11 квітня 2025 року Справа № 480/7303/24
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Гелети С.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач) звернулась з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі по тексту - відповідач), і просить суд:
- визнати неправомірним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області від 09.08.2024 за №184250011860 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області призначити пенсію за вислугою років з часу звернення за її призначенням, тобто з 01 серпня 2024 року, провести нарахування та здійснити виплату призначеної пенсії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач працювала у закладах освіти з 07.09.1993 по 18.03.2024. У зв'язку із набуттям спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугою років позивач 01.08.2024 звернулась до територіального органу Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області із заявою про призначення пенсії за вислугою років.
За результатом розгляду поданої заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Вінницькій області було прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії, оскільки відповідно до п.2-1 розділу XV “Прикінцеві положення Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у позивача відсутній необхідний спеціальний стажу роботи за вислугою років станом на 11.10.2017 - 26 років 6 місяців. За підрахунками відповідача спеціальний стаж роботи позивача за вислугою років станом на 11.10.2017 склав 24 роки 02 місяці 18 днів, страховий стаж 37 років 01 місяць 13 днів. Позивач вважає, що відповідач неправомірно відмовив у призначенні пенсії за вислугою років, а тому такі дії є протиправними, у зв'язку із чим звернулась до суду за захистом своїх прав.
Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, у якому заперечує проти позовних вимог у повному обсязі та зазначає, що відповідно до п.2-1 розділу XV Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон), особи, які на день набрання чинності Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (11.10.2017) мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їх зверненням з дотриманням умов передбачених Законом України “Про пенсійне забезпечення».
Пунктом “е» статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення» передбачено призначення пенсій за вислугу років працівникам освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, які станом на: 01.04.2015 набули не менше 25 років; до 01.01.2016 не менше 25 років і 6 місяців; до 11.10.2017 не менше 26 років 6 місяців спеціального стажу. Згідно наданих документів страховий стаж позивача становить 37 років 01 місяць 13 днів. За доданими документами до страхового стажу зараховано усі періоди трудової діяльності Стаж за вислуги років 24 роки 2 місяці 18 днів. За доданими документами до стажу за вислугу років зараховано усі періоди трудової діяльності станом на 10.10.2017.
Отже, Головним управлінням 09.08.2024 було прийнято законне та обґрунтоване рішення №184250011860 про відмову позивачу в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до п.21 розділу XV Прикінцеві положення Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст. 55 п.»е» Закону України “Про пенсійне забезпечення», в зв'язку відсутністю необхідного стажу за вислугу років.
Судом було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач 01.08.2024 звернулась до територіального органу ПФУ із заявою про призначення пенсії за вислугу років (а.с. 63 зворот. стор. - 64).
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 09.08.2024 за №184250011860 (а.с. 6) відмовлено позивачу в призначенні пенсії та зазначено, що пенсійний вік заявниці 56 років. Страховий стаж становить 37 років 1 місяць 13 днів. За доданими документами до страхового стажу зараховано усі періоди трудової діяльності. Стаж за вислугу років становить 24 роки 2 місяці 18 днів. За доданими документами до стажу за вислугу років зараховано усі періоди трудової діяльності станом на 10.10.2017. Відповідачем відмовлено позивачу у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до п. 2-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст.55 п. "е" Закону України “Про пенсійне забезпечення», у зв'язку відсутністю необхідного стажу за вислугу років.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області від 09.08.2024 за №184250011860 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років, позивач звернулась до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Згідно з частиною першою статті 8 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Частиною першою статті 24 Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Згідно з частиною четвертою статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (набрав чинності 11 жовтня 2017 року) доповнено пунктом 2-1 розділ XV Прикінцеві положення Закону № 1058-IV наступного змісту: особам, які на день набрання чинності Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України “Про пенсійне забезпечення».
Абзацами 1, 2 пункту 16 розділу XV Прикінцеві положення Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в редакції Закону №2148-VIII, передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України “Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.
Статтею 2 Закону № 1788-ХІІ визначено, що за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Згідно зі статтею 7 Закону № 1788-ХІІ звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.
