Справа № 500/927/25
11 квітня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 через представника звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - ГУ ПФУ у Вінницькій області, відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - ГУ ПФУ в Тернопільській області, відповідач 2), в якому (з урахуванням поданої заяви з уточненням періодів, які підлягають зарахуванню до страхового стажу, а.с.70-71) просить:
визнати протиправним і скасувати рішення ГУ ПФУ в Луганській області від 16.12.2024 №192550009926 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;
зобов'язати ГУ ПФУ в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи вказані:
в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 15.07.1983: з 12.07.1982 по 16.10.1982 на посаді учня оператора Теребовлянського РайСТ; з 16.10.1982 по 01.08.1983 на посаді оператора Теребовлянського РайСТ; з 25.11.1991 по 01.09.1993 на посаді кухара 4 розряду Теребовлянського РайСТ; з 15.10.1993 по 30.08.2013 на посаді прибиральниці Золотниківської ЗОШ,
в трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 22.07.1985: з 01.09.1983 по 20.07.1985 навчання в СПТУ №27 м. Львів; з 22.07.1985 по 06.12.1985 на посаді повара 4 розряду столової №66 ОРС Будіндустрія; з 06.12.1985 по 29.07.1987 на посаді повара 4 розряду в хол-3 ОРС Будіндустрія; з 22.09.1987 по 01.09.1993 на посаді няні в колгоспі «Прогрес»,
навчання в період з 01.09.1983 по 20.07.1985 згідно з дипломом серії НОМЕР_3 від 21.07.1985,
час догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку з 24.01.1988 по 20.06.1989,
та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV) з 25.12.2024.
Позов обґрунтований тим, що позивач звернулася до ГУ ПФУ в Тернопільській області з заявою про призначення пенсії за віком. Рішенням ГУ ПФУ в Луганській області від 16.12.2024 №192550009926 ОСОБА_1 відмовлено в призначені пенсії за віком через відсутність необхідного страхового стажу. До страхового стажу не зараховано періоди трудової діяльності, вказані у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 15.07.1983, а саме через наявні недоліки: на титульній сторінці виправлення прізвища ОСОБА_2 на ОСОБА_3 зроблено з порушенням пункту 2.12 Інструкції №162, яке не підтверджено документом (відсутнє посилання на документ, номер та дату видачі документу на підставі якого виправлено прізвище); по батькові позивачки в трудовій книжці ОСОБА_4 (російською мовою) не відповідає паспортним даним заявниці. Окремі періоди трудової діяльності вказані в трудовій книжці та навчання згідно диплом не зараховано оскільки не підтверджено зміни прізвища заявниці, а період догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку через невідповідність по батькові матері (російською мовою) не відповідає паспортним даним заявниці.
Позивач не погоджується з такою відмовою органу Пенсійного фонду та стверджує, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. При цьому вважає, що надала усі необхідні документи, що підтверджують її трудову діяльність, а відповідачем протиправно позбавлено її права на соціальний захист.
Крім того наголошує, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для позивача, а отже, й не може впливати на особисті права.
Відтак позивач вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, рішення ГУ ПФУ в Луганській області про відмову у призначенні пенсії, у зв'язку з чим звернулася до суду з цим позовом.
Ухвалою суду від 21.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цій справі, постановлено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами у строк, встановлений статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), та з урахуванням положень статей 257-262 КАС України.
05.03.2025 від ГУ ПФУ в Луганській області надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач 1 заперечує проти позову та вказує, що оскаржуваним рішенням від 16.12.2024 № 192550009926 ОСОБА_1 відмовлено в призначені пенсії за віком відповідно до норм статті 26 Закону №1058-ІV у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Зазначає, що вказані неточності у документах унеможливлюють врахування періодів стажу до страхового.
Також відповідач 1 зазначає, що законодавством встановлено Порядок подання до органів Пенсійного фонду документів про призначення пенсії та вимоги до таких документів, які не допускають зазначення даних у них, які не збігаються з даними паспорта особи, яка звернулась за призначення пенсії. Підтвердження факту належності документів, що містять суперечності здійснюються в рамках окремого провадження про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Окрім того зауважує, що відповідно до статті 45 Закону №1058 пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. Відтак вимога про призначення пенсії позивачу з 25.12.2024 також не ґрунтується на нормах чинного законодавства. З огляду на вказане просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі (а.с.30-34).
