11 квітня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/3119/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Слободянюк Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 /надалі - позивач, ОСОБА_1 / звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Полтавській області /надалі - відповідач/ про:
- визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Полтавській області, яка полягає у непроведенні виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки остаточного розрахунку при звільненні з 31 грудня 2021 року по 27 лютого 2025 року з урахуванням положень пункту 1 статті 117 КЗпП України за шість місяців;
- зобов'язання Головного управління Національної поліції в Полтавській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки остаточного розрахунку при звільненні зі служби в поліції з 31 грудня 2021 року по 27 лютого 2024 року з урахуванням дати набрання чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01 липня 2022 року № 2352-ІХ, - 19 липня 2022 року, що регулюється редакцією статті 117 КЗпП України до та після внесення у неї змін вказаним Законом, виходячи з розміру середньоденного грошового забезпечення позивача 518,27 грн на загальну суму 94843,74 грн /а.с. 1-6/.
Позов обґрунтований тим, що при звільненні позивача зі служби в поліції 30 грудня 2021 року відповідачем не нараховано та не виплачено позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні у повному обсязі (з урахуванням індексації) та на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2022 року у справі № 440/9572/22 позивачу здійснено перерахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні та така допомога у сумі 15543,37 грн виплачена позивачу- 27 лютого 2025 року. Таким чином, відповідно до положень статті 117 Кодексу законів про працю України позивач має право на отримання середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні з 31 грудня 2021 року по 27 лютого 2025 року в сумі 94843,74 грн.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 12 березня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, а також вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано докази.
Відповідач позов не визнав та у відзиві на позовну заяву /а.с. 31-33/ зазначив, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2022 року у справі № 440/9572/22 не було визначено розмір відшкодування за час затримки, а тому відсутні підстави для нарахування та виплати ОСОБА_1 грошових коштів за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України.
У відповіді на відзив /а.с. 39-43/ позивач зазначила, що відповідачем у день звільнення позивача зі служби 30 грудня 2021 року не було проведено повного розрахунку при звільненні, а проведено повний розрахунок лише 27 лютого 2025 року, а тому позивач має право отримання середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, передбаченого приписами статтею 117 КЗпП України. Відповідно до статті 117 КЗпП України у чинній її редакції час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає компенсації середнім заробітком, обмежений шістьма місяцями.
У запереченнях на відповідь на відзив /а.с. 51-52/ відповідач зазначив, що стаття 117 КЗпП України встановлює відповідальність роботодавця саме за порушення строків розрахунку при звільненні, встановлених статтею 116 КЗпП України. Проте, стаття 116 КЗпП України не встановлює строків виплати поліцейським одноразової грошової допомоги при звільненні. Згідно з пунктом 8 розділу VIII Порядку № 260 одноразова грошова допомога при звільненні виплачується не пізніше двох місяців з дня звільнення із служби, а в разі надходження коштів пізніше цього терміну - протягом п'яти робочих днів після їх надходження в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання центрального органу управління поліцією, органів поліції, державних органів, установ та організацій, до яких відряджені (прикомандировані) поліцейські. Таким чином, одноразова грошова допомога поліцейським при звільненні не належить до сум, які повинні бути виплачені у день звільнення відповідно до статті 116 КЗпП України, а відтак до спірних правовідносин не може бути застосовано статтю 117 КЗпП України. ГУНП в Полтавській області категорично заперечує наявність у позивача права на виплату середнього заробітку відповідно до ст. 117 КЗпП України.
Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до статей 12 та 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 КАС України.
Дослідивши письмові докази, суд установив такі обставини та відповідні до них правовідносини.
Відповідно до Витягу із наказу Головного управління Національної поліції в Полтавській області «По особовому складу» від 30 грудня 2021 року №699о/с /а.с. 21/ згідно із Законом України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в поліції за пунктом 2 частини першої статті 77 (через хворобу) підполковника поліції ОСОБА_1 , заступника начальника відділу розкриття злочинів проти особи управління карного розшуку, 30 грудня 2021 року; встановлено премію за грудень 2021 року за період з 01 по 14 грудня 2021 року в розмірі 40,829%, за період з 15 по 16 грудня 2021 року в розмірі 25,656%, за період з 17 по 30 грудня 2021 року в розмірі 21,238%; має право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні за 25 років; при звільненні має право на отримання грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку в кількості 41 календарний день.
