Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
11 квітня 2025 р. №520/15594/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мороко А.С., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (просп. Соборний, буд. 158Б,м. Запоріжжя,Запорізька обл., Запорізький р-н,69005, код ЄДРПОУ 20490012), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (пл. Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 пов, Харків, Харківська область, 61000, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №205150014969 від 16.04.2024р щодо відмови зарахувати до страхового стажу період роботи в міжгосподарській пожежній частині на базі колгоспу“ Комунар» Первомайського району Харківської області з 08.05.1990 по 02.01.1994;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу позивача період роботи в міжгосподарській пожежній частині на базі колгоспу“ Комунар» Первомайського району Харківської області з 08.05.1990 по 02.01.1994 та повторно розглянути питання призначення пенсії за віком.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що йому протиправно відмовлено у призначенні пенсії з посиланням на недостатність страхового стажу. Позивач зазначає, що органом ПФУ протиправно та необґрунтовано, під час вирішення питання щодо призначення пенсії, відмовлено у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи з 08.05.1990 по 02.01.1994, враховуючи те, що працівник не може бути обтяжений відповідальністю за помилки, які допущені роботодавцем під час заповнення трудової книжки та невідповідність таких записів Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників. Позивач зазначає, що ним було надано до органу ПФУ всі документи, які підтверджують факт роботи протягом спірних періодів, а відповідно такі періоди мають бути зараховані до страхового стажу. Зауважує, що у спірний період не працював у колгоспі “Комунар», не оформлював трудової книжки колгоспника, не мав обов'язку щодо відпрацювання мінімум трудоднів, оскільки працював саме водієм у міжколгоспній пожежній частині на базі колгоспу “Комунар», що повністю відповідає записам №№ 10-11 у трудовій книжці позивача. З урахуванням викладеного у позовній заяві, позивач просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
Ухвалою суду у якості другого відповідача залучено Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області та розгляд справи розпочато спочатку.
Представник ГУ ПФУ в Харківській області надав відзив на позов, в яких зазначив, що усі періоди були зараховані до страхового стажу позивача згідно наданих документів, страховий стаж позивача складає 27 років 1 місяць 2 дні, необхідний страховий стаж для призначення пенсії - 31 рік. Тому позивачу обґрунтовано відмовлено у призначенні пенсії.
Представник ГУ ПФУ в Запорізькій області надав до суду відзив на позов, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що згідно вимог діючого законодавства, період роботи у колгоспах підтверджується відповідними документами (трудова книжка колгоспника, архівні довідки), із зазначенням встановленого колгоспом річного мінімуму трудової участі, результатів його виконання тощо. Запис про період роботи з 08.05.1990 по 02.01.1994 містить виправлення у даті звільнення з роботи, тому згідно з вимогами Порядку № 637 до страхового стажу позивача було зараховано згідно архівної довідки № 257 від 20.03.2024 період роботи з 01.01.1992 по 31.12.1992. Тож, позовна вимога зарахувати до страхового стажу спірний період роботи позивача згідно трудової книжки безпідставна, оскільки відсутні відомості про вихододні та реорганізацію колгоспу. Таким чином, відповідач 1 вважає, що спірне рішення від 16.04.2024 № 205150014969 прийнято обґрунтовано та не підлягає скасуванню, з огляду на що просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Позивач надав до суду відповідь на відзив ГУ ПФУ в Запорізькій області, в якій повторно звернув увагу, що він ніколи не був членом колгоспу, а був прийнятий на роботу водієм у міжколгоспній пожежній частині на базі колгоспу “Комунар», яка обслуговувала декілька господарств, але була створена на базі колгоспу “Комунар», тому, відповідно, позивач не має трудової книжки колгоспника та позивач не повинен надати документи на підтвердження виконання річного мінімуму участі в громадському господарстві.
Положеннями ч.1 ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Згідно ч.2 ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України: за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду.
Відповідно 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши наявні матеріали справи, суд зазначає наступне.
05.03.2024 ОСОБА_1 звернувся до територіального органу пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії.
