Справа № 939/2421/24
Іменем України
11 квітня 2025 рокуБородянський районний суд
Київської області в складі: головуючої судді - Герасименко М.М.,
за участі секретаря - Рассказової М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи,
Позивачі, через свого представника - адвоката Заставного Р.А., звернулись до суду із вказаним позовом, в якому просили суд стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 по 123 200 грн моральної шкоди завданої смертю чоловіка та батька відповідно внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 близько 17 години 30 хвилин, по вул. Центральній поблизу будинку НОМЕР_6 в селищі Бородянка водій автомобіля марки «Peugeot 605», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_4 здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_5 , який від отриманих тілесних ушкоджень помер у лікарні. За вказаним фактом ІНФОРМАЦІЯ_2 були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023111050005106 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Постановою слідчого СВ Бучанського РУП ГУНП в Київській області від 29 березня 2024 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023111050005106, закрито у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Внаслідок вказаних дій відповідача ОСОБА_4 , які спричинили смерть ОСОБА_5 , позивачі, які є відповідно дружиною та дітьми померлого ОСОБА_5 , зазнали моральних страждань, розмір яких оцінюють сумою по 150 000 грн кожному. Враховуючи частку моральної шкоди, яка їм відшкодована за рахунок страховика (26 800 грн кожному), решту суми позивачі просили суд стягнути з відповідача.
Ухвалою суду від 23 вересня 2024 року відкрито провадження у справі та призначено у справі підготовче засідання.
07 жовтня 2024 року від представника відповідача ОСОБА_4 - адвоката Ганжи А.О. надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник вказав, що позивачами не обґрунтовано визначений ними розмір моральної шкоди. На думку відповідача розмір страхового відшкодування моральної шкоди розрахований в межах страхової суми є повністю співрозмірним із розміром заподіяної позивачам моральної шкоди. Зауважив, що матеріали справи не дають підстав вважати, що поведінка водія ОСОБА_4 , як учасника ДТП, була протиправною. Більше того, саме дії загиблого пішохода перебувають у прямому причинному зв'язку з наслідками, які настали. А тому вважає, що за відсутності встановленого факту протиправності дій відповідача як учасника ДТП також відсутні підстави для задоволення позовних вимог та відшкодування моральної шкоди, завданої смертю, на підставі статей 1167, 1168 ЦК України.
11 жовтня 2024 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивачів - адвокат Заставний Р.А., не погоджуючись із доводами представника відповідача, зазначив, що чинне законодавство не передбачає такої підстави для звільнення від відповідальності в частині відшкодування моральної шкоди власника джерела підвищеної небезпеки, як вина потерпілого. Тоді як шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела, а завдана ним шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, у тому числі якщо шкода завдана смертю фізичної особи. Вважає, що розмір моральної шкоди розрахований в межах страхової суми - 26800 грн кожному потерпілому, не є співрозмірним із фактичним розміром заподіяної моральної шкоди позивачам. Враховуючи наведене, просив задовольнити позов.
Ухвалою суду від 15 січня 2025 року закрито підготовче провадження та справа призначена до розгляду по суті.
У судовому засіданні представник позивачів - адвокат Заставний Р.А. позов підтримав, посилаючись на доводи, викладені у позовній заяві та відповіді на відзив.
Відповідач та його представник - адвокат Ганжа А.О. позов не визнали, посилаючись на доводи, викладені у відзиві.
Вислухавши пояснення представника позивачів, відповідача та його представника, дослідивши письмові докази у справі, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 приблизно о 07 год. 30 хв., ОСОБА_4 , керуючи автомобілем «Peugeot 605», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Центральній поблизу будинку НОМЕР_6 в напрямку пров. Банний в селищі Бородянка, роз'їхавшись із зустрічним транспортом, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_5 , який перетинав проїзну частину вулиці за межами пішохідного переходу з ліва на право відносно напрямку руху автомобіля. Внаслідок ДТП пішохід ОСОБА_5 від отриманих тілесних ушкоджень помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 10, 11-13, 14, 15).
Загиблий ОСОБА_5 є чоловіком позивачки ОСОБА_2 та батьком позивачів ОСОБА_1 і ОСОБА_3 , що підтверджується копіями свідоцтва про укладення шлюбу, свідоцтв про народження, свідоцтва про шлюб (а.с. 18, 16, 22, 23).
ІНФОРМАЦІЯ_2 за фактом настання зазначеної ДТП було внесено відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023111050005106 та розпочато досудове розслідування (а.с. 10).
Постановою старшого слідчого СВ Бучанського РУП ГУНП в Київській області від 29 березня 2024 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023111050005106, закрито у зв'язку з відсутністю в діях водія складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України (а.с. 11-13).
Зі змісту вказаної постанови старшого слідчого СВ Бучанського РУП ГУНП в Київській області від 29 березня 2024 року вбачається, що виходячи із зібраних у кримінальному провадженні доказів, орган досудового розслідування дійшов висновку, що причиною даної дорожньо-транспортної пригоди стало порушення пішоходом ОСОБА_5 вимог п.п. 4.1, 4.7, 4.14 а), б), ґ), г) Правил дорожнього руху.
Відповідно до довідки про причину смерті від 21 грудня 2023 року причиною смерті ОСОБА_5 стали множинні травми тіла (а.с. 15).
На момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 , як водія транспортного засобу «Peugeot 605», реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована у ТДВ «СГ «Оберіг» згідно Полісу № 216975215 (а.с. 25).
29 січня 2024 року потерпілі звернулися до ТДВ «СГ «Оберіг» із заявами на виплату страхового відшкодування, пов'язаного із моральною шкодою у розмірі 26800 грн кожному (а.с. 26, 27, 28).