Відповідач 2 у поданому до суду відзиві на позовну заяву також просить відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що позивач не має достатнього страхового стажу. Окремі періоди її роботи, навчання, відпустка по догляду за дитиною не враховані через недоліки документів, які подані одночасно з заявою про призначення пенсії. Вважає, що такі недоліки документів не дозволяли зарахувати страховий стаж позивачу.
Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), 10.12.2024 звернулася до ГУ ПФУ в Тернопільській області з заявою про призначення пенсії за віком, подавши документи згідно з переліком, зазначеним у розписці-повідомленні (а.с.37-38).
За принципом екстериторіальності така заява розглядалася ГУ ПФУ в Луганській області, рішенням якого від 16.12.2024 №192550009926 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону №1058-ІV.
У рішенні вказано, що вік заявниці становить 59 років 11 місяців 15 днів, страховий стаж заявниці складає 17 років 06 місяців 11 днів.
Також у рішенні виписані умови для призначення пенсії за віком. Так, відповідно до статті 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 01.01.2024 по 31.12.2024 не менше 31 року.
Згідно з частиною 2 статті 26 Закону № 1058 у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 24 до 34 років.
Згідно з частиною 3 статті 26 Закону №1058 у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою та другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу починаючи з 1 січня 2028 року - від 15 до 25 років.
У цьому ж рішенні вказано, що за доданими документами до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано періоди:
роботи за записами трудової книжки від 15.07.1983 серії НОМЕР_1 , оскільки на титульній сторінці виправлення прізвища ОСОБА_2 на ОСОБА_3 зроблено з порушенням пункту 2.12 Інструкції №162, яке не підтверджено документом (відсутнє посилання на документ, номер та дату видачі документу на підставі якого виправлено прізвище). Крім того, по батькові ОСОБА_4 (російською мовою) не відповідає паспортним даним заявниці;
роботи за записами трудової книжки від 22.07.1985 серії НОМЕР_2 , оскільки на титульній сторінці прізвище ОСОБА_2 не відповідає паспортним даним заявниці. Крім того, в даті народження наявне виправлення року народження, яке не засвідчене відповідно до пункту 2.12 Інструкції №162;
навчання з 01.09.1983 по 20.07.1985 за дипломом від 21.07.1985 серії НОМЕР_3 , оскільки видано на ім'я ОСОБА_5 , що не відповідає паспортним даним заявниці (потребує уточнення документом про зміну прізвища);
час догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку з 24.01.1988 по 20.06.1989 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження від 15.04.1988 серії НОМЕР_4 ), оскільки по батькові матері ОСОБА_7 (російською мовою) не відповідає паспортним даним заявниці;
за довідками від 14.11.2024 № 09-20/1674-24 з 12.07.1982 по 01.08.1983, від 11.11.2024 №136 за період роботи з 25.11.1991 по 01.09.1993, від 15.11.2024 №88 з 15.10.1993 по 31.12.1998 у зв'язку з не підтвердженням зміни прізвища (а.с.15 зворот -16, 60).
Позивач не погоджується з рішенням відповідача 1, вважає його протиправним та таким, що порушує її право на соціальний захист, а тому звернулася до суду з цим позовом.
До спірних правовідносин суд застосовує такі нормативно-правові акти.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII “Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом (частина третя статті 24 Закону №1058-ІV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).
У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, у статті 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
До стажу роботи, серед іншого, також зараховується: а) будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків, д) навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі; ж) час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.
Отже, законодавець, крім роботи, виконуваної на підставі трудового договору на підприємствах, передбачив можливість зарахування до страхового стажу періоду навчання, час догляду за дітьми до досягнення трирічного віку, період одержання допомоги по безробіттю, періоду роботи та членства у колгоспі і визначив для цього певні умови та порядок.
Як встановлено статтею 62 Закону №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Пунктами 1, 2 Порядку №637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Положеннями частин першої, третьої статті 44 Закону №1058-IV передбачено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
У спірному випадку відповідачем 1, серед іншого, не зараховано до страхового стажу позивача період навчання.