Рішенням ГУ ПФУ в Харківській області від 13.03.2024 № 205150014969 відмовлено ОСОБА_1 у призначення пенсії за відсутності достатнього страхового стажу. Необхідний страховий стаж складає 31 рік, страховий стаж заявника складає 22 роки 02 місяці 15 днів. До загального страхового стажу не зараховано роботи згідно із трудовою книжкою НОМЕР_2 від 11.05.1984:
- з 08.05.1990 по 02.01.1994 - період роботи в колгоспі, оскільки відсутні довідки про вихододні та реорганізацію колгоспу;
- з 11.01.1994 по 16.11.1994, оскільки не читається печатка при звільненні;
- період отримання допомоги по безробіттю з 28.05.2000 по 26.11.2000, оскільки внесено не повністю роки створення наказів про початок та припинення виплати;
- не зараховано період навчання з 01.09.1979 по 19.07.1982 згідно диплома НОМЕР_3 від 19.07.1982, оскільки період навчання перетинається з періодом проходження строкової військової служби;
- не зараховано період навчання з 20.09.1983 по 21.02.1984 згідно свідоцтва № 373516 від 28.02.1984, оскільки відсутня інформація про присвоєння кваліфікації.
У подальшому, позивач повторно 09.04.2024 звернувся до територіального органу пенсійного фонду з метою призначення пенсії.
За принципом екстериторіальності, вказану заяву позивача розглянуто ГУ ПФУ в Запорізькій області та рішенням від 16.04.2024 № 205150014969 відмовлено позивачу у призначенні пенсії. У вказаному рішенні зафіксовано, що згідно наданих документів страховий стаж позивача складає 27 років 1 місяць 2 дні, необхідний страховий стаж для призначення пенсії - 31 рік. За доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди роботи.
Отже, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №205150014969 від 16.04.2024 відмовлено у призначенні пенсії відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 1058 в зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу роботи 31 рік, страховий стаж позивача становить 27 років 1 місяці 2 дні, що є недостатнім для призначення пенсії за віком у 60 років в 2024 році.
Позивач, не погоджуючись з таким рішенням суб'єкта владних повноважень, звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09 липня 2003 року, Законом України «Про пенсійне забезпечення», Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 року, Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 р. № 637, Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст. 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09 липня 2003 року (далі - Закон № 1058-IV), відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 26 Закону № 1058-IV встановлено умови призначення пенсій за віком.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема:
з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону № 1058-IV, у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу, зокрема:
з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року.
Згідно з ч.1 ст.44 Закону №1058-IV, заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Частиною 5 ст.45 Закону №1058-IV визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Постановою правління Пенсійного фонду України, який є центральним органом виконавчої влади, 25.11.2005 року за №22-1 затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі -Порядок №22-1).
Пунктом 4.7 Порядку №22-1 встановлено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Заява про призначення, перерахунок пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера може бути подана представником заявника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально (пункт 1.3 Порядку №22-1).
Згідно з п.п. 1-8 - 1.9 Порядку №22-1, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Якщо заява про призначення пенсії подається через вебпортал днем звернення за призначенням пенсії вважається дата реєстрації на вебпорталі заяви разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).
Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
Пунктом 2.23 Порядку № 22-1 передбачено, що при поданні особою заяви в паперовій формі документи можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію. Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. До заяви, поданої в електронній формі через вебпортал, додаються скановані копії оригіналів документів.
У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу). Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви, або дата реєстрації заяви на вебпорталі.
Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон).
Суд звертає увагу, що у спірному рішенні ГУ ПФУ в Запорізькій області №205150014969 від 16.04.2024, обґрунтованості якому суд має надати оцінку у межах спірних правовідносин, суб'єкт владних повноважень обмежився лише формальним висновком про те що за доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди роботи, згідно наданих документів страховий стаж позивача складає 27 років 1 місяць 2 дні, у той час як необхідний страховий стаж для призначення пенсії - 31 рік, що вказує на поверхневе дослідження територіальним органом пенсійного фонду підстав для зарахування/не зарахування певних періодів роботи позивача до загального страхового стажу без належного правового обґрунтування, що, відповідно, мало вирішальне значення для оцінки права позивача на призначення пенсії.
Вказані обставини свідчать про наявність окремих підстав для скасування рішення спірного ГУ ПФУ в Запорізькій області №205150014969 від 16.04.2024, як такого, що прийнято необґрунтовано, безпідставно та без повного з'ясування та дослідження наявності у позивача права на зарахування спірних періодів до страхового стажу.
