10 квітня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/1452/21
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Клочка К.І., розглянувши у порядку письмового провадження звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31 березня 2021 року у справі № 440/1452/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 31 березня 2021 року у справі №440/1452/21 позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 13967927), третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково; визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови у здійсненні з 1 квітня 2019 року перерахунку основного розміру пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 від 18 грудня 2020 року №12/849/фп 65778 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 5 березня 2019 року; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити з 1 квітня 2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення, відображених у довідці ІНФОРМАЦІЯ_2 від 18 грудня 2020 року №12/849/фп 65778 у розмірі 77 % грошового забезпечення з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, за вирахуванням раніше виплачених сум; в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішення суду набрало законної сили 1 травня 2021 року.
11 травня 2021 року судом видно виконавчий лист.
ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду із заявою в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України про встановлення судового контролю у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2024 року заяву ОСОБА_1 призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року заяву ОСОБА_1 щодо встановлення судового контролю у справі та подання звіту про виконання судового рішення - задоволено: зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області подати до Полтавського окружного адміністративного суду звіт про повне виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31 березня 2021 року у справі №440/1452/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії; встановлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Полтавській області строк для подання звіту про повне виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31 березня 2021 року у справі №440/1452/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії три місяці з дня отримання копії цієї ухвали суду.
26 березня 2025 року до Полтавського окружного адміністративного суду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області подано звіт про виконання рішення суду від 31 березня 2021 року у справі №440/1452/21.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2025 року призначено до розгляду у порядку письмового провадження питання щодо розгляду звіту про виконання рішення суду в адміністративній справі № 440/1452/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії.
28 березня до суду надійшли заперечення позивача на звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31 березня 2021 року у справі № 440/1452/21. Свою позицію обгрунтував тим, що з вини саме начальника головного управління Фонду, в бюджеті України, про яке згадується в відзиві боржника, виникли обставини довгострокового обмеження пенсії позивача на протязі надмірно тривалого терміну. Таким чином, на теперішній час, з боку начальника головного управління Фонду відсутні будь - які дії, щодо виконання рішення суду по факту. Тобто виконання рішення суду залишається фактично без руху, що і три місяця тому назад.
Розглянувши зазначений звіт та матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов'язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).
Конституційний Суд України у Рішенні від 26.06.2013 взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі "Шмалько проти України", заява № 60750/00, від 20.07.2004 вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Крім того, у Рішенні від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі "Валерій Фуклєв проти України" від 07.06.2005, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" від 15.10.2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі "Apostol v. Georgia" від 28.11.2006, заява № 30779/04).
На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019 констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Відповідно до статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Аналогічні положення містяться в статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 14, 370 Кодексу адміністративного судочинства України.
З аналізу статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України слідує, що КАС України регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.
Таким чином, законодавець фактично наділив суд повноваженнями контролю за виконанням того, що для суб'єкта владних повноважень передбачив у своєму рішенні адміністративний суд.
Правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2020 у справі № 800/320/17, який в силу частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає обов'язковому врахуванню судом першої інстанції.
26 березня 2025 року до суду надійшов звіт про результати виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31 березня 2021 року у справі № 440/1452/21.
У ході дослідження поданого Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області звіту судом встановлено, що на виконання рішення суду від 31 березня 2021 року у справі № 440/1452/21 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснено перерахунок пенсії позивача з 01 квітня 2019 року, заборгованість пенсії за період з квітня 2019 року по травень 2021 року в сумі 199415,13 грн обліковано в органі Пенсійного фонду України за реєстраційним номером рішення суду 813.
У звіті зазначено, що з метою повного виконання рішення суду Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області звернулося до Пенсійного фонду України із запитами від 16 грудня 2024 року №1600-0404-5/91511, від 03 лютого 2025 року № 1600-0404-5/9242, у якому просили розглянути питання виплати заборгованості пенсії, нарахованої на виконання рішення суду.
Згідно з пунктами 20 та 29 частини першої статті 116 Бюджетного кодексу України взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
Відповідно до пункту 7 розділу ІІ Порядку розроблення, затвердження та виконання бюджету Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 31.08.2009 № 21-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.09.2009 за № 897/16913 (у редакції постанови правління № 35 Пенсійного фонду України від 09.12.2021 № 35-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.01.2022 № 53/37389), видатки на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, виданими або ухваленими після набрання чинності Законом України від 05.06.2012 № 4901- VI "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", плануються в межах коштів Державного бюджету України, передбачених у Державному бюджеті України на фінансування пенсійних програм.
Фінансування видатків, пов'язаних з погашенням заборгованості за рішеннями суду, відбувається в порядку черговості виконання рішень суду за датою набрання ними законної сили. Зазначені кошти входять до складу запланованих асигнувань з державного бюджету по бюджетній програмі за КПКВК 2506080 "Фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду".
Головним розпорядником коштів державного бюджету, що виділяються на забезпечення виплат за зазначеною бюджетною програмою, є Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України (далі - Фонд) - відповідальний виконавець і розпорядник коштів нижчого рівня.
Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зазначило, що виплата коштів на виконання вищезазначеного рішення суду позивачу буде здійснена в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат, виділених на цю мету.
Зазначені доводи узгоджуються з приписами пункту 4 Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 за № 28-2, яке передбачає, що Головне управління, відповідно до покладених на нього завдань, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування пенсій та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, здійснює з цією метою перерозподіл коштів між районами (містами); здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Відповідно до підпункту 2 пункту 4 та підпункту 4 пункту 4 Положення основним завданням Управління, крім іншого, є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством. Управління відповідно до покладених на нього завдань планує доходи та видатки коштів Фонду, у межах своєї компетенції забезпечує виконання бюджету Фонду.
Бюджет Фонду затверджується Кабінетом Міністрів України. Кошти Державного бюджету України включаються до бюджету Пенсійного фонду України в обсягах, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
Отже, у Головного управління відсутня можливість самостійно формувати бюджет та виділяти кошти із державного бюджету на фінансування пенсій. Тобто, виплати пенсій здійснюються Головним управлінням виключно за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей для здійснення виплат, крім зазначених, Головне управління не має.
Відповідно до частини першої статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу.
Дослідивши подані Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області документи, суд дійшов висновку про необхідність прийняття звіту від 26 березня 2025 року з огляду на те, що у розумінні статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України відсутність бюджетних асигнувань у суб'єкта владних повноважень та надання достатніх доказів на підтвердження факту вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними, вважаються достатньою підставою для визнання рішення виконаним у межах повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.
На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 256, 295, 382, 382-1, 382-2, 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Прийняти звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 26 березня 2025 року про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31 березня 2021 року у справі №440/12841/23.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення ухвали до Другого апеляційного адміністративного суду, у порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.І. Клочко