Судом встановлено, що заявницею до заяви про призначення пенсії додано копію диплому серії НОМЕР_3 , виданого 21.07.1985 ОСОБА_5 про закінчення навчання у професійному-технічному училищі №27 м. Львова, період навчання тривав з 01.09.1983 по 20.07.1985 (а.с.8, 49). Додатково про вказаний період навчання в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2 від 22.07.1985 зроблений відповідний запис з зазначенням періоду та місця навчання.
Одночасно з дипломом позивачем надано довідку про укладення шлюбу №А-00599, видану 06.02.2021 відділом по м. Братську (Центральний район) служби запису актів цивільного стану Іркутської області, про те, що в органі запису актів цивільного стану є запис акту про укладення шлюбу ОСОБА_5 з ОСОБА_8 № 848 від 30.04.1987. Після укладення шлюбу прізвище дружини ОСОБА_3 (а.с.10 зворот, 11). До суду позивачем також надано переклад довідки де прізвище, ім'я по батькові відповідають паспортним даним.
У паспорті громадянина України серії НОМЕР_5 , виданому Теребовлянським РВ УМВС України в Тернопільській області, зазначено такі відомості про позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відомості про особу російською мовою: « ОСОБА_9 » (а.с.14).
Відповідач 1 не зараховує період навчання з 01.09.1983 по 20.07.1985 до страхового стажу позивача, через не відповідність паспортним даним заявниці (потребує уточнення документом про зміну прізвища). Таке твердження відповідача 1 про відмову в зарахуванні періоду навчання судом не береться до уваги, оскільки довідка про укладення шлюбу №А-00599 підтверджує факт зміни прізвища позивачем та була надана для відповідача 1 разом з заявою про призначення пенсії, що підтверджує розписка-повідомлення (а.с.38). ГУ ПФУ в Луганській області безпідставно не врахувало до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1983 по 20.07.1985 через відсутність уточнюючого документу, що підтверджує зміну прізвища при наявності протилежного.
А неврахування довідки через некоректне написання по батькові позивача російською мовою « ОСОБА_7 », тоді як в паспорті громадянина України такі ж відомості російською мовою вказані « ОСОБА_10 », суд вважає безпідставним адже таке оформлення документів в установі, та неналежний порядок заповнення таких, або допущені, помилки чи описки у написанні по батькові особи (зокрема через переклад таких), не може бути підставою для позбавлення особи її конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком. Мова йде про одну й ту ж особу ОСОБА_11 .
Отже, враховуючи наявність диплому про закінчення позивачем навчання у міському професійно-технічному училищі №27 м. Львова та відомостей про зміну прізвища у зв'язку з реєстрацією шлюбу, до страхового стажу ОСОБА_1 належить зарахувати відповідний період навчання з 01.09.1983 по 20.07.1985.
На підтвердження страхового стажу позивач надала відповідачам трудові книжки серії НОМЕР_1 дата заповнення 15.07.1983 та НОМЕР_2 дата заповнення 22.07.1985, які містить такі записи щодо трудової діяльності позивача:
Трудова книжка серії НОМЕР_1 дата заповнення 15.07.1983:
Теребовлянський РайСТ,
запис №1, 12.07.1982, прийнята учнем оператора, підстава: наказ №47 від 11.07.1982,
запис №2, 16.10.1982, переведена на посаду оператора, підстава: наказ №74 від 13.10.1982,
запис №3, 01.08.1983, звільнена за власним бажанням, підстава: наказ №57 від 01.08.1983,
Теребовлянський РайСТ,
запис №4, 25.11.1991, прийнята кухаром четвертого розряду, підстава: наказ №746 від 25.11.1991,
запис №5, 01.09.1993, звільнення в зв'язку з скороченням чисельності, підстава: наказ №482 від 01.09.1993,
Золотниківська ЗОШ,
запис №6, 15.10.1993, прийнята прибиральницею, підстава: наказ №251-к від 15.10.1993,
запис №7, 30.08.2013, звільнена за згодою сторін, підстава: наказ №23-к від 30.08.2013 (а.с.18);
Трудова книжка серії НОМЕР_2 дата заповнення 22.07.1985:
навчання в СПТУ№27 м. Львів з 01.09.1983 по 20.07.1985;
Столова №66 ОРС Будіндустрія,
запис №1, 22.07.1985, прийнята кухаром четвертого розряду, підстава: наказ №399,
запис №2, 06.12.1985, призначена кухаром четвертого розряду в хол-3, підстава: наказ №661/к,
запис №3, 29.07.1987, звільнена за власним бажанням, підстава: наказ №363-к від 25.07.1987,
Колгосп «Прогрес»,
запис №4, 22.09.1987, прийнята нянею, підстава: наказ №148-к від 23.09.1987,
запис №5, 10.02.1992, звільнена за власним бажанням, підстава: протокол №18-к від 10.02.1992,
Теребовлянський РайСТ,
запис №6, 25.11.1991, прийнята кухаром четвертого розряду, підстава: наказ №746 від 25.11.1991,
запис №7, 01.09.1993, звільнення в зв'язку з скороченням чисельності, підстава: наказ №482 від 01.09.1993 (а.с.19),
Кожен з записів про звільнення засвідчений підписом уповноваженої особи з проставленням відтиску печатки підприємств, установ, вказані накази, протоколи, на підставі яких внесено відповідні записи (а.с.18-19, 44-47).