Позивачі, звертаючись до суду, вказують, що вони внаслідок вказаних дій відповідача ОСОБА_4 , які спричинили смерть ОСОБА_5 , зазнали моральних страждань, розмір яких оцінюють сумою по 150 000 грн кожному. Враховуючи частку моральної шкоди, яка їм відшкодована за рахунок страховика (26 800 грн кожному), решту суми позивачі просили суд стягнути з відповідача.
За змістом статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Положення статті 1187 ЦК України є спеціальними відносно статті 1166 ЦК України, у зв'язку з чим перевага у застосуванні має надаватися спеціальним нормам.
Поняття джерела підвищеної небезпеки закріплено у статті 1187 ЦК України.
Згідно з ч. 1, 2, 5 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Згідно ч. 2 ст. 1168 моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
З огляду на презумпцію вини завданої шкоди, передбаченої частиною другою статті 1166 ЦК України, відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК України, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України).
Порядок та умови відшкодування шкоди безпосередньо встановлено ЦК України, відповідно до якого умовами відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є протиправність поведінки заподіювача шкоди, наявність цієї шкоди у потерпілого і причинного зв'язку між ними.
При цьому слід враховувати, що особливі правила статті 1187 ЦК України діють тоді, коли шкоду завдано тими властивостями об'єкта, через які діяльність із ним визнається джерелом підвищеної небезпеки.
Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об'єкта зобов'язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов'язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об'єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.
Разом із цим відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.
Під умислом потерпілого слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду. При цьому особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними.
Обов'язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.
Такі правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 05 червня 2019 року у справі № 466/4412/15-ц, від 15 серпня 2019 року у справі № 756/16649/13-ц, від 02 жовтня 2019 року у справі № 447/2438/16-ц, від 11 грудня 2019 року у справі № 601/1304/15-ц.
Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_2 є дружиною, а позивачі ОСОБА_1 і ОСОБА_3 дітьми ОСОБА_5 , який загинув внаслідок ДТП, яка мала місце ІНФОРМАЦІЯ_2, за участю забезпеченого транспортного засобу «Peugeot 605», реєстраційний номер НОМЕР_1 , тобто джерела підвищеної небезпеки, яким керував відповідач ОСОБА_4 , відповідальність якого, як водія вказаного автомобіля була застрахована у ТДВ «СГ «Оберіг». Доказів існування під час дорожньо-транспортної пригоди непереборної сили для водія або наявності умислу потерпілого суду не надано.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Згідно пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у редакції чинній на дату ДТП, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до статті 23 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у редакції чинній на дату ДТП, шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зокрема, є шкода, пов'язана зі смертю потерпілого.
Згідно статті 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у редакції чинній на дату ДТП, страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку і виплачується рівними частинами.
Як вбачається з матеріалів справи 29 січня 2024 року потерпілі звернулися до ТДВ «СГ «Оберіг» із заявами на виплату страхового відшкодування, пов'язаного із моральною шкодою у розмірі 26800 грн кожному (80400 грн / 3).
Відповідно до ч. 1 ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням)..
За приписами ч. 4 ст. 1193 ЦК України суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням кримінального правопорушення.
Крім того, згідно ч. 2 ст. 1193 ЦК України, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.
Суд враховує, що питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою (ч. 2 ст. 1193 ЦК України), у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо).
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
За приписами ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз'яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Суд, з урахуванням постанови слідчого від 29 березня 2024 року про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12023111050005106, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, де слідчий дійшов висновку що пішохід ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження внаслідок допущених порушень п.п. 4.1, 4.7, 4.14 а), б), ґ), г) Правил дорожнього руху, а у діях водія ОСОБА_4 порушення Правил дорожнього руху, які б знаходились у причинному зв'язку з наслідками дорожньо-транспортної пригоди висновком експерта не встановлено, дійшов до переконання, що в діях потерпілого присутня груба необережність. Суд звертає увагу на те, що у матеріалах справи відсутні докази, що зазначена постанова слідчого скасована.
Судом встановлено, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась ІНФОРМАЦІЯ_2 загинув ОСОБА_5 . Позивачі безповоротно втратили близьку їм людину. Виходячи із засад розумності, виваженості і справедливості, суд вважає, що завдана позивачам моральна шкода підлягає відшкодуванню. Проте, суд також враховує поведінку, як водія ОСОБА_4 , в діях якого відсутня вина за ДТП, що встановлено постановою про закриття кримінального провадження, так і самого потерпілого, в діях якого встановлено порушення ПДР, що перебуває в причинному зв'язку із наслідками ДТП, а тому, керуючись принципом законності та справедливості, співмірності, ураховуючи розмір страхового відшкодування від страховика, приходжу до переконання, що розмір компенсації моральної шкоди в сумі 50 000 грн на кожного позивача є достатнім та не призведе до збагачення за рахунок відповідача й не поставить його в край тяжке матеріальне становище. Отже, на підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
З урахуванням того, що позивачі при поданні позову до суду були звільнені від сплати судового збору, враховуючи положення ст. 141 ЦПК України, з відповідача слід стягнути судовий збір на користь держави у розмірі 1 500 грн.
Керуючись ст. 10, 12, 13, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) моральну шкоду у розмірі 50 000 (п'ятдесят тисяч) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) моральну шкоду у розмірі 50 000 (п'ятдесят тисяч) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) моральну шкоду у розмірі 50 000 (п'ятдесят тисяч) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь держави судовий збір у розмірі 1500 (одна тисяча п'ятсот) гривень 00 копійок.
В іншій частині в позові відмовити.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення суду складено 11 квітня 2025 року.
СуддяМ.Герасименко