Ухвала від 04.04.2025 по справі 757/6572/25-к

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/6572/25-к

пр. 1-кс-7939/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві у залі суду судове провадження за скаргою адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність уповноважених осіб Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві, яка полягає у неповерненні майна, вилученого під час обшуку, проведеного у межах кримінального провадження № 12024100060001871 від 19.06.2024,

ВСТАНОВИВ:

10.02.2025 до Печерського районного суду м. Києва надійшла скарга адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 , що 11.02.2025 передана слідчому судді, на бездіяльність уповноважених осіб Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві у межах кримінального провадження № 12024100060001871 від 19.06.2024, яка полягає у нездійсненні процесуальних дій щодо повернення майна вилученого під час проведення обшуків 10.10.2024 транспортного засобу марки «VOLKSWAGEN TIGUAN», номер кузову НОМЕР_1 , н.з. НОМЕР_2 та за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування доводів та вимог скарги, з урахуванням доповнень до скарги зазначено, що 10.10.2024 на підставі ухвали слідчого судді проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_4 , а також обшук транспортного засобу, який належить ОСОБА_4 , у межах кримінального провадження № 12024100060001871 від 19.06.2024. В ході проведення обшуків органом досудового розслідування вилучено майно, на яке до цього часу не накладено арешт, оскільки ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 03.04.2025 у справах № 757/12771/25-к, № 757/12774/25-к в задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на майно - відмовлено. Відтак, вилучені речі та документи утримуються органом досудового розслідування безпідставно та підлягають поверненню його законному володільцю.

Представник особи, в інтересах якої подано скаргу, в судове засідання не з'явився, про розгляд скарги повідомлений належним чином. Адвокат ОСОБА_3 подав до суду заяву про розгляд скарги у його відсутність, вимоги підтримав та просив задовольнити.

Представник органу досудового розслідування в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, жодних заяв чи клопотань на адресу суду не направляв.

Згідно норми ч. 4 ст. 107 КПК України фіксація за допомогою технічних засобів під час розгляду скарги слідчим суддею не здійснювалась.

Частиною 3 статті 306 КПК України передбачено, що відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.

Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті скарги у відсутність осіб, які не з'явилися, на підставі наданих доказів.

Вивчивши скаргу, дослідивши письмові докази, слідчий суддя приходить до наступного.

За своїм змістом подана скарга направлена на повернення вилученого майна у ході проведеного обшуку, через призму оскарження бездіяльності прокурора/слідчого.

Судовим розглядом встановлено, що слідчим відділом Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024100060001871 від 19.06.2024, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 362 КК України.

10.10.2024 на виконання ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 04.10.2024 у справі № 757/45523/24-к у кримінальному провадженні № 12024100060001871 від 19.06.2024 проведено обшук транспортного засобу марки «VOLKSWAGEN TIGUAN», номер кузову НОМЕР_1 , н.з. НОМЕР_2 , чорного кольору, 2021 року випуску, який на праві приватної власності належить ОСОБА_4 .

Під час проведення обшуку стороною обвинувачення вилучено наступне майно:

- копія паспорта на ім'я громадянина України (ID) ОСОБА_5 , ІПН НОМЕР_3 , довідки про реєстрацію місця проживання, медичної довідки №216017, дві фотокартки 3х4;

- копія паспорта громадянина України на ім'я ОСОБА_6 , ідентифікаційного коду, оригінал медичної довідки № 468655, фотокартка 3х4;

- статут ТОВ «ІОНІТІ» (код ЄДРПОУ 42153109);

- витяг з Реєстру юридичних осіб;

- копія паспорта на ім'я громадянина України ОСОБА_7 , ідентифікаційного коду, оригінал медичної довідки №921154, фотокартка 3х4;

- копія паспорта на ім'я громадянина України ОСОБА_8 , ідентифікаційного коду, оригінал медичної довідки №157084, фотокартка 3х4;

- медична довідка №1520984, №087549;

- копія паспорта на ім'я громадянина України ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ІПН НОМЕР_4 , ОСОБА_11 , ІПН НОМЕР_5 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ІПН НОМЕР_6 ;

- копія ідентифікаційного коду №307511870;

- копія Наказу ТОВ «ІОНІТІ» №3/1;

- копія протоколу Загальних зборів учасників від 05.02.2019;

- витяг № 1826554501700 з реєстру платників податків на додану вартість;

- копія довідки про реєстрацію місця проживання;

- копія довіреності від 29.09.2023;

- аркуш з чорновими записами;

- копія заяви №2279617748 від 23.03.2024;

- копія митної декларації;

- аркуш з чорновими записами з номерами;

- копія акту огляду т/з від 29.09.2023;

- накладна №227-10 від 29.09.2023;