Відповідно до відомості про грошове забезпечення за грудень 2021 року №48762-2025 від 17 березня 2025 року /а.с. 37/ ОСОБА_1 нараховано за грудень 2021 року: посадовий оклад - 2677,42 грн, оклад за спеціальним званням - 2129,03 грн, надбавку за стаж служби - 2403,23 грн, надбавку за роботу в умовах режимних обмежень - 372,58 грн, надбавку за специфічні умови проходження служби - 3689,03 грн, премія - 3338,43 грн, компенсація відпустки - 20632,11 грн, одноразова грошова допомога при звільненні - 196023,38 грн, матеріальна допомога на СПП у розмірі окладу - 2500,00 грн, індексація - 1567,83 грн, всього нараховано - 235333,04 грн; утримано військовий збір у сумі 3530,00 грн; виплачено на картку - 231803,04 грн.
Одноразову грошову допомогу при звільненні в сумі 196023,38 грн, за відрахуванням військового збору, виплачено ОСОБА_1 - 29 грудня 2021 року, про що зазначає ГУ Нацполіції в Полтавській області в листі від 12 жовтня 2022 року № 185 зі /а.с. 46/.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2022 року у справі №440/9572/22, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2024 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо невключення при розрахунку одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 при звільненні зі служби в поліції індексації грошового забезпечення; зобов'язано Головне управління Національної поліції в Полтавській області здійснити перерахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції ОСОБА_1 з урахуванням індексації грошового забезпечення, а також виплатити недоплачену суму грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції; в іншій частині позовних вимог відмовлено.
27 лютого 2025 року на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2022 року у справі №440/9572/22 Головним управлінням Національної поліції в Полтавській області виплачено ОСОБА_1 доплату одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції (з урахуванням індексації грошового забезпечення) у сумі 15543,37 грн /а.с. 24/.
Листом Головного управління Національної поліції в Полтавській області № 44322-2025 від 06 березня 2025 року /а.с. 23-зворот, 37-зворот - 38/ ОСОБА_1 на її заяву від 03 березня 2025 року повідомлено, що нарахування та виплата грошового забезпечення поліцейським здійснюється відповідно до Закону України «Про Національну поліцію», постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260. Виплата середнього заробітку поліцейським за весь час затримки остаточного розрахунку при звільненні зі служби в поліції зазначеними нормативно-правовими актами не передбачена. Ураховуючи викладене, для здійснення їй вищезазначеної виплати відсутні законні підстави.
Не погодившись із бездіяльністю відповідача щодо непроведення нарахування та виплати середнього заробітку за весь час затримки остаточного розрахунку при звільненні з 31 грудня 2021 року по 27 лютого 2025 року з урахуванням положень пункту 1 статті 117 КЗпП України за шість місяців, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, які мають значення для вирішення цього спору, суд виходить з такого.
За змістом статей 1, 3 та 4 Кодексу законів про працю України /надалі - КЗпП України (у відповідній редакції)/ Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників. Законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Згідно з правовою позицією, висловленою колегією суддів Верховного Суду України в постанові від 17 лютого 2015 року (справа №21-8а15), за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Враховуючи те, що нормами спеціального законодавства стосовно поліцейських не врегульований порядок виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Кодексу законів про працю України.
Так, відповідно до частини першої статті 47 Кодексу законів про працю України /у редакції, чинній на дату звільнення позивача зі служби в поліції/ роботодавець зобов'язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
Згідно зі статтею 116 "Строки розрахунку при звільненні" КЗпП України /у редакції, чинній на дату звільнення позивача з поліції/ при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Отже, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок та виплатити всі суми, що йому належать до виплати, у день звільнення.
Статтею 117 "Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні" КЗпП України (у редакції, чинній на момент проведення виплати позивачу одноразової грошової допомоги в повному обсязі) встановлено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті..
З аналізу статті 117 КЗпП України слідує, що для роботодавця, з вини якого звільненому працівникові не виплачено у день звільнення належні йому суми, наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність у вигляді сплати працівникові середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Судовим розглядом встановлено, що позивача звільнено зі служби в поліції 30 грудня 2021 року та донараховану на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2022 року у справі №440/9572/22 суму одноразової грошової допомоги при звільненні - 15543,37 грн виплачено позивачу 27 лютого 2025 року, що підтверджується матеріалами справи та визнається учасниками справи.
Позивач вважає, що одноразову грошову допомогу при звільненні у повному розмірі (з урахуванням 15543,37 грн) відповідач мав їй виплатити не пізніше дня звільнення - 30 грудня 2021 року, а оскільки донараховану суму одноразової грошової допомоги при звільненні (15543,37 грн) відповідач їй виплатив лише 27 лютого 2025 року, то вона має право на отримання середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців, відповідно до статті 117 КЗпП України.
Надаючи оцінку такому доводу позивача, суд виходить з наступного.
