Справа № 953/801/25
Провадження № 2-а/953/84/25
11 квітня 2025 року м. Харків
Київський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді Бобко Т.В.,
секретар судового засідання Кузьменко Б.С.,
учасники справи:
позивач ОСОБА_1 ,
представник позивача Марущак Семен Володимирович,
відповідач ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ІНФОРМАЦІЯ_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 , третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_2 ,
про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та закриття провадження у справі,
Короткий зміст позовних вимог та доводів позивача.
Позивач звернувся до суду із позовом, в якому просить скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 №1078 від 17 січня 2025 року, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17 000 гривень за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, закрити справу про адміністративне правопорушення.
На обгрунтування позовної заяви представник позивача Марущак С.В. зазначив таке. 17.01.2025 громадянин ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції, які повідомили йому, що він перебуває у розшуку через нез'явлення за повісткою, незважаючи на наявні уточнені дані в Резерв+, а також наявність довідок про навчання та відстрочку на підставі ч. 3 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», працівники поліції все одно доставили позивача до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Відповідачем було встановлено наявність відстрочки, а також підтверджено неодноразово оновлені позивачем дані, проти задля виконання наявного у працівників плану на позивача все одно було складено постанову про адміністративне правопорушення № 1078 від 17.01.2025. Хоча позивач жодних чином не порушував ані правила військового обліку, ані законодавство про оборону та мобілізацію. Відповідно до постанови про адміністративне правопорушення №1078 від 17.01.2025 ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Суть правопорушення полягала у тому, що 04.10.2024 ІНФОРМАЦІЯ_5 було направлено повістку № 293911, якою було зобов'язано позивача з'явитись до ІНФОРМАЦІЯ_4 об 11:00 18.10.2024, позивач у відповідну дату не з'явився.
Представник позивача зазначає, що відповідач достеменно знав про наявність відстрочки у позивача, надіслана повістка є незаконною, позивач має уточнені дані, а про вказану повістку дізнався лише від працівників поліції.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , стоїть на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 з 29.05.2019, що підтверджується тимчасовим посвідченням військовозобов'язаного № НОМЕР_1 від 29.05.2019.
21.05.2024 позивач оновив свої військово-облікові дані у строк, установлений абз. 5 п. 1 ст. 2 Розділу 2 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» № 3633- IX від 11.04.2024, тим самим виконав вимоги Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та оновив свої дані через додаток Резерв+. Додатково позивач оновлював свої дані 23.07.2024, 02.10.2024, 05.11.2024 та 05.01.2025. Відповідно до інформації із Резерв+ дані позивача уточнені, актуальні та не змінювались.
05.09.2024 позивача було зараховано до Відокремленого структурного підрозділу «Харківський природоохоронний коледж Одеського державного екологічного університету» (ступінь - Фаховий молодший бакалавр, форма навчання - денна). Дата початку навчання - 17.09.2024 року. Навчання позивача не порушує послідовності навчання, визначеної ч. 2 ст. 10 Закону України «Про освіту». Вказане підтверджується Довідкою з навчального закладу №168 від 01.10.2024 та Довідкою з ЄДЕБО №558622 від 14.01.2025. Відповідно до інформації із Резерв+ щодо оновлених даних станом на 05.11.2024 зазначено, що позивач має відстрочку на підставі п. 1 ч. 3 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Така поведінка демонструє послідовну спрямованість позивача дотримуватися встановлених чинним законодавством правил військового обліку і є проявом громадянської відповідальності в умовах воєнного стану.
Позивач вчасно оновив свої дані, неодноразово уточнював їх, незважаючи на те, що всі дані позивача залишались незмінними. Позивач також мав відстрочку на підставі п. 1 ч. 3 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», про яку було відомо відповідачу, адже він має доступ до Резерв+, це дає підстави стверджувати про незаконність повістки №293911 від 07.10.2024, нез'явлення за якою було підставою для притягнення до відповідальності позивача. Сама оскаржувана повістка №293911 від 07.10.2024 містила вимогу з'явитись позивачу до ІНФОРМАЦІЯ_4 «для уточнення даних».
Повістку №293911 від 07.10.2024 було направлено Рекомендованим листом №0600292700722. Відповідно до Трекінгу листа №0600292700722 АТ «Укрпошта» отримала даний лист 10.10.2024, прибула до відділення №61085 11.10.2024, 12.10.2024 була невдала спроба вручення, а 18.10.2024 повістку було повернуто відповідачу.