Водночас, лише у відзиві на позов ГУ ПФУ в Запорізькій області більш детально розкрито конкретні підстави для не зарахування до стажу позивача періодів роботи, а саме запис про період роботи з 08.05.1990 по 02.01.1994 містить виправлення у даті звільнення з роботи, тому згідно з вимогами Порядку № 637 до страхового стажу позивача було зараховано згідно архівної довідки № 257 від 20.03.2024 період роботи з 01.01.1992 по 31.12.1992. Згідно вимог діючого законодавства, період роботи у колгоспах підтверджується відповідними документами (трудова книжка колгоспника, архівні довідки), із зазначенням встановленого колгоспом річного мінімуму трудової участі, результатів його виконання тощо. З огляду на вказане вказує, що позовна вимога зарахувати до страхового стажу спірний період роботи позивача згідно трудової книжки безпідставна, оскільки відсутні відомості про вихододні та реорганізацію колгоспу.
Водночас, як зазначає позивач у позовній заяві, у період з 08.05.1990 по 02.01.1994 він не працював у колгоспі “Комунар», не оформлював трудової книжки колгоспника, не мав обов'язку щодо відпрацювання мінімум трудоднів, оскільки працював саме водієм у міжколгоспній пожежній частині на базі колгоспу “Комунар», що повністю відповідає записам №№ 10-11 у трудовій книжці позивача.
Суд зазначає, що вказані вище обставини не були покладені ГУ ПФУ в Запорізькій області в основу спірного рішення №205150014969 від 16.04.2024, однак, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи вважає за необхідне окремо дослідити вказані обставини.
Так, відповідно до статей 3, 48 Примірного статуту колгоспників, прийнятого ІІІ Всесоюзним з'їздом колгоспників 27.11.1969, затвердженого постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 28.11.1969, громадяни СРСР приймались в члени колгоспу на підставі заяви, яка розглядалася спочатку правлінням колгоспу, після чого прийом у члени колгоспу проводиться загальними зборами колгоспників за поданням правління. Допускається залучення на роботу за трудовими договорами фахівців та інших працівників з боку лише в тих випадках, коли в колгоспі немає відповідних фахівців або коли сільськогосподарські та інші роботи не можуть бути виконані в необхідні терміни силами колгоспників (стаття 24 Примірного статуту 1969 року).
Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 № 310, та чинних на час розгляду справи (далі - Основні Положення).
Відповідно до пунктів 1, 2 Основних Положень, трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.
До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних Положень).
Згідно з пунктом 6 Основних Положень, всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.
Також слід відмітити про встановлений взірець трудової книжки колгоспника, відповідно до якого трудова книжка колгоспника містить окремі розділи: III "членство в колгоспі", де зазначаються відомості про прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі та причини такого припинення , відомості про документ, на підставі якого внесений запис; IV "відомості про роботу" - відомості про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, із зазначенням причин та відомості про документ, на підставі якого внесений запис; V "трудова участь у громадському господарстві" - встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис.
Відповідно до пункту 8 Основних Положень, трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки.
Станом на час роботи позивача у періоди з 10.01.1980 р. по 15.04.1985 р.. з 16.04.1985 р. по 11.01.1991 зазначених колгоспах діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162.
Згідно з цією Інструкцією, до трудових книжок за місцем роботи вносяться окремим рядком з посиланням на дату, номер та найменування відповідних документів, зокрема, такі записи, про роботу як членів колгоспу - у тому разі, коли чинним законодавством передбачене зарахування цієї роботи в загальний трудовий стаж працівників. Передбачені цим пунктом записи вносяться до трудової книжки до занесення відомостей про роботу на даному підприємстві (п.2.17).
Таким чином, до стажу роботи зараховується робота, у тому числі, на підставі членства в колгоспах. При цьому, записи про роботу як членів колгоспу заноситься до трудової книжки до занесення відомостей про роботу у колгоспі.
Крім того, до стажу роботи зараховується робота на підставі трудового договору, який може бути безстроковим, укладеним на визначений строк або на час виконання певної роботи. Трудовий договір може бути укладений на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання.
Так, відповідно до архівної довідки № 257 від 20.03.2024 встановлено, що ОСОБА_1 працював у пожежній частині колгоспу “Комунар» за періоди - 1990, 1191, 1992, 1993, 1994. Облікові документи пожежної частини колгоспу “Комунар» за 1990, 1991, 1993, 1994 на зберігання в архів не надходили, місцезнаходження документів не відоме. Установлений мінімум трудоднів у відомостях по нарахуванню заробітної плати не вказаний.
Відповідно до архівної довідки № 258 від 20.03.2024 колгосп “Комунар» перетворено на сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю “Урожайне».