Відповідно до статті 51 Закону № 1788-ХІІ пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Згідно з частиною першою статті 52 Закону № 1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, охорони здоров'я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту “е» статті 55.
Відповідно до пункту “е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ (в редакції, чинній до 01.04.2015) право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (набрав чинності 01.04.2015) статтю 55 Закону № 1788-ХІІ викладено в новій редакції наступного змісту: право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту “е» вказаної статті мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.
Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (набрав чинності 01.01.2016) внесено зміни до статті 55 Закону № 1788-ХІІ, зокрема, у пункті “е» в абзаці першому слова незалежно від віку замінено словами та цифрами після досягнення 55 років і доповнено абзацами дванадцятим-двадцять п'ятим.
Судом встановлено, що з прийняттям Закону № 213-VIII було підвищено, зокрема, спеціальний стаж, необхідний для виходу на пенсію, для категорій працівників, визначених пунктами “д», “е», “ж» статті 55 Закону № 1788-ХІІ, а Закон № 911-VIII встановив раніше не передбачений законодавством вік виходу на пенсію для окремих категорій громадян, а саме: 55 років - для працівників освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення (пункт “е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ) за переліком, що затверджується у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Рішенням Конституційного Суду України від 04 червня 2019 року № 2-р/2019 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту “а» статті 54, статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними законами України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIII та “;Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911-VIII.
Відповідно до положень статті 152 Конституції України закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
За таких обставин, за приписами пункту “е» частини першої статті 55 Закону №1788-ХІІ, у редакції, яка після рішення Конституційного Суду України від 04 червня 2019 року №2-р/2019, відновлено право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Зазначені положення Закону України “Про пенсійне забезпечення» втратили чинність з 04.06.2019, з 04.06.2019 при призначенні пенсії за вислугу років необхідно керуватися статтею 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення» в редакції чинній до внесення до неї змін Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII та “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911-VIII, які визнано неконституційними.
Таким чином, на день звернення позивача із заявою від 01.08.2024 про призначення пенсії за вислугу років, пунктом “е» статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення» передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку. У свою чергу Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я і соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909, посади помічника вихователя та вихователя зараховуються до стажу для призначення пенсії за вислугу років.
Відповідач, у спірному рішенні, з посиланням на п.2-1 розділу ХV “Прикінцеві положення» Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, вважає, що у позивача недостатньо спеціального стажу, який станом на 11.10.2017 повинен становити 26 років 6 місяців, коли у позивача наявно лише 24 роки 02 місяці та 18 днів.
Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії» № 2148-VIII від 03 жовтня 2017 року, який набрав чинності 11 жовтня 2017 року Розділ XV “Прикінцеві положення» Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» доповнено пунктом 2-1 та визначено, що особам, які на день набрання чинності Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України “Про пенсійне забезпечення».
Вказаною нормою лише збережено гарантії пенсійного забезпечення певної категорії осіб, які на день набрання чинності Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» №2148-VIII від 03 жовтня 2017 року мають всі підстави для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення».
Вказаною нормою не було внесено змін до статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення», а тому остання підлягає застосуванню саме у редакції, яка відновлена за рішенням Конституційного Суду України № 2-р/2019 від 04 червня 2019 року.
Дані обставини не були враховані відповідачем під час прийняття спірного рішення.
На час звернення позивача до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за вислугою років - 01.08.2024 норми Закону України “Про пенсійне забезпечення» були чинними. Цей закон не скасований Верховною Радою України, його положення не визнавалися неконституційними або незаконними і на сьогодні.
Умови та порядок призначення пенсії за вислугу років саме працівникам освіти визначалися Законом України “Про пенсійне забезпечення», як на момент виникнення спірних правовідносин між учасниками справи, так і на час розгляду даної справи.
