довідки про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, то така вимога наразі є передчасною.
Спочатку ТЦК має ухвалити будь-яке рішення відповідно до Порядку №560 і лише тоді суд надасть йому оцінку на предмет правомірності та, за потреби, застосує ефективний спосіб захисту порушеного права, серед яких і зобов'язання надати відстрочку.
5.20. Водночас суд зазначає, що питання оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації належать до повноваження комісій при ТЦК, в частині строків відстрочки вони носили дискреційний характер в силу відсутності правової визначеності в цих правовідносинах.
5.21. Однак, дискреційність повноважень не свідчить про те, що суб'єкт публічної адміністрації наділений свавільністю під час правозастосування. Дискреційність завжди обмежується принципами, завданням та метою діяльності такого суб'єкта публічної адміністрації, і нарешті здоровим глуздом.
VІ. ВИСНОВКИ СУДУ
6.1. Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На розвиток зазначених положень Конституції України частиною другою статті 2 КАС України визначені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, яким є відповідач.
6.2. Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
6.3. У цій справі судом встановлено, що ТЦК допустив протиправну бездіяльність, яка полягає у не розгляді та не ухваленні комісією з розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації рішення за заявою ОСОБА_1 , яке вона мала ухвалити відповідно до пунктів 57,58,60 Порядку №560.
6.4. А тому з метою відновлення порушеного права позивача, суд зобов'язує відповідача розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.11.2024 року про надання відстрочки від мобілізації на підставі пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відповідно до положень Порядку №560.
6.6. За таких обставин, суд вважає, що цей позов підлягає задоволенню частково.
VІІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
7.1. Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
7.2. З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн,
7.3. Оскільки, позов задоволено частково, суд стягує на користь позивача судові витрати (судовий збір) у сумі 500,00 грн, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
7.4. Щодо стягнення витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 20000,00 грн, то суд звертає увагу, що при заявлені позовних вимог та їх обґрунтуванні (мова йде про підстави та предмет позову) адвокатом помилково кваліфіковано бездіяльність ТЦК як дії та рішення суб'єкта владних повноважень, внаслідок чого судом відмовлено в їх задоволенні.
Однак адвокат за дорученням свого клієнта, вчиняв дії пов'язані із збором інформації, яку суд використав для прийняття цього рішення, а тому, враховуючи вартість послуг адвоката, які наведені у розрахунку суми гонорару, суд вважає справедливим стягнути витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 2000,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 73-77, 90, 241-246, 250 КАС України, суд -
1. Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у не розгляді та не ухваленні комісією з розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, рішення за заявою ОСОБА_1 від 05.11.2024 року про надання відстрочки від мобілізації на підставі пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відповідно до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024 року.
3. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянути заяву ОСОБА_1 від 05.11.2024 року про надання відстрочки від мобілізації на підставі пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відповідно до положень Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024 року.
4. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 500 (п'ятсот) грн 00 коп та витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 2000 (дві тисячі) грн 00 коп.
У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_2 );
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
Суддя О.В. Анісімов