Відповідно до довідки Лозівської районної військової адміністрації Харківської області від 28.05.2024 № 036-23/47, в протоколах загальних зборів колгоспників та засідань правління колгоспу КСП “Комунар», інформація щодо прийому та звільнення з членів колгоспу ОСОБА_1 за період роботи з 08.05.1990 по 02.01.1994 у документальних матеріалах фонду 162 відсутня.
При цьому, у трудовій книжці позивача відсутні записи про прийняття його в члени колгоспу “Комунар».
Натомість, у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_4 (запис № 10) зафіксовано, що з 08.05.1990 по 02.01.1994 позивач прийнятий на роботу в міжколгоспну пожежну частину на базі колгоспу “Комунар» на посаду водія (наказ про прийняття на роботу № 14 від 8.05.90, наказ про звільнення № 1 від 2.01.94).
Таким чином, суд приходить до висновку, що оскільки ОСОБА_1 у спірний період з 08.05.1990 по 02.01.1994 не працював саме у колгоспі “Комунар», трудова книжка позивача не містить запису про зарахування його до членів колгоспу, а тому, відповідно, позивач у вказаний період не був обтяжений обов'язковим відпрацьовувати мінімум трудоднів у колгоспі та надавати наразі до територіального органу пенсійного фонду документи із зазначенням встановленого колгоспом річного мінімуму трудової участі, результатів його виконання тощо.
Відтак, суд вважає протилежну позицію ГУ ПФУ в Запорізькій області безпідставно та необґрунтовано, а спірний період з 08.05.1990 по 02.01.1994 має бути зарахований до страхового стажу позивача.
Щодо зауваження ГУ ПФУ в Запорізькій області у відзиві на позов (а не у спірному рішенні №205150014969 від 16.04.2024) в частині наявності виправлень у дані звільнення з роботи (запис № 11 у трудовій книжці позивача), суд зауважує, що обов'язок щодо заповнення трудових книжок покладено саме на роботодавця. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві та, у свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17.
Суд враховує положення Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників №58 від 29.07.1993, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства Юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України (далі Інструкція № 58).
Пунктами 2.2 - 2.3 Інструкції № 58 передбачено що до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не заносяться. Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Відповідно до пункту 2.4 Інструкції №58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис.
Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу (пункт 2.6 Інструкції № 58).
Отже, з вище наведених норм слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою відсутності трудового стажу позивача за спірний період.
Суд вважає, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Дана позиція кореспондується з позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 06 березня 2018 року у справі №754/14898/15-а.
Також відповідачем 2 не надано доказів того, що позивач не працював, чи записи у трудовій книжці позивача стосовно стажу роботи зроблені з іншими вадами, які заважають їх зарахуванню до стажу роботи, або взагалі відсутні, а тому суд вважає за можливе вважати їх як належною інформацією, яка утримує в собі доказову складову на підтвердження права позивача на пенсійне забезпечення.
Водночас, суд зауважує, що на підставі пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (діючого на час вчинення спірних правовідносин), затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25 листопада 2005 року, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1 (надалі Порядок №22-1) при прийманні документів орган, що призначає пенсію:
1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж.
2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;
3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Згідно з нормами пункту 4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до частини третьої статті 44 Закону №1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Крім цього, пенсійний орган в силу діючого законодавства наділений повноваженнями вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Орган, що призначає пенсію, надає допомогу у разі звернення із заявою про призначення пенсії непрацюючим особам, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії (п.3.3 Порядку №22-1).
Щодо аргументу ГУ ПФУ в Запорізькій області у відзиві на позов та у спірному рішенні на те, що заявнику було повідомлено на необхідність подання довідки господарства, в якому набуто стаж або довідкою правонаступника, в якій вказується, з якого року колгоспник є членом колгоспу і скільки років працював у колгоспі, суд зазначає, що відповідно до пункту 17 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.
Тобто, за приписами наведеної норми уточнюючі довідки для підтвердження спеціального трудового стажу або інші документи необхідно надавати лише в разі коли відсутні відповідні відомості в трудовій книжці.
Однак, відповідачем 1 у спірному рішення не зафіксовано обставин взагалі відсутності у позивача трудової книжки або відсутності у ній необхідних записів, які визначають право на пенсійне забезпечення, що, відповідно, усуває необхідність обов'язкового врахування вказаних вище уточнюючих архівних довідок.
Окрім того, чинним законодавством встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями про період роботи, що можуть міститися в інших документах, а також необхідність надання уточнюючої довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників для підтвердження спеціального трудового стажу лише у випадку, коли в трудовій книжці відсутні відповідні відомості.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 09.12.2021 по справі № 439/571/17.