Враховуючи, що саме Законом України “Про пенсійне забезпечення» визначаються умови та порядок призначення пенсії за вислугу років працівникам освіти, а даним Законом (п. “е» ст. 55) з 04.06.2019 передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку, суд не приймає до уваги зазначені вище доводи представника відповідача.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 (зі змінами від 26.09.2002) затверджений Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України “Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» від 04 листопада 1993 року № 909 до посад, робота на яких дає право на пенсію відноситься середній медичний (незалежно від найменування посад).
Відповідно до ст. 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
У відповідності до п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Згідно з пунктом 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, записи про найменування роботи, професії або посади, на яку прийнято працівника, виконуються для робітників та службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у Класифікаторі професій.
Матеріалами справи підтверджується, що згідно копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 20.04.1987 (а.с. 27-30) позивачка у період:
- з 02.04.1987 до 14.05.1987 працювала на посаді няні дитячого садку №5;
- з 07.09.1993 до 31.08.2018 працювала на посаді вихователя у закладі загально освітньої школи-інтернат І-ІІІ ступенів м. Шостка (у 2004 році заклад перемейновано на Комунальний заклад Сумської обласної ради "Шосткинська загальноосвітня школа інтернат І-ІІІ ступенів")
з 01.09.2018 до 09.01.2019 працювала на посаді помічника вихователя у КЗСОР-Шосткинський ліцей-інтернат спортивного профілю;
- з 10.01.2019 до 18.03.2024 працювала на посаді вихователя у КЗСОР-Шосткинський ліцей-інтернат спортивного профілю (у 2022 році заклад перемейновано на КЗСОР "Шосткинський ліцей спортивного профілю);
Суд зазначає, що в оскаржуваному рішенні відповідачем зазначено, що за результатом розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу враховано всі періоди роботи, страховий стаж позивача становить 37 років 1 місяць 13 днів. Разом із тим, належним чином підрахованого спеціального стажу після 11.10.2017 не здійснено, період з 11.10.2017 зараховані виключно до страхового стажу позивача.
Відповідачем протиправно не зараховано до спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, період роботи позивача на посаді вихователя у закладі загально освітньої школи-інтернат І-ІІІ ступенів м. Шостка з 11.10.2017 до 31.08.2018, на посаді помічника вихователя у КЗСОР-Шосткинський ліцей-інтернат спортивного профілю з 01.09.2018 до 09.01.2019, на посаді вихователя у КЗСОР-Шосткинський ліцей-інтернат спортивного профілю з 10.01.2019 до 18.03.2024.
Отже, суд зазначає, що оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області від 09.08.2024 за №184250011860 про відмову у призначенні позивачу пенсії за вислугу років не відповідає критеріям, встановленим частиною 2 статті 2 КАС України, прийнято передчасно, без належного підрахунку спеціального стажу позивача після 11.10.2017, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
Таким чином враховуючи те, що позивач до 31.08.2018 працювала на посаді вихователя у закладі загально освітньої школи-інтернат І-ІІІ ступенів м. Шостка (у 2004 році заклад перемейновано на Комунальний заклад Сумської обласної ради "Шосткинська загальноосвітня школа інтернат І-ІІІ ступенів", а з 01.09.2018 до 09.01.2019 працювала на посаді помічника вихователя у КЗСОР-Шосткинський ліцей-інтернат спортивного профілю, з 10.01.2019 до 18.03.2024 працювала на посаді вихователя у КЗСОР-Шосткинський ліцей-інтернат спортивного профілю (у 2022 році заклад перемейновано на КЗСОР "Шосткинський ліцей спортивного профілю) зазначений стаж також повинен обраховуватися відповідачем у спеціальний стаж, як працівник освіти.
Стосовно вимог про зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за вислугу років, з дня звернення із заявою про призначення пенсії, суд зазначає наступне.
Статтями 80-85 Закону України “Про пенсійне забезпечення» у процедурі забезпечення громадян пенсіями прямо передбачені такі механізми як призначення пенсії та виплата пенсії. Ці ж самі механізми згадані законодавцем і у приписах ст.ст.44-47 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до ч.5 ст.45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Процедура подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" додатково деталізована нормами Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (надалі за текстом - Порядок №22-1).