Відповідачем 1 не зараховано трудову діяльність позивача до страхового стажу через те, що у трудовій книжці НОМЕР_1 відсутній запис про зміну прізвища з посиланням на номер та дату цих документів, що є порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а також роботу за записами трудової книжки НОМЕР_2 , оскільки на титульній сторінці прізвище ОСОБА_2 не відповідає паспортним даним заявниці. Крім того, в даті народження наявне виправлення року народження, яке не засвідчене відповідно до пункту 2.12 Інструкції №162. Також трудова книжка НОМЕР_2 містить ще одне прізвище вписане на титульному аркуші “ ОСОБА_3 », попереднє прізвище не перекреслене, а посилання на документ про зміну прізвища в першій та другій трудовій книжці відсутнє.
Судом досліджено титульні аркуші трудових книжок серії НОМЕР_1 від 15.07.1983, яка оформлена на ОСОБА_5 , та НОМЕР_2 від 22.07.1985, яка оформлена на “ ОСОБА_12 » (російською мовою), ІНФОРМАЦІЯ_1 дата народження. Написання прізвища, імені російською мовою відповідають прізвищу, імені російською мовою у довідці про укладення шлюбу (а.с.50). Дата народження в довідці про укладення шлюбу також відповідає даним позивача. До суду позивачем також надано переклад довідки, де прізвище, ім'я по батькові відповідають паспортним даним.
У матеріалах справи наявна копія свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_6 та довідка про укладення шлюбу № А-00599, з цих документів вбачається, що “ ОСОБА_12 » (російською мовою) після укладення шлюбу змінила прізвище на “ ОСОБА_3 » (а.с.50), а після розірвання шлюбу “ ОСОБА_9 » (російською мовою) прізвище не змінювала (а.с.49 зворот).
Згідно з підпунктами 2.10 та 2.11 пункту 2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 № 162 (далі - Інструкція №162) відомості про працівника записуються на першій сторінці титульному аркуші) трудової книжки.
Відповідно до пункту 2.12 Інструкції №162 зміни записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові та дату народження здійснюються адміністрацією за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, імені, по батькові та ін.) та з посиланням на номер і дату цих документів.
Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім'я, по батькові, дата народження і записуються нові дані. Посилання на відповідні документи записуються на внутрішньому боці обкладинки і засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів. В такому ж порядку при необхідності вносяться зміни щодо освіти, професії, спеціальності.
Дійсно з титульних аркушів трудових книжок позивача слідує, що зміни до запису про прізвище власника трудових книжок на внутрішньому боці обкладинки трудові книжки не містять посилання на документ згідно з яким такі дані вносяться, а трудова книжка НОМЕР_2 в даті народження містить виправлення року народження, яке не засвідчене відповідно до пункту 2.12 Інструкції №162 (а.с.18, 19).
Разом з тим, пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 “Про трудові книжки працівників» установлено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Зазначена норма свідчить, що обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган. Недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій належить трудова книжка, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Такий правовий висновок щодо застосування норм права наведений у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №677/277/17.
За висновком Верховного Суду у постанові від 06.03.2018 у справі №754/14989/15-а не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є виключно підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність чи відсутність виправлень у записах в трудовій книжці.