- акт технічного стану т/з від 27.09.2023;

- договір купівлі-продажу т/з від 29.09.2023 №29092023/1;

- акт приймання-передачі автомобілю від 29.09.2023;

- паперовий конверт з печаткою на ньому «Медичний центр ТОВ «ГУД-ДОК»;

- витяг з НАІС №427874395;

- грошові кошти у сумі 9045 (дев'ять тисяч сорок п'ять) гривень;

- фотокартка невідомої особи;

- свідоцтво про реєстрацію т/з № НОМЕР_7 на т/з марки «VOLKSWAGEN TIGUAN», номер кузову НОМЕР_1 , н.з. НОМЕР_8 , та ключі до нього;

- транспортний засіб марки «VOLKSWAGEN TIGUAN», номер кузову НОМЕР_1 , н.з. НОМЕР_8 , чорного кольору, 2021 року випуску.

Разом з тим, 10.10.2024 на виконання ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва 04.10.2024 у справі № 757/45388/24-к проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено:

- аркуш з рукописними записами;

- блокнот розміром 10х15 сантиметрів з рукописними записами;

- талон ТСЦ МВС №8041 від 06.09.2024 14:32 №344;

- печатка «Інтернет Магазин ФОП ОСОБА_14 НОМЕР_12»;

- 2 довідки купівлі-продажу транспортних засобів на 3 арк.;

- медична довідка ЯЯФ №14|902 на ім'я ОСОБА_15 ;

- 1200 (одна тисяча двісті) доларів США;

- конверт паперовий, в якому мається медична довідка серії ААЗ №152042 на ім'я ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , окремо 1 фото, 3 купюри номіналом 500 (п'ятсот) гривень, 1 купюра номіналом 100 (сто) доларів США;

- паперовий конверт з написом « ОСОБА_17 » в якому наявні 2 фото та 26 купюр номіналом 1000 гривень (всього двадцять шість тисяч гривень), 5 купюр номіналом 500 гривень (дві тисячі п'ятсот гривень), 1 купюра номіналом 200 (двісті) гривень; 5 купюр номіналом 100 гривень, (п'ятсот) гривень;

- блокнот зеленого кольору з рукописними записами;

- 6 договорів купівлі-продажу транспортних засобів на 7 арк.;

- 6 договорів купівлі-продажу транспортних засобів на 6 арк.;

- паперовий конверт, аркуш з рукописними записами, візитна картка директора ТОВ «Ландгрейн» ОСОБА_18 , фотознімок особи чоловічої статі;

- 6 талонів ТСЦ МВС за кінець 2023 року з номерами 137, 160, 110, 524, 410, 404;

- 12 купюр номіналом 100 доларів США, всього 1200 (одна тисяча двісті) доларів США та 1 купюра номіналом 500 (п'ятсот) гривень;

- паперовий конверт з написом ОСОБА_19 , 19 купюр номіналом 200 (двісті) гривень, всього 3800 (три тисячі вісімсот) гривень, 15 купюр номіналом 100 (сто) гривень, всього 1500 (одна тисяча п'ятсот) гривень, 6 купюр номіналом 50 (п'ятдесят) гривень, всього 300 (триста) гривень;

- два блокноти з рукописними записами та 3 аркуші паперу;

- мобільний телефон Iphone 13 Pro Max з IMEI НОМЕР_9 , IMEI 2 НОМЕР_10 , з номером телефону НОМЕР_11 , ззовні не пошкоджений;

- печатка ТОВ «Бізнес Ідея», код 38517842;

- дві квитанції про переказ грошових коштів:

- фотокартка жіночої особи;

- копія картки платника податків на ім'я ОСОБА_20 , копія паспорта на ім'я ОСОБА_21 ;

- довідка про перебування т/з на військовому обліку, 4 копії;

- копії паспортів на 26 арк.;

- квитанція про обмін валют від 20.07.23;

- документи на придбання автомобіля від 04.10.2023: Договір купівлі-продажу, Повідомлення та Акт приймання-передачі на 3 арк.;

- висновок експертного дослідженні від 04.11.2023 №11/8041/1.

З матеріалів скарги вбачається, що 03.04.2025 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва у справах № 757/12771/25-к, № 757/12774/25-к, відмовлено у задоволенні клопотання прокурора Печерської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_22 про накладення арешту на вищевказане майно.

За викладених обставин вбачається, що скаргу подано уповноваженою особою, в передбачений законом спосіб та з урахуванням правил територіальної підсудністю для розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, які розглядаються слідчим суддею місцевого суду за місцем розташування органу досудового розслідування, що регламентовано ч. 1 ст. 306 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 234 КПК України, обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.

Частиною 2 ст. 168 КПК України визначено, що тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

Згідно з ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні може бути оскаржено бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна, згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, володільцем тимчасово вилученого майна.