Згідно з частинами першою та другою статті 94 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-VIII /надалі - Закон №580-VIII/ поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається Кабінетом Міністрів України залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.
Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Відповідно до статті 94 Закону України "Про Національну поліцію", постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції", наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 29 квітня 2016 року за № 669/28799, затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських /надалі - Порядок №260/.
У пункті 3 цього наказу визначено, що видатки, пов'язані з набранням чинності цим наказом, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення, передбачених у державному бюджеті на утримання Національної поліції (крім поліції охорони, яка утримується за рахунок коштів від надання послуг з охорони, які здійснюються на договірних засадах), закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, державних органів, установ та організацій, до яких відряджені (прикомандировані) поліцейські.
Відповідно до пункту 1 розділу VI Порядку №260 ( у редакції, чинній на момент звільнення позивача) поліцейським, які звільняються із служби через хворобу (за станом здоров'я), виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
За змістом пункту 7 розділу VI Порядку №260 у наказі про звільнення підрозділом кадрового забезпечення в разі необхідності виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зазначається стаж служби для її виплати. Крім того, у разі необхідності в наказі про звільнення додатково вказується підстави для проведення відрахувань з грошового забезпечення та інших виплат.
Згідно із пунктом 8 розділу VI Порядку №260 одноразова грошова допомога при звільненні виплачується не пізніше двох місяців з дня звільнення із служби, а в разі надходження коштів пізніше цього терміну - протягом п'яти робочих днів після їх надходження в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання центрального органу управління поліцією, органів поліції, державних органів, установ та організацій, до яких відряджені (прикомандировані) поліцейські.
Проаналізувавши положення пункту 8 розділу VI Порядку №260, Верховний Суд у постановах від 23 листопада 2022 року у справі № 160/20449/21, від 12 червня 2023 року у справі № 160/7452/22, від 12 червня 2023 року у справі № 560/10571/21, від 18 березня 2024 року у справі № 320/4636/22 зазначив, що це положення треба розуміти так, що виплата одноразової грошової допомоги (при звільненні зі служби в поліції) має відбутися протягом двох місяців від дати звільнення, тобто може не збігатися з датою звільнення; виплата цієї допомоги поза двомісячним строком теж можлива, якщо бюджетні кошти, призначені для цих потреб, надійшли пізніше зазначеного терміну (по спливу двох місяців), але в такому разі одноразова грошова допомога має бути виплачена протягом п'яти робочих днів після їх надходження. Варто також зазначити, що наявність словосполучення «при звільненні» після слів «одноразова грошова допомога» у цьому контексті вказує не на дату/строк її виплати, а на підставу/подію, з якою пов'язується її виплата й визначає цільове призначення цього платежу. Суди попередніх інстанцій правильно зазначили про відсутність підстав для стягнення з ГУ НП на підставі статті 117 КЗпП України середнього заробітку за час затримки виплати позивачу одноразової грошової допомоги. Отже, доводи касаційної скарги позивача про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції при вирішенні спірних правовідносин приписів пункту 8 розділу VI Порядку № 260 та статті 117 КЗпП України, за відсутності висновків Верховного Суду щодо їх застосування у подібних правовідносинах, не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень.
Не заперечуючи передбачені пунктом 8 розділу VI Порядку №260 строки для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні та проаналізувавши наведені висновки Верховного Суду, суд доходить висновку, що такі строки виплати одноразової грошової допомоги та висновки Верховного Суду є застосовними лише тоді, коли виплата одноразової грошової допомоги при звільненні поза двомісячним строком зумовлена виключно відсутністю між роботодавцем і працівником спору щодо належної до виплати суми та, відповідно, очікуванням бюджетних коштів для такої виплати, а не у зв'язку із існуванням між роботодавцем і працівником спору щодо суми одноразової грошової допомоги при звільненні та виплатою одноразової грошової допомоги при звільненні у належному розмірі на виконання судового рішення.
З огляду на те, що виплата одноразової грошової допомоги при звільненні в сумі донарахування 15543,37 грн здійснена відповідачем 27 лютого 2025 року (на виконання судового рішення), а не у день виплати (29 грудня 2021 року) нарахованої при звільненні одноразової грошової допомоги в сумі 196023,38 грн, суд доходить висновку про допущення відповідачем бездіяльності щодо невиплати позивачу середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні в частині виплати позивачу у належному розмірі одноразової грошової допомоги при звільненні.
Спеціальний нормативно-правовий акт, який регулює питання розрахунку середньої заробітної плати поліцейських, відсутній.