При цьому, суд зазначає, що на титульній сторінці трудової книжки позивача відображено необхідні відомості, передбачені підпунктами 2.10 та 2.11 пункту 2 Інструкції № 162, вказано інформацію про особу, яка вчинила ці записи, міститься підпис цієї особи, а всі записи завірені печаткою підприємства.
З огляду на наведене, відсутність у записі про зміну прізвища у трудовій книжці позивача посилання на дату та номер свідоцтва про одруження не може бути підставою для неврахування відповідних періодів трудової діяльності при обчисленні стажу роботи (до впровадження персоніфікованого обліку), оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист.
Зазначені недоліки жодним чином не можуть бути перешкодою у зарахуванні періодів трудової діяльності, вказаних у цих трудових книжках. Відповідач надто формально підходить до питання зарахування страхового стажу та не враховує, що основною умовою для зарахування трудового стажу до 01.01.2004 є належне підтвердження трудових правовідносин записами трудових книжок або іншими документами, визначеними у Порядку №637.
Додатково на підтвердження трудової діяльності ОСОБА_1 надано відповідачам довідки від 14.11.2024 №09-20/1674-24, від 11.11.2024 №136 та від 15.11.2024 №88 (а.с.51, 52 зворот-53). Всі довідки виданні на підставі первинних документів.
Відповідач 1 зазначає, що довідки не враховані у зв'язку з не підтвердженням зміни прізвища заявника (а.с.15 зворот- 16). Однак згідно з відомостями цих довідок вбачається те, що вони видані ОСОБА_11 .
Зміст довідки з вказаними періодами роботи відповідає та узгоджується з відомостям трудової книжки позивача, а також містить повні відомості про ПІБ працівника, тому у відповідача було достатньо доказів для висновку, що такі документи та відомості стосуються саме ОСОБА_1 . Крім того, позивачем на підтвердження зміни прізвища надано довідку про укладення шлюбу та свідоцтво про розірвання шлюбу, які, в свою чергу, підтверджують зміну прізвища позивача.
Як вже зазначалося судом обов'язок щодо внесення достовірних, повних та правильних записів у документи первинного обліку підприємства про стаж та заробітну плату працівника в частині відомостей про прізвище, ім'я та по батькові працівника, покладається саме на власника підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган. Тому недотримання цих правил не може мати негативні наслідки для особи, якої такі відомості стосуються, та не може впливати на її особисті права.
Також суд встановив, що окремі періоди роботи накладаються з іншими періодами, які вже зараховані до страхового стажу позивача або підлягають до зарахування. Так, період трудової діяльності з 22.09.1987 по 01.09.1993 включає в себе період роботи з 25.11.1991 по 01.09.1993 та згідно з записами трудових книжок підлягають до зарахування. Крім того ці періоди перетинаються з періодом по догляду за дитиною по досягненню трирічного віку (вже зарахованими відповідачем 1 самостійно) з 21.06.1989 по 20.06.1992, тому суд вважає за необхідне зарахувати до страхового стажу періоди роботи з урахуванням вже зарахованих періодів з інших підстав, а саме: з 22.09.1987 по 20.06.1989, з 21.06.1992 по 01.09.1993 (а.с.57).
Період роботи позивача з 15.10.1993 по 30.08.2013 частково захований відповідачем з 01.01.1999 по 31.08.2013 згідно наявних даних про застраховану особу, оскільки періоди роботи згідно записів трудової книжки підлягають до зарахування то період роботи з 15.10.1993 по 30.08.2013 потрібно зарахувати з виключенням періоду вже зарахованого відповідачем, тобто з 15.10.1993 по 31.12.1998.
У цій частині позовна вимога є підставною та підлягає до задоволення частково.
Щодо іншого періоду, який стосується догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, то суд встановив таке.
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.48 зворот). Додатково до суду надано свідоцтво про народження, яке видано повторно серії НОМЕР_7 (а.с.17).
Вище зазначені положення статті 56 Закону №1788-XII, які передбачають можливість зарахування до страхового стажу часу догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку, та пункт 11 Порядку №637, який визначає, що підставою для врахування цього стажу є свідоцтва про народження дітей.
На підтвердження підстав для зарахування періоду догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку позивачем надано свідоцтво про народження дитини, яке не бере до уваги відповідач через написання у ньому по батькові позивача (російською мовою) " ОСОБА_7 ", тоді як в паспорті громадянина України такі відомості вказані (російською мовою) " ОСОБА_10 ".
На переконання суду, вищезазначені розбіжності в написанні по батькові позивача не можуть бути підставою неврахування періоду догляду за дитиною та відмови у призначенні пенсії, оскільки позивач не може відповідати за правильність оформлення документів і відповідність дотримання вимог законодавства на підприємстві, установі, організації, а відповідач знову ж надто формально підійшов до таких недоліків.
Також суд зазначає, що період роботи з 22.09.1987 по 20.06.1989, з 21.06.1992 по 01.09.1993 (період з 21.06.1989 по 20.06.1992 відповідачем зарахований самостійно) згідно з записами трудової книжки підлягає до зарахування як робота нянею у колгоспі «Прогрес» та включає в себе період по догляду за дитиною по досягненню трирічного віку, який розпочинається з дати народження дитини, тобто з 24.01.1988 та закінчується 23.01.1991. Позивач в позовній заяві просить зарахувати вказаний період по догляду за дитиною з 24.01.1988 по 20.06.1989. Незважаючи на те, що період трудової діяльності з 22.09.1987 по 20.06.1989 підлягає до зарахування згідно записів трудової книжки, але в цей період позивач працювала нянею у колгоспі, то для зарахування повного робочого дня все ж період догляду за дитиною з 24.01.1988 по 20.06.1989 необхідно зарахувати до страхового стажу, позовна вимога в цій частині підлягає до задоволення. При цьому відповідач має врахувати, що страховий стаж зараховується в одинарному розмірі.
Незарахування вказаних судом спірних періодів до страхового стажу свідчить про протиправність оскаржуваного рішення ГУ ПФУ в Луганській області від 16.12.2024 №192550009926, яке є протиправним та підлягає скасуванню.
Що стосується позовної вимоги про зобов'язання призначити позивачу пенсію за віком з 25.12.2024, то суд зазначає таке.
За нормами статті 26 Закону № 1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 років.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досягнула віку 60 років ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто набула право на призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-ІV при наявності необхідного страхового стажу.
Як слідує з розрахунку зарахованого відповідачем страхового стажу позивача, на час звернення за призначенням пенсії загальний страховий стаж ОСОБА_1 складає 17 років 06 місяців 11 днів (а.с.57), про що також вказано в оскаржуваному рішенні (а.с.15 зворот -16).
Разом з тим, щодо наявності у позивача страхового стажу станом на досягнення 60 років - не менше 31 років, то у суду відсутній розрахунок такого стажу, і такі повноваження щодо обчислення страхового стажу при призначенні пенсії належать до виключних повноважень органів пенсійного фонду, а тому суд не може підміняти собою такий орган і проводити відповідні обчислення страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком.
Завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень.
Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 10.09.2019 у справі №818/985/18 та від 26.12.2019 у справі №810/637/18.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №754/14898/15, яка зводиться до того, що суд не обраховує дійсний загальний та спеціальний стаж позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для зобов'язання ПФУ призначити пенсію позивачу.
Отже, суд приходить до переконливого висновку про те, що належним способом захисту та відновлення прав позивача у цій справі буде зобов'язання відповідний територіальний орган Пенсійного фонду України після зарахування спірних періодів повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком від 10.12.2024.
При цьому, суд не має підстав робити висновок про те, що при обчисленні стажу, що дає право на пенсію за віком з врахуванням висновків суду, викладених у цій справі, та за наявності підстав для призначення пенсії, територіальне управління Пенсійного фонду України порушуватиме права позивача, не призначаючи, чи не виплачуючи таку пенсію.
Питання про призначення пенсії позивачу має вирішувати ГУ ПФУ в Луганській області, яке визначене за принципом екстериторіальності для розгляду заяви позивача від 10.12.2024. Такий відповідач приймав оскаржуване рішення, а тому й повинен у подальшому вчинити дії пов'язані з призначенням пенсії позивачу, що узгоджується з положеннями Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846, з змінами і доповненнями.
ГУ ПФУ в Тернопільській області прав позивача не порушено.
Відповідачем у справах, в яких оспорюються, зокрема, рішення, ухвалені в результаті розгляду заяви про призначення пенсії, є суб'єкт владних повноважень, який прийняв відповідне рішення. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23.