Таким чином, з огляду на встановлені судом обставини, суд приходить до висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області №205150014969 від 16.04.2024 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області (як територіального органу пенсійного фонду, який за принципом екстериторіальності розглянув заяву про призначення пенсії позивачу) зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 періоди його роботи з 08.05.1990 по 31.12.1991 та з 01.01.1993 по 02.01.1994 (враховуючи, що період з 01.01.1992 по 31.12.1992 зараховано Головним управлінням Пенсійного фонду України у Запорізькій області до страхового стажу позивача, як зазначено відповідачем 1 у відзиві на позов).
Щодо строку призначення пенсії за віком, суд враховує, що строки призначення (перерахунку) та виплати пенсії врегульовані статтею 45 Закону №1058-IV. Так, згідно пункту 1 частини 1 статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Пенсія за віком, що призначається автоматично (без звернення особи), - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, крім випадків відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про страховий стаж застрахованої особи, необхідний для призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону. У разі якщо документи про страховий стаж не подані протягом трьох місяців з дня досягнення застрахованою особою пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, вважається, що застрахована особа виявила бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.
Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 досяг пенсійного віку 03.01.2024, первинно із заявою про призначення пенсії належної форми він звернувся 05.03.2024 року, тобто до спливу трьох місяців з дня досягнення пенсійного віку.
Відтак, позивач має право на призначення та отримання пенсії саме з 04.01.2024 (наступного дня, коли досяг пенсійного віку).
Отже, з огляду на те, що періоди роботи позивача з 08.05.1990 по 02.01.1994 підтверджено належними доказами, та вказані періоди підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача, страховий стаж позивача (з урахуванням висновків суду у даній справи) складає потрібний 31 рік), суд вважає за можливе зобов'язати ГУ ПФУ у Запорізькій області (як територіальний орган пенсійного фонду, який за принципом екстериторіальності розглянув заяву позивача про призначення пенсії) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з 04.01.2024 року.
Вказаний спосіб захисту прав позивача є найбільш ефективним та доцільним у даному випадку, обраний судом з метою відновлення порушених прав позивача та сприянню уникненню повторному зверненню до суду.
Відтак, оскільки ГУ ПФУ в Харківській області у спірних правовідносинах не порушено прав та законних інтересів позивача, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог, спрямованих саме до цього суб'єкта владних повноважень.
За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Щодо питання відшкодування сплати судових витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги, суд зазначає наступне.
З матеріалів справи судом встановлено, що між Бойко О.В. (адвокатом) та ОСОБА_1 (клієнтом) укладено договір про надання правничої допомоги від 24.05.2024.
Згідно акту прийому передачі виконаних робіт від 30.05.2024, позивач прийняв наступні послуги від адвоката: ознайомлення з документами, формування правової позиції, надання усної консультації (100 грн.); складання запиту про витребування документів (100,00 грн.); ознайомлення з судовою практикою (200 грн.); складання позовної заяви (1200 грн.).
Отримані послуги адвоката позивачкою сплачено згідно з квитанцією від 30.05..2024 на суму 1600,00 грн.
Суд зазначає, що згідно з ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 2-5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Суд, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, враховує складність справи та надані адвокатом послуги.
З огляду на те, що, дана справа належить до категорії справ незначної складності, обсяг доказів є незначним, судове засідання не проводилось, суд доходить до висновку, що вимога про стягнення судових витрат пов'язаних з правничою допомогою, підлягає задоволенню, а саме стягненню на користь позивача суми у розмірі 1600,00 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13, 14, 77, 139, 205, 242-246, 250, 255, 257-263, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (просп. Соборний, буд. 158Б,м. Запоріжжя,Запорізька обл., Запорізький р-н,69005, код ЄДРПОУ 20490012), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (пл. Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 пов, Харків, Харківська область, 61000, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №205150014969 від 16.04.2024 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області ( код ЄДРПОУ 20490012) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 ) період роботи в міжгосподарській пожежній частині на базі колгоспу “ Комунар» Первомайського району Харківської області з 08.05.1990 по 02.01.1994 та повторно розглянути питання призначення пенсії за віком з 04.01.2024.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області ( код ЄДРПОУ 20490012) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області ( код ЄДРПОУ 20490012) витрати на правничу допомогу у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн.00 коп..
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя А.С.Мороко