Водночас постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати /надалі - Порядок № 100/, який поширюється на підприємства, установи і організації незалежно від форми власності, а також на фізичних осіб - підприємців та фізичних осіб, які в межах трудових відносин використовують працю найманих працівників.
Абзацами першим, другим, четвертим пункту 2 Порядку №100 встановлено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки.
Обчислення середньої заробітної плати для виплати компенсації за невикористані відпустки, на які працівник набув право до 31 грудня 2023 р., проводиться виходячи з виплат, нарахованих у 2023 році.
У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата.
Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.
Відповідно до пункту 4 Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати не враховуються: а) виплати за виконання окремих доручень (одноразового характеру), що не входять в обов'язки працівника (за винятком доплат за суміщення професій і посад, розширення зон обслуговування або виконання додаткових обсягів робіт та виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників, а також різниці в посадових окладах, що виплачується працівникам, які виконують обов'язки тимчасово відсутнього керівника підприємства або його структурного підрозділу і не є штатними заступниками); б) одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо); в) компенсаційні виплати на відрядження і переведення (добові, оплата за проїзд, витрати на наймання житла, підйомні, надбавки, що виплачуються замість добових); г) премії за результатами щорічного оцінювання службової діяльності, за винаходи та раціоналізаторські пропозиції, за сприяння впровадженню винаходів і раціоналізаторських пропозицій, за впровадження нової техніки і технології, за збирання і здавання брухту чорних, кольорових і дорогоцінних металів, збирання і здавання на відновлення відпрацьованих деталей машин, автомобільних шин, введення в дію виробничих потужностей та об'єктів будівництва (за винятком цих премій працівникам будівельних організацій, що виплачуються у складі премій за результати господарської діяльності); д) грошові і речові винагороди за призові місця на змаганнях, оглядах, конкурсах тощо; е) пенсії, державна допомога, соціальні та компенсаційні виплати; є) літературний гонорар штатним працівникам газет і журналів, що сплачується за авторським договором; ж) вартість безплатно виданого спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту, мила, змивних і знешкоджувальних засобів, молока та лікувально-профілактичного харчування; з) дотації на обіди, проїзд, вартість оплачених підприємством путівок до санаторіїв і будинків відпочинку; и) виплати, пов'язані з святковими та ювілейними датами, днем народження, за довголітню і бездоганну трудову діяльність, активну громадську роботу тощо; і) вартість безплатно наданих деяким категоріям працівників комунальних послуг, житла, палива та сума коштів на їх відшкодування; ї) заробітна плата на роботі за сумісництвом (за винятком працівників, для яких включення її до середнього заробітку передбачено чинним законодавством); й) суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; к) доходи (дивіденди, проценти), нараховані за акціями трудового колективу і вкладами членів трудового колективу в майно підприємства; л) компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати; м) заробітна плата, яка нарахована за час роботи у виборчих комісіях, комісіях всеукраїнського референдуму; н) винагороди державним виконавцям; о) грошова винагорода за сумлінну працю та зразкове виконання службових обов'язків.
При обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці та для нарахування матеріальної (грошової) допомоги, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов'язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження, вимушеного прогулу тощо) та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.
Якщо в розрахунковому періоді у працівника не було заробітної плати, розрахунки проводяться з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.
Згідно з пунктом 5 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Відповідно до пункту 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Пунктом 9 розділу І Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року за № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 року за № 669/28799, передбачено, що при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.
Отже, грошове забезпечення поліцейських обраховується та виплачується з розрахунку календарних днів відповідного місяця їх служби.
Із довідки ГУ НП в Полтавській області про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 № 44113-2025 від 06 березня 2025 року /а.с. 49/ слідує, що середньоденне грошове забезпечення ОСОБА_1 складає 526,16 грн (16048,04+(25918,01-9870,00))/61.
Оскільки розрахунок із позивачем проведено 27 лютого 2025 року, то строк затримки розрахунку при звільненні із позивачем складає більше 6 місяців.
Разом з тим, суд погоджується із доводом позивача, що з огляду на вимоги статті 117 КЗпП України, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не може перевищувати суми середнього заробітку за 6 місяців. Тож сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не може перевищувати 96287,28 грн (526,16 грн х 183 календарних дня).
Таким чином, беручи до уваги положення частини другої статті 9 КАС України, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 96287,28 грн.
Інші доводи сторін не впливають на вищевикладені висновки суду та їх не спростовують.
Отже, позов слід задовольнити.
Зважаючи на те, що позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 6-9, 72-77, 211, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Полтавській області (ідентифікаційний код 40108630) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо непроведення та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Полтавській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 96287,28 грн (дев'яносто шість тисяч двісті вісімдесят сім гривень двадцять вісім копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.І. Слободянюк