Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
10 квітня 2025 р. №520/33311/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мороко А.С., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо невиплати ОСОБА_1 у день звільнення з військової служби, усіх належних грошових сум;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за шість місяців за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 13.12.2023р. по 13.06.2024р. в розмірі 166435 (сто шістдесят шість тисяч чотириста тридцять п'ять) грн. 36 коп.
В обґрунтування позовної заяви позивачем зазначено, що відповідачем було допущено протиправну бездіяльність щодо не проведення нарахування та виплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 13.12.2023 по 13.06.2024 в розмірі 166435 грн. Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом задля захисту своїх порушених прав.
Ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі та визначено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні), зупинено провадження у справі за вказаним вище позовом до набрання законної сили рішенням Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у справі №440/6856/22.
Ухвалою суду від 19.12.2024 поновлено провадження у справі №520/33311/24, зобов'язано Військову частину НОМЕР_2 надати до суду довідку про середньоденне грошове забезпечення позивача за останні два місяці перед звільненням.
Представником відповідача у поданому до суду відзив на позов вказано, що відповідач проти заявленого позову заперечує з підстав його необґрунтованості та недоведеності. При цьому представником відповідача зазначено, що підставою для виплати передбаченого частиною 1 статті 117 КЗпП України відшкодування є: нарахування сум належних працівникові при звільненні; не виплата нарахованих сум в день звільнення; відсутність спору щодо їх розміру. Позивач у позовній заяві вказує, що на його думку остаточний розрахунок з ним відбувся під час виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду у справі №520/10553/24. НОМЕР_4 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_2 ) на виконання вказаного рішення здійснила виплату позивачу з урахуванням раніше виплачених коштів у сумі 84638,95 грн. Тобто, як вважає відповідачем, рішення щодо стягнення середнього заробітку не приймалося. Представником відповідача звернуто особливу увагу на те, що частина 2 статті 117 Кодексу, яка встановлює право на отримання компенсації у випадку постановлення судом рішення щодо суми такої не до виплати, не передбачає виплати компенсації за період до фактичного розрахунку, на відміну від частини першої статті 117 КЗпП України. Більш того, наказ про виключення із списків військової частини позивача, які й по суті є правовою підставою для здійснення нарахувань не оскаржені позивачем, але на даний час наказ чинний. Відтак, слід стверджувати про відсутність правових підстав для застосування статті 117 КзпП України при відсутності спору щодо нарахованих сум належних працівникові при звільненні. Представником відповідача наголошено на обставинах того, що з прийняттям судових рішень статті 116 та 117 КЗпП України більше не застосовуються, а зобов'язання колишніх роботодавців виплатити заборгованість із заробітної плати та компенсацію замінюється на зобов'язання виконати судові рішення на користь позивача, що не регулюється матеріальними нормами трудового права. Також представником відповідача вказано на необхідність зменшення розміру відшкодування з урахуванням позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 26.06.2019 року у справі №761/9584/15-ц. Крім того, представником відповідача наголошено на обставинах того, що позивач в рамках цієї справи не має повноважень із самостійного визначення суми середнього розміру грошового забезпечення, а тому наданий останнім розрахунок не відповідає критерію належності та допустимості та має бути оцінено критично як суб'єктивну думку позивача.
Позивачем через канцелярію суду подано відповідь на відзив із викладенням власної правової позиції стосовно доводів відповідача.
Суд зазначає, що відповідно до положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно до ч.5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову та заперечень проти нього, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 по 13 грудня 2023 року включно проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 .
Наказом відповідача від 13.12.2023 № 726-ОС позивач звільнений з військової служби та виключений зі списків особового складу частини з 13 грудня 2023 року.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.06.2024 у справі № 520/10553/24 визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з грудня 2015 року по лютий 2018 року включно. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з грудня 2015 року по лютий 2018 року включно з урахуванням січня 2008 року як місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця).
Вказане рішення суду набрало законної сили.