Стосовно дати призначення пенсії, то згідно з пунктом 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
З аналізу наведеної норми Закону №1058-ІV вбачається, що пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося до спливу трьох місяців з дня виникнення права на призначення такої пенсії.
У разі наявності у ОСОБА_1 достатнього страхового стажу для призначення пенсії (при повторному розгляді заяви), таку необхідно призначити з 26.12.2024, з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку (а не так як просить позивач з 25.12.2024).
Стосовно доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву про відсутність судового рішення, яким би підтверджувався факт приналежності документів, що містять суперечливі дані особи, то суд їх вважає необґрунтованими та безпідставними, оскільки неодноразово Верховний Суд висловлював правові висновки про те, що заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, у разі існування спору про право (зокрема, відмови у призначенні пенсії через невідповідність прізвища, імені, по батькові, дати народження тощо у документах, що підтверджують страховий стаж; відмови видати посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи через не встановлення такого факту, як належність особі відповідної довідки, що підтверджує участь особи у ліквідації наслідків Чорнобильської АЕС, через помилку у прізвищі) мають розглядатися за правилами адміністративного судочинства в порядку позовного провадження про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідних суб'єктів владних повноважень (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2020 у справі №287/167/18-ц, постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23.05.2022 у справі № 539/4118/19).
З огляду на викладене вище, відповідно до частини другої статті 9 КАС України (якою передбачено, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень) та повноважень суду при прийнятті рішення, передбачених статтею 245 КАС України, наявні підстави для виходу за межі позовних вимог з метою ефективного захисту прав позивача та прийняття рішення про зобов'язання відповідача 1 повторно розглянути заяву позивача від 10.12.2024 про призначення їй пенсії за віком з 26.12.2024, зарахувавши до страхового стажу такі періоди: з 12.07.1982 по 15.10.1982 учнем оператора Теребовлянського РайСТ; з 16.10.1982 по 01.08.1983 оператором Теребовлянського РайСТ; з 22.07.1985 по 06.12.1985 поваром 4 розряду столової №66 ОРС Будіндустрія; з 06.12.1985 по 29.07.1987 поваром 4 розряду в хол-3 ОРС Будіндустрія; з 22.09.1987 по 20.06.1989, з 21.06.1992 по 01.09.1993 на посаді няні в колгоспі «Прогрес» (у тому числі період з 24.01.1988 по 23.01.1991 як час догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), з 15.10.1993 по 31.12.1998 прибиральницею Золотниківської ЗОШ; період навчання з 01.09.1983 по 20.07.1985 у професійному-технічному училищі №27 м. Львова, та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом.
У задоволенні решти позовних вимог (зарахуванні страхового стажу, який вже зарахований відповідачем, зобов'язанні призначити пенсію) відмовити.
Перевіряючи дотримання критеріїв, яким має відповідати рішення, дії суб'єкта владних повноважень, визначених частиною другою статті 2 КАС України, суд вважає, що такі не дотримані, ГУ ПФУ в Луганській області діяло не на підставі та не у спосіб, що визначені законами України, необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для вчинення дій. У позові до ГУ ПФУ в Тернопільській області належить відмовити.
Враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Оскільки позов підлягає задоволенню частково, то відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України позивачу слід відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 1 судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 484,48 грн, сплачений відповідно до квитанції від 18.02.2025 (а.с.25).
У позові представник позивача заявив вимогу про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн.
При вирішенні питання щодо стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.
Згідно із частиною сьомою статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до частини третьої статті 143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Водночас, за змістом наведених вище норм, вирішуючи питання розподілу судових витрат, першочергово підлягає з'ясуванню питання причин, з яких сторона не могла подати докази, що підтверджують їх розмір до проголошення судового рішення та чи було нею подано відповідну заяву в порядку частини 7 статті 139 та частини 3 статті 143 КАС України.
Верховний Суд неодноразово висловлював правові позиції щодо застосування статей 139, 143 КАС України.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, у питанні доведеності оплати витрат на правову допомогу, сформувала наступні висновки:
«…склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.».
Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у постанові від 07.07.2023 у справі № 340/2823/21 дійшов наступних висновків:
«Частина сьома статті 139, частини третя, четверта статті 143 КАС України містять приписи, які дозволяють стороні надати суду докази, які підтверджують витрати на правничу допомогу, протягом п'яти днів після ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи, але за умови, що ця сторона зробить про це відповідну заяву до закінчення судових дебатів. Вказівка у частині сьомій статті 139, частині третій статті 143 КАС України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину. Це є останнім етапом - перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи - для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи.
Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п'яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу. Коли йдеться про розподіл витрат, понесених на професійну правничу допомогу, то ініціювати це питання має сторона, яка понесла ті витрати, й для цього треба щонайменше заявити/повідомити суду касаційної інстанції про необхідність їх розподілу за наслідками розгляду справи. Власне з цим - з об'єктивованою формою вираження наміру сторони щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу ще до завершення розгляду справи (чи то в порядку письмового провадження, чи в судовому засіданні) - пов'язується можливість як потім подати протягом п'яти днів докази на підтвердження цих витрат, так і ухвалення на цій підставі додаткового судового рішення відповідно до статті 252 КАС України».
В ухвалах та постанові від 25.07.2023 у справі №340/4492/22, від 08.01.2024 у справі №580/3758/19, від 23.01.2024 у справі №380/12348/22 Верховний Суд дійшов висновку що, за загальним правилом, усі докази понесених судових витрат мають бути надані сторонами до закінчення розгляду справи. Однак, у випадку, якщо сторона з певних причин не може надати такі документи, ця сторона повинна зробити відповідну заяву до закінчення розгляду справи і надати відповідні докази протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. Певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, отже така заява може бути письмовою або усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами). Проте підстави для розподілу судових витрат, зокрема, витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов'язується ухвалення додаткового судового рішення в цій частині. Зазначення ж у прохальній частині касаційної скарги узагальненої вимоги про стягнення судових витрат за результатами касаційного розгляду не може розцінюватися як належне звернення до суду із заявою про відшкодування судових витрат (в тому числі на правову допомогу), адже за такого викладу прохальної частини без наведення жодних мотивів та обґрунтувань суд фактично позбавлений можливості встановити склад таких витрат, факт їх понесення.
З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження понесених витрат представником позивача не надано до суду будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених витрат на правничу допомогу, що в свою чергу позбавляє суд можливості перевірити їх обґрунтованість, доцільність та співмірність. Суд також звертає увагу на те, що представник просить лише стягнути витрати на правничу допомогу, однак матеріали справи не містять жодних доказів про розмір заявлених витрат та відсутня заява про те, що представником протягом п'яти днів з дня ухвалення рішення по справі будуть подані докази про розмір витрат на правничу допомогу. Отже, на переконання суду, заявлені витрати на правову допомогу документально не підтверджені та не доведені у встановленому законом порядку, тому підстави для стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу відсутні.
Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 139, 243-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільський області (майдан Волі, 3, місто Тернопіль, 46001, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 14035769), Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (місцезнаходження: вулиця Шевченка, 9, місто Сіверськодонецьк, Сіверськодонецький район, Луганська область, 93404, тимчасова адреса для листування: вулиця В. Чорновола, 157, місто Черкаси, 18003, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 21782461) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 16.12.2024 №192550009926 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 такі періоди:
з 12.07.1982 по 15.10.1982 учнем оператора Теребовлянського РайСТ;
з 16.10.1982 по 01.08.1983 оператором Теребовлянського РайСТ;
з 22.07.1985 по 06.12.1985 поваром 4 розряду столової №66 ОРС Будіндустрія;
з 06.12.1985 по 29.07.1987 поваром 4 розряду в хол-3 ОРС Будіндустрія;
з 22.09.1987 по 20.06.1989, з 21.06.1992 по 01.09.1993 на посаді няні в колгоспі «Прогрес» (у тому числі період з 24.01.1988 по 23.01.1991 як час догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, з урахуванням вже зарахованого),
з 15.10.1993 по 31.12.1998 прибиральницею Золотниківської ЗОШ;
період навчання з 01.09.1983 по 20.07.1985 у професійному-технічному училищі №27 м. Львова,
та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.12.2024 про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 26.12.2024 та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 484,48 грн (чотириста вісімдесят чотири грн 48 коп.).
У стягненні витрат на правничу допомогу відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений та підписаний 11 квітня 2025 року.
Суддя Чепенюк О.В.