Проте, позивач не отримував жодних листів, рекомендованих повідомлень, повідомлень на телефон або на електронну адресу щодо зазначеного листа та спроб вручити працівниками АТ «»Укрпошта». Додатково для підтвердження цих тверджень представник відповідача звернувся із адвокатським запитом до АТ «Укрпошта» щодо надання доказів на підтвердження того, що вони повідомляли позивача про вказаний лист та намагались його вручити.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Позивач вже стоїть на обліку, а повістка №293911 від 07.10.2024 була направлена з метою «уточнення даних», які вже уточнені у позивача через Резерв+. Дана повістка не відповідає нормі абз. 2 ч. 1 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а отже і обов'язок у позивача з'являтись за цією повісткою був відсутній. Позивач проживає та перебуває на військовому обліку за своїм задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання, а саме - АДРЕСА_1 . Відсутні докази того, що позивач порушує цю норму. Позивачем не було порушено жоден нормативно-правовий акт, який зазначено у постанові №1078 від 17.01.2025, що є підтвердженням незаконності та протиправності даної постанови.
Представник позивача зазначає, що у порушення вказаних вимог, відповідачем не було вжито всіх заходів до повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин, що мали значення для правильного вирішення справи належним чином з урахуванням положень статей 254, 268, 278 КУПАП щодо процедури розгляду суб'єктом владних повноважень справи про адміністративне правопорушення.
Враховуючи вищезазначене, представник позивача зазначає, що оскаржувана постанова повинна бути скасована у зв?язку з відсутністю підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а також необхідно закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв?язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Аргументи учасників справи.
Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_1 відзиву на позовну заяву позивача чи інших процесуальних документів до суду не надав.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ІНФОРМАЦІЯ_2 , жодних процесуальних документів до суду не надавав.
Рух справи
Ухвалою Київського районного суду міста Харкова від 28 січня 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначений розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 17 березня 2025 року залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_2 ) до участі у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_4 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та закриття провадження у справі.
Участь у справі сторін та інших учасників.
Позивач та його представник в судове засідання не з'явились, про день, час та місце розгляду справи були належним чином у встановленому законом порядку повідомлені. Позивач надав до суду заяву, в якій просив суд розглядати справу за його відсутності.
Відповідач про день, час та місце розгляду справи був належним чином у встановленому законом порядку повідомлений, представники відповідача в судове засідання не з'явились.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору про день, час та місце розгляду справи була належним чином у встановленому законом порядку повідомлена, представники третьої особи в судове засідання не з'явились.
Відповідно до частини третьої статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи відповідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
Відповідно до скриншотів з мобільного застосунку «Резерв+» позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_7 , має унікальний номер запису в реєстрі оберіг 270120221455779700005.
17 січня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 майором ОСОБА_2 винесено оскаржувану постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення №1078 від 17.01.2025, зі змісту якої слідує, що громадянину України ОСОБА_1 04.10.2024 було направлено повістку №293911 для уточнення даних з вимогою з'явитися об 11:00 18.10.2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 . ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_4 18.10.2024 року не з'явився, чим порушив вимоги абз. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абз. 3 п. 1 Правил військового обліку призовників та військовозобов'язаних, викладених у додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних, затвердженого постановою КМУ від 30.12.2022 №1487, абз. 2 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Вказаною постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень.
Повістку №293911 від 07.10.2024 позивачу було направлено Рекомендованим листом №0600292700722. Відповідно до Трекінгу листа №0600292700722 АТ «Укрпошта» отримала даний лист 10.10.2024, лист прибув до відділення №61085 11.10.2024, 12.10.2024 була невдала спроба вручення, а 18.10.2024 повістку було повернуто відповідачу
Позивач через систему «Електронний суд» 27.01.2025 звернувся до Київського районного суду м. Харкова із адміністративним позовом протягом строку, передбаченого для оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до довідки № 558622 від 14.01.2025 про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти, ОСОБА_1 навчається в Відокремленому структурному підрозділі «Харківський природоохоронний фаховий коледж Одеського державного екологічного університету» за спеціальністю «103 Науки про Землю» на денній формі навчання з 17.09.2024 на підставі наказу 1/49.
Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП України визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до статті 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України), якщо особа не з'явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України підтвердних документів про отримання особою виклику.
Відповідно до ч. 1 ст. 210-1 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Відповідно до ч. 3 ст. 210-1 КУпАП передбачено відповідальність за вчинення дій, передбачених ч. 1 цієї статті, в особливий період.
Відповідно до ст. 1 Закону України про мобілізаційну підготовку і мобілізацію особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.
В постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 205/1993/17-ц (касаційне провадження № 61-1664св17) встановлено, що особливий період діє в Україні від 17.03.2014, після оприлюднення указу Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 "Про часткову мобілізацію", президент України відповідного рішення про переведення державних інституцій на функціонування в умовах мирного часу не приймав.
Разом із тим, 24.02.2022 року в Україні указом Президента України №64/2022, який був затверджений Законом України №2102-IX від 24.02.2022 на всій території держави було введено воєнний стан строком на 30 діб. В подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався, останній раз указом Президента України № 26/2025 від 14.01.2025, який затверджений Законом України 4220-IX від 15.01.2025 строком на 90 діб до 9 травня 2025 року.
Диспозиція ч.1 ст. 210-1 КУпАП - є бланкетною, визначає безпосередньо саме адміністративне правопорушення, для повного визначення ознак та складу цього правопорушення слід звернутися до інших норм права, які містяться в законних та підзаконних нормативно-правових актах, які передбачають конкретні обов'язки військовозобов'язаних.
В оскаржуваній постанові зазначено, що позивачем порушено вимоги абз. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абз. 3 п. 1 Правил військового обліку призовників та військовозобов'язаних, викладених у додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних, затвердженого постановою КМУ від 30.12.2022 №1487, абз. 2 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», але при цьому оскаржувана постанова містить лише виклад обставин щодо порушення позивачем обов'язку з'явитись за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_4 за повісткою.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані: з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Відповідно до абз. 3 п. 1 Правил військового обліку призовників та військовозобов'язаних, викладених у додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних, затвердженого постановою КМУ від 30.12.2022 №1487 призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення, що має бути доведена відповідними доказами.
Статтею 248 КУпАП визначено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до статті 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
У відповідності до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов'язана по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. Прокурор здійснює нагляд за додержанням законів при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення шляхом реалізації повноважень щодо нагляду за додержанням законів при застосуванні заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян
Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У розумінні статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Крім того, згідно з частиною другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Разом з тим, Велика Палата Верховного суду в постанові від 25 червня 2020 року у справі №520/2261/19 (п. 47 постанови) зазначила, що визначений ч. 2 ст. 77 КАС України обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
У відповідності до ст. 90 КУпАП суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Наявна у справі оскаржувана постанова про адміністративне правопорушення не є беззаперечним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення, оскільки постанова є саме тим рішенням відповідача, що оскаржується, в якому начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 відображає своє власне бачення порушень.
Разом із тим, суд зазначає, що копія документу форми 107П опису вкладення до рекомендованого поштового відправлення №0600292700722, трекінг поштового відправлення №0600292700722, відповідь АТ «Укрпошта» №1.03.009.004.-8315-25 від 07.03.2025 на адвокатський запит Марущака С.В. підтверджують той факт, що суб'єктом владних повноважень 10.10.2024 була направлена засобами поштового зв?язку повістка №293911 ОСОБА_1 ..
Суд враховує доводи представника позивача щодо того, що відповідачем в повній мірі не було дотримано положень статей 254, 268, 278 КУПАП щодо процедури розгляду суб'єктом владних повноважень справи про адміністративне правопорушення, зокрема не було вжито всіх заходів до повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин, що мали значення для правильного вирішення справи належним чином.
В контексті аналізу дотримання суб'єктом владних повноважень норм процесуального права під час розгляду справи позивача про вчинення ним адміністративного правопорушення, суд зазначає, що відповідач не дотримався процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення та в матеріалах справи фактично відсутні відомості щодо того, що відповідач гарантував можливість позивачу скористатися правами, передбаченими ст. 268 КУпАП. Так, зокрема, відповідач зазначає в оскаржуваній постанові про те, що обставиною, що пом'якшує відповідальність позивача відповідно до ст. 34 КУпАП є щире розкаяння громадянина, в той час як матеріали справи не містять жодних відомостей щодо визнання ОСОБА_1 своєї винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. При цьому, суд враховує, що позивач не згоден з рішенням суб'єкта владних повноважень, додатково оновлював свої дані у застосунку Резерв+ (що підтверджується роздруківками, які містяться в матеріалах справи) 23.07.2024, 02.10.2024, 05.11.2024 та 05.01.2025. Відповідно, матеріали справи не містять відомостей щодо того, що ОСОБА_1 мав можливість ознайомитися з матеріалами справи про притягнення його до адміністративної відповідальності, надати пояснення та докази, оспорити допущене порушення з боку суб'єкта владних повноважень та адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, що передбачено ст. 258 КУпАП і мало б собою наслідком імперативну необхідність обов'язкового складення суб'єктом владних повноважень протоколу про адміністративне правопорушення. Відсутні також і відомості щодо того, що справа про адміністративне правопорушення розглядалася в присутності ОСОБА_1 , так само як і відомості щодо його своєчасного сповіщення про місце і час розгляду справи про адміністративне правопорушення. Суд зазначає, що сам по собі підпис ОСОБА_1 про отримання оскаржуваної постанови №1078 від 17.01.2025 про притягнення його до адміністративної відповідальності, свідчить лише про отримання оскаржуваної постанови та не може свідчити про те, що під час розгляду справи про притягнення його до адміністративної відповідальності суб'єктом владних повноважень був дотриманий процесуальний порядок розгляду справи разом із забезпеченням можливості реалізації ряду процесуальних гарантій особі, яка притягається до адміністративної відповідальності у відповідності до вимог статей КУПАП. Такі доводи жодним чином під час судового розгляду даної справи не були спростовані відповідачем.