Згідно з п.4.3 розділу IV Порядку №22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України. Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (заступником начальника управління відповідно до розподілу обов'язків) та завіряється печаткою управління.
Таким чином, суд доходить до висновку, що правова категорія “призначення пенсії» використовується законодавцем у розумінні прийняття територіальним органом Пенсійного фонду України письмового рішення (як індивідуального акту) з приводу визнання за особою суб'єктивного права на одержання грошових платежів у галузі соціального страхування із визначенням розміру регулярного платежу у межах календарного місяця. А тому виданий ПФУ індивідуальний акт з приводу призначення пенсії одночасно охоплює як владне управлінське волевиявлення стосовно правової підстави пенсії, так і владне управське волевиявлення стосовно грошового виміру пенсії.
Відповідно до ч.1 ст. 58 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду. Згідно з п.4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Саме органи пенсійного фонду визначають правильність та повноту наданих документів для призначення (перерахунку) пенсії.
Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення, перерахунку пенсій громадянам. Рішення про призначення пенсії приймається органом Пенсійного фонду і право на призначення пенсії є його виключними повноваженнями, втручання у яке не відповідатиме завданням адміністративного судочинства.
Відповідно до п. 5 ст. 45 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня отримання їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Так, в відповідно до ст. 83 Закону України “Про пенсійне забезпечення» пенсії призначаються з дня звернення за пенсією. Відповідно до п.1 ч.1 ст.45 Закону №1058-ІV, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Із врахуванням п. 1 ч.1 ст.45 Закону №1058-ІV позивачу під час прийняття рішення щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах також має бути врахована дата призначення пенсія з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку із врахуванням дати подання заяви позивача від 01.08.2024, а також належним чином здійснений відповідний підрахунок спеціального стажу позивача.
Згідно ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, вихід за межі позовних вимог можливий, але повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав, на захист яких поданий позов.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог відповідно до ст. 9 КАС України та обрати належний спосіб захисту порушеного права та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області від 09.08.2024 за №184250011860 про відмову у призначенні позивачу пенсії за вислугу років, зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати позивачу до спеціального стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років згідно п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" період роботи з 11.10.2017 до 31.08.2018 включно, з 01.09.2018 до 09.01.2019 включно, з 10.01.2019 до 18.03.2024 включно та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву позивача від 01.08.2024 про призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. “е» ст. 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду від 04.06.2019 №2-р/2019, з урахуванням до спеціального стажу період роботи з 11.10.2017 до 31.08.2018 включно, з 01.09.2018 до 09.01.2019 включно, з 10.01.2019 до 18.03.2024 включно, та прийняти рішення за результатом розгляду заяви з урахуванням висновків суду по даній справі.
Враховуючи положення ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, яким прийнято спірне рішення та відмовлено у призначенні пенсії, суму судового збору, сплачену при зверненні до суду, що прийняв спірне рішення.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 09.08.2024 за №184250011860 про відмову в призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7,м. Вінниця, Вінницька область,21028, код ЄДРПОУ 13322403) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , і.к. НОМЕР_2 ) до спеціального стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років згідно п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" період роботи з 11.10.2017 до 31.08.2018 включно, з 01.09.2018 до 09.01.2019 включно, з 10.01.2019 до 18.03.2024 включно.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7,м. Вінниця,Вінницька область,21028, код ЄДРПОУ 13322403) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , і.к. НОМЕР_2 ) від 01.08.2024 про призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. “е» ст. 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду від 04.06.2019 №2-р/2019, з урахуванням до спеціального стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років згідно п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" період роботи з 11.10.2017 до 31.08.2018 включно, з 01.09.2018 до 09.01.2019 включно, з 10.01.2019 до 18.03.2024 та прийняти рішення за результатом розгляду заяви з урахуванням висновків суду по даній справі.
У задоволенні інших вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7,м. Вінниця,Вінницька область,21028, код ЄДРПОУ 13322403) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , і.к. НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.М. Гелета