На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.06.2024 у справі № 520/10553/24 Військовою частиною НОМЕР_2 14.11.2024 виплачено позивачу грошові кошти у розмірі 84638,95 грн., що підтверджено випискою з карткового рахунку та витягом з реєстру перерахувань на карткові рахунки за листопад 2024 року.
Отже, після звільнення позивача відповідачем здійснено нарахування належних позивачу сум, які було виплачено 14.11.2024, проте відповідачем не було здійснено нарахування та виплату позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені з військової служби за шість місяців за період з 13.12.2023 по 13.06.2024.
Вважаючи вказану бездіяльність відповідача протиправною, а свої права порушеними, позивач вернувся до суду з відповідним позовом.
Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Цією ж статтею передбачено, що право особи на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012 № 4-рп/2012 за статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Так, відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Статтею 117 КЗпП України визначено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні.
Згідно з ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Частиною 2 ст. 117 КЗпП України встановлено, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Водночас Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-ІХ положення статті 117 КЗпП України викладено в такій редакції: у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Нова редакція ст. 117 КЗпП України набрала чинності з 19.07.2022.
Отже, у межах цієї справи належить враховувати норми статті 117 Кодексу законів про працю України у редакції, яка діяла після 19.07.2022, якою законодавець обмежив виплату 6 місяцями, проте без застосування принципу співмірності цієї суми щодо коштів, які роботодавець невчасно сплатив працівникові, оскільки у даному випадку спірні правовідносини розпочались 13.12.2023 року.
За змістом статті 117 КЗпП України обов'язок щодо визначення розміру відшкодування за час затримки проведення остаточного розрахунку покладено саме на орган, який виносить рішення по суті спору, тобто в цьому випадку - на суд.
Щодо здійснення відповідного розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд зазначає, що вирішення питання про виплату середнього заробітку з визначенням розміру такого заробітку здійснюється за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 за № 100 (далі по тексту - Порядок №100), чинність якої згідно з пунктом 2 поширюється на підприємства, установи і організації незалежно від форми власності, а також на фізичних осіб - підприємців та фізичних осіб, які в межах трудових відносин використовують працю найманих працівників, затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі по тексту - Порядок №100, у відповідній редакції).
Пунктом 2 Порядку №100 встановлено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки.
Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця або фізичної особи, які в межах трудових відносин використовують працю найманих працівників, менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку, матеріальна (грошова) допомога. Якщо працівника прийнято (оформлено) на роботу не з першого числа місяця, проте дата прийняття на роботу є першим робочим днем місяця, то цей місяць враховується до розрахункового періоду як повний місяць.
У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата.
Згідно з пунктом 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Зважаючи на приписи Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №26 при обчисленні середньої заробітної плати військовослужбовцям слід враховувати число календарних днів.
Судовим розглядом встановлено, що наказом відповідача від 13.12.2023 № 726-ОС позивач звільнений з військової служби та виключений зі списків особового складу частини з 13 грудня 2023 року.
Тобто, останніми двома місяцями роботи позивача є жовтень та листопад 2023 року.
Згідно довідки Військової частини НОМЕР_2 про доходи ОСОБА_1 від 12.12.2024 № 599, середньоденна заробітна плата позивача складає 904,54 грн.
Відтак, виходячи із заявлених позивачем меж позовних вимог щодо обрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за 184 календарних дні, суд приходить до висновку, що сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні дорівнює 166435,36 грн. ( 904,54 грн. * 184 день).
За приписами ч.2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Суд при розрахунку розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача враховує позовні вимоги та підстави позову, що були заявлені позивачем, що узгоджується з приписами ст. 9 КАС України.
Таким чином, з урахуванням встановлених обставин у цій адміністративній справі, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_2 , яка полягає у не нарахуванні та невиплаті середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та стягнення з Військової частини НОМЕР_2 на користь позивача середній заробіток у зв'язку із затримкою розрахунку при звільнені у розмірі 166435,36 грн.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 257-262, 295, 297 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 166435,36 грн.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 166435 (сто шістдесят шість тисяч чотириста тридцять п'ять) грн. 82 коп.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя А.С.Мороко