Наведене свідчить, що під час винесення оскаржуваної постанови були порушені норми чинного законодавства, які гарантують особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, право на об'єктивний,справедливий, всебічний та повний розгляд справи. Доказів того, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення позивач був присутній, йому були роз'яснені його права, надана можливість надати пояснення та докази, оспорити допущене порушення з боку суб'єкта владних повноважень та адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, що передбачено положеннями ст. 258 КУпАП, відповідачем суду не надано, такі відомості також відсутні в оскаржуваній постанові.
Суд вважає необхідним зазначити, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений.
Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенню до суб'єкта владних повноважень.
Відповідачем не надано суду доказів у відповідності до вимог ч. 1, 2 ст. 72 КАС України на підтвердження дотримання процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Оцінюючи дії відповідача на відповідність вищевказаним критеріям, суд висновує про те, що при прийнятті оскаржуваної постанови в справі про адміністративне правопорушення посадовою особою не було дотримано встановленого законом порядку її винесення, а тому вона підлягає скасуванню у судовому порядку з підстав порушення процедури розгляду адміністративного матеріалу.
Повноваження адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені в ст. 286 КАС України.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи, що відповідачем не доведена правомірність процедури винесення оскаржуваної постанови, суд висновує про те, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, тому вважає необхідним постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення №1078 від 17.01.2025 стосовно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП скасувати. Враховуючи, що підставою для скасування оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення є порушення відповідачем процедури розгляду справи, з урахуванням встановлених КАС України завдань адміністративного судочинства, суд висновує про необхідність надіслання справи про адміністративне правопорушення стосовно позивача на новий розгляд до компетентного органу, а саме - до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Щодо судових витрат
При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.
Відповідно до вимог ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
У справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону України «Про судовий збір», які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають.
Як встановлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року по справі №543/775/17, з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України про судовий збір при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Отже, розмір судового збору, який необхідно позивачу було сплатити за подання вказаного адміністративного позову станом на день подання позову складав 484 гривень 48 копійок.
Позивачем сплачений судовий збір, що підтверджується платіжною квитанцією №7809-8259-1588-7244 від 27.01.2025.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки суд висновує про задоволення адміністративного позову, сплачений позивачем судовий збір стягується за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень ІНФОРМАЦІЯ_3 , який є відповідачем у справі, на користь позивача.
Суд враховує правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19 жовтня 2022 року (справа №522/22225/21, провадження № К/990/20744/22), відповідно до якої районний ТЦК та СП не має статусу юридичної особи та є відокремленим підрозділом ІНФОРМАЦІЯ_8 , водночас, разом із тим, він є суб'єктом владних повноважень у розумінні КАС України та є належним відповідачем у спорі, пов'язаному зі скасуванням постанови про накладення адміністративного стягнення.
Керуючись статями 2, 5, 7, 8, 9, 72-78, 241-246, 286, 293 КАС України, суд
Задовільнити частково позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 , про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та закриття провадження у справі.
Скасувати постанову №1078 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП від 17.01.2025 рокупро притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення штрафу у розмірі 17 000 гривень.
В задоволенні адміністративного позову в іншій частині відмовити.
Справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП надіслати на новий розгляд до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Судові витрати по справі, які складаються з судового збору у розмірі 484,48 гривень, стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень ІНФОРМАЦІЯ_3
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , місце проживання (перебування): АДРЕСА_3 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_4 .
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ІНФОРМАЦІЯ_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_5 , код ЄРДПОУ НОМЕР_2 .
Суддя Т.В.Бобко