Відповідно до ст. 236 КПК України, вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукування в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Статтею 169 КПК України передбачено, що тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; у випадках, передбачених ч. 5 ст. 171, ч. 6 ст. 173 цього Кодексу; у разі скасування арешту.

Згідно із ч. 1 ст. 100 КПК України, речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених ст. ст. 160-166, 170-174 цього Кодексу.

Обов'язковою обставиною, яка вказує на відповідність вилученого майна критеріям, визначеним ч. 2 ст. 167 КПК України, є наявність достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину. Обов'язок доведення існування зазначеної умови КПК України покладає на слідчого та/або прокурора, а обов'язок перевірки цих обставин - на слідчого суддю при розгляді відповідного клопотання чи скарги.

У разі відсутності підстав вважати вилучене майно таким, що містить інформацію про факти підготовки, координування спланованих дій та вчинення кримінальних правопорушень, тобто, що є предметом кваліфікації у кримінальному провадженні - вони мають бути повернуті власнику.

Майнові права захищаються в Україні, як Конституцією, так і іншими нормативно-правовими актами, зокрема частиною 1 і 5 статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути позбавлений права власності. Право власності є непорушним. Дана стаття Конституції України визначає, що конфіскація майна може бути заснована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Разом з цим, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.

Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Разом з тим, слідчий суддя при вирішенні даної скарги, враховує, приписи статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Така позиція також узгоджується із частиною 5 статті 9 КПК України, відповідно до якої кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Так, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див., серед інших джерел, рішення у справах «Іммобіліаре Саффі проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy) [ВП], заява № 22774/93, п. 44, ECHR 1999-V, та «Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії» () [ВП], заява № 71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року).

ЄСПЛ наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії» (Kushoglu v. Bulgaria), заява № 48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року).

У своєму рішенні від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (Заява № 19336/04) ЄСПЛ також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» (James and Others v. the United Kingdom), п. 50, Series A № 98).

Так, судовим розглядом встановлено, що стороною обвинувачення у кримінальному провадженні було подано клопотання про накладення арешту на вищевказане майно, на поверненні якого наполягає заявник. Однак, слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва від 20.11.2023 у справах № 757/51052/23-к та № 757/51056/23-к в їх задоволенні було відмовлено.

Відтак, вилучене майно - є тимчасово вилученим майном, а тому має застосовуватися порядок, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 169 КПК України, та процедура за ч. 5 ст. 171, ч. 6 ст. 173 цього Кодексу.

Органом досудового розслідування не надано відомостей та не долучено доказів, в яких наводилися б підстави для подальшого утримання зазначеного вище майна, дозвіл на вилучення якого не було надано та що на нього було накладено арешт як на тимчасово вилучене, у відповідності до частини п'ятої статті 171 КПК України.

Статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3 ст. 28 КПК України, однак він має бути об'єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Так, при винесенні даного рішення слідчий суддя приймає до уваги, що обов'язок доведення існування, тієї обставини, яка вказує на відповідність вилученого майна критеріям, визначеним ч. 2 ст. 167 КПК України, КПК України покладає на слідчого та/або прокурора, а обов'язок перевірки цих обставин - на слідчого суддю при розгляді відповідного клопотання чи скарги, а також враховуючи ту обставину, що однією з засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність в матеріалах судового провадження за скаргою даних, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння ОСОБА_4 належним їй майном.

За вказаних обставин позиція органу досудового розслідування щодо неповернення переліченого вище майна його законному володільцю спростовується, тобто за встановлених обставин вбачається, що вилучене майно не відповідає критеріям, визначеним ч. 2 ст. 167 КПК України, що як наслідок свідчить про бездіяльність сторони обвинувачення, яка полягає у неповерненні майна, що вилучено під час проведення обшуку, яку необхідно усунути шляхом зобов'язання повернути вилучене майно власнику, відповідно до п. 4 ст. 169 КПК України.

Одночасно, слідчий суддя відмовляє у задоволенні скарги в частині визнання протиправною бездіяльність уповноважених осіб Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві, що здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024100060001871 від 19.06.2024, яка полягає у нездійсненні процесуальних дій щодо повернення майна вилученого під час проведення обшуку, оскільки, кримінальним процесуальним законодавством не передбачено визнання бездіяльності протиправною.

Керуючись ст. ст. 100, 169-170, 303, 305, 306, 307, 309 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

Зобов'язати уповноважених службових осіб Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві в межах кримінального провадження № 12024100060001871 від 19.06.2024, повернути ОСОБА_4 чи його представнику - адвокату ОСОБА_3 тимчасово вилучене 10.10.2024 під час проведення обшуків